Справа № 2 – 50/10

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ                                         УКРАЇНИ

   19 ЖОВТНЯ  2010 РОКУ САРАТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ    У СКЛАДІ :

                            СУДДІ                 СМІРНОВОЇ І.О.

                        ПРИ СЕКРЕТАРІ                               РУДНЄВОЇ І.С.               .

                        ЗА УЧАСТЮ АДВОКАТА         ОСОБА_1

У   ВІДКРИТОМУ СУДОВОМУ ЗАСІДАННІ     В ЗАЛІ СУДУ     В СМТ. САРАТА,

РОЗГЛЯНУВШИ ПОЗОВНУ ЗАЯВУ

ОСОБА_4

ДО

 ВЕЛИКОРИБАЛЬСЬКОГО ПСИХОНЕВРОЛОГІЧНОГО БУДИНКУ-ІНТЕРНАТУ САРАТСЬКОГО РАЙОНУ, ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ,

З ВИКЛИКОМ ТРЕТЬОЇ ОСОБИ: ОСОБА_5

ПРО

 ПОНОВЛЕННЯ НА  РОБОТІ, СТЯГНЕННЯ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ ЗА ЧАС ВИМУШЕНОГО ПРОГУЛУ ТА МОРАЛЬНОЇ ШКОДИ,

суд

В С Т А Н О В И В :

    позивачка звернулася до суду з даним позовом та просила визнати незаконним та скасувати наказ директора Великорибальского психоневрологічного будинку-інтернату № 186 К від 23.06.2009 року, посилаючись на те, що відсутні правові підстави про визнання її як працівника такою, що не відповідає виконуваній нею роботі, у зв’язку з недостатньою кваліфікацією, вважаючи, що свої службові обов’язки вона виконувала кваліфіковано.

             Позивачка просила стягнути з відповідача на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу та моральну шкоду в розмірі 5.000 гривень так, як вона  страждала у зв’язку з тим, що залишилася без  роботи та матеріальних засобів для існування, був порушений її звичайний життєвий устрій.

            Представник відповідача, третя особа позов не визнали, вказуючи, що наказ від 23.06.2009 року був змінений, та позивачка звільнена з роботи за п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України (винні дії працівника, який безпосередньо обслуговує товарні цінності, якщо ці дії дають підставу для втрати довір’я до нього) за згодою профспілкового комітету. Підставами для такого наказу  були матеріали Обласного  КРУ та акт інвентаризації матеріальних цінностей, які виявили недостачу матеріальних цінностей у відповідачки, з якою був укладений  договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність. Наявність винних дій ОСОБА_4 підтверджена рішенням Саратського районного суду Одеської області від 29.07.2010 року, про стягнення з неї майнових збитків, завданих неналежним виконанням своїх службових обов’язків (недбальство).  

                Справа розглядалась неодноразово.

                Заслухавши сторони у справі, третю особу, свідків та дослідивши надані докази суд вважає, що позов ОСОБА_4  не  підлягає задоволенню за наступних підстав.

- 2 -

                 Суд вважає, що між сторонами склалися правовідносини, що випливають з трудового законодавства, тому необхідно керуватися: Конституцією України, Кодексом законів про працю України, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992 року, із змінами та доповненнями.

                 В судовому засіданні встановлено, що наказом № 88 від 03.06.2005 року ОСОБА_4 була прийнята на роботу до Великорибальського психоневрологічного будинку – інтернату на посаду завідуючої господарством. Тоді ж з нею був укладений договір про повну матеріальну відповідальність, переданих матеріальних цінностей.

                  Посадові  обов’язки відповідачка виконувала за посадовою інструкцією завідуючої господарством будинку – інтернату, з якою її було ознайомлено при прийнятті на роботу.

                  Згідно Посадових обов’язків (п.п. 2.2) ОСОБА_4 повинна була знати норми розходу будівельних матеріалів на проведення ремонту приміщень та споруд; правила з оформлення відповідної документації; складати дефектні акти будівельних робіт; робити заявки на необхідні будівельні матеріали та господарський інвентар.

                  За п. 4 Посадових обов’язків позивачка несе відповідальність за збереження матеріалів, обладнання, основних засобів, які використовуються в роботі будинку – інтернату.

                   14.11.2008 року КРУ в Одеській  області перевірило окремі питання  фінансово – господарської діяльності будинку  - інтернату  за період  з 01.01.2007 року по 01.01.2008 року, та встановило безпідставне списання будівельних матеріалів для проведення ремонтно - будівельних    робіт на суму 2.351 гривня 67 копійок, про що був складений відповідний акт.

                    На початку травня 2009 року відповідачем була проведена інвентаризація основних засобів та матеріальних цінностей, які знаходилися  в підзвітності позивачки, та за її результатами була виявлена їх недостача в сумі 1.956 гривень 47 копійок.

                    Рішенням Саратського районного суду від 29.07.2010 року, виявлена недостача матеріальних цінностей, переданих під звіт ОСОБА_4, була стягнута повністю.

                     23.06 2009 року наказом № 186 К позивачка була звільнена  з роботи за п. 2 ст. 40 КЗпП України (невідповідність виконування роботі внаслідок недостатньої кваліфікації). Підставами для такого наказу відповідач вказав  результати КРУ в Одеській області та  результати проведеної  інвентаризації матеріальних цінностей.

                      04.12.2009 року наказом № 345 К в наказ № 186 К були внесені зміни, якими вказані інші підстави  звільнення позивачки, а саме - п. 4 ст. 36, п. 2 ст. 41 та ст. 43 КЗпП України (винні дії працівника, який безпосередньо  обслуговує товарні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір’я до нього). Підстави для видачі такого наказу вказані такі ж, як і в наказі № 186 К.

                      Суд визнає, що позовні вимоги ОСОБА_4 про визнання незаконним наказу № 186 К про звільнення її з посади за п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України підлягають задоволенню, оскільки в підставах для видання такого наказу відсутні  докази того, що позивачка не відповідає займаній посаді або виконуваній  роботі внаслідок недостатньої кваліфікації.

                       Але приймаючи до уваги, що відповідач, до ухвалення судового рішення, самостійно  змінив наказ  № 186 К та указав інші підстави  для звільнення позивачки з роботи з 23.06.2009 року, правових підстав  для скасування наказу  № 186 К немає.

- 3 -

                       В судовому засіданні позивачка не змінювала своїх позовних вимог та не просила суд визнати незаконним та скасувати наказ № 345 К про її звільнення за п. 4 ч. 1 ст. 36, п. 2 ст. 41, ст. 43 КЗпП України, тому цей наказ є дійсним та підлягає виконанню.

                       У зв’язку з цим не підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_4 про  стягнення на її користь заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди тому, що вона вважається  звільненою з роботи з 23.06.2009 року за п. 4 ч. 1 ст. 36, п. 2 ст. 41, ст. 43 КЗпП України.

                       Суд вважає необхідним судові витрати віднести на рахунок позивачки, оскільки її позов не підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись  ст.ст. 3 - 6, 10, 60, 79, 80, 81, 213-215, 218, 294 ЦПК України, ст. 43 Конституції України, ст. 32, ч.1 п. 1 ст. 232, 235 Кодексу законів про працю України, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 року № 9 із змінами і доповненнями, внесеними постановами Пленуму Верховного Суду України від 1квітня 1994 року № 4, від 26 жовтня 1995 року № 18, від 25 травня 1998 року № 15,

      суд

В И Р І Ш И В :

          В ЗАДОВОЛЕННІ ПОЗОВУ ОСОБА_4 ДО   ВЕЛИКОРИБАЛЬСЬКОГО ПСИХОНЕВРОЛОГІЧНОГО БУДИНКУ – ІНТЕРНАТУ САРАТСЬКОГО РАЙОНУ, ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ, ЗА УЧАСТЮ ТРЕТЬОЇ ОСОБИ НА СТОРОНІ ВІДПОВІДАЧА, ЯКА НЕ ЗАЯВЛЯЄ САМОСТІЙНИХ ВИМОГ ЩОДО ПРЕДМЕТА СПОРУ, ДИРЕКТОРА ВЕЛИКОРИБАЛЬСЬКОГО ПСИХОНЕВРОЛОГІЧНОГО БУДИНКУ–ІНТЕРНАТУ ОСОБА_5 ПРО ПОНОВЛЕННЯ НА РОБОТІ, СТЯГНЕННЯ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ ЗА ЧАС ВИМУШЕНОГО ПРОГУЛУ ТА МОРАЛЬНОЇ ШКОДИ - ВІДМОВИТИ У ПОВНОМУ ОБСЯЗІ.

        СТЯГНУТИ З ОСОБА_4  НА КОРИСТЬ ДЕРЖАВИ СУДОВИЙ ЗБІР У СУМІ 51 (П’ЯТДЕСЯТ ОДНА) ГРИВНЯ ТА ВИТРАТИ НА ІНФОРМАЦІЙНО – ТЕХНІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ В СУДІ В РОЗМІРІ 30 (ТРИДЦЯТЬ) ГРИВЕНЬ.

                           АПЕЛЯЦІЙНА СКАРГА НА РІШЕННЯ СУДУ  ПОДАЄТЬСЯ, ПРОТЯГОМ  ДЕСЯТИ ДНІВ З ДНЯ ЙОГО ПРОГОЛОШЕННЯ, А ДЛЯ ОСІБ, ЯКІ НЕ БУЛИ ПРИСУТНІ У СУДОВОМУ ЗАСІДАННІ ПІД ЧАС ПРОГОЛОШЕННЯ СУДОВОГО РІШЕННЯ, ПРОТЯГОМ ДЕСЯТИ ДНІВ З ДНЯ ОТРИМАННЯ КОПІЇ РІШЕННЯ, ДО  АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ ЧЕРЕЗ САРАТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД.

СУДДЯ