Справа № 2-563/2010

                                                              Р І Ш Е Н Н Я

                                                          ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

       23 вересня    2010 р. Вишгородський районний суд Київської області в складі :

головуючого  -    Божок С.К.

при секретарі  - Грищенко К.Г.  

 розглянувши   у відкритому  судовому засіданні   в залі суду в  м. Вишгороді цивільну справу за  позовною заявою  ОСОБА_1 до Ставівського  психоневлоролічного інтернату , ОСОБА_2 , який дії в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_3,3-тя особа : орган опіки та піклування  Гаврилівської сільської ради  про визнання права власності нас спадкове майно

                                              встановив :

    Позивач звернулася до суду з позовом про визнання права власності на  спадкове майно, про зміну розміру часток у спільній власності, про визнання права власності на частину будинку  та про розподіл будинку в натурі.   Свої вимоги обґрунтовувала наступним : в період часу з 13.11.1971 р.  до 21.07.1987 р.  ОСОБА_4 та ОСОБА_3  перебували з зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_3 р.  народився син  ОСОБА_5.  В період шлюбу  в 1976 р.  за спільні сумісні кошти  подружжя був придбаний житловий будинок , що знаходиться за адресою АДРЕСА_1.  У 1987 р. ОСОБА_3 захворіла на психічну хворобу  та з цього часу знаходиться в психоневрологічному інтернаті . ОСОБА_4  з 1989 р.  співмешкав з її матір”ю  ОСОБА_6 У спірному будинку   залишився проживати син  ОСОБА_5

    Спірний житловий будинок  потребув постійного ремонту  та догляду .  ОСОБА_4  за власні кошти  частково проводив капітальний  ремонт в будинку : відремонтував дах, стелю та стіни кімнат, замінив частину вікон, влаштував нове водяне опалення  з проведенням внутрішніх оздоблювальних робіт,  перебудував сарай, встановив дерев”яну огорожу та металеві ворота , з допомогою знайомих, сусідів  зробив свердловину  та водопровід. Всі роботи проводилися з дозволу адміністрації психоневрологічного інтернату. ІНФОРМАЦІЯ_4 р. ОСОБА_4 помер. За життя ОСОБА_4  склав на її ім.”я заповіт , яким заповідав  все своє майно їй. У визначений законом строк вона   звернулася до Вишгородської районної державної  нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини .  Під час оформлення спадкових справ  було встановлено , що  спірний житловий будинок  належить ОСОБА_3, яка перебуває на повному державному  утриманні   у Ставівському  психоневрологічному інтернаті.  Адміністрація інтернату не заперечувала  проти отримання грошової компенсації за частину житлового будинку. Оскільки їй, як спадкоємцю за заповітом , належить спадкове майно, яке складається з частину житлового будинку , придбаного спадкодавцем в період подружнього проживання , але згодом  покращеного за рахунок  власних коштів та праці , а також з урахуванням витянкових обставин ( довготривале лікування  та постійне знаходження співвласника  на повному державному утриманні) вважає, що  за нею необхідно визнати  право власності на весь будинок, стягнувши   з неї на користь інтернату , який здійснює догляд за ОСОБА_3 , грошову компенсацію.

    У судовому засіданні представник позивача доводи позовної заяви  підтримав  та  

уточнив свої позовні вимоги  : просив визнати за позивачем  в порядку спадкування за заповітом  право власності на ? частину  житлового будинку з надвірними будівлями , що знаходиться за адресою АДРЕСА_1  

    У судовому засіданні представник  прокуратури Вишгородського району Київської області , який виступає в інтересах  ОСОБА_3 як представник Ставівського  психоневрологічного інтернату,  проти позову заперечував   у повному обсязі, стверджуючи , що  суду не надано доказів  про те, що ? частина спірного житлового будинку   належала померлому ОСОБА_4, і відповідно до вимог ст.. 1218 ЦК України  входила до складу спадщини. ОСОБА_4  за життя не звертався   з заявою про розподіл  спільного сумісного майна подружжя , за захистом своїх прав. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

    Відповідач ОСОБА_2, який діє в своїх інтересах   та в інтересах ОСОБА_3 як піклувальник,  проти позову заперечував у повному обсязі. Стверджував, що після розірвання шлюбу  померлий батько  ОСОБА_4  не цікавився  житловим будинком, ніякого ремонту в будинку не проводив ,  робіт по проведенню водопроводу  до будинку не здійснював.  Він проживав в с. Здвижівка Бородянського району .  Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

    Представник відповідача ОСОБА_2 -   ОСОБА_8   у судовому засіданні проти позову заперечувала , стверджуючи, що позивач не довів у судовому засіданні  проведення ряду будівельно-ремонтних робіт у спірному житловому будинку.  ОСОБА_4 в даному будинку не був зарєстрований , оскільки  незаконно проведена реєстрація місця проживання  ОСОБА_4 за адресою  АДРЕСА_1  була скасована. Твердження  представників позивача про те, що  частина  спірного житлового будинку на день смерті  належала   ОСОБА_4 є безпідставними. Шлюб між колишнім подружжям  розірвано  21.07.1987 р. Протягом 18 років  після розірвання шлюбу  ОСОБА_4 не  ставив питання  про поділ спільного майна подружжя. Для вимоги про поділ майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя встановлюється  трирічний строк позовної давності . Позовна давність , встановлена для вимог про розподіл майна, яка є спільною сумісною давністю подружжя, сплила, що є підставою для відмові у позові відповідно до   ч. 4 ст.. 276 ЦК України.     Просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

    Представник  третьої особи – органу опіки та піклування  Гаврилівської сільської ради – в судове засідання не з”явився. Про день, час слухання справи повідомлений у встановленому порядку.  Причини неявки суду невідомі. Під час  судового розгляду справи  представник сільської ради  заперечував проти заявлених позовних вимог та пояснив, що  після розірвання шлюбу  ОСОБА_4 у спірному житловому будинку не проживав. Ніякі роботи  щодо ремонту   будинку , проведення  водопроводу, встановлення  дерев”яної огорожі  останнім не проводилося. У спірному будинку проживав та продовжує проживати  ОСОБА_2 , його син, який і здійснює  всі необхідні роботи  щодо благоустрою будівлі. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.  

    Суд , вислухавши  доводи та заперечення учасників судового розгляду справи,   перевіривши їх  доказами, вивчивши письмові матеріали справи, дійшов наступного.

    Судом встановлено,  що 11 листопада 1971 р.  зареєстровано  шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, актовий запис за № 11., що підтверджується довідкою, виданою відділом реєстрації актів  цивільного стану  Вишгородського районного управління юстиції  № 179  від 13.05.2005 р. ( а.с. 14 т.1 ) .

    Від шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_3 р. народився син ОСОБА_2.  

    В період шлюбу 16.03.1976 р. на ім.”я ОСОБА_3 був придбаний житловий будинок , що знаходиться за адресою  АДРЕСА_1

    За формою та змістом  договір купівлі-продажу  житлового будинку від 16.03.1976 р. відповідав вимогам  діючого закону на час укладення даного  договору та був зареєстрований  у виконавчому комітеті Гаврилівської сільської ради Вишгородського району Київської області  відповідно до вимог ст..  227 ЦК України ( в редакції 1963 р. ) .Договір зареєстровано  в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме  майно  04.07.2005 р. ( а.с.  16 , 26 т.1).        

    21 липня 1987 р.  шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_3  розірваний, актовий запис за № 177 ( а.с. 12 т.1 ).

 З 18 вересня 1987 р.  ОСОБА_3  знаходиться на повному державному утриманні  у Ставівському  психоневрологічному  інтернаті у зв”язку з психічним захворюванням : шизофренія параноїдна форма , непреривно-прогродієнтний перебіг апато-абулічний тип дефекту, інвалід 2 групи., де і зареєстрована.  За рішенням  Кагарлицького районного суду Київської області від 29 квітня 2009 р.  ОСОБА_3  визнана недієздатною.  ОСОБА_2  призначений піклувальником над ОСОБА_3 ( а.с. 5, 143).

ОСОБА_4 з 1989 р. проживав з  співмешканою  ОСОБА_9 в АДРЕСА_2 , а  9 липня 2005 р.  шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_9 був зареєстрований , актовий запис за № 3. ( а.с. 13, т.1 ).

У спірному житловому  будинку  зареєстрований , проживає  син  ОСОБА_7

ОСОБА_4 постійно проживав в АДРЕСА_2  з 1990 р. по день смерті  ІНФОРМАЦІЯ_4 р., що підтверджується  довідкою  157   від 28.02.2006р., виданою виконкомом  Здвижівської сільської ради  Бородянського району.

Незаконно проведена реєстрація місяця проживання ОСОБА_4  за адресою  АДРЕСА_1  скасована, що підтверджується мировою угодою , затвердженою ухвалою  Апеляційного суду Київської області  від 26.12.2006 р.  ( а.с. 111-112 справи № 2/2-А-423/2006 р. ) .

ІНФОРМАЦІЯ_4 р.   ОСОБА_4 помер , актовий запис за № 19 від 30 серпня 2005 р. ( а.с. 11  т. 1 ).  

У відповідності до ст.1220 ЦК України часом відкриття спадщини  є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Після смерті  ОСОБА_4  відкрилася спадщина за заповітом.  За життя  18 травня 2005 р.  ОСОБА_4  на випадок своєї смерті  зробив  розпорядження  : все  його майно заповідав ОСОБА_1 ( а.с. 8  т. 1 ).

Стаття 1218 ЦК України зазначає, що до складу спадщини  входять усі права та обов”язки , що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його  смерті.  

Відповідно до ст.. 60 ЦПК України  кожна сторона зобов”язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.. 61 цього Кодексу.

Суду не доведено, що ОСОБА_4  належала на праві власності ? частина житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться  за  адресою АДРЕСА_1 і має входити  на складу спадщини  після його смерті.  

Доводи представників позивача  про те, що 1/2 частина  даного спірного житлового будинку належала померлому ІНФОРМАЦІЯ_4 р. ОСОБА_4 як колишньому подружжю, оскільки  житловий будинок придбаний під час шлюбу  і   є спільною сумісною власністю  подружжя не заслуговують на  увагу.  Суд дійшов такого висновку, виходячи з наступного,  шлюб між  подружжям ОСОБА_4  розірваний  21 липня 1987 р.  Відповідно до Кодексу про шлюб та сім”ю України для вимоги про поділ майна, яке є спільною сумісною власністю розведеного подружжя, встановлюється  трирічний строк  позовної давності. ОСОБА_4  як під час перебування у шлюбі так і   протягом 18 років  після розірвання шлюбу   не ставив питання   про поділ  майна, що є спільною сумісною власністю  подружжя.  За життя ОСОБА_4 не ставив питання  про порушення свого права  на майно, зокрема  спірний житловий будинок ,  яке є спільною сумісною власністю розведеного подружжя,  і не набув на нього  права. Тобто,  на  день смерті ОСОБА_4  права на майно , яке є спільною сумісною власністю розведеного подружжя , у   ОСОБА_4 не було  і тому  не входить  до складу спадщини  і не може бути успадковане.

Допитані в судовому засідання  свідки  ОСОБА_10 та ОСОБА_11 не доводять факт належності померлому  ОСОБА_4 права на ? частини спірного  житлового будинку  і тому не можуть  взяті судом до уваги.  

Отже, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 3, 10, 60,  212 -  215   ЦПК України,  статтями 1218, 1220,1222, 1233 ЦК України,  ст.. 29 КпШС України суд

                    Вирішив:

У задоволенні  позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів  з дня його проголошення  до Апеляційного суду Київської області через Вишгородський районний суд Київської області.

Суддя