ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
ПОСТАНОВА
Іменем України
15.09.10Справа №2а-4054/10/15/0170
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі колегії суддів головуючої судді Тоскіної Г.Л., суддів: Циганової Г.Ю., Александрова О.Ю. при секретарі Налбандян Р.В., за участю
позивача – ОСОБА_1,
представника позивача – ОСОБА_2
представника відповідача – Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства Юстиції України – Буслаєвої Т.П.
представника відповідача - Департаменту державної виконавчої служби Міністерства Юстиції України – Рублевської Н.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства Юстиції України, Департаменту державної виконавчої служби Міністерства Юстиції України, Державного казначейства України
про визнання незаконними дій, скасування постанови та спонукання до виконання певних дій
Суть спору: до Окружного адміністративного суду АР Крим звернулася ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства Юстиції України про визнання тяганини при виконанні рішення Європейського суду з прав людини №9724/03 від 01.02.2007 року незаконною, про визнання дій державного виконавця Абісова А.В. по винесенню постанови про закінчення виконавчого провадження незаконним, про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 17.02.2010 року та зобов’язання виплатити додатково згідно з рішенням Європейського суду з прав людини №9724/03 від 01.02.2007 року різницю в курсі валют діючого на момент стягнення суми заборгованості і перерахування її на депозитний рахунок відділу і курсу, що діяв на момент фактичної виплати, а також відсотків, передбачених рішенням, у разі затримки виплати.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 17.02.2010 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства Юстиції України Абісовим А.В. винесена постанова про закінчення виконавчого провадження по примусовому виконанню рішення Європейського суду з прав людини №9724/03 від 01.02.2007 року у зв’язку з повним фактичним виконанням рішення і виплати суми заборгованості в повному обсязі. Позивач зазначає, що згідно рішенню Держава України повинна виплатити 2510 євро конвертованих в національній валюті протягом трьох місяців з дня набрання рішенням законної сили, тобто до 09.10.2007 року. Позивач зазначає, що постановою державного виконавця було відкрито виконавче провадження 03.09.2007 року і тільки через два роки і три місяця платіжним дорученням грошові кошти були перераховані на її банківські реквізити по курсу валют, що діяв за станом на 08.10.2007 року. Ці дії позивач вважає протиправними, у зв’язку з чим вона звернулася з зазначеним позовом.
Ухвалами Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.03.2010 року відкрито провадження по справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27.04.2010 року залучено до участі у справі у якості відповідача Департамент державної виконавчої служби Міністерства Юстиції України.
Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27.04.2010 року залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову з боку відповідача, Державне казначейство України.
Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 03.06.2010 року залучено до участі у справі у якості відповідача Державне казначейство України.
У судовому засіданні, яке відбувалося 20.04.2010 року, представник позивача надав заяву про зміну та доповнення адміністративного позову, відповідно до якої просить визнати протиправним та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 17.02.2010 року; визнати тяганину при виконанні рішення Європейського суду з прав людини №9724/03 від 01.02.2007 року протиправною; визнати протиправними дії головного державного виконавця Абісова А.В. по винесенню постанови про закінчення виконавчого провадження від 17.02.2010 року, зобов’язати відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства Юстиції України виплатити ОСОБА_1 додатково суму у розмірі 10256,91 гривень, що є різницею в курсі валют на момент перерахування її на депозитний рахунок відділу та фактичної виплати; зобов’язати відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства Юстиції України виплатити ОСОБА_1 простий відсоток у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діяла в цей період, плюс три відсотки - після отримання відповідного розрахунку від Головного управління Національного банку України в АР Крим; стягнути з відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства Юстиції України витрати у сумі 2500,00 гривень та 3,40 гривень.
Позивач, представник позивача у судовому засіданні 09.08.2010 року наполягали на задоволенні уточнених позовних вимог у повному обсязі з підстав, зазначених в заяві про зміну та доповнення адміністративного позову.
Представники відповідачів - Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства Юстиції України та Департаменту державної виконавчої служби Міністерства Юстиції України у судовому засіданні 09.08.2010 року заперечували проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що Державою Україна у встановлені строки було виконане рішення Європейського суду з прав людини, у зв’язку з відсутністю банківських реквізитів стягувача кошти конвертовані у національну валюту по курсу Національного банку України на час виконання рішення були перераховані на депозитний рахунок Департаменту державної виконавчої служби Міністерства Юстиції України. Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства Юстиції України вжиті всі заходи для своєчасного виконання рішення Європейського суду з прав людини, позивачу неодноразово надсилалися листи з проханням надати реквізити в національній валюті у банківській установі для перерахування коштів, у тому числі разом з постановою про відкриття виконавчого провадження від 03.09.2007 року, але були тільки надані реквізити в іноземній валюті, що перешкоджало перерахуванню коштів. Після отримання реквізитів в національній валюті від позивача у грудні 2009 року кошти були перераховані, виконавче провадження було закрито. Тому дії відповідача вчинені на підставі закону, у межах повноважень, несвоєчасне перерахування коштів виникло з вини позивача, отже підстав для задоволення позову немає.
В обґрунтування правової позиції представник Департаменту державної виконавчої служби Міністерства Юстиції України надав письмові заперечення на адміністративний позов (а.с.50-55).
Представник Державного казначейства України у судове засідання не з’явився, повідомлений належним чином про час, місце та дату судового засідання, про причини неявки суд не повідомив, заперечень на адміністративний позов не надав.
Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо доказів для з’ясування обставин по справі, суд вважає можливим на підставі статті 128 КАС України розглядати справу у відсутності представника Державного казначейства України.
Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи, що обґрунтовують вимоги позивача, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, взявши до уваги обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, суд
ВСТАНОВИВ:
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб’єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідачем по справі виступає Департамент державної виконавчої служби Міністерства Юстиції України, правовий статус якого визначається Законом України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999 року зі змінами та доповненнями. Згідно з ст. 2 цього Закону примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Відповідно до Закону України "Про державну виконавчу службу" від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районних, міських (міст обласного значення), районних в містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.
Отже, органи державної виконавчої служби у відносинах з фізичними та юридичними особами, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є суб’єктами владних повноважень.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.
Тому вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо правомірності дій відповідача, правомірності прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження, винесеної головним державним виконавцем відділу примусового виконання Департаменту державної виконавчої служби Міністерства Юстиції України, який є суб’єктом владних повноважень, суд зобов’язаний перевірити, чи вчинені дії, чи прийнята зазначена постанова на підставі закону, в межах повноважень, безсторонньо та добросовісно.
Відповідно до ст.181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутись до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також, якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності.
Отже, всі спори щодо скарг учасників виконавчого провадження (крім державного виконавця) та осіб, які залучаються до проведення виконавчих дій, на рішення, дії або бездіяльність державної виконавчої служби при виконанні вищевказаних виконавчих документів, розглядаються адміністративними судами, крім тих, для яких встановлено інший порядок судового оскарження.
Статтею 10 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-XIV від 21.04.1999 року зі змінами та доповненнями визначено, що учасниками виконавчого провадження є державний виконавець, сторони, представники сторін, експерти, спеціалісти, перекладачі, суб’єкти оціночної діяльності - суб’єкти господарювання.
Згідно зі ст.11 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-XIV від 21.04.1999 року зі змінами та доповненнями сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.
Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, яка зобов'язана за рішенням вчинити певні дії (передати майно, виконати інші обов'язки, передбачені рішенням) або утриматися від їх вчинення.
Отже, ОСОБА_1, на користь якої було прийнято рішення Європейського суду з прав людини №9724/03 від 01.02.2007 року, є стягувачем. Тому, ОСОБА_1 на правах сторони виконавчого провадження має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою щодо оскарження дії або бездіяльності державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби.
Частиною 3 статті 181 КАС України передбачено, що відповідачем у справах з приводу рішень, дій, бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.
Приймаючи до уваги вище зазначене, справа за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства Юстиції України, Департаменту державної виконавчої служби Міністерства Юстиції України, Державному казначейству України підлягає розгляду в порядку адміністративного провадження за правилами, передбаченими ст.181 КАС України.
Відповідно до частини 2 статті 181 КАС України позовну заяву у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод та інтересів.
Судом встановлено, що постанова про закінчення виконавчого провадження по примусовому виконанню рішення Європейського суду з прав людини №9724/03 від 01.02.2007 року фактично отримана позивачем 15.03.2010 року, що підтверджується почтовим штампом на конверті. Приймаючи до уваги, що позивач звернувся до Окружного адміністративного суду АРК 25.03.2010 року, тобто протягом строку, встановленого ч. 2 ст. 181 КАС України, суд вважає, що ним виконані вимоги частини 2 статті 181 КАС України стосовно строків звернення з позовом до суду.
Рішенням Європейського суду з прав людини у справі №9724/03 «ОСОБА_1 проти України» від 01.02.2007 року встановлено, що протягом трьох місяців з дня, коли рішення стане остаточним відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції, держава – відповідач (у даному випадку – держава Україна) має сплатити заявниці (ОСОБА_1.) 2400 євро як відшкодування нематеріальної шкоди та 110 євро на відшкодування судових витрат, ця сума має бути конвертована у національну валюту держави-відповідача на день здійснення платежу, плюс будь-який податок, який може бути стягнуто з заявниці; зі спливом зазначеного тримісячного строку і до повного розрахунку на цю суму нараховується простий відсоток у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в цей період, плюс три відсотки.
Судом встановлено, що 9 липня 2007 року відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції про захист прав і основних свобод людини це рішення Європейського суду набуло статусу остаточного.
Судом встановлено, що позивач повідомив орган представництва про банківські реквізити в іноземній валюті. Ця заява була отримана Міністерством юстиції України про що свідчить штам вхідної кореспонденції від 25.08.2007 року (а.с.75), та є в матеріалах виконавчого провадження.
Судом встановлено, що 30.08.2007 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби МЮУ Абісовим А.В. отримана службова записка в.о. керівника секретаріату Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини з доданими до неї оригіналом рішення англійською мовою, офіційним перекладом рішення українською мовою, копією повідомлення Секретаріату Суду про набуття рішенням статусу остаточного, відомостями щодо місця проживання заявниці (а.с. 23).
03.09.2007 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби МЮУ Абісовим А.В. на підставі рішення Європейського суду з прав людини у справі №9724/03 від 01.02.2007 року винесена постанова ВП 4642680 про відкриття виконавчого провадження по виконанню рішення Європейського суду з прав людини №9724/03 від 01.02.2007 року. З супровідним листом від 03.09.2007 року вих. №25-225/13 копія постанови про відкриття виконавчого провадження направлена стягувачу – ОСОБА_1, Державному казначейству України для виконання. Ця постанова була отримана ОСОБА_1, що не заперечував позивач у судовому засіданні. Відповідно до супровідного листа до постанови про відкриття виконавчого провадження від 03.09.2007 року вих. №25-225/13 стягувачу було запропоновано терміново надати довідку банківської установи щодо відкриття рахунку в національній валюті держави для перерахування коштів, а також копію ідентифікаційного коду (а.с. 21).
Судом встановлено, що на підставі платіжного доручення №1105 від 08.10.2007 року Міністерством юстиції України перераховані 17918,09 гривень на депозитний рахунок виконавчої служби, з відміткою призначення платежу: КПК 3601170 КЕКВ-1343 грн. екв. 2510 євро на 08.10.2007 року Євросуду. С. 9724/03 від 01.02.2007 Пост. ВП 4642680 від 03.09.07.
Судом встановлено, що відділом примусового виконання рішення Департаменту державної виконавчої служби неодноразово були надіслані листи від 24.12.2007 року (а.с.69), 11.10.2007 року (а.с.71), 31.10.2007 року (а.с.70), відповідно до яких позивачу запропоновано терміново надати довідку банківської установи щодо відкриття рахунку в національній валюті держави для перерахування коштів, що підтверджується візиткою в журналах реєстрації вихідної кореспонденції, оригінали яких були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що позивачем на підставі договору № SAMDN02000708742853 про поточний рахунок фізичної особи від 14.12.2009 року ОСОБА_1 був відкритий поточний рахунок у національної валюті у ПАТ КБ «Приватбанк» (а.с.97-98). На підставі заяви від 14.12.2009 року, вх. № Л-39128 від 23.12.2009 року ОСОБА_1 повідомила Департаменту виконавчої служби МЮУ банківські реквізити для перерахування коштів згідно рішення Європейського суду з прав людини (а.с.62), телеграмою вх. № Л-37148 від 14.12.2007 року також просила зупинити перерахування коштів (а.с.68).
На підставі заяви вх. № Л-39128 від 23.12.2009 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби МЮУ підготовлене розпорядження від 11.01.2010 року завідуючому сектора обліку депозитних сум на перерахування коштів в сумі 17918,09 гривень еквівалент 2510 євро станом на 08.10.2007 року на рахунок стягувача (а.с.60). На підставі платіжного доручення №7114 від 27.01.2010 року ці суми були перераховані позивачу (а.с.59). У зв’язку з виконанням рішення суду була винесена постанова про закінчення виконавчого провадження (а.с.58).
Перевіряючи законність та обгрунтованність позивних вимог суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999 року зі змінами та доповненнями виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 3 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999 року зі змінами та доповненнями встановлено, що примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону державною виконавчою службою підлягають виконанню рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
Відносини, що виникають у зв'язку з обов'язком держави виконати рішення Європейського суду з прав людини у справах проти України; з необхідністю усунення причин порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї; з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини; зі створенням передумов для зменшення числа заяв до Європейського суду з прав людини проти України врегульовані Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року № 3477-IV (далі – Закон № 3477).
Відповідно до статті 2 Закону № 3477 рішення є обов'язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції. Порядок виконання Рішення визначається цим Законом, Законом України "Про виконавче провадження", іншими нормативно-правовими актами з урахуванням особливостей, що передбачені цим Законом.
Статтею 7 Закону № 3477 передбачено, що протягом трьох днів від дня отримання повідомлення Суду про набуття Рішенням статусу остаточного Орган представництва: а) надсилає Стягувачеві повідомлення з роз'ясненням його права подати до державної виконавчої служби заяву про виплату відшкодування, в якій мають бути зазначені реквізити банківського рахунка для перерахування коштів; б) надсилає до державної виконавчої служби оригінальний текст і переклад резолютивної частини Рішення. Автентичність перекладу засвідчується Органом представництва. Державна виконавча служба упродовж трьох днів з дня надходження документів, зазначених у пункті "б" цієї частини, відкриває виконавче провадження. Неподання Стягувачем заяви про виплату відшкодування не є перешкодою для виконання Рішення.
Згідно зі частиною 3 статті 8 Закону встановлено, що протягом одного місяця від дня відкриття виконавчого провадження за Рішенням державна виконавча служба надсилає до Державного казначейства України постанову про відкриття виконавчого провадження та документи, передбачені у пункті "б" частини першої статті 7 цього Закону. Державне казначейство України протягом 10 днів від дня надходження зазначених у частині третій цієї статті документів здійснює списання на вказаний Стягувачем банківський рахунок, а в разі його відсутності - на депозитний рахунок державної виконавчої служби коштів з відповідної бюджетної програми Державного бюджету України. Порядок збереження коштів на депозитному рахунку державної виконавчої служби визначається Законом України "Про виконавче провадження" (частина 4 статті 8 Закону). Підтвердження списання, отримане від Державного казначейства України, є для державної виконавчої служби підставою для закінчення виконавчого провадження (частина 5 статті 8 Закону).
Відповідно до статті пункту 12 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999 року виконавче провадження підлягає закінченню у випадках якщо рішення фактично виконане, відповідно до пункту 8 частини першої цієї статті, під час виконання рішення Європейського суду з прав людини.
Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у 3-денний строк надсилається сторонам та суду або іншому органу (посадовій особі), які видали виконавчий документ (частина друга статті 37 Закону №606). Постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами до начальника відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований або до суду у 10-денний строк (частина третя статті 37 Закону №606).
З системного аналізу наведених норм Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року № 3477-IV вбачається, що при відсутності заяви та належних банківських реквізитів стягувача рішення Європейського суду з прав людини підлягає обов’язковому виконанню шляхом перерахування Державним казначейством України відповідних коштів на депозитний рахунок державної виконавчої служби.
Таким чином судом встановлено, що Державою Україна – боржником 27.01.2010 року виконанні зобов’язання, передбачені рішенням Європейського суду з прав людини від 01.02.2007 року, у встановлені строки, тобто протягом трьох місяців з моменту набуття рішення статусу остаточного шляхом перерахування коштів у сумі 2510 євро конвертованих в національну валюту на депозитний рахунок державної виконавчої служби при відсутності повідомлення від стягувача про відкриття рахунку в банківських установах в національної валюті на час виконання рішення, тобто на день здійснення платежу.
Посилання позивача на ту обставину, що повідомлення від 24.12.2007 року, 11.10.2007 року, 31.10.2007 року вона не отримувала та не має доказів отримання цих повідомлень, суд вважає необґрунтованим, оскільки відповідно до статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), які повинні бути доведені державним виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією. Ці обставини підтверджуються матеріалами справи, а саме журналами реєстрації вихідної кореспонденції.
Крім того, суд зазначає, що у судовому засіданні факт отримання постанови про відкриття виконавчого провадження, позивач не заперечувала, де у супровідному листі до постанови запропоновано стягувачу надати банківські реквізити в національній валюті. Позивачем до матеріалів справи наданій лист від 30.07.2007 року урядового уповноваженого у справах з Європейського суду з прав людини №33-45/9724, відповідно до якого позивачу було роз’яснено його право подати до державної виконавчої служби заяву про відкриття виконавчого провадження, в якій необхідно зазначити реквізити банківського рахунку для перерахування коштів та назву банку, в якому відкрито рахунок (копію банківської виписки із зазначенням реквізитів банківського рахунку для перерахування коштів), а також адреса державної виконавчої служби – Департаменту державної виконавчої служби (а.с.88). Також суд зазначає, що листом №33-45/2759 від 17.10.2007 року, зареєстрованим у журналі реєстрації вихідної кореспонденції, оригінал якого був дослідженій у судовому засіданні, позивачка також була повідомлення про необхідність надати копію банківської виписки із зазначенням реквізитів банківського рахунку у гривнях для перерахування коштів. У листі також зазначено, що після надання відповідної інформації сума відшкодування, яка знаходиться на депозитному рахунку державної виконавчої служби, буде перерахована на рахунок стягувача.
Таким чином, виходячи з встановлених обставин, яки підтверджуються належними доказами по справі, суд дійшов висновку, що позивач був належним чином повідомлений про необхідність надати банківські реквізити в національної валюті для здійснення перерахування сум, визначених рішенням Європейського суду з прав людини, та перерахованих Міністерством юстиції України на депозитний рахунок державної виконавчої служби на виконання зобов’язань Держави Україна за рішенням Європейського суду з прав людини від 01.02.2007 року.
До матеріалів справи надане поштове повідомлення про вручення поштового відправлення 11.09.2007 року (а.с.95), де зазначено, що на адресу Департаменту виконавчої служби МЮУ позивачем разом зі скаргою на постанову про відкриття виконавчого провадження від 03.09.2007 року надіслані у тому числі банківські реквізити.
ОСОБА_1 під час розгляду справи неодноразово змінювала свої пояснення стосовно того, у якому виді були надіслані банківські реквізити в національної валюті додані до скарги з посиланням на то, що позивачка зараз не може пригадати, у якому виді були надіслані банківські реквізити. ОСОБА_1 зазначала, що разом зі скаргою надісланий договір про відкриття поточного рахунку в національної валюті від 23.08.2007 року (а.с.91-93), відповідно до якого був відкритий рахунок №НОМЕР_1, потім про надіслання копії Ощадної книжки (а.с.137), де зазначені банківські реквізити, але судом встановлено, що рахунок №НОМЕР_1, вказаний в договорі та книжці, був відкритий у євро, що підтверджується копією довідки від 23.04.2010 року (а.с.89), копією виписки в іноземної валюті з рахунку №НОМЕР_1 (а.с.90), та відповіддю на запит суду від 14.07.2010 року № 19-01/1341 (а.с.176).
Судом була витребувана скарга та відповідь на скаргу. Згідно реєстраційної контрольної картки (а.с.183) скарга від 10.09.2007р. на постанову про відкриття виконавчого провадження від 03.09.2007р. дійсно була отримана, та розглянута урядовим уповноваженим у справах Європейського суду з прав людини, про результати розгляду скарги ОСОБА_1 була повідомлена листом №33-45/2759 від 17.10.2007 року (а.с.185), та відповідно до контрольно-реєстраційної картки була отримана тільки скарга на одному аркуші.
Під час розгляду справи позивачка також зазначала, що на зворотньому боці скарги на постанову від 03.09.2007 року, були вказані банківські реквізити у національної валюті. Судом перевірена ця обставини, у судовому засіданні були дослідженій оригінал скарги, та судом встановлено, що зворотна сторінка оригіналу скарги не містіть відміток про банківські реквізити, тому обставини, на яких наполягав позивач, не були підтверджені. Суд також зазначає, що зі змісту відповіді на скаргу на постанову від 03.09.2007 року також випливає, що до скарги інформація про банківські рахунки у національної валюті позивачем ненадана.
Суд зазначає, що поштове повідомлення є належним доказом отримання кореспонденції. Але суд зауважує, що поштове повідомлення не підтверджує факт відправки банківських реквізитів відповідачу, оскільки, у даному випадку, належним доказом, який безумовно підтверджує відправку саме банківських реквізитів є опис вкладення, де зазначено, які документи були додані до скарги. Крім того, у поштовому повідомлення не зазначено яки саме були надіслані банківські реквізити у гривнях чи євро.
У зв’язку з чим, суд прийшов до висновку, що ствердження позивача про отримання банківських реквізитів в національної валюті відповідачем у вересні 2007 року, є безпідставними, та такими, що не підтверджуються матеріалами справи та встановленими судом фактичними обставинами справи.
Посилання позивача на ст. 441 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої позивач вважає, що при відсутності інформації про відкриті рахунки в національної валюті, ця обставина не перешкоджала здійсненню перерахування коштів на адресу стягувача поштовим переказом або шляхом надання стягувачу чеку, за яким стягувач одержує належні йому грошові суми в установі банку, суд вважає необґрунтованим у зв’язку з наступним.
Порядок виконання рішення визначений Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", відповідно до якого встановлено, що виконання Рішення здійснюється за рахунок Державного бюджету України (ст 3 Закону); державне казначейство України протягом 10 днів від дня надходження зазначених у частині третій цієї статті документів здійснює списання на вказаний Стягувачем банківський рахунок, а в разі його відсутності - на депозитний рахунок державної виконавчої служби коштів з відповідної бюджетної програми Державного бюджету України. (частина 4 статті 8 Закону). Таким чином нормами цього Закону, які є спеціальними нормами, не передбачено здійснення перерахування коштів на адресу стягувача поштовим переказом або шляхом надання стягувачу чеку, а також отримання коштів особисто стягувачем.
Згідно з розпорядженням Міністерства юстиції України від 12.02.2004 року №25-32/268 відповідно до Указу президента України від 01.05.1995 року №343/95 «Про заходи щодо зміцнення фінансової дисципліни при виконанні Державного бюджету» забороняється міністерствам та іншим органам виконавчої влади перераховувати кошті Державного бюджету України та цільових фондів на рахунки в установах банків. Постановою Кабінету міністрів України та національного банку України від 11.10.1997 року №13 «Про впровадження казначейської системи виконання державного бюджету» зобов’язано бюджетні організації закрити рахунки в установах банків і перейти на обслуговування до органів Державного казначейства України. Згідно із пунктом 1.4. Інструкції про порядок формування, ведення обліку надходження та видатків звітності про використання коштів спеціального фонду виконавчого провадження, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 14.10.1999 року №701-3994, для зберігання коштів спеціального фонду та проведення операцій за ними установами відкриваються спеціальні реєстраційні рахунки в органах Державного казначейства України.
Суд зазначає, що відповідно до частини 5 статті 441 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виплата стягувачеві стягнутих сум готівкою не допускається, тому посилання позивача, що вона особисто приїжджала до відповідача, а також надавала заяву на отримання коштів є безпідставним, оскільки отримання коштів особисто стягувачем готівкою заборонено Законом.
Суд також зазначає, що норми Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року № 3477-IV є нормами спеціальної дії, яки регламентують порядок виконання рішень Європейського суду з прав людини, повноваження органів виконавчої служби під час здійснення виконавчих дій, підстави для відкриття та закінчення виконавчого провадження, порядок перерахуванню коштів стягувану, та підлягають застосуванню к спірним правовідносинам. Тому суд вважає, що ст. 441 Закону України «Про виконавче провадження», як норма загальної дії, яка передбачає порядок виплати стягнутих коштів, у тому числі шляхом перерахування коштів на адресу стягувача поштовим переказом або шляхом видачі чеку, за яким стягував одержує належні йому грошові суми в установах банку, у даному випадку не підлягає застосуванню к спірним правовідносинам.
Крім того, суд зазначає, що у Рішенні Конституційного Суду України від 3 жовтня 1997 року N 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України викладена правова позиція Конституційного Суду України, відповідно до якої конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не визначено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше (абзац п'ятий пункту 3 мотивувальної частини вказаного Рішення).
Таким чином, проаналізував зазначені норми права, суд прийшов до висновку, що перерахування коштів стягувачу, у даному випадку ОСОБА_1, з депозитних рахунків органів виконавчої служби, відкритих у органах Державного казначейства України, здійснюється тільки у безготівковій формі.
Ствердження позивача про можливість відповідно до норм діючого законодавства виконання рішення Європейського суду з прав людини від 01.02.2007 року шляхом перерахування сум в іноземній валюті суд вважає необґрунтованим, оскільки рішенням Європейського суду з прав людини у справі №9724/03 «ОСОБА_1 проти України» від 01.02.2007 року передбачено, що сума у розмірі 2400 євро як відшкодування нематеріальної шкоди та 110 євро на відшкодування судових витрат має бути конвертована у національну валюту держави-відповідача на день здійснення платежу, і саме ця сума, конвертована у національну валюту на день здійснення платежу, була перерахована на депозитний рахунок державної виконавчої служби. Тобто рішенням суду взагалі не передбачено отримання коштів позивачем у євро.
Посилання позивача на ст. ст. 509, 533, 599 ЦК України, відповідно до яких ОСОБА_1 зазначає, що зобов’язання, встановлені рішенням суду, були виконані на день фактичного отримання позивачкою коштів, суд вважає необґрунтованими, у зв’язку з тим, що боржником – Державою Україна зобов’язання були виконані у встановлений рішенням Європейського суду з прав людини строк, відповідно до норм Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а саме: сума у розмірі 2510 євро, яка конвертована у національну валюту на день здійснення платежу (17918,09 гривень), перерахована 08.10.2007р. на депозитний рахунок державної виконавчої служби.
Таким чином, аналізуючи всі викладені факти, враховуючі виконання зобов’язань, передбачених рішенням Європейського суду з прав людини від 01.02.2007 року боржником – державою України у встановлений строк, а також не доведення позивачем факту отримання відповідачем інформації про банківські реквізитів в національної валюті для здійснення перерахування коштів позивачу після відкриття виконавчого провадження, вжиті заходи державною виконавчою службою після отримання банківських реквізитів для негайного перерахування отриманих на виконання рішення Європейського суду з прав людини від 01.02.2007 року коштів у розмірі 2510 євро конвертованих у національну валюту за курсом Національного банку України на час виконання Державою України зобов’язань за рішенням Європейського суду з прав людини, суд вважає дії відповідачів щодо перерахування коштів у розмірі 17918,09 гривень позивачу та прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження правомірними, законними та обґрунтованими.
Враховуючи вищевикладене, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, повно і всебічно оцінивши обставини по справі колегія суддів дійшла висновку про безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 та відмовляє у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Під час судового засідання, яке відбулось 15.09.2010 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі 20.09.2010 року.
Керуючись ст.ст. 11, 94, 160-163, 167 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
В позові відмовити.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Судді Тоскіна Г.Л.
Циганова Г.Ю.
Александров А.Ю.