Справа №22-12029/10 Головуючий в 1 інстанції: Кириленко Т.В.
Доповідач: Немировська О.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2010 року Колегія суддів Судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючого - Немировської О.В.
суддів – Вовченка В.М., Чобіток А.О.
при секретарі – Поліщук-Цвєтошенко Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за апеляційними скаргами представника Київського акціонерного товариства закритого типу «Каштан» Судницина Федора Семеновича на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 22.03.2010 р., додаткове рішення Святошинського районного суду м. Києва від 12.04.2010 р., представника Київського акціонерного товариства закритого типу «Каштан» Старунь Сергія Володимировича на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 07.06.2010 р. по цивільній справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Київського акціонерного товариства закритого типу «Каштан», третя особа – ОСОБА_8 про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,
встановив:
позивачі звернулися до суду з позовом, в якому просили поновити їх на роботі у відповідача на посадах швачок з 02.09.2009 р., стягнути на їх користь заробітну плату за час вимушеного прогулу, відшкодувати заподіяну моральну шкоду.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 22.03.2010 р. позивачок було поновлено на роботі на посадах швачок, стягнуто з відповідача заробітну плату за час вимушеного прогулу на користь ОСОБА_5 – 5 990 грн. 90 коп., ОСОБА_4 – 5 687 грн. 88 коп., ОСОБА_6 – 6 723 грн. 43 коп., ОСОБА_7 – 5 639 грн. 23 коп., ОСОБА_3 – 6 528 грн. 83 коп. В задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди – відмовлено.
Додатковим рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 12.04.2010 р. було стягнуто з відповідача на користь держави судовий збір – 305 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи – 120 грн. та визначено негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати на користь кожної з позивачок за один місяць.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 07.06.2010 р. було внесено виправлення до рішення Святошинського районного суду м. Києва від 22.03.2010 р. та додаткове рішення Святошинського районного суду м.Києва від 12.04.2010 р. щодо уточнення назви відповідача.
Представник відповідача Судницин Ф.С. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду від 22.03.2010 р. та додаткове рішення від 12.04.2010 р. та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, порушено норми матеріального і процесуального права.
Представник відповідача Старунь С.В. подав апеляційну скаргу на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 07.06.2010 р., в якій просить скасувати ухвалу суду та направити питання на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., пояснення осіб, що з‘явилися, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню за такими підставами.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивачки посилались на те, що вони були звільнені з роботи у відповідача з посад швачок з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки профспілкова організація, членами якої вони є не дала згоди на їх звільнення, а крім того, при звільненні їм не були запропоновані інші посади.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 22.03.2010 р. позов було задоволено в частині поновлення на роботі та стягненні заробітної плати за час вимушеного прогулу, у відшкодуванні моральної шкоди – відмовлено.
Суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та послався на положення ст. 40, 43, 49-2, 233-235, 237 КЗпП України.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що профспілкова організація, членами якої є позивачки, не давала згоди на їх звільнення, а крім того, позивачкам при звільненні не були запропоновані інші посади.
Судом першої інтонації було правильно встановлено, що позивачки працювали на КАТЗТ «Каштан» на посадах швачок. Наказами від 01.09.2009 р.: №111-к - ОСОБА_4, №112-к – ОСОБА_6, №110-к - ОСОБА_7, №109-к – ОСОБА_5, №108-к – ОСОБА_3 було звільнено по п. 1 ст. 40 КЗпП України в зв‘язку з скороченням-реорганізацією виробництва.
В наказі голови правління №38 від 02.06.2009 р. було визначено, що ліквідації підлягає дільниця №3 виробничого цеху з доукомплектуванням дільниць №1 та 2 (а/с 6). При цьому було вказано, що скороченню підлягають 8 осіб, що працювали на інженерних посадах та 15 штатних одиниць з виробничого цеху та 2 – з розкрійно-підготовчого, що загалом становить 25. Однак прізвища робітників з виробничого цеху та розкрійно-підготовчого, які підлягають скороченню, зазначено не було. Представники відповідача в судовому засіданні пояснили, що всього скороченню підлягало 28 осіб, а конкретних осіб було визначено у службові записці, яка була складена начальником цеху ОСОБА_9
Однак, в службовій записці ОСОБА_9 було визначено, що скороченню підлягають лише 13 осіб (а/с 131 ). На зворотному аркуші наказу зазначено прізвища всього 20 осіб, які підлягали звільненню (ас/163). При цьому представники відповідача не змогли вказати, як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції, скільки саме осіб було звільнено в результаті скорочення, а також не змогли зазначити, яким чином здійснювалось доукомплектовування дільниць 1 та 2 виробничого цеху та чи відбулось скорочення штату. Також представниками не було доведено, що на підприємстві не було вільних посад, які могли б бути запропоновані позивачкам.
Наявність в справі акту про пропозицію ОСОБА_4 та ОСОБА_5 посад тюкувальників та прибиральниць не можна визнати належною пропозицією всім позивачка інших вільних на підприємстві посад (а/с 72).
За згодою на звільнення позивачок з 01.09.2009 р. за п.1 ст. 40 КЗпП України голова правління КАТЗТ «Каштан» - ОСОБА_8 звертався 05.06.2009 р. до віце-президента ВОСТ ОСОБА_10 (а/с7), на що згоди отримано не було. У витягу з рішення Президії ВОСТ було зазначено, що ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_3 є членами комітету профспілки ОСОБА_11 «Каштан», а ОСОБА_7 та ОСОБА_5 – членами профспілки ВОСТ та обґрунтовано незгоду на звільнення позивачок, зокрема: відсутність обґрунтування необхідності звільнення, працівникам не запропоновано інші посади на тому ж підприємстві, не проведено консультації з профспілковим органом.
22.07.2009 р. та 18.08.2009 р. голова правління ОСОБА_8 звертався до того ж профспілкового органу за отриманням згоди на звільнення позивачок, на які також згоди отримано не було (а/с10,13).
До заперечень на апеляційні скарги, позивачки додали документи, згідно яких первинна профспілкова організація ВОСТ діяла на АТ «Каштан» з 1998 р. Крім того, в листі від 01.07.2008 р. голову правління КАТЗТ «Каштан» ОСОБА_8 було повідомлено про діяльність на підприємстві первинної профспілкової організації ВОСТ.
За таких обставин, доводи, викладені представниками відповідача при розгляді справи в суді апеляційної інстанції про реєстрацію на підприємстві Первинної профспілкової організації КАТЗТ «Каштан», головою якої є ОСОБА_9, і членами якої позивачки не є, в зв‘язку з чим не було потреби отримувати згоду від іншого профспілкового органу, є безпідставними.
Враховуючи викладене, висновок суду першої інстанції про порушення відповідачем вимог законодавства при звільненні позивачок є правильним та відповідає встановленим по справі обставинам.
Посилання представника на порушення судом норм процесуального права, що полягає у розгляді в одному провадженні позову від 5 позивачок про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати, не може бути підставою для скасування рішення суду, оскільки позивачки були звільнені з однієї і тієї ж підстави протягом одного дня. Крім того, відповідно до ч.2 ст.308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.
Також не підлягає задоволенню апеляційна скарга представника відповідача Судницина Ф.С. на додаткове рішення Святошинського районного суду м. Києва від 12.04.2010 р., оскільки судом першої інстанції було правильно встановлено порядок виконання рішення суду щодо визначення негайного виконання рішення суду щодо стягнення заробітної пати на користь позивачок в межах заробітку за один місяць. В мотивувальній частині рішення суду від 22.03.2010 р. було зазначено про такий порядок виконання рішення суду, однак не було вказано про це в резолютивній частині.
Також судом відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України було стягнуто з відповідача на користь держави судовий зір, який було визначено в розмірі 1% від загальної суми стягнутих на користь позивачок коштів - 30 570 грн. 27 коп. Витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи було також правильно стягнуто з відповідача в сумі 120 грн., оскільки вказана сума відповідає вимогам постанови КМ України від 21.12.2005 р. №1258 (з наступними змінами від 27.04.2009 р.) за розгляд вимог майнового характеру.
Апеляційна скарга представника відповідача - Старуня С.В. на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 07.06.2010 р. також не може бути задоволена, оскільки судом першої інстанції було виправлено помилку щодо точної назви відповідача. Доводи, викладені апелянтом, про те, що відповідач не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи та відсутність заяви від сторін по справі, не може бути підставою для скасування ухвали, оскільки суд вправі відповідно до ст.219 ЦПК України за власною ініціативою виправити допущені описки чи арифметичні помилки.
Таким чином, рішення та ухвала суду першої інстанції є законними та обґрунтованими, судом було правильно застосовано норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права, доводи, викладені в апеляційних скаргах, висновків суду не спростовують, а тому рішення скасуванню не підлягають.
Керуючись ст. 303, 304, 307, 309, 313-315 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
апеляційні скарги представника Київського акціонерного товариства закритого типу «Каштан» Судницина Федора Семеновича відхилити, а рішення Святошинського районного суду м. Києва від 22.03.2010 р. та додаткове рішення Святошинського районного суду м. Києва від 12.04.2010 р. - залишити без змін.
Апеляційну скаргу представника Київського акціонерного товариства закритого типу «Каштан» - Старунь Сергія Володимировича відхилити, а ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 07.06.2010 р. – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено до Верховного Суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді