Справа № 2-а-98/2010 року

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2010 року Ріпкинський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючої – судді Павленко О.В.,

при секретарі Левошко І.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Ріпкинському районі Чернігівської області про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Ріпкинському районі Чернігівської області, в якому просить визнати дії відповідача неправомірними та зобов’язати його здійснити перерахунок пенсії, з урахуванням недоплаченої щомісячної державної допомоги як особі, що має статус дитини війни, з вересня 2007 року по даний час.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195 від 18.11.2004 року йому надано статус «Дитина війни». Згідно ст. 6 вищевказаного Закону, громадянам, яким встановлено статус «Дитина  війни» пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком, але ЗУ «Про Державний бюджет на 2007 рік» зазначені виплати були призупинені. В ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» положення ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» викладено в новій редакції, відповідно до якої право на державну соціальну допомогу дітям війни було обмежено. Проте, рішеннями Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року та № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення, що призупиняли дію ст. 6 вищевказаного Закону визнані такими, що не відповідають конституції. Зважаючи на це, позивач зазначив, що невиплата йому соціальної допомоги є протиправною.

Позивач в судове засідання не з’явився, вказавши в позовній заяві, що просить розглянути справу без його участі.

Відповідач до суду не з’явився надавши письмові заперечення в яких позовні вимоги не визнає, вважає позов безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню, вказує, що впродовж 2007-2010 років позивачу виплачувалась надбавка до пенсії в розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеному Законами про державний бюджет на 2007-2008 роки, а в подальшому - у розмірах, визначених Постановою КМУ № 530 від 28.05.2008 року. Вказує, що фінансування витрат пов’язаних з виплатою підвищення до пенсії дітям війни, здійснюється за рахунок державного бюджету, а витрати для виплати пенсії в розмірі визначеному Законом України «Про соціальний захист дітей війни» законодавством не передбачені. Наполягає на тому, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду відповідно до ст. 99 КАС України. Крім того зазначає, що позивач для розрахунку оскаржуваного підвищення використовує розмір мінімальної пенсії за віком, визначений в ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», який застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених за цим законом.

Враховуючи, що всі особи, які беруть участь у справі, заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності, суд, на підставі ч. 4 ст. 122 КАС України, розглянув справу в порядку письмового провадження.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Ріпкинському районі Чернігівської області та відноситься до категорії громадян, яким встановлено  статус «Дитина війни», що підтверджується пенсійним посвідченням.

Стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачає державну соціальну підтримку дітей війни, а саме, «дітям війни» пенсії або щомісячне довічне утримання, або соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

Таким чином ОСОБА_1 відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право отримувати підвищену пенсію на 30% від мінімальної за віком.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою реалізації конституційного права на соціальний захист громадян, які відповідно до Закону, є дітьми війни.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами передбаченими ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», та встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Стаття 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачає, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Пунктом 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» зупинено на 2007 рік з урахуванням положення ст. 111 цього Закону. При цьому статтею 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» визначено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 положення п. 12 ст. 71 та ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) та втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Пунктом 41 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів» ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладена в новій редакції, а саме: дітям війни (крім тих, на яких поширюється  дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гаранті соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.

Відповідно до даного положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів» розмір надбавки становить 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Із заперечення наданого УПФУ в Ріпкинському районі Чернігівської області вбачається, що відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів», позивачу з 01.01.2008 року виплачувалась надбавка в розмірі 10 % прожиткового мінімуму встановленого для осіб, які втратили працездатність, а саме, з 01.01.2008 року – 47,0 грн., з 01.04.2008 року – 48,1 грн., з 01.07.2008 – 48,2 грн., з 01.102008 – 49,8 грн.

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року, положення ст. 67 розділу І, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12, пункту 35, пунктів 36-100 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів» визнані такими, що не відповідають Конституції України, тобто є неконституційними. Крім того, визначено, що дане Рішення має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані не конституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, положення пункту 41 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів» втратило чинність 22 травня 2008 року.

Постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», яка вступила в дію з 22.05.2008 року, також встановлений вказаний вище розмір надбавки. Згідно п. 5 Постанови, дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви  нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня - 48,1 грн., з 1 липня - 48,2 грн. та з 1 жовтня - 49,8 грн.

З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, а також враховуючи постанову пленуму Верховного суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» від 01.11.1996 року, в якій зазначено, що оскільки Конституція має вищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акту з точки зору його відповідності Конституції в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії, судові рішення мають ґрунтуватися на Конституції, а також на чинному законодавстві, але не суперечити їй.

Тому під час вирішення цього спору, суд вважає за необхідне застосувати саме норми Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а не Постанови КМУ № 530 від 22.05.2008 року.

Посилання відповідача на відсутність коштів, призначених для виплати державної допомоги дітям війни суд не може взяти до уваги, оскільки предметом даного спору не є питання фінансування таких видатків.

Також, суд не бере до уваги положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з якої вбачається, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується, виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком, не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання щомісячного підвищення пенсії за віком, як це передбачено ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до положень ч. 2 ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Таким чином, строки звернення до суду, визначені ч. 2 ст. 99 КАС України, на неотримані позивачем суми доплати до пенсії, не розповсюджуються.

Враховуючи викладене, суд знаходить бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Ріпкинському районі Чернігівської області щодо не нарахування підвищення до пенсії позивачу, як дитині війни, неправомірною, а тому позовні вимоги в частині щодо зобов’язання нарахувати на користь позивача недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, з урахуванням її підвищення на 30 % мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, підлягають задоволенню за період з 01.09.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 29.09.2010 року, за виключенням виплачених сум.

Від сплати судового збору відповідач підлягає звільненню на підставі п. 34 ст. 4 Декрету КМУ «Про державне мито».

Керуючись ст.ст. 46, 152 Конституції України, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року, Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року, ст.ст. 122, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Ріпкинському районі Чернігівської області про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни - задовольнити частково.

Визнати бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Ріпкинському районі Чернігівської області щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1, з урахуванням її підвищення на 30 % мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» - неправомірною.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Ріпкинському районі Чернігівської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1, з урахуванням її підвищення на 30 % мінімальної пенсії за віком, встановленого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 01.09.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 29.09.2010 року та здійснити відповідні виплати на користь позивача, за виключенням виплаченого підвищення до пенсії за вказаний період.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду, через Ріпкинський районний суд, протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуюча     О.В. Павленко