Справа № 2-494/2010р.

                                                          Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И    

14 жовтня 2010 року                         Корюківський районний суд Чернігівської області у складі:

            головуючого – судді  Корха О.І.,

    при секретарі –  Александрова Н.Л.,

            за участю  представника позивача –  ОСОБА_1 – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому  судовому засіданні у м. Корюківка у приміщенні суду  справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Корюківському районі Чернігівської області про визнання неправомірною бездіяльність відповідача УПФ в Корюківському районі та зобов’язання здійснити перерахунок та виплатити недоплачену частину державної Чорнобильської пенсії та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю, як особі віднесеній до 1 категорії осіб що постраждали внаслідок  Чорнобильської катастрофи, інваліду 3 групи,  захворювання, пов»язаного з наслідками аварії на ЧАЕС відповідно до ст.50,54 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 1 листопада 2006 року і на дату винесення рішення суду та продовжувати надалі нараховувати та виплачувати пенсію позивачу  відповідно до збільшення прожиткового мінімуму, -

в с т а н о в и в:

06 вересня 2010 року позивач  звернувсь  до суду з даним позовом посилаючись на те, що  він є інвалідом ІІІ групи, що встановлена внаслідок захворювання, яке пов’язане з впливом аварії на ЧАЕС. Крім того ст.50 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі-Закон-796-XII) йому повинна виплачуватись щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком, а відповідно до ст.54 згаданого Закону державна пенсія позивача не повинна бути нижче 6 мінімальних пенсій за віком. Всупереч положень статті 22 Конституції України, якими передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Законом України «Про державний бюджет на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року положення статті Закону було викладено в новій редакції, відповідно до якої право на щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю було обмежено. Проте, рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007р. 6-рп/2007 та 10-рп/2008 від 22.05.2008р. положення, що призупиняли дію статті 50 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) та  втратили свою чинність з дня їх ухвалення. Таким чином, відповідач був зобов’язаний здійснювати виплату належну йому щомісячну додаткову пенсію, за шкоду заподіяну здоров’ю, в розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком та державної пенсії не нижче 6 мінімальних пенсій за віком за 2006-2010 роки. Керуючись рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008р. від 22.05.2008р. та чинним законодавством України, позивачем в червні 2010 року було направлено письмове звернення до відповідача з вимогою здійснення перерахунку та виплати належної йому, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, та державної пенсії за останні чотири роки, тобто з листопада 2006 року і по теперішній час. Попри те, що Конституція України, як закон прямої дії, має вищу юридичну силу, а рішення Конституційного Суду є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржено, відповідач як орган владних повноважень, відмовив позивачу в  гарантованому Конституцією України та ст.ст.50, 54, 67 Закону України від 28 лютого 1991 р. №796-XII праві. Вважає, що відмова відповідача є незаконною, оскільки відповідно до статті 50 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-XII соціальні гарантії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Розмір щомісячно додаткової  пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, відповідно до  частини 1 статті 50 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-XII складає 50 відсотків мінімальної пенсії за віком, а розмір державної пенсії відповідно до  частини 4 статті 54 згаданого Закону складає не нижче 6 мінімальних пенсій за віком. Мінімальна пенсія за віком відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Згідно із Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік» прожитковий мінімум для осіб, які витратили працездатність складає: з 1 січня – 380 грн., з 1 квітня – 406 грн., з 1 жовтня – 411 грн.

Згідно із Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік» прожитковий мінімум для осіб, які витратили працездатність складає: з 1 січня – 470 грн., з 1 квітня – 481 грн., з 1 липня – 482 грн., 1  жовтня – 498 грн.

Згідно із Законом України «Про державний бюджет України на 2009 рік» прожитковий мінімум для осіб, які витратили працездатність складає: з  1  листопада – 573 грн.

Тому позивач  просить суд зобов’язати відповідача надати інформацію про розмір виплаченої йому  щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, та державної пенсії, передбачених ст.ст. 50, 54 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII «Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з листопада 2006 по  час розгляду справи в суді. Визнати бездіяльність відповідача щодо  не виплати йому щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком та державної пенсії в розмірі не нижче 6 мінімальних пенсій за віком – неправомірною. Зобов’язати відповідача здійснити перерахунок щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, та державної пенсії, передбачених ст.ст. 50, 54 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII «Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відповідно в розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком та в розмірі не нижче 6 мінімальних пенсій за віком і забезпечити її виплату за період з листопада 2006 року по час розгляду справи в суді. Також позивач просив суд зобов»язати відповідача в і подальшому нараховувати та виплачувати пенсію позивачу відповідно до збільшення прожиткового мінімуму.

Позивач в судове засідання не з»явився подав до суду заяву про слухання справи без його участі.

Представник позивача  в судовому засіданні вимоги позивача підтримала повністю, просить суд їх задовольнити подала до суду письмові пояснення з приводу позову.

Представник відповідача в судових засіданнях поясняв, що він заперечує в задоволенні позову позивачки, просив суд відмовити в задоволенні позову. 14 жовтня 2010 року представник відповідача в судове засідання не з»явився подав письмову заяву з проханням розглядати справу без його участі позов не визнає.
    Судом встановлено, що позивач звернувся до суду з позовом про визнання неправомірною бездіяльність відповідача щодо невиконанні рішень Конституційного суду, через не направлення заяви про збільшення фінансування і не виплати позивачу щомісячної додаткової пенсії за шкоду, завдану здоров’ю в розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком, і державної пенсії в розмірі не нижче 6 мінімальних пенсій за віком та зобов’язання відповідача управління Пенсійного Фонду України в Корюківському районі здійснити  перерахунок  та виплату щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, та державної пенсії у відповідності до норм  ч.1 ст. 50,  ч.4 ст. 54,  ч.1 та ч.3 ст.67 Закону України «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі відповідно 50 відсотків мінімальної пенсії за віком, та в розмірі не нижче 6 мінімальних пенсій за віком і забезпечити її виплату з листопада  2006 року по час розгляду справи в суді  та стягнути з відповідача недоотриману щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, та державну пенсію у відповідності до норм ч.1 ст. 50,  ч.4 ст. 54,  ч.1 та ч.3 ст.67 Закону України «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком та не нижче 6 мінімальних пенсій за віком і забезпечити їх виплату з листопада 2006 року по  час винесення рішення суду.   Також позивач просив суд зобов»язати відповідача в і подальшому нараховувати та виплачувати пенсію позивачу відповідно до збільшення прожиткового мінімуму.

    Також судом встановлено, що позивач є інвалідом ІІІ групи, що встановлена внаслідок захворювання, яке пов’язане з впливом на ЧАЄС, та віднесений до першої категорії осіб постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи. Відповідно до розпоряджень відповідача позивач  з  1 листопада 2006 року і по даний час перебуває на пенсії по інвалідності та отримував в вказаному періоді державну пенсію та додаткову пенсію як інвалід ІІІ групи внаслідок Чорнобильської катастрофи. При цьому позивач отримував державну та додаткову пенсію як інвалід ІІІ групи внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Вище зазначені обставини справи не є спірними. Спірним у справі є питання правомірності нарахування та виплати позивачу протягом 2006-2010 років розміру державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яку позивач отримує відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ.

    Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, та в інших випадках передбачених законом.

    Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі та в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні положення щодо реалізації конституційного права, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціальний захист потерпілого населення, визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ (надалі спеціальний закон), оскільки відповідно до ст.50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням  цього права шкоди.

    Відповідно до частини першої статті 50 Закону №796-ХІІ особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами Ш групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком.

    Виходячи з загальних засад приорітету законів над підзаконними актами при вирішенні цього спору суд приходить до висновку що при розрахунку державної та додаткової пенсії позивачу, передбачених статтями, наведеними вище, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму, для осіб, які втратили працездатність, встановлений в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком. Отже на думку суду, за конституційними нормами, виходячи з приорітетності законів над підзаконними актами, суд приходить до висновку, що при визначенні розміру державної та додаткової пенсії позивачці застосуванню підлягають ч1 ст. 50, ч.4 ст. 54, ст.67 Закону України №796, а не Постанови КМУ, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.

    Положення частини 3 статті 28 Закону №1058-УІ не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.

Враховуючи вищевказане на думку суду позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме підлягають задоволенню позовні вимоги позивача в частині визнання неправомірною бездіяльності Управління Пенсійного Фонду в Корюківському районі Чернігівської області щодо не виплати позивачу державної основної  пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю, як особі , яка постраждала внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інваліда 3 групи , в меншому розмірі ніж визначеному ст.50 та ст.54 Закону України « Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період   з  09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року  по 31 грудня 2008 року, з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з 1 січня 2010 року по 14 жовтня 2010 року. Також підлягають задоволенню позовні вимоги позивача в частині щодо зобов’язання управління пенсійного Фонду України в Корюківському районі Чернігівської області позивачу ОСОБА_1 провести перерахунок та виплату державної основної  пенсії  та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю, як особі , яка постраждала внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інваліда 3 групи, відповідно до ст.49, ч.1 ст.50  та ч.4 ст.54, ч.3 ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме  - державної основної  пенсії  - в розмірі не нижчому 6 мінімальних пенсій за віком, - додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю, в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком , за період   з  09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року  по 31 грудня 2008 року, з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з 1 січня 2010 року по 14 жовтня 2010 року , за виключенням виплаченої державної основної  пенсії   та додаткової пенсій за вказаний період .

Що стосується позовних вимог щодо визнання противоправною бездіяльність відповідача, яка виразилася у невиконанні рішень Конституційного суду України, через не направлення  відповідачем заяви про збільшення фінансування до головного розпорядника бюджетних коштів, то вказані вимоги позивача на думку суду не підлягають задоволенні так як позивач в судових засіданнях поясняв, що вважає, що правомірно діє виконуючи Постанови КМУ№ 654 від 16.07.2008 року «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» та Постанови КМУ №530  від 28.05.2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» і вважає, що позивачу все виплачує в повному розмірі.

Що стосується позовних вимог позивача за період з 1 листопада 2006 року по  09 липня 2007 року , то на думку суду в вказаний період до винесення  рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007р. 6-рп/2007 відповідач діяв в межах наданих йому повноважень і не порушував прав позивача.

Також суд вважає, що позовні вимоги щодо зобов»язання відповідача в подальшому провести перерахунок та виплату державної основної  пенсії  та додаткової пенсії позивачеві відповідно до збільшення прожиткового мінімуму не підлягає задоволенню, оскільки ця частина позовних вимог спрямована на майбутнє зобов»язання відповідача вчиняти дії, у здійсненні яких відповідачем відмовлено не було.

    Так як позивач є потерпілим від ЧАЄС і звільняється від сплати державного мита, а позов задовольняється судом частково, тому  судові витрати слід віднести за рахунок держави.

Керуючись ст. 55 Конституції України,  ст. ст. 3,15, 215-218 ЦПК України, ст.257 ЦК України,  суд –    

                  в и р і ш и  в   :

Позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Корюківському районі Чернігівської області про визнання неправомірною бездіяльність відповідача УПФ в Корюківському районі та зобов’язання здійснити перерахунок та виплатити недоплачену частину державної Чорнобильської пенсії та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю, як особі віднесеній до 1 категорії осіб, що постраждали внаслідок  Чорнобильської катастрофи, інваліду 3 групи,  захворювання, пов»язаного з наслідками аварії на ЧАЕС відповідно до ст.50,54 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 1 листопада 2006 року і на дату винесення рішення суду та продовжувати надалі нараховувати та виплачувати пенсію позивачу  відповідно до збільшення прожиткового мінімуму – задовольнити частково.

Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного Фонду в Корюківському районі Чернігівської області щодо не виплати позивачу ОСОБА_1 державної основної  пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю, як особі , яка постраждала внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інваліда 3 групи , в меншому розмірі ніж визначеному ст.50 та ст.54 Закону України « Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період   з  09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року  по 31 грудня 2008 року, з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з 1 січня 2010 року по 14 жовтня 2010 року.

Зобов’язати управління пенсійного Фонду України в Корюківському районі Чернігівської області позивачу ОСОБА_1 провести перерахунок та виплату державної основної  пенсії  та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю, як особі , яка постраждала внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інваліда 3 групи, відповідно до ст.49, ст.50  та ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме  - державної основної  пенсії  - в розмірі не нижчому 6 мінімальних пенсій за віком, - додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю, в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком , за період   з  09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року  по 31 грудня 2008 року, з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з 1 січня 2010 року по 14 жовтня 2010 року , за виключенням виплаченої державної основної  пенсії   та додаткової пенсій за вказаний період .

Стягнути з управління пенсійного Фонду України в Корюківському районі Чернігівської області на користь ОСОБА_1 – 37 (тридцять сім) гривень 00 копійок у повернення витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, пов’язаного з розглядом даної цивільної справи, сплаченого позивачем при подачі позову.

Звільнити ОСОБА_1 від сплати державного мита, так як позивач є постраждалим від аварії на ЧАЕС, а відповідача відповідно ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» та віднести дані витрати за рахунок держави.

        В решті позову відмовити.     Копію рішення направити сторонам для відома.

           Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення , шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції.              Суддя                     О.І. Корх