УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА

Справа № 22-14268

Головуючий у1-й інстанції – Бужак Н.П.

Доповідач – Пікуль А.А.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

30 вересня 2010 року. Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

        головуючого                 Пікуль А.А.

        суддів                     Гончара В.П.

Вербової І.М.

        при секретарі                 Голубенко О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 на рішення Шевченківського  районного суду м. Києва від 31 травня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_5  до Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці, Державного казначейства України, Управління  Державного казначейства України  у м. Києві про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності

в с т а н о в и л а:

Рішенням  Шевченківського  районного суду м. Києва від 31 травня 2010 року відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5  до Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці, Державного казначейства України, Управління  Державного казначейства України  у м. Києві про відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 000 грн., завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності за ст. 307 ч.2 КК України.

У апеляційній скарзі на рішення суду представник позивача, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильну оцінку доказів, порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення заявленого ОСОБА_5 позову (а.с.137).

Заслухавши доповідь судді Пікуль А.А., пояснення учасників судового розгляду, з’ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.

При ухваленні рішення про відмову в задоволенні позовних вимог  ОСОБА_5  про відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції вважав встановленими наступні обставини.

 17 березня 2005 року відносно ОСОБА_5 порушена кримінальна справа за ч.2 ст.307, ч.2 ст. 358 КК України. 18 березня 2005 року ОСОБА_5 обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

18 листопада 2005 року кримінальна справа відносно ОСОБА_5 за ч.2 ст. 307 КК України закрита за недоведеністю.

На час розгляду даного позову відносно ОСОБА_5 порушена справа за ч.4 ст. 189, ч.2 ст. 192, ч.1, 3 ст. 358 КК України.

За встановлених обставин суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки відносно ОСОБА_5 кримінальна справа не закрита в цілому, а має місце закриття кримінальної справи тільки за однією зі статей обвинувачення.

У апеляційній скарзі представник позивача посилається на те, що такі висновки суду базуються на неправильному застосуванні норм матеріального права бо жоден нормативно-правовий акт у цій сфері не передбачає можливість відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності за однією зі статей обвинувачення, якщо особа обвинувачується за декількома статтями   КК України.

За правилом ч.2 ст.1176 ЦК України право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу дізнання, попереднього  (досудового) слідства, виникає, зокрема, в разі закриття кримінальної справи органом попереднього (досудового) слідства.                                                                                                                                                                        

Висловлена судом першої інстанції позиція щодо обмеження права ОСОБА_5 на відшкодування шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, з посиланням, що таке право виникає тільки у випадку його повної реабілітації, не відповідає вимогам цивільного законодавства у цій частині.

Стаття 1176 ЦК та Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» не містять таких обмежень чи застережень, а тому за наявності факту, зокрема, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності і заподіяння внаслідок цього шкоди фізичній особі, така шкода підлягає відшкодуванню і хоч би повної реабілітації особи не відбулося.

Суд апеляційної інстанції на підставі наявних письмових доказів приходить до висновку, що в даному конкретному випадку право позивача на отримання відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органу досудового слідства виникло на підставі закону, оскільки порушена у березні 2005 року відносно нього за ч.2 ст.307 КК України кримінальна справа постановою начальника відділення слідчого відділу лінійного відділу на станції Київ-Пасажирський Південно-Західної залізниці УМВС України, ОСОБА_6,  від 18 листопада 2005 року закрита на підставі п.2 ст.213 КПК України  за недоведеністю.

За ч.2 ст.307 КК України ОСОБА_5 обвинувачувався у вчиненні тяжкого злочину, до нього була застосована міра запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Під слідством за цією статтею обвинувачення позивач перебував з 17 березня 2005 року по 18 листопада 2005 року. Враховуючи ці обставини правових підстав для відмови у позові про відшкодування шкоди, заподіяної незаконним притягненням до кримінальної відповідальності за ч.2 ст.307 КК України немає.  

Вказані обставини відповідно до ст. 309 ЦПК дають суду апеляційної інстанції підстави для скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд враховує тривалість моральних страждань позивача під час восьмимісячного перебування під слідством за вчинення тяжкого злочину та визначає розмір відшкодування моральної шкоди  у розмірі 10 000 грн. з урахуванням також того факту, що ОСОБА_5 утримувався під вартою. Ця сума, враховуючи період кримінального переслідування та встановлений законом мінімальний розмір відшкодування, на думку суду відповідає вимогам розумності і не може вважатись явно завищеною чи надмірною.

Відшкодування ОСОБА_5 моральної шкоди у розмірі 10 000 грн., завданої незаконними діями органу досудового слідства - лінійного відділу на станції Київ-Пасажирський Південно-Західної залізниці Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці, відповідно до закону проводиться за рахунок Державного бюджету України шляхом списання Державним казначейством України коштів з рахунку
державного бюджету.

Понесені позивачем  судові витрати у розмірі 530 грн. відшкодуванню не підлягають, оскільки ОСОБА_5 відповідно до закону був звільнений від їх сплати, однак на власний розсуд сплатив у розмірі, що перевищує встановлений для даної категорії спорів. Питання їх повернення  вирішується у порядку, визначеному ст.83 ЦПК.  

Керуючись ст. 1-5, ст.13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», ст.303, 307, 308, 309, 313-316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Шевченківського  районного суду м. Києва від 31 травня 2010 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Позов задовольнити. Відшкодувати ОСОБА_5 за рахунок Державного бюджету України шляхом списання Державним казначейством України коштів з рахунку державного бюджету 10 000 (Десять тисяч) грн. моральної шкоди, завданої незаконними діями органу досудового слідства - лінійного відділу на станції Київ-Пасажирський Південно-Західної залізниці Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двадцяти днів.

        Головуючий:

        Судді :