Справа № 22-11317/2010 Головуючий у 1-й інстанції – Плахотнюк К.Г.
Доповідач – Олійник А.С.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
7 вересня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м.Києва в складі:
головуючого – судді Олійник А.С.,
суддів: Наумчука М.І., Шахової О.В.,
при секретарі: Пересунько Я.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційні скарги ОСОБА_1 та Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м.Києва на постанову Голосіївського районного суду м.Києва від 25 травня 2009 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м.Києва про нарахування недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни,
в с т а н о в и л а:
У квітні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, просив поновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушеного права з 1 січня 2006 року до 31 грудня 2008 року; зобов’язати відповідача нарахувати недоплачену йому як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2008 роки в сумі 5016 грн. 59 коп.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що є дитиною війни. Через відмову відповідача у виплаті пенсії з урахуванням 30% надбавки порушено його права, визначені та гарантовані Конституцією України та ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Постановою Голосіївського районного суду м.Києва від 25 травня 2009 року позов задоволено частково. Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м.Києва здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни», починаючи з 22 травня 2008 року до 31 грудня 2008 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено (а.с. 19-22).
В апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду України Голосіївському районі м.Києва просить постанову суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у позові, посилаючись на порушення судом норм матеріального права. В апеляційній скарзі зазначено, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», яка набрала чинності з 22 травня 2008 року. Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України. З 1 січня 2006 року до 9 липня 2007 року положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» чинними не були, а тому немає правових підстав для їх застосування (а.с. 20-21).
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову суду скасувати та ухвалити нову про задоволення позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом принципу верховенства права, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування судом обставин справи, що мають значення для справи, невідповідність висновків обставинам справи. В апеляційній скарзі, зокрема, зазначено, що суд дійшов неправильного висновку про пропуск позивачем строку для звернення до суду; суд неправильно застосував положення ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», 30 % надбавка до пенсії не отримана ним з вини відповідача, а тому повинна виплачуватися за минулий час без обмежень з індексацією таких коштів внаслідок інфляції (а.с. 24-25).
Відповідно до ст.304-1 ЦПК України розгляд апеляційної скарги здійснювався за наявними у справі матеріалами та без виклику осіб, які беруть участь у справі.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційних скарг, законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційного оскарження, дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які набули правового статусу дітей війни, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України «Про соціальний захист дітей війни».
Судом встановлено, що позивач є дитиною війни та перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м.Києва. Зазначені обставини визнані сторонами і не оспорюються відповідачем.
Статус позивача як дитини війни підтверджується довідкою Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації (а.с. 7).
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року визнано таким, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту 41 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка була чинною в спірний період, передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачуються замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесені зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та статтю 6 цього Закону викладено було в такій редакції: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів".
Згідно із рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України від 28 грудня 2007 року щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Що ж стосується розміру мінімальної пенсії за віком, з якої має обчислюватися зазначене підвищення до пенсії, то суд обгрунтовано визнав, що розрахунок необхідно проводити з розрахунку мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», оскільки іншого розміру мінімальної пенсії за віком законодавством не встановлено.
Обгрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що розмір надбавки, передбачений Законом України «Про соціальний захист дітей війни», повинен визначатись саме на підставі цього Закону, а не постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530, на яку посилається Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м.Києва.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу щомісячну державну соціальну надбавку у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Тому, доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судом норм матеріального права підлягають відхиленню.
Відсутність коштів для проведення виплат не може бути підставою для невиконання передбачених чинним законодавством зобов’язань щодо визначення їх розміру.
Європейський суд з прав людини у справі «Кечко проти України» від 8 листопада 2005 року зазначав, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань.
Судом обґрунтовано покладено обов’язок відповідача щодо усунення порушень прав позивача в межах встановленого ст. 99 КАС України річного строку для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, а саме: з 22 травня 2008 року до 31 грудня 2008 року.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про відсутність правових підстав для застосування ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 1 січня 2006 року до 9 липня 2007 року є необґрунтованими.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що суд дійшов неправильного висновку про пропуск позивачем строку для звернення до суду є необґрунтованими з таких підстав.
Позивач звернувся до суду з позовом 16 квітня 2009 року. У позовній заяві посилався на те, що строк звернення до суду пропущено з поважних причин, оскільки про порушення свого права він дізнався із засобів масової інформації.
Передбачена ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державна соціальна допомога виплачувалась позивачу щомісячно, однак у розмірі меншому, ніж встановлено цим Законом.
Виходячи з викладеного, позивач мав знати про порушення своїх прав.
Незнання закону, в тому числі, ухвалених Конституційним Судом України рішень, якими визнавались неконституційними зміни, що вносились до зазначеного Закону, не може розцінюватись як поважна причина пропуску строку для захисту порушеного права.
Колегія суддів не погоджується із доводами апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що 30% надбавка до пенсії має бути проіндексована.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема пенсії.
Згідно із п. 3 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 до об’єктів індексації не відносяться, зокрема: соціальні виплати, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму (пенсії, обчислені з урахуванням абзацу першого частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування; додаткова пенсія, підвищення, компенсаційні виплати, надбавки та інші доплати до пенсії, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму).
Крім того, порядок індексації грошових доходів населення передбачає, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, і не підлягає індексації частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум (п.3, 4 зазначеного Порядку).
Таким чином, індексації не підлягає неодержана позивачем державна соціальна надбавка у розмірі 30%, яка має цільове призначення - надання соціальної підтримки дітям війни.
Не можна погодитися і з обраним ОСОБА_1 способом захисту порушеного права про зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити вказану надбавку у визначеній ним сумі, оскільки суд не може перебрати на себе функцію органу, на якого законодавством покладено повноваження щодо нарахування такої соціальної допомоги. Тому суд обґрунтовано відмовив у задоволенні вимоги позивача стягнути з відповідача на її користь недоотриманої щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 5 016 грн. 59 коп. У цій частині доводи апеляційної скарги є необґрунтованими.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про порушення судом ч. 2 ст.46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне пенсійне страхування» не спростовують висновку суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії , не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Державна соціальна надбавка є підвищенням до пенсії дітей війни, з приводу її нарахування та виплати між сторонами існував спір, у зв’язку з цим позивач звернувся до суду. Таким чином, підвищення до пенсії дітей війни не можна розглядати як нараховану суму пенсії, яку не було отримано позивачем.
З огляду на викладене, доводи апеляційних скарг сторін не спростовують наведеного і викладених у постанові суду першої інстанції висновків, а тому підстави для скасування оскаржуваної постанови і задоволення апеляційних скарг відсутні.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а:
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м.Києва відхилити.
Постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 25 травня 2009 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий: Судді: