Справа № 11a-138-2007 року Головуючий у 1 інстанції Ковтунович М.І.
Категорія: ч.2 ст. 187, ч.2 ст. 186, Доповідач: Сачук В.І.
ч.1ст. 309 КК України
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 березня 2007 року м. Рівне
Колегія судців судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Рівненської області в складі: Головуючої Міщенко О.А.. Суддів : Сачука В.І, Квятковського А.С. з участю прокурора Дмитрієва P.M. засуджених ОСОБА_1,ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями адвоката-захисника ОСОБА_3 в інтересах засудженогоОСОБА_2, захисника-адвоката ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_1 та прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції на вирок Кузнецовського міського суду Рівненської області від 26 жовтня 2006 року.
Цим вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель АДРЕСА_1, українець, громадянин України, не одружений, освіта середня, не працюючий, судимий 23 листопада 1998 року Кузнецовським міським судом зач.Зст. 81 КК України 1960 на три роки 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, за ч.2 ст. 17, ч.З ст. 81 КК України 1960 на три роки позбавлення волі, за ч.З ст. 140 КК України 1960 на три роки позбавлення волі, на підставі ст. 42 ,45 КК України 1960 остаточне покарання визначено три роки шість місяців позбавлення волі з конфіскацією майна умовно з іспитовим строком три роки; 6 вересня 2000 року тим же судом за ч.2 ст. 81 КК України 1960 на один рік позбавлення волі, на підставі ст. 43 КК України 1960 остаточне покарання визначено два роки позбавлення волі; 4 березня 2005 року тим же судом за ч.2 ст. 125 КК України до двохсот годин громадських робіт, засуджений
за ч.2 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на
чотири роки позбавлення волі; - за ч.2 ст. 186 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на
три роки позбавлення волі;. - за ч. 1 ст. 309 КК України до позбавлення волі строком на один рік. На підставі ст.70 КК України ОСОБА_1 визначено остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим -чотири роки позбавлення волі.
ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та жительАДРЕСА_1, українець, громадянин України, не одружений, освіта середня, не працюючий, судимий 29 квітня 1996 року Кузнецовським міським судом за ч.2 ст.206 КК України 1960 на два роки позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку на два роки, 29 січня 1998 року тим же судом за ч.2 ст. 206 КК України 1960 на три роки позбавлення волі; 6 жовтня 1999 року тим же судом за ч.2 ст. 188-1,4.1 ст. 189 ст. 42 КК України 1960 на два роки 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст. 43 КК України 1960
2
остаточне покарання визначено три роки шість місяців позбавлення волі; 6 жовтня 2000 року тим же судом за ч.2 ст. 183-3 КК України 1960 на два роки позбавлення волі, на підставі ст. 43 КК України 1960 остаточне покарання визначено три роки позбавлення волі, засуджений
- за ч.2 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до позбавлення волі строком на чотири роки;
- за ч.2 ст. 186 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до позбавлення волі строком на три роки
На підставі ст.70 КК України ОСОБА_2 визначено остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим -чотири роки позбавлення волі.
Судом солідарно стягнуто з ОСОБА_1 таОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 800 грн. на відшкодування майнової шкоди та 1000 грн. моральної шкоди, на користь ОСОБА_6500 грн. на відшкодування майнової шкоди та 800 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Прийнято рішення по речових доказах.
За вироком судуОСОБА_1 та ОСОБА_2 засуджені за те, що 13 січня 2006 року близько 1 години ночі в м. Кузнецовську за попередньою змовою групою осіб, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння з метою заволодіння чужим майном вчинили напад на ОСОБА_5 поєднаний з насильством, небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, спричинивши йому тілесні ушкодження, які відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я, та заволоділи мобільний телефон вартістю 800грн.
В цей же час вони завдали ударів потерпілому ОСОБА_6та заволоділи його телефоном вартістю 500 грн.
У листопаді 2005 рокуОСОБА_1 незаконно придбав дві рослини конопель та незаконно зберігав за місцем проживання без мети збуту до вилучення працівниками міліції.
В поданій апеляції адвокат ОСОБА_3 в інтересах засудженогоОСОБА_2 просить вирок суду скасувати, а справу закрити у зв'язку з недоведеністю його участі у вчиненні злочину, посилаючись на істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, зокрема на те, що суд обґрунтував свої висновки тільки на доказах, одержаних незаконним шляхом.
Адвокат ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_1 посилається на порушення вимог кримінально-процесуального закону -однобічність і неповноту досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, на неправильність визначення судом розміру відшкодування майнової та моральної шкоди. Просить вирок суду скасувати, а справу закрити у зв'язку з недоведеністю його участі у інкримінованих злочинах.
Прокурор, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції Демчина Т.Ю. просить вирок суду змінити , засудити ОСОБА_1 за ч.2 ст. 187 КК України та за ч.1 ст. 309 КК України, ОСОБА_2за ч.2 ст. 187 КК України, оскільки суд невірно перекваліфікував дії засуджених по епізоду щодо ОСОБА_7 на ч.2 ст. 186 КК України. В доповненні до апеляції просить постановити новий вирок.
Заслухавши доповідача, пояснення засуджених ОСОБА_1 таОСОБА_2, які підтримали апеляції своїх захисників, доводи прокурора про задоволення апеляції прокурора та про відхилення апеляцій захисників,
3
перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів
вважає, що апеляції захисників - адвокатів та прокурора не підлягає
задоволенню з таких підстав.
Як убачається із матеріалів справи, висновки суду першої інстанції про винність ОСОБА_1 таОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих їм злочинів за обставин, встановлених судом і викладених у вироку,, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені дослідженими в судовому засіданні та детально викладеними у вироку доказами, яким суд дав всебічну й об'єктивну оцінку в їх сукупності.
За змістом ст. 67 КПК України оцінка доказів є виключно компетенцією суду, який постановив вирок. Колегія суддів установила, що суд першої інстанції дотримався вимог цієї норми закону.
Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_1 таОСОБА_2 у вчиненні зазначених у вироку злочинних дій є обґрунтованими. Доводи захисників засуджених про те, що попереднє слідство й судовий розгляд проведені не об'єктивно, неповно та упереджено, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи і ґрунтуються на припущеннях, є безпідставними.
При перевірці матеріалів справи встановлено, що органами попереднього слідства у справі додержано вимог ст. 22 КПК, спрямованих на встановлення у справі об'єктивної істини.
Суд першої інстанції ретельно перевірив доводи ОСОБА_1 таОСОБА_2 , про те, що вони не вчиняли даних злочинів і наведені у вироку мотиви визнання цих доводів безпідставними, спрямованими на ухилення від відповідальності за вчинені злочини, колегія суддів визнає обґрунтованими, такими, що відповідають матеріалам справи.
ЗасудженіОСОБА_1 та ОСОБА_2 під час судового слідства визнали тільки факт нанесення тілесних ушкоджень потерпілим, щодо заволодіння майном потерпілих своєї вини не визнали.
Потерпілий ОСОБА_5 показав, що 13 січня 2006 року близько 1-ої години ночі біля магазину „Зодіак" в м. КузнецовськуОСОБА_1 збив з ніг його брата ОСОБА_6, сів на нього та почав наносити удари. Він з ОСОБА_8 почали відтягувати ОСОБА_1 від брата. В цей час ОСОБА_2 наніс йому удар кулаком в обличчя. Після цього на ньому сидів ОСОБА_1 та наносив удари.Він хотів скинути його з себе, але підійшов ОСОБА_2, який наніс йому удар ногою у висок. В цей час він відчув, як із сумочки на поясі виймають мобільний телефон (т.2 а.с. 63-64).
Із показань потерпілого ОСОБА_7 вбачається, щоОСОБА_1 напав на нього та почав наносити удари. ОСОБА_7 та ОСОБА_8 стягували ОСОБА_1 з нього. В цей час він хотів піднятися, але йому нанесли удар ногою в голову та в потиличну частину голови. Після цього в нього зірвали з грудей мобільний телефон (т.2 а.с. 61-62).
СвідокОСОБА_8 в судовому засіданні підтвердив показання потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_7 щодо нанесення їм тілесних ушкоджень та заволодіння їх майном. (т.2 а.с. 67-68 )
За показаннями свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10та ОСОБА_11 вбачається, що після бійки між засудженими та потерпілими у потерпілих зникли мобільні телефони. (т.2 а.с. 68-69,70,70-71).
Згідно формату роздруківок вхідних та вихідних телефонів, зафіксовано, що 13 січня 2006 року о 8.04.17,8.04.51,8.23.09 було здійснено дзвінки із абонемента номера, який належить ОСОБА_1 з мобільного телефону потерпілого ОСОБА_7 на абонементний номер належний ОСОБА_2 а
4
мобільний телефон, який прийняв дзвінки належить потерпілому ОСОБА_6(т.2 ах. 122-126,128-129).
За висновком судово-медичної експертизи № 35 від 9 лютого 2006 року виявлені у ОСОБА_7 тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, забійної рани тім'яної ділянки голови, забою м'яких тканин обличчя, крововиливи в повіки обох очей, припухлість спинки носа виникли від дії твердого тупого предмету, можливо від удару рукою або ногою і відноситься до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я ( т.1 а. с. 103-104).
Оцінивши наведені докази в їх сукупності суд обгрунтоавано визнав щоОСОБА_1 та ОСОБА_2 з метою заволодіння чужим майном діяли щодо потерпілих узгоджено і цілеспрямовано, завдаючи їм удари.
Відповідно до встановлених судом фактичних обставин події злочину дії засуджених кваліфіковано за ч.2 ст. 187 КК України правильно.
Сформульовані у вироку висновки про винність ОСОБА_1 у незаконному придбанні і зберіганні наркотичних засобів без мети збуту відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені дослідженими в судовому засіданні та детально викладеними у вироку доказами, яким суд дав всебічну й об'єктивну оцінку в їх сукупності.
Суд ретельно перевірив доводи ОСОБА_1, аналогічні викладені в апеляції захисника, про те, що він не вчиняв даного злочину. Наведені у вироку мотиви визнання цих доводів безпідставними, спрямованими на ухилення від відповідальності за вчинені злочини, колегія суддів визнає обгрунтованими, такими, що відповідають матеріалам справи.
Сам засудженийОСОБА_1 у стадії досудового слідства допитаний в якості підозрюваного та обвинуваченого свою вину в незаконному придбанні та зберіганні за місцем проживання рослини коноплі визнавав ( т.1 а.с. 41, 208 ). Під час судового слідства засуджений показав, що в кімнаті, в якій під час обшуку було вилучено каннабіс проживає він один ( т2 .а.с 67).
Із показань свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13, вбачається, що 17 січня 2006 року вони були понятими під час вилучення у кімнаті ОСОБА_1 рослин, схожих на коноплю.( т.2 а.с. 76-77,77)
Згідно протоколу обшуку від 17 січня 2006 року працівниками міліції за місцем проживання ОСОБА_1 виявлено та вилучено рослини дикої коноплі (т.1 а.с. 115).
З висновку фізико-хімічної ексертизи від 26 січня 2006 року видно, що представлена на експертизу речовина рослинного походження містить основний наркотично активний компонент коноплі- тетрагідроканнабінол і є каннабісом ( маріхуаною) вагою 82 г (суха речовина) (т. 1 а.с. 98 )..
В ході судового слідства суд першої інстанції правильно встановив , що у ОСОБА_1 не було підстав обмовляти себе, доводи що до нього застосовувалися недозволені методи ведення слідства не заслуховують на увагу. Дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч.І ст. 309 КК України. Доводи захисників про необхідність скасування вироку у зв'язку з недоведеністю вини ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в інкримінованих злочинах є безпідставними.
Висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 таОСОБА_2 (стосовно ОСОБА_6) у вчиненні злочину, відповідальність за який передбачена ч.2 ст. 186 КК України, не суперечить фактичним обставинам справи, підтверджені дослідженими в судовому засіданні доказами, яким суд дав належну оцінку, і є обґрунтованими, суд правильно послався на показання потерпілого ОСОБА_6,
5
свідківОСОБА_8, ОСОБА_11, на дані що містяться у протоколах очних ставок (т.1 а.с. 83-84, 85-86, 87, 88-89, 90-91),
Твердження прокурора про безпідставне виключення судом із обвинувачення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ( по епізоду ОСОБА_6) такої кваліфікуючої ознаки злочину, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, є необгрунтованим.
Згідно з матеріалами справи зазначені кваліфікуючи ознаки розбою у діях засуджених ОСОБА_1 таОСОБА_2 відсутні, тому суд першої інстанції, дослідивши зібрані докази і давши їм належну оцінку, правильно кваліфікував їх дії за ч.2 ст. 186 КК України.
Що стосується покарання, то суд врахував ступінь тяжкості вчиненихОСОБА_1та ОСОБА_2 злочинів, дані про особу засуджених, обставини, що пом'якшують покарання. Суд призначив покарання їм із застосуванням ст. 69 КК України більш м'яке , ніж передбачено санкцією ч.2 ст. 187 КК України.
Крім того, суд обґрунтував у вироку своє рішення щодо стягнення із засуджених розмір матеріальної шкоди на користь потерпілих. Визначений судом розмір відшкодування моральної шкоди компенсує моральні страждання потерпілих. Відповідно до ч.5 ст. 334 КПК України суд мотивував у вироку прийняте рішення про задоволення цивільного позову.
Органи досудового слідства, суд першої інстанції істотних порушень кримінального та кримінально-процесуального законів , які б тягнули безумовне скасування постановленого щодо засуджених вироку, не допустили. Тому законних підстав для його скасування немає.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст.365, 366 КПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Вирок Кузнецовського міського суду Рівненської області від 26 жовтня 2006 року стосовно засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2залишити без зміни, а апеляції адвоката-захисника ОСОБА_3 в інтересах засудженогоОСОБА_2 та захисника-адвоката ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_1 та прокурора -без задоволення.