УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА

Справа № 22-8870

Головуючий у1-й інстанції – Коробенко С.В.

Доповідач – Пікуль А.А.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

16 вересня 2010 року. Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

        головуючого                 Пікуль А.А.

        суддів                     Усика Г.І.

Вербової І.М.

        при секретарі                 Слащук А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Солом’янського районного суду м. Києва від 14 квітня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_4 до Міністерства оборони України, Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України  про зобов’язання змінити дату зарахування на квартирний облік та надати жиле приміщення

в с т а н о в и л а:

Рішенням  Солом’янського районного суду м. Києва від 14 квітня 2010  року за безпідставністю відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до Міністерства оборони України, Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України  про зобов’язання змінити дату зарахування на квартирний облік та надати жиле приміщення.

Не погодившись з рішенням суду позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильну оцінку доказів, порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове по суті позову (а.с. 56-57).

Заслухавши доповідь судді Пікуль А.А., з’ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

При ухваленні рішення про відмову в задоволенні позову суд першої інстанції вважав встановленими наступні обставини.

З 08 жовтня 1994 року по 10 лютого 2000 року ОСОБА_4 проходив службу в Одеському інституті Сухопутних військ.

Під час проходження служби в Одеському інституті Сухопутних військ позивач разом із сім’єю у складі чотирьох осіб перебував на квартирному обліку з 01 грудня 1994 року.

30 грудня 1999 року наказом заступника Міністра оборони України, командувача Сухопутних військ, №336 ОСОБА_4 звільнений у запас за станом здоров’я  з вислугою двадцять календарних років та направлений на військовий облік до Подільського РВК м. Києва – за обраним після звільнення з військової служби місцем проживання.

Рішенням голови житлової комісії гарнізону м. Києва позивач був зарахований на квартирний облік по житловій комісії Київського КЕУ з 04 листопада 1999 року у загальній черзі, №4875, та з 08 лютого 2000 року – у списках для отримання житла позачергово, як звільнений у запас за станом здоров’я, № 625.

Оскільки ОСОБА_4 змінив місце свого проживання не у зв’язку з переміщенням по службі, пов’язаним з переїздом до іншого гарнізону, а у зв’язку з обранням іншого місця проживання після звільнення в запас за станом здоров’я, правило п.11 «Положення про порядок забезпечення жилою площею в Збройних Силах України», затвердженого наказом Міністра оборони України від 03 лютого 1995 року №20, про збереження попереднього часу перебування на квартирному  обліку  за останнім місцем служби при зарахуванні його на квартирний облік за новим місцем проживання не діє.

Підстав для задоволення позовних вимог про надання житла немає, оскільки це призведе до порушення порядку черговості та порушення прав інших осіб, які перебувають у черзі на отримання житла перед позивачем.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що висновки суду першої інстанції щодо безпідставності заявлених  позовних вимог відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.

 Норми матеріального права до спірних правовідносин застосовані правильно.

У апеляційній скарзі ОСОБА_4 посилається на те, що він має право на збереження попереднього часу перебування на квартирному обліку до зміни місця проживання у зв’язку з виходом у відставку на підставі п.37 «Положення про порядок забезпечення жилою площею в Збройних Силах України».

    Відповідно до указаного пункту Положення військовослужбовці, які   перебувають на квартирному обліку, при звільненні з військової служби у запас чи відставку за віком, за станом здоров'я, а також у зв'язку із скороченням штатів або організаційними заходами у разі неможливості використання на службі залишаються на квартирному обліку до одержання житла у військовій  частині (у випадку її розформування - військових комісаріатах) і КЕЧ районів та користуються правом на позачергове
одержання житла.

Якщо такий  військовослужбовець  обирає  для проживання після
звільнення з військової служби,  з урахуванням  існуючого  порядку
прописки,  інший населений пункт,  відповідний командир військової
частини, за проханням військовослужбовця за 3 роки до звільнення у
запас або у відставку за віком, подає до військового комісаріату і
квартирно-експлуатаційної  частини  району необхідні документи для
зарахування військовослужбовця на квартирний облік,  на якому  він
перебуває до одержання житла.  На підставі повідомлення КЕЧ району
про зарахування такого військовослужбовця до  черги  на  отримання
житла  у  військовому  комісаріаті  він  знімається  з квартирного
обліку за останнім місцем  служби.  Він  також  може  скористатися
правом  отримати  житло  після  звільнення з військової служби від
виконавчих комітетів місцевих Рад народних депутатів відповідно до
чинного законодавства.

Таким чином, п.37 Положення при обранні для проживання після
звільнення з військової служби  іншого населеного пункту не передбачає збереження всього попереднього часу перебування на квартирному  обліку  за останнім місцем служби, а встановлює інший пільговий порядок зарахування на квартирний облік у іншому населеному пункті - за проханням військовослужбовця  за три роки до звільнення.  

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги на те, що суд прийшов до неправильних висновків, які базуються на неправильному застосуванні норм матеріального права - п.п. 11, 37 «Положення про порядок забезпечення жилою площею в Збройних Силах України», не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції  дана належна оцінка доводам сторін у сукупності з наданими ними доказами, висновки суду відповідають обставинам справи, тому   підстав для скасування рішення немає.

Керуючись ст. 303, 307, 308, ст. 313-315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Солом’янського районного суду м. Києва від 14 квітня 2010 року залишити без змін.

Ухвала  набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двадцяти днів.

        Головуючий:

        Судді: