Справа № 2-333\10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М        У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2010 року                                                                                       м. Перечин

Перечинський районний суд Закарпатської області в складі:

                                                            головуючого - судді Ганька І.І.,

                                                            при секретарі – Данилевич Н.І.,

                                                            з участю позивачки – ОСОБА_1,

                                                           її представника – ОСОБА_2,

                                                            представника відповідача – ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1   до   ОСОБА_4 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди,-

                                                 В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1   звернулася в суд з позовом до ОСОБА_4 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди. Свої позовні вимоги мотивує тим, що відповідач постановою судді Ужгородського районного суду від 18 червня 2010 року визнаний винним у тому, що 05 квітня 2010 року близько 14.00 год. всупереч вимогам п. 16.11 Правил дорожнього руху України, керуючи автомобілем марки «ГАЗ-24», дн НОМЕР_1, в м. Перечин, на перехресті доріг, з»їжджаючи з головної дороги, не надав перевагу в русі автомобілю марки «ВАЗ-2105», дн НОМЕР_2, який рухався по головній дорозі, чим допустив зіткнення, в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження, а ОСОБА_5, ОСОБА_1 та ОСОБА_6 – тілесні ушкодження. Страховою компанією «Дженералі гарант» відшкодовано їй шкоду, заподіяну транспортному засобу у розмірі 6922,00 грн., а франшизу у розмірі 510,00 грн. їй зобов»язаний відповідно до Закону України «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» добровільно сплатити ОСОБА_4, що останнім не зроблено. Крім цього, відповідачем також завдано їй і моральну шкоду, яка полягає у моральних стражданнях у зв»язку з ушкодженням здоров»я, у порушенні нормальних життєвих зв»язків через неможливість продовження активного громадського життя, у порушенні стосунків з оточуючими людьми, а також інших негативних наслідків. На протязі місяця вона була позбавлена можливості вести звичний для неї спосіб життя, перебувала на лікуванні в лікарні та витрачала свої і батьківські кошти на відновлення здоров»я, а тому оцінює таку шкоду у розмірі 10000,00 грн. Також після пошкодження її автомобіля, вона для здійснення своєї підприємницької діяльності була вимушена винаймати автомобіль, оплачувати його оренду та здійснювати оплату паливних матеріалів, чим зазнала збитків у сумі 2293,39 грн. Тому просить позов задовольнити.

 У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2  позовні вимоги підтримали повністю та просили їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.  

Представник відповідача ОСОБА_3 у судовому засіданні позов визнав частково та пояснив, що відповідач згідний сплатити суму франшизи, оскільки це відповідає положенням Закону України «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».  В решті позову просив відмовити, оскільки між відповідачем ОСОБА_4 (страхувальником) та ЗАТ Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» (страховиком) було укладено договір  (поліс) обов»язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 22 лютого 2010 року, відповідно до якого при настанні страхового випадку претензії  матеріального та морального характеру в межах ліміту відповідальності відшкодовуються за рахунок страховика, а тому належним відповідачем у даній справі є саме страхова компанія (ЗАТ Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»). Крім цього позивачкою не надано жодного належного доказу в обгрунтування завданої їй матеріальної (витрати на  паливо для автомобіля) та моральної шкоди.

 Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

У судовому засіданні встановлено, що 05 квітня 2010 року близько 14.00 год. в м. Перечин, ОСОБА_4, керуючи автомобілем марки «ГАЗ-24», дн НОМЕР_1, з»їжджаючи з головної дороги на перехресті, всупереч вимогам п. 16.11 Правил дорожнього руху України, не надав перевагу в русі автомобілю марки «ВАЗ-2105», дн НОМЕР_2, який рухався по головній дорозі, чим допустив з ним зіткнення, від чого автомобілі отримали механічні пошкодження, а ОСОБА_5, ОСОБА_1 та ОСОБА_6 – тілесні ушкодження, що стверджується постановою судді Ужгородського міськрайонного суду від 18 червня 2010 року (а. с.  7).

Також встановлено, що між ОСОБА_4 та ЗАТ Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» було укладено договір (поліс № ВС/1241554) обов»язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 22 лютого 2010 року, відповідно до якого страховик забезпечує відшкодування шкоди, завданої життю, здоров»ю та майну третіх осіб під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором ( а. с. 28).

                  Крім цього у судовому засіданні встановлено, що ЗАТ Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» виплатила  ОСОБА_1  страхове відшкодування в розмірі 6922,00 грн. (матеріальну шкоду) з вирахуванням франшизи в розмірі 510,00 грн., про що у судовому засіданні визнано сторонами.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Статтею 3 Закону України «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі – Закон)  від  1 липня  2004 року обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

 Згідно ст. 37 ч. 5 Закону страхувальником або особою, відповідальність якої застрахована, потерпілому має бути компенсована сума франшизи у повному обсязі одночасно з виплатою страховиком страхового відшкодування.  

Враховуючи те, що на даний час сума франшизи у розмірі 510,00 грн. несплачена, й така компенсовується потерпілому за рахунок страхувальника, тому суд важає, що дана вимога позивача про стягнення з ОСОБА_4 франшизи  підлягає до задоволення.

Що стосується позовної вимоги про стягнення з відповідача 2293,39 грн. реальних збитків, заподіяних ДТП, а саме втрат, які понесла позивачка у зв»язку з орендою автомобіля та придбанням палива для нього, то суд приходить до наступного.

Так, відповідно до ст. 60 ч. 1 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно ст. 22 ч. ч. 1,2 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Отже, позивачка повинна була у судовому засіданні належними та допустимими доказами довести ту обставину, що вона внаслідок ДТП зазнала реальних збитків. Однак даних вимог закону вона не виконала. Так, як вбачається з позовної заяви, після пошкодження її автомобіля, вона для здійснення своєї підприємницької діяльності  винаймала інший автомобіль, оплачувала його оренду та здійснювала оплату паливних матеріалів, чим зазнала збитків у сумі 2293,39 грн. В обгрунтування цього позивачка надала суду фіксальні чеки (а. с. 40-70), які в розумінні ст. ст. 57-59 ЦПК України не є тими доказами, на підставі яких можна встановити наявність обставин в обгрунтування реальних збитків, оскільки з них взагалі не вбачається, що саме позивачка придбавала паливо і що таке нею використовувалося для здійснення підприємницької діяльності. Також нею не надано  жодного доказу в підтвердження того, що після ушкодження її автомобіля вона винаймала інший автомобіль для зайняття підприємницької діяльністі, а тому суд вважає, що у задоволенні даної вимоги слід відмовити.

Щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди з відповідача, суд приходить до такого висновку.

Відповідно до ст. ст. 22 ч. 1, 23 Закону при настанні страхового  випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку  оцінену шкоду, яка була  заподіяна у результаті  дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров’ю, майну  третьої особи. Шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого у результаті дорожньо-транспортної пригоди, є шкода (в тому числі моральна шкода), пов'язана: з лікуванням потерпілого; з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; із стійкою втратою працездатності потерпілим; із смертю потерпілого.

Згідно ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до ст. 22 ч. 3 Закону потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог статті 23 Цивільного кодексу України. При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у пункті 9.3 статті 9 цього Закону. Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

Отже, як вбачається із вищенаведених норм, при розгляді справ про відшкодування шкоди, яка була  заподіяна третім особам у результаті  дорожньо-транспортної пригоди (страховий випадок) участь страховика є обов»язковою, якщо страхувальник відмовляється самостійно відшкодувати шкоду.

Згідно ст. 33 ч. 1 ЦПК України суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

 Оскільки позивачка не завляла позовної вимоги щодо відшкодування моральної та матеріальної (реальні збитки) шкоди до страховика, у судовому засіданні взагалі заперечила проти залучення його  (ЗАТ Українську страхову компанію «Дженералі Гарант») до участі у справі в якості співвідповідача, а також те, що страховою компанією, як належним відповідачем, не приймалося рішення про виплату чи відмову у виплаті позивачці страхового відшкодування в частині моральної шкоди (в межах ліміту відповідальності), суд приходить до висновку, що у даній вимозі також слід відмовити.

Вирішуючи питання, пов»язаного з  відшкодуванням позивачці  витрат на правову допомогу у відповідності до ст. 84 ЦПК України, суд приходить до наступного.

Згідно ст. 79 ч. 3 п. 2 ЦПК України до витрат, пов»язаних з розглядом судової справи, належать витрати на правову допомогу.

Відповідно до квитанції № 5665 від 03 вересня 2010 року ОСОБА_1 сплатила ОСОБА_2 1500,00 грн. за правову допомогу в цивільній справі.

Враховуючи те, що з даної квитанції не вбачається, які саме юридичні послуги були надані представником позивача ОСОБА_1, чи пов»язані вони з наданням правової допомоги саме по даній цивільній справі, а також оскільки не додано розрахунок про обсяг наданої правової допомоги з врахуванням граничного розміру компенсації витрат на правову допомогу, встановленого законом, суд приходить до висновку, що такі стягненню з відповідача не підлягають.

Однак, з відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог підлягають стягненню сплачені позивачкою судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, що відповідає положенням ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 22, 23, 979, 1194 ЦК України, Законом України «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 10, 11, 60, 61, 79, 84, 88, 213-215, 218 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

 Позов ОСОБА_1   до   ОСОБА_4 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди –   задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 суму франшизи у розмірі 510 (п»ятсот десять) грн. 00 коп.

В решті позову – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 25 (двадцять п»ять) грн. 50 коп., як сплачений судовий збір і 40 (сорок) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання  апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Закарпатської області через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий:                                                                              Ганько І.І.