Справа № 22-16230/10
Головуючий у 1 інстанції Шкоріна О.І.
Доповідач: Шебуєва В.А.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 вересня 2010 року Колегія суддів Судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючого - судді Остапчука Д.О.
суддів: Барановської Л.В., Побірченко Т.І.
при секретарі Ражевій В.В.
розглянувши апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Дарницькому районі м. Києва, на постанову Дарницького районного суду м.Києва від 19 березня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Дарницькому районі м. Києва про визнання діянь неправомірними, перерахунок та стягнення заборгованості з виплат пенсії по інвалідності, щорічної допомоги на оздоровлення, -
в с т а н о в и л а:
Постановою Дарницького районного суду м.Києва від 19 березня 2010 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Зобов»язано Управління Пенсійного фонду України у Дарницькому районі м.Києва здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії відповідно до вимог ст.ст.50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі шести мінімальних пенсій за віком додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю, яка повинна становити 50% від мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 1.01.2009 року.
В решті позову відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі представник Управління Пенсійного фонду України у Дарницькому районі м. Києва, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права рішення суду вважає незаконним, просить його скасувати, ухваливши нове рішення про відмову у позові. Посилається на те, нарахування та виплата позивачу пенсії проводилась у відповідності з вимогами закону та з урахуванням бюджетних надходжень.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної постанови, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії. Внаслідок захворювання з виконання робіт по ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС він визнаний інвалідом 3 групи та йому була призначена державна пенсія відповідно до ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Крім того позивач отримує додаткову пенсію за ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», розмір якої обчислений у урахуванням обмежень, встановлених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 року № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету».
Задовольняючи позов, суд виходив з того, що відповідач повинен провести нарахування та виплату пенсій позивачу, виходячи з розмірів, встановлених Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 року № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету».
Такий висновок суду відповідає обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права.
Так, відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров’я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до чинної на час спірних правовідносин редакції ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами третьої групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком.
Згідно зі ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів третьої групи, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком.
За таких обставин правильним є висновок суду про те, що позивач має право на призначення пенсії у розмірі не нижчому від 6 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком.
Це право гарантується Конституцією України, відповідно до ч. 2 ст. 19 якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають ст.ст. 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не наведена вище постанова Кабінету Міністрів України, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Доводи відповідача щодо застосування до спірних правовідносин правил ч.5 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, безпідставні, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом.
Таке свідчить про те, що Кабінет Міністрів України, встановлюючи порядок обчислення пенсії, не повинен порушувати положень цього Закону.
Відповідно до ст.ст.50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», оскільки іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань, які встановлені ст.46 Конституції України та ст.ст.50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму і пенсія позивачу має визначитись виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і на законність оскаржуваної постанови не впливають.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Дарницькому районі м. Києва відхилити, а на постанову Дарницького районного суду м.Києва від 19 березня 2010 року залишити без зміни.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді: