Категорія №2.6.1
ПОСТАНОВА
Іменем України
14 жовтня 2010 року Справа № 2а-6967/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді: Кравцової Н.В.,
при секретарі: Бражник В.І.,
за участю:
представника позивача: Брицької Н.В.;
представника відповідача: не з’явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Лисичанського міського центру зайнятості до Відділу державної виконавчої служби Лисичанського міського управління юстиції про визнання неправомірними дій та скасування постанови від 21.06.2010 ВП № 19886934 про зупинення виконавчого провадження,-
ВСТАНОВИВ:
14 вересня 2010 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Лисичанського міського центру зайнятості до Відділу державної виконавчої служби Лисичанського міського управління юстиції про визнання неправомірними дій та скасування постанови від 21.06.2010 ВП № 19886934 про зупинення виконавчого провадження.
Позивач в обґрунтування позову вказав, що Лисичанським міським центром зайнятості 16.06.2010 було направлено на виконання до ВДВС Лисичанського МУЮ виконавчий лист по адміністративній справі № 2а-8/10/1270, виданий на виконання постанови Луганського окружного адміністративного суду від 02.02.2010 про стягнення на користь Лисичанського міського центру зайнятості з ВАТ „Лисичанськвуплля" в ocoбi ВП „Шахта iм. Г.Г.Капустіна" заборгованості зі сплати страхових внесюв в cyмi 233272,36 грн.
07.09.2010 Лисичанським міським центром зайнятості отримано постанову про відкриття виконавчого провадження від 21.06.2010 та постанову про зупинення виконавчого провадження від 21.06.2010 (ВП №19886934). Виконавче провадження було зупинено державним виконавцем на підставі п. 15 ст. 34 Закону України „Про виконавче провадження".
Відповідно до статті 17 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 02.03.2000р. № 1533-ІІІ, що набрав чинності з 01.01.2001, страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування, на порядок сплати цих внесків не поширюється податкове законодавство. Страхувальники зобов'язані перераховувати страхові внески одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці.
У частині 2 статті 2 Закону № 2711-IV передбачено, що дія цього Закону поширюється на підприємства паливно-енергетичного комплексу, а також інших учасників розрахунків, які мають або перед якими є заборгованість, що виникла внаслідок неповних розрахунків за енергоносії.
Пунктом 1.3 статті 1 вказаного Закону № 2711-IV до учасників розрахунків віднесено: підприємства паливно-енергетичного комплексу, суб'єктів господарської діяльності, розпорядників коштів державного та місцевих бюджетів, державні цільові фонди, Державний комітет України з державного матеріального резерву, правонаступників ліквідованих фондів, що були передбачені законодавством, розпорядників цільового галузевого фонду створення ядерно-паливного циклу Міністерства палива та енергетики України, які мають дебіторську або кредиторську заборгованість та здійснюють заходи щодо її погашення на умовах, визначених цим Законом.
Згідно з пунктом 1.4 статті 1 Закону № 2711-IV до заборгованості відноситься сума коштів, підтверджена учасниками розрахунків на розрахункову дату, яка: 1) підлягає сплаті за товари, роботи (послуги), спожиті у процесі виробництва (видобутку), передачі (транспортування) та/або постачання енергоносіїв, відповідно до укладених договорів або з інших підстав, передбачених законом, у тому числі суми пені, штрафних та фінансових санкцій, але не сплачена; 2) є податковим боргом та підлягає сплаті, але не сплачена, до бюджетів усіх рівнів та державних цільових фондів, у тому числі ліквідованих; 3) підлягає сплаті, але не сплачена, до цільового галузевого фонду створення ядерно-паливного циклу Міністерства палива та енергетики України; 4) передбачена видатками бюджетів усіх рівнів, але не отримана суб'єктами господарської діяльності, у тому числі за пільгами та субсидіями, для сплати за спожиті енергоносії; 5) підлягає сплаті і виникла внаслідок відсутності у Державному бюджеті України минулих років видаткових статей або передбачення видатковими статтями часткового фінансування видатків для розрахунків за енергоносії, у тому числі за пільгами та субсидіями (трансфертами), спожиті підприємствами, організаціями, закладами та установами, які фінансуються з бюджетів усіх рівнів.
Вищенаведеною нормою встановлено вичерпний перелік сум коштів, що підпадають під визначення заборгованості при застосуванні цього Закону, на які поширюється положення пункту 15 статті 34 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV "Про виконавче провадження" щодо обов'язкового зупинення виконавчого провадження.
Відповідно до положень Закону № 2711-IV його дія поширюється на паливно-енергетичні підприємства та суб'єкти господарської діяльності, перераховані в пункті 1.3 статті 1, щодо заборгованості, яка виникла внаслідок несплати або неповних розрахунків за енергоносії; Лисичанський міський центр зайнятості не відноситься до учасників розрахунків; борг відповідача, стягнутий за рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 02.02.2010, не є боргом у сфері енергопостачання (енергоспоживання) чи за несплату електроенергії або податкового боргу; спірний борг виник унаслідок обов'язкових страхових внесків, на які не поширюються норми податкового законодавства і Закону № 2711-ІV.
У частині 6 статті 17 Закону № 1533-ІІІ зазначено, що страхові внески не включаються до податків та інших обов'язкових платежів, які складають систему оподаткування. Крім цього, на ці внески не поширюється податкове законодавство. Тобто, виключно цим Законом визначається порядок нарахування, обчислення, сплати страхових внесків і стягнення за ними заборгованості. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених указаним Законом, або в частині, що йому не суперечить.
Таким чином, позивач вважає постанову відповідача про зупинення виконавчого провадження незаконною та такою, що підлягає скасуванню.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі, надала пояснення аналогічні позовній заяві, просила задовольнити позов у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про дату, місце та час розгляду справи був повідомлений належним чином, заперечень проти позову не надав.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
У судовому засіданні встановлено, що 15 червня 2010 року на виконання постанови Луганського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2010 року за позовом прокурора м. Лисичанська в інтересах держави в особі Лисичанського міського центру зайнятості – робочого органу загальнообов’язкового державногосоціального страхування України на випадок безробіття до Відкритого акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» в особі Відокремленого підрозділу «Шахта ім Г.Г. Капустіна» Відкритого акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» про стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків позивачу видано виконавчий лист № 2а-8/10/1270 про стягнення з ВАТ «Лисичанськвугілля» в особі ВП «Шахта ім. Г.Г. Капустіна» на користь Лисичанського міського центру зайнятості заборгованість у сумі 233272,36 грн.
21.06.2010 головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Лисичанського міського управління юстиції Якимовою С.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 19886934 та встановлено боржнику строк для добровільного виконання рішення у семиденний термін.
21.06.2010 головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Лисичанського міського управління юстиції Якимовою С.М. винесено постанову про зупинення виконавчого провадження ВП № 19886934, оскільки боржник внесений до реєстру підприємств паливно – енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно – енергетичного комплексу».
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) — це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі — рішення).
Згідно частини 1 статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Згідно статті 4 Закону України «Про державну виконавчу службу» державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.
Статтею 5 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов’язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Згідно частини 1 статті 7 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов’язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
Згідно статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів:
1) виконавчі листи, що видаються судами, та накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду; 2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних та кримінальних справах у випадках, передбачених законом; 3) судові накази; 4) виконавчі написи нотаріусів; 5) посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень цих комісій; 6) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 7) рішення органів державної влади, прийняті з питань володіння і користування культовими будівлями та майном; 8) постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу; 9) рішення інших органів державної влади у випадках, якщо за законом їх виконання покладено на державну виконавчу службу; 10) рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
Згідно статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа:
1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 3 цього Закону; 2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) в інших передбачених законом випадках.
Як вбачається із матеріалів справи, на підставі виконавчого листа від 15.06.2010, виданого Луганським окружним адміністративним судом, 21.06.2010 головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Лисичанського міського управління юстиції Якимовою С.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 19886934 (а.с 5-8).
Статтею 34 Закону України «Про виконавче провадження» передбачені випадки обов’язкового зупинення виконавчого провадження, зокрема, внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".
Як вбачається із матеріалів справи, 21.06.2010 головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Лисичанського міського управління юстиції в Якимовою С.М. винесено постанову про зупинення виконавчого провадження ВП № 19886934, оскільки боржник внесений до реєстру підприємств паливно – енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно – енергетичного комплексу» (а.с. 9).
Згідно статті 36 зазначеного Закону державний виконавець виносить вмотивовану постанову про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених у статтях 34 і 35 цього Закону, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Постанову про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтею 34 цього Закону, державний виконавець виносить не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови надсилається у 3-денний строк сторонам та суду або іншому органу (посадовій особі), які видали виконавчий документ.
Виконавче провадження зупиняється у випадках, передбачених пунктом 15 статті 34, - до закінчення терміну дії процедури погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу, визначеного Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".
Постанова про зупинення виконавчого провадження може бути оскаржена до суду в 10-денний строк. Строки зупинення виконавчого провадження можуть бути скорочені судом.
Відповідно до Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-ІV (далі – Закон № 1058), що набрав чинності з 1 квітня 2004 року, кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на загальнообов’язкове пенсійне страхування є страховими внесками, які не відносяться до податків. Страхувальники зобов’язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітній період, не пізніше ніж через 20 календарних днів з дня закінчення цього періоду, а гірничі підприємства – не пізніше як через 28 календарних днів з дня закінчення цього періоду.
У частині 2 статті 2 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" від 23 червня 2005 року № 2711-ІV (далі – Закон № 2711-ІV) передбачено, що дія цього Закону поширюється на підприємства паливно-енергетичного комплексу, а також інших учасників розрахунків, які мають або перед якими є заборгованість, що виникла внаслідок неповних розрахунків за енергоносії.
Пунктом 1.3 статті 1 вказаного Закону до учасників розрахунків віднесено: підприємства паливно-енергетичного комплексу, суб’єктів господарської діяльності, розпорядників коштів державного та місцевих бюджетів, державні цільові фонди, Державний комітет України з державного матеріального резерву, правонаступників ліквідованих фондів, що були передбачені законодавством, розпорядників цільового галузевого фонду створення ядерно-паливного циклу Міністерства палива та енергетики України, які мають дебіторську або кредиторську заборгованість та здійснюють заходи щодо її погашення на умовах, визначених цим Законом.
Згідно з пунктом 1.4 статті 1 Закону № 2711-ІV до заборгованості відноситься сума коштів, підтверджена учасниками розрахунків на розрахункову дату, яка: 1) підлягає сплаті за товари, роботи (послуги), спожиті у процесі виробництва (видобутку), передачі (транспортування) та/або постачання енергоносіїв, відповідно до укладених договорів або з інших підстав, передбачених законом, у тому числі суми пені, штрафних та фінансових санкцій, але не сплачена; 2) є податковим боргом та підлягає сплаті, але не сплачена, до бюджетів усіх рівнів та державних цільових фондів, у тому числі ліквідованих; 3) підлягає сплаті, але не сплачена, до цільового галузевого фонду створення ядерно-паливного циклу Міністерства палива та енергетики України; 4) передбачена видатками бюджетів усіх рівнів, але не отримана суб’єктами господарської діяльності, у тому числі за пільгами та субсидіями, для сплати за спожиті енергоносії; 5) підлягає сплаті і виникла внаслідок відсутності у Державному бюджеті України минулих років видаткових статей або передбачення видатковими статтями часткового фінансування видатків для розрахунків за енергоносії, у тому числі за пільгами та субсидіями (трансфертами), спожиті підприємствами, організаціями, закладами та установами, які фінансуються з бюджетів усіх рівнів. Наведеною нормою встановлено вичерпний перелік сум коштів, що підпадають під визначення заборгованості при застосуванні цього Закону, на які поширюється положення пункту 15 статті 34 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV "Про виконавче провадження" (далі – Закон № 606-ХІV) щодо обов’язкового зупинення виконавчого провадження.
Відповідно до положень Закону № 2711-ІV його дія поширюється на паливно-енергетичні підприємства та суб’єкти господарської діяльності, перераховані в пункті 1.3 статті 1, щодо заборгованості, яка виникла внаслідок несплати або неповних розрахунків за енергоносії.
Виходячи із системного аналізу зазначених норм Закону позивач не відноситься до учасників розрахунків, борг ВАТ «Лисичанськвугілля» в особі ВП «Шахта ім. Г.Г. Капустіна» не є боргом у сфері енергопостачання (енергоспоживання) чи за несплату електроенергії або податкового боргу, спірний борг виник унаслідок обов’язкових страхових внесків, на які не поширюються норми податкового законодавства і Закону № 2711-ІV.
У частині 4 статті 18 Закону № 1058-ІV зазначено, що страхові внески не включаються до податків та інших обов’язкових платежів, які складають систему оподаткування. Крім цього, на ці внески не поширюється податкове законодавство. Тобто, виключно цим Законом визначається порядок нарахування, обчислення, сплати страхових внесків і стягнення за ними заборгованості. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених указаним Законом, або в частині, що йому не суперечить.
З наведеного вбачається, що на стягнення страхових внесків не поширюються вимоги статті 34 Закону № 606-ХІV, а тому дії державного виконавця щодо зупинення виконавчого провадження є незаконними, а оскаржувана постанова про зупинення виконавчого провадження, прийнята з підстав внесення державного підприємства до Реєстру підприємств паливно – енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно – енергетичного комплексу», підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" від 23 червня 2005 року № 2711-ІV, Законом України «Про виконавче провадження», Законом України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-ІV суд, –
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги Лисичанського міського центру зайнятості до Відділу державної виконавчої служби Лисичанського міського управління юстиції про визнання неправомірними дій та скасування постанови від 21.06.2010 ВП № 19886934 про зупинення виконавчого провадження задовольнити.
Визнати неправомірними дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Лисичанського міського управління юстиції щодо винесення постанови від 21.06.2010 ВП № 19886934 про зупинення виконавчого провадження про стягнення з ВАТ «Лисичанськвугілля» в особі ВП «Шахта ім. Г.Г. Капустіна» на користь Лисичанського міського центру зайнятості заборгованість у сумі 233272,36 грн.
Скасувати постанову від 21.06.2010 ВП № 19886934 про зупинення виконавчого провадження про стягнення з ВАТ «Лисичанськвугілля» в особі ВП «Шахта ім. Г.Г. Капустіна» на користь Лисичанського міського центру зайнятості заборгованість у сумі 233272,36 грн.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції
Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови буде виготовлено 19 жовтня 2010 року.
СуддяН.В. Кравцова