УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА

Справа № 22-20407

Головуючий у1-й інстанції – Юзькова О.Л.

Доповідач – Пікуль А.А.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2010 року. Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

        головуючого                 Пікуль А.А.

        суддів                     Мараєвої Н.Є.

Матвєєвої О.А.

        при секретарі                 Голубенко О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Шевченківського  районного суду м. Києва від 15 липня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, треті особи: Головне управління юстиції м. Києва, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу, Оніщук Ольга Миколаївна, про розірвання договору довічного утримання

в с т а н о в и л а:

Рішенням Шевченківського  районного суду м. Києва від 15 липня 2010 року за недоведеністю відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_5, треті особи: Головне управління юстиції м. Києва, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу, Оніщук Ольга Миколаївна, про розірвання договору довічного утримання.

 Не погодившись з рішенням суду позивачка подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильну оцінку доказів, порушення норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення заявленого позову ( а.с. 155-157).

Заслухавши доповідь судді Пікуль А.А., пояснення учасників судового розгляду, з’ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

При ухваленні рішення суд першої інстанції вважав встановленими наступні обставини.

Сторони уклали між собою договір довічного утримання 01 лютого 2008 року. Відповідно до умов цього договору ОСОБА_4 передала у власність ОСОБА_5 належну позивачці квартиру АДРЕСА_1, а відповідачка зобов’язалась довічно забезпечувати ОСОБА_4 утриманням та доглядом.

 У позивача відсутні докази, що підтверджують невиконання ОСОБА_5 умов договору довічного утримання про здійснення щомісячного утримання у розмірі 1 500 грн.. відсутні також докази на підтвердження ухилення ОСОБА_5 від надання побутових послуг, допомоги по господарству, сплати комунальних послуг та від забезпечення санаторно-курортного лікування ОСОБА_4

З пояснень сторін судом встановлено, що всі витрати, понесені відповідачем при виконанні договору довічного утримання, фіксувались у блокноті, тобто письмово. Однак цей доказ не був наданий суду, а тому суд не може покласти в основу рішення лише твердження позивача щодо невиконання ОСОБА_5О, умов договору.

Відмову ОСОБА_4 з вересня 2009 року отримувати гроші від ОСОБА_5, що підтверджується письмовими доказами, суд розцінив як намагання позивача штучно створити докази на підтвердження заявлених вимог.

Таким чином, приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що заявлені ОСОБА_4 вимоги доказами не підтверджені, а тому правових підстав для їх задоволення немає.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, доведені.

Висновки суду щодо підстав для відмови в задоволенні позовних вимог відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.

Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин застосовані правильно.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції дана невірна оцінка наданим сторонами доказам, не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення, оскільки у мотивувальній частині оскаржуваного рішення судом повно та послідовно дана оцінка всім наданим сторонами доказам, наведені мотиви, з яких суд взяв до уваги або відхилив той чи інший доказ. Апеляційна скарга позивачки не містить обставин, які б дали суду апеляційної інстанції підстави для спростування висновків суду першої інстанції, позивачка лише посилається на упередженість суду, але цю обставину доказами також не підкріплює.  

Враховуючи наведене, в суду апеляційної інстанції немає підстав для сумніву у правильності оцінки судом першої інстанції письмових доказів та показань свідків у сукупності з поясненнями сторін по справі.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу також на ту обставину, що 10 листопада 2005 року між сторонами був укладений договір довічного утримання щодо квартири  АДРЕСА_2, який 14 грудня 2007 року розірваний за згодою сторін у зв’язку зі зміною обстановки (заміна майна, яке передається відчужувачем у власність набувача; а.с.39-40) та знову укладений сторонами 01 лютого 2008 року щодо квартири  АДРЕСА_1. Тобто договірні відносини виникли давно, сторони мали один до одного високий ступінь довіри, а тому без переконливих та беззаперечних доказів про невиконання набувачем без поважних причин своїх обов’язків за договором розірвати його неможливо.

 Виходячи з викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції  дана належна оцінка доводам сторін у сукупності з наданими сторонами доказами, висновки суду відповідають обставинам справи, доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, тому   підстав для скасування рішення немає.

Керуючись ст.303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Шевченківського  районного суду м. Києва від 15 липня 2010 року  залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двадцяти днів.

        Головуючий:

        Судді: