Справа № 22-23388/2010 Головуючий в 1-й інстанції – Камбулова Д.Г.
Доповідач – Олійник А.С.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
5 жовтня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м.Києва в складі:
головуючого – судді Олійник А.С.,
суддів: Наумчука М.І., Шахової О.В.,
при секретарі: Пересунько Я.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договором позики, відсотків та індексу інфляції
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3
на заочне рішення Оболонського районного суду м.Києва від 21 червня 2010 року
в с т а н о в и л а:
Заочним рішенням Оболонського районного суду м.Києва від 21 червня 2010 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти за договором позики в сумі 151 500 грн., відсотки з простроченої суми за період з 2 липня 2006 року до 23 лютого 2009 року - 12 051 грн. 60 коп., індекс інфляції – 78 931 грн. 50 коп. , судові витрати – 1730 грн., а всього: 244 213 грн. 10 коп. (а.с. 158-160).
Ухвалою Оболонського районного суду м.Києва від 11 серпня 2010 року заяву представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 залишено без задоволення (а.с. 171-172).
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 – ОСОБА_3 просить рішення скасувати та відмовити позивачу у позові, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків обставинам справи. В апеляційній скарзі зазначено, що справу було розглянуто без позивача та його представника, які не були судом належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи. Договір позики є удаваним, вчинений з метою приховування іншого правочину – договору завдатку. Вказані факти було встановлено колегією суддів Апеляційного суду м.Києва під час розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 на рішення Оболонського районного суду м.Києва від 11 листопада 2009 року. Суд взяв до уваги покази свідка ОСОБА_4, які є неправдивими (а.с. 173-174).
У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 підтримав апеляційну скаргу, просить її задовольнити.
Представник позивача заперечив доводи апеляційної скарги, просить її відхилити.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість заочного рішення суду в межах апеляційного оскарження, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано суду належних доказів на підтвердження факту повернення боргу.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 29 грудня 2005 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено нотаріально посвідчений договір позики грошових коштів. За умовами договору позичальник зобов’язувався повернути кошти до 1 липня 2006 року. (а.с. 6). Проте кошти повернуто не було.
Доводи апеляційної скарги про удаваність договору позики є необґрунтованими, оскільки не підтверджуються належними та достатніми доказами.
Обставини, на які посилається представник відповідача в апеляційній скарзі, а саме: на забезпечення виконання покупцями договору купівлі-продажу частини нежилого приміщення ОСОБА_2 було запропоновано передати в якості завдатку 151 500 грн. готівкою, а на підтвердження передачі цих коштів запропоновано підписати договір позики з одним із покупців ОСОБА_1, матеріалами справи не підтверджено.
Із матеріалів справи вбачається, що договір купівлі - продажу від 29 грудня 2005 року укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю. «Культурно-освітній, видавничо-поліграфічний центр «Златояр» в особі його директора ОСОБА_2 та ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_1 та посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Башлай Д.І. Продаж вчинено за 252 000 грн., які покупці зобов’язуються сплатити до 30 січня 2006 року (а.с. 48).
Нелогічними та такими, що суперечать природі завдатку (ст. ст. 571, 571 ЦК України) є твердження апелянта, що після виконання сторонами умов договору купівлі-продажу частини нежилого приміщення ОСОБА_2 повернув ОСОБА_1 завдаток у розмірі 151 500 грн., що підтверджується розпискою, яка залишилися на зберіганні у приватного нотаріуса Чорней В.В. Відповідно до ч. 3 ст. 571 ЦК України у разі припинення зобов’язання до початку його виконання або внаслідок неможливості його виконання задаток підлягає поверненню.
Як вбачається із змісту договору позики, він укладений між фізичними особами: ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорнєй В.В. (а.с. 80).
Відповідно до п.13 договору позики позикодавець та позичальник стверджують, що однаково розуміють значення та умови цього договору та його правові наслідки, підтверджують дійсність намірів при його укладенні, а також те, що він не носить характеру фіктивного та удаваного правочину.
З огляду на зміст договору позики та купівлі-продажу, строки виконання зобов’язань за цими договорами, надані сторонами докази, підстави вважати договір позики удаваним відсутні.
Необгрунтованим є твердження апелянта, що удаваність договору позики було встановлено судовою колегією Апеляційного суду м.Києва, оскільки такі обставини апеляційним судом встановлено не було, а лише зазначено, що суд не перевірив доводи відповідача щодо удаваності договору позики (а.с. 116).
Водночас позов про визнання недійсним договору позики з підстав удаваності правочину ОСОБА_2 до суду не пред’являв.
Доводи апеляційної скарги щодо неправдивості показань свідка ОСОБА_4 є такими, що не спростовують висновки суду першої інстанції. На спростування показань свідка апелянт належні та допустимі докази не надав. Крім того, відповідно до ст. 545 ЦК України показання свідка щодо повернення боргу чи не його повернення не є допустимим доказом у справі.
Відповідно до чинного ЦПК України в апеляційного суду відсутні повноваження щодо направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо особи, які беруть участь у справі належним чином не повідомлені про час і місце судового засідання.
Із матеріалів справи вбачається, що повістки відповідачу та його представнику не вручалися, поверталися у зв’язку із закінченням терміну зберігання (а.с. 129, 131, 139, 140, 143, 144, 150). Ні відповідач, ні його представник рухом справи не цікавилися, хоча їм було відомо про її розгляд судом.
Відповідно до ч. 9 ст. 74 ЦПК України (в редакції чинній на час розгляду справи) суд першої інстанції не звернувся до адресного бюро і органів внутрішніх справ, проте доводи апеляційної скарги щодо неналежного повідомлення про час і місце судового засідання не впливають на ухвалене заочне рішення суду. У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник відповідача докази, які б спростовували висновки суду першої інстанції, не надав.
З огляду на викладене доводи апеляційної скарги є необгрунтованими, підстави для скасування рішення суду відсутні.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилити.
Заочне рішення Оболонського районного суду м.Києва від 21 червня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до касаційного суду шляхом подання касаційної скарги.
Головуючий: Судді: