Справа № 1-373/2010
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07 жовтня 2010 року Деснянський районний суд м. Чернігова в складі :
головуючого – судді - Самусь Л.В.
при секретарі - Сидорець Ю.В.
з участю прокурора - Герасименко Т.М.
потерпілої - ОСОБА_1
та захисника - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові справу по обвинуваченню
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Чернігова, українця, громадянина України, із професійно-технічною освітою, працюючого ліпником архітектурних виробів у ФОП «ОСОБА_3.», не одруженого, раніше судимого 22.09.1995 р. Деснянським районним судом м. Чернігова за ст. 140 ч.2 КК України 1960 р. до 1 року 6 місяців позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку на 2 роки; 31.10.1995 р. Городнянським районним судом Чернігівської області за ст. 140 ч.2 КК України 1960 р. до 2 років позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку на 2 роки; 22.10.1996 р. Деснянським районним судом м. Чернігова за ст. ст. 86-1 КК України 1960 р. до 3 років 6 місяців позбавлення волі, звільненого 02.09.1998 р. постановою Дергачівського районного суду Харківської області від 31.08.1998 р. на підставі ст. 2 п. «а» Закону України «Про амністію» від 24.07.1998 р.; 13.08.1999 р. Новозаводським районним судом м. Чернігова за ст. ст. 17 ч.2, 81 ч.3 КК України 1960 р. до 3 років позбавлення волі; 21.05.2003 р. Деснянським районним судом м. Чернігова за ст. 185 ч.3 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі; 25.04.2006 р. Деснянським районним судом м. Чернігова за ст. 185 ч.3 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки; 03.04.2007 р. Куликівським районним судом Чернігівської області за ст. 185 ч.2 КК України до 3 років 3 місяців позбавлення волі, звільненого від подальшого відбування покарання умовно-достроково на 2 місяці 8 днів, згідно постанови Дзержинського районного суду м. Харкова від 04.03.2010 р., мешканця АДРЕСА_1
у скоєнні злочину, передбаченого ст. ст. 15 ч.2, 185 ч. 2 КК України, -
в с т а н о в и в :
22.04.2010 р. в денний час підсудний ОСОБА_3, знаходячись за місцем свого мешкання у АДРЕСА_2 намагався таємно викрасти мобільний телефон «Моторола Z 3», вартістю 223 грн. 50 коп., з сім-карткою оператора мобільного зв’язку «Київстар», вартістю 25 грн., а всього майна на загальну суму 248 грн. 50 коп., що належить потерпілій ОСОБА_1, однак свій злочинний умисел не зміг довести до кінця з причин, які не залежали від його волі, оскільки був затриманий потерпілою.
Підсудний, допитаний у судовому засіданні, вину у зміненому прокурором обвинуваченні визнав частково, оскільки не погодився тільки із вартістю телефону, зазначивши спочатку в судовому засіданні, що така складає 200 грн., а вже після проведення судово-товарознавчої експертизи, не погоджуючись з її висновком, вважав ту у розмірі 50 грн., але жодних доказів на обґрунтування цього не навів. Також пояснив, що всі свої попередні свідчення, які давав у ході досудового слідства, підтримує повністю та повністю підтверджує викладені обставини вчиненого ним злочину, зазначивши, що 22.04.2010 р. він знаходився вдома, зайшовши на кухню, коли там нікого не було, побачив телефон, який захотів викрасти, щоб зателефонувати, оскільки раніше він звертався до сестри з проханням дати йому її телефон, але вона відмовила. Коли хотів вийти з квартири сестра його затримала, він спочатку заперечував викрадення телефону, поки та його не обшукала і не забрала телефон. У скоєному щиро розкаявся, жалкував щодо скоєного, вибачився перед потерпілою та просив суворо його не карати.
Разом з тим, незважаючи на такі свідчення підсудного, обставини скоєння ним злочину достовірно встановлені судом, стверджуються поясненнями потерпілої, свідків та іншими повністю перевіреними судом доказами.
Так, потерпіла у судовому засіданні підтримала свої попередні свідчення та пояснила, що 22.04.2010 р. вона була з дитиною вдома, її мобільний телефон лежав на кухні, коли вона виходила у кімнату до дитини, то залишила той на столі і бачила, як підсудний зайшов на кухню і невдовзі вийшов, а коли вона туди зайшла, то телефону вже не було і вона запідозрила в крадіжці підсудного. Спочатку він заперечував, що саме він викрав телефон, а коли вона почала його обшукувати, той випав. Вона звернулась із заявою до міліції. Матеріальних претензій до підсудного не має, вартість телефону вона оцінювала в 325 грн., але той їй повернутий, просила підсудного суворо не карати.
Свідок ОСОБА_5, дільничний інспектор Деснянського відділу міліції, допитаний в судовому засіданні, пояснив, що 23.04.2010 р. до нього із заявою про притягнення до відповідальності ОСОБА_3 звернулась ОСОБА_1, пояснивши, що підсудний, який є її братом, викрав її мобільний телефон під час її відсутності на кухні, одразу помітивши, що телефону нема, вона ще в квартирі його зупинила, оскільки той намагався піти з дому, та виявила у нього свій телефон. Він також опитував і підсудного, який одразу визнав свою вину і підтвердив обставини викрадення ним телефону сестри. Пояснення вони надавали добровільно, потерпілій була роз’яснена ст. 383 КК України.
Свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що наприкінці квітня 2010 р. вона була понятою при проведенні виїмки мобільного телефону у потерпілої, при цьому був присутній і другий понятий, потерпіла пояснювала, що цей телефон намагався викрасти брат, але вона його затримала.
Судом перевірені і інші докази, які стверджують обставини скоєного, а саме : заява потерпілої про вчинення злочину (а.с.2) та її пояснення від 23.04.2010 р. (а.с.3), первинні пояснення підсудного від 23.04.2010 р. (а.с.4), протокол виїмки та огляду від 23.04.2010 р. (а.с.16), протокол допиту потерпілої від 23.04.2010 р. (а.с.14), протокол допиту підозрюваного від 23.04.2010 р. (а.с.12), протокол допиту обвинуваченого від 29.05.2010 р. (а.с.69), висновок судово-товарознавчої експертизи №1763к від 23.09.2010 р. (а.с.126).
Оцінюючи зібрані та перевірені докази, суд знаходить, що дії підсудного правильно кваліфіковані за ст. ст. 15 ч.2, 185 ч. 2 КК України, як закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинений повторно, при цьому не доведений до кінця з причин, що не залежали від його волі, а вина у скоєному доведена у повному обсязі.
Суд критично оцінює свідчення підсудного, дані ним в судовому засіданні, оскільки вони повністю спростовуються наведеними вище доказами та власними послідовними свідченнями ОСОБА_3 в якості обвинуваченого, де він визнавав себе винним в повному обсязі, які в своїй сукупності повністю узгоджуються між собою, з поясненнями потерпілої, свідків, із зазначеними та дослідженими у судовому засіданні доказами.
Думка захисника щодо виправдання підсудного, суперечить свідченням самого підсудного, даними ним, як в ході досудового слідства, так і під час судового розгляду, де він визнав себе винним, розкаявся та просив не призначати суворого покарання, котрі узгоджуються, як між собою, так із іншими перевіреними судом доказами.
Крім того, судом перевірені пояснення підсудного в частині незгоди з вартістю телефону, шляхом судового доручення стосовно встановлення вартості майна, замах на викрадення якого був скоєний, під час якого була призначена та проведена судово-товарознавча експертиза, згідно висновку якої вартість мобільного телефону «Моторола Z3» з урахуванням зносу станом на 22.04.2010 р. складає 223 грн. 50 коп., що жодним чином оспорено не було, а посилання підсудного на те, що в дійсності сума викраденого ним майна складає 50 грн., є лише його припущенням та носить суб’єктивний характер .
Тобто, всі надані учасниками процесу докази, жодним чином не спростували обвинувачення, пред’явлене підсудному.
Дослідивши вищевказані докази, перевіривши доводи обвинувачення, показання та доводи підсудного, наведені ним на свій захист, суд розглядає такі пояснення підсудного в цій частині, як одну із версій захисту, даними з метою уникнути кримінальної відповідальності та покарання за вчинений ним злочин.
Вирішуючи питання про міру покарання, суд враховує тяжкість вчиненого злочину, що є злочином середньої тяжкості, особу винного – його вік, сімейний стан, наявність постійних місць проживання та роботи, позитивних характеристик за такими, відношення підсудного до вчиненого, те, що він раніше неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності та засуджувався за злочини проти власності, думку потерпілої щодо призначення підсудному покарання, обставини, які пом’якшують покарання – щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, відсутність обставин, які його обтяжують, та, зважаючи на те, що підсудний після попередньої судимості не став на шлях виправлення, вчинив злочин в період невідбутого покарання за попереднім вироком, по якому був звільнений з місць позбавлення волі умовно-достроково, у зв’язку з чим доходить висновку, що відсутні підстави для обрання стосовно нього покарання, не пов’язаного з позбавленням волі, але обираючи таке, є всі підстави обрати його в межах мінімальної санкції закону, що є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Приймаючи до уваги, що підсудний вчинив злочин у період відбування покарання за попереднім вироком, суд, при призначенні покарання за сукупністю вироків, вважає за необхідне керуватись вимогами ст. 71 КК України, частково приєднавши невідбуте покарання за вироком Куликівського районного суду Чернігівської області від 03.04.2007р., від якого той був звільнений умовно-достроково на 2 місяці 8 днів відповідно до постанови Дзержинського районного суду м. Харкова від 04.03.2010 р.
Цивільний позов по справі відсутній.
Речовий доказ належить повернути потерпілій.
Судові витрати, пов’язані з проведенням по справі судово-товарознавчої експертизи, підлягають стягненню з підсудного
Запобіжний захід слід змінити з підписки про невиїзд на взяття під варту.
Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд –
з а с у д и в :
ОСОБА_3 визнати винним за ст. ст. 15 ч.2, 185 ч. 2 КК України і призначити покарання у вигляді 1 року 5 місяців позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Куликівського районного суду Чернігівської області від 03.04.2007р. у вигляді 1 місяця позбавлення волі, від подальшого відбування якого його було умовно-достроково звільнено постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 04.03.2010 р. на 2 місяці 08 днів, остаточно призначивши ОСОБА_3 покарання за сукупністю вироків у вигляді 1 року 6 місяців позбавлення волі.
Речовий доказ : мобільний телефон «Моторола Z 3» - повернути потерпілій ОСОБА_1
Запобіжний захід змінити до набрання вироком законної сили з підписки про невиїзд на взяття під варту, з подальшим його утриманням в Чернігівському слідчому ізоляторі. Початок строку відбуття покарання обчислювати з 07.10.2010 р., тобто з моменту зміни запобіжного заходу.
На вирок можуть бути подані апеляції до апеляційного суду Чернігівської області протягом 15 діб із моменту його проголошення, а засудженим в той же строк із моменту вручення йому копії вироку.
Суддя Л.В. Самусь