ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

07.10.10Справа №2а-8447/10/9/0170

   Окружний  адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Цикуренко А.С.,

при секретарі Павленко Н.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Продуніверсал»

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим

про визнання протиправним та скасування рішення,

за участю представників:

позивача –  Гололобов А.В., довіреність № б/н від 22.06.2010 року;

відповідача –  не з’явився;

          Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Продуніверсал» звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування рішення Державної податкової інспекції в              м. Сімферополі АР Крим про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 18.05.2010 року № 0008512303.

          Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 02.07.2010 року відкрито провадження в адміністративній справі.

У судовому засіданні, яке відбулось 07.10.2010 року, представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав, наведених у адміністративному позові.

          Представник відповідача у судове засідання не з’явився, надав суду заперечення на позовну заяву, в якому з позовом не погодився, посилаючись на те, що в ході проведення перевірки позивача було встановлено порушення вимог законодавства в сфері застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а саме: не забезпечено належний облік товарних запасів за місцем їх реалізації, що стало підставою для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій. На підставі зазначеного, відповідач просив у задоволенні позову відмовити.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази, суд                  

                                                              ВСТАНОВИВ:

          Товариство з обмеженою відповідальністю «Продуніверсал» зареєстровано виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 24.07.1997 року як юридична особа, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію серії А01 № 147291 від 02.10.2008 року (а.с.50).

          Згідно з довідкою з ЄДРПОУ серії АА № 008237 від 03.10.2008 року (а.с.49), статутом ТОВ «Продуніверсал» (у новій редакції), затвердженим протоколом № 1/10 від 01.10.2008 року загальних зборів учасників, зареєстрованого 02.10.2008 року виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради (а.с.37-48) основними видами діяльності товариства є: діяльність кафе; здавання в оренду власного нерухомого майна; роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту;  інші види оптової торгівлі; надання інших комерційних послуг.

          На підставі направлення № 1036/23-3 від 01.05.2010 року, згідно з планом графіком проведення перевірок об’єктів  торгівлі, громадського харчування та послуг на травень 2010 року, Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі АР Крим 03.05.2010 року було проведено перевірку кафе, розташованого в м. Сімферополі по вул. Куйбишева, 40-а, що належить           ТОВ «Продуніверсал».

          За результатами перевірки було складено акт № 003785/0625/01/09/23/19013324 від 03.05.2010 року (а.с.7-10), в якому зафіксовано порушення позивачем п.12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

          Суть порушення виявилась в тому, що позивачем не було забезпечено ведення обліку товару на місці реалізації та зберігання, здійснення реалізації товару не облікованого в порядку, передбаченому Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» (підставою для бухгалтерського обліку господарських операції є документи, які фіксують факт здійснення господарської операції),  на суму 5654,00 грн. відповідно до відомості про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів (ТМЦ) станом на 03.05.2010 року (а.с.11). В ході перевірки накладні на вказаний товар представлені не були.

          Перевірку було проведено в присутності представників позивача, з актом перевірки вони ознайомлені, акт перевірки ними підписаний.

          На підставі акту перевірки № 003785/0625/01/09/23/19013324 від 03.05.2010 року відповідачем 18.05.2010 року на підставі ст. 21 Закону України  «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» прийнято рішення № 0008512303 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в сумі 11308,00 грн. (а.с.12).

          В ході розгляду справи судом було перевірено правомірність та правове обґрунтування висновків Державної податкової інспекції в м. Сімферополь АР Крим щодо порушення позивачем вимог законодавства в сфері застосування реєстраторів розрахункових операцій, та встановлено наступне.

          Ст.19 Конституції України визначає, що  органи державної влади та органи місцевого самоврядування  зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень,  суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи  прийняті (вчинені) ним  рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;  з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;  обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;  пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);  з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;  своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

          Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначає Закон України «Про державну податкову службу в України», відповідно до ст.4 якого Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади, якому підпорядковуються   зокрема Державна податкова інспекція в АРК .

До прав органів державної податкової служби відноситься згідно з п. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в України»  ( далі – Закон) здійснення документальних невиїзних перевірок,  а також планових та позапланових  виїзних перевірок  своєчасності, достовірності  повноти нарахування  і сплати податків  та зборів ( обов’язкових  платежів),  додержання  валютного законодавства юридичними  особами, їх філіями, відділеннями іншими відокремленими підрозділами, що не мають статус  юридичної особи а також фізичними  особами, які мають статус суб’єктів підприємницької діяльності.  

          Враховуючи обсяг повноважень, наданих державній податковій службі законодавством, суд дійшов висновку, що Державна податкова інспекція в м. Сімферополь АР Крим мала право на проведення перевірки ТОВ «Продуніверсал» щодо дотримання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів та ліцензій.

Що стосується безпосередньо порушення позивачем п. 12 ст. 3 закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», виявленого під час проведеної перевірки, то суд зазначає наступне.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначені Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі по тексту – Закон).

Статтею 1 вказаного Закону передбачено застосування реєстраторів розрахункових операцій фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

Статтею 3 вказаного Закону передбачені обов’язки суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Так, згідно з п. 12 ст. 3 Закону суб'єкти підприємницької діяльності зобов’язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Статтею 6 Закону передбачено, що облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів. 

З аналізу зазначеного вище вбачається, що облік товарних запасів є суто бухгалтерською категорією, тому порядок ведення обліку товарних запасів здійснюється на підставі норм законодавства, що регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Згідно зі ст.1 Закону бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

П. 2 ст. 3 вказаного Закону передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. п.  1,2 ст. 9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з п. 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах систематизується на рахунках бухгалтерського обліку  в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 8 вказаного Закону бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації.

Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Судом до матеріалів справи було долучено відомість про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів (товарно-матеріальних цінностей) станом на 03.05.2010 року, складену при перевірці ТОВ «Продуніверсал», з переліком товарів (алкогольних напоїв) на загальну суму 5654,00 грн.

У судовому засіданні позивач наполягав на тому, що алкогольні товари, які були реалізовані товариством, на загальну суму 1542,00 грн. були обліковані належним чином. На підтвердження своїх доводів позивачем були представлені податкові накладні (а.с.13-33), які є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, що підтверджує факт поставки товару та розрахунку за нього, тобто документом, що засвідчує факт здійснення господарської операції.

          У листі Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва № 16277 від 29.12.2009 «Щодо порядку ведення обліку товарів за місцем їх реалізації та зберігання» зазначено, що до документів, які є підставою для оприбутковування товару, як правило, відносяться накладні і товарно-транспортні накладні. Такі документи є підставою для внесення записів в облікові бухгалтерські регістри. Відсутність відповідних первинних документів, що підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей, є порушенням встановленого порядку ведення бухгалтерського обліку.

Представленими суду податковими накладними підтверджується факт належного оприбуткування товару (обліку товарних запасів) на суму 5654,00 грн., який відповідачем було включено до відомості, складеної під час перевірки позивача.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність  рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч цьому, відповідачем не було представлено жодного іншого доводу, який би свідчив про правомірність прийнятого рішення.

          Приймаючи до уваги зазначене вище, суд вважає рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополь АР Крим про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 18.05.2010 року № 0008512303 таким, що прийнято протиправно, у зв’язку з чим підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 163 КАС України постанова оформлена та підписана 12.10.2010 року.

Керуючись ст. ст. 160-163, 167 КАС України, суд  

                                                       ПОСТАНОВИВ:

          1. Позовні вимоги задовольнити.

          2. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції в      м. Сімферополь АР Крим про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 18.05.2010 року  № 0008512303.

У разі неподання  апеляційної скарги, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

  Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.  

Суддя                                                                          Цикуренко А.С.