Справа  № 2 – 94 /10

Р І Ш Е Н Н  Я

  І М Е Н Е М                     У К Р А Ї Н И

18 жовтня  2010 року  Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

  головуючого судді - Марцішевської О.М.

  при секретарі – Снігурській Т.В.

  адвоката  ОСОБА_1

розглянувши у відкритому  судовому засіданні цивільну справу за позовом  ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа Черкаська міська рада  про усунення перешкод  в користуванні земельною ділянкою та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа Черкаська міська рада  про визнання відмови у наданні дозволу на реконструкцію житлового будинку неправомірною,  

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 25.02.2008р. звернувся до суду з позовом  до ОСОБА_3 про усунення перешкод  в користуванні земельною ділянкою, посилається на те, що являється власником Ѕ домоволодіння по АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 27.07.1981 року, іншим співвласником даного домоволодіння являється ОСОБА_3 Згідно державного акту від 18.01.2008р. позивач  являється власником земельної ділянки площею 331,0 кв.м по АДРЕСА_1 на підставі рішення Черкаської міської ради від 04.10.2007 року № 4-32 п.17. Відповідач створює перешкоди у користування належною позивачу ділянкою, оскільки самочинно розпочав реконструкцію належної йому частини будинку, складає будматеріали на стіну частини будинку позивача, створює шумове забруднення внаслідок проїзду вантажних машин. Крім того встановив паркан вглиб належної позивачу ділянки на 70 см, чим здійснив самозахват ділянки  позивача. Просив суд усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом зобов’язання відповідача зупинити реконструкцію та знести самочинно побудоване нерухоме майно – добудову, прибрати будівельні матеріали з стіни будинку та припинити шумове забруднення внаслідок проїзду вантажних машин.

Згідно  наданої суду 24.09.2010р. уточненої позовної заяви просить суд усунути перешкоди  в користуванні належною йому земельною ділянкою шляхом  зобов’язання відповідача  перенести паркан згідно меж, встановлених Державними актами, прибрати 5 дерев, які знаходяться в безпосередній близькості  до межі будинку, прибрати металеві труби з спільного даху будинку, зупинити будівництво та усунути порушення ст.25 Закону України «Про основи містобудування» та державних будівельних норм.  

    ОСОБА_3 01.04.2008р. звернувся до ОСОБА_2  з зустрічним позовом про визнання відмови в наданні дозволу на реконструкцію житлового будинку неправомірною, посилаючись на те, що являється власником Ѕ домоволодіння по АДРЕСА_1, іншим співвласником даного домоволодіння являється ОСОБА_2 Згідно державного акту від 07.11.2005р. являється власником земельної ділянки площею 432,0 кв.м по АДРЕСА_1 на підставі рішення Черкаської міської ради  від 27.10.2005 року № 8-675 дод.п.8. Відповідач в 2007 році розпочав реконструкцію з добудовою належної йому половини житлового будинку по АДРЕСА_1, при цьому не порушуються права позивача, оскільки реконструкція здійснюється з дотриманням державних будівельних норм, по затвердженому архітектором міста проекту. Однак позивач безпідставно не надає згоди в проведенні даної реконструкції.  Просить суд визнати відмову відповідача у дачі згоди на реконструкцію з добудовою належного йому житлового будинку та гаражу неправомірною.

    В судовому засіданні  представник позивача  ОСОБА_4 позовні вимоги підтримала та уточнила, вказувала, що відповідачем створені позивачу перешкоди в користування належної ділянки 331,0 кв.м по АДРЕСА_1, оскільки останній встановив паркан вглиб належної позивачу ділянки на 70 см, чим здійснив самозахват ділянки позивача, що підтверджують схеми до висновку експертизи від 30.10.2008р. Вказане порушення просила усунути шляхом зобов’язання відповідача  перенести паркан згідно меж, встановлених Державними актами.

    Також зазначала, що на ділянці відповідача знаходяться  5 дерев на відстані менше 1 метра від межі ділянок сторін, які просила суд зобов’язати відповідача прибрати.  

    Щодо вимоги прибрати металеві труби з спільного даху будинку, вказувала, що дане порушення усунуте.

    Також зазначала, що з 2007 року відповідачем самочинно проводяться роботи по реконструкції  належної йому частини житлового будинку, на які дозвіл позивачем не наданий по причині незгоди з прибудовою гаража, оскільки проїзд до нього відповідача створить шумове забруднення частини будинку позивача. Внаслідок самочинної реконструкції відповідачем  частина будинку позивача просіла і на  стінах з’явились тріщини. Приписи міськвиконкому та Інспекції ДАБК про припинення будівельних робіт відповідач не виконує. Самочинна прибудова побудована відповідачем з порушенням будівельних норм. Просить суд зобов’язати відповідача зупинити будівництво та усунути порушення ст.25 Закону України «Про основи містобудування» та державних будівельних норм. Позов ОСОБА_2 просила суд задоволити в повному обсязі, зустрічний позов не визнала  та просила суд відмовити в його задоволенні.

    Відповідач та його адвокат ОСОБА_1 в судовому засіданні позов не визнали, зустрічний позов підтримали, зазначали, що з 2007 року відповідач здійснює реконструкцію належної йому Ѕ частини житлового будинку по АДРЕСА_1 з прибудовою гаража. Реконструкцію проводить по затвердженому архітектором міста проекту. Однак позивач безпідставно не надав згоди на проведення даної реконструкції, тому дані роботи проводить самочинно. Внаслідок реконструкції не порушуються права позивача, тому просив визнати відмову останнього у наданні дозволу на реконструкцію житлового будинку неправомірною. Щодо прибудови гаража, пояснив, що на місці даної прибудови з 1985 року існував гараж літ.З, яким відповідач користувався понад 20 років. Заперечив проти створення ним перешкод в користуванні позивачем земельною ділянкою. Вказував, що під час приватизації сторони погодили добровільно розподіл земельної ділянки спільного домоволодіння. Дерева посаджені близько 15 років назад матір’ю відповідача, після поділу ділянки сторонами розташовуються на відстані 40-60 см від межі, вказував на пропуск позивачем позовної давності про знесення дерев. Просив суд відмовити  в задоволенні позову ОСОБА_2, зустрічний позов просив задоволити.

    Представник Черкаської міської ради  в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.  

     Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи суд приходить до наступного.

    Відповідно до ст.96 ЗК України землекористувачі зобов’яані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.

    Згідно з ст.103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається щонайменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).

    Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна  має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

 З матеріалів справи видно, що ОСОБА_2 являється власником Ѕ домоволодіння по АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 27.07.1981 року, іншим співвласником даного домоволодіння являється ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 29.10.2004р.

В 1953 році земельна ділянка під забудову  по АДРЕСА_1 площею 450 кв.м була надана в постійне користування. Для здачі будинку в експлуатацію після будівництва в 1958 році площа ділянки становила 463 кв.м, з яких лишки 13 кв.м згідно рішення № 458 від 22.07.1981р. закріплені в домоволодіння в тимчасове користування.

 Згідно державного акту від 18.01.2008р. ОСОБА_2 являється власником земельної ділянки площею 331,0 кв.м по АДРЕСА_1 на підставі рішення Черкаської міської ради від 04.10.2007 року № 4-32 п.17.

Згідно державного акту від 07.11.2005р. ОСОБА_3 являється власником земельної ділянки площею 432,0 кв.м по АДРЕСА_1 на підставі рішення Черкаської міської ради  від 27.10.2005 року № 8-675 дод.п.8.

Згідно державних актів обох співвласників загальна площа земельної ділянки  АДРЕСА_1 становить 763 кв.м. При приватизації  збільшилась площа та конфігурація даної ділянки була збільшена за рахунок земель Черкаської міської ради.

Приватизації ділянок сторонами передувало підписання ними акту встановлення та погодження  в натурі меж ділянки ОСОБА_2 від 10.07.2006р.  та акту  визначення та погодження меж ділянки ОСОБА_3 від 12.10.2004р., нотаріально посвідченою заявою від 26.04.2005р. ОСОБА_2 погодив  розділ ділянки  згідно підписаного сторонами акту  розподілу земельної ділянки.  

Згідно висновку № 24/СЕ судової будівельно-технічної експертизи від 30.10.2008 року  розміри огорожі 2,1;6,86; 3,99 між співвласниками відповідає державним актам.

Схемами до даного висновку, а також поясненнями експерта ОСОБА_5 в судовому засіданні  підтверджено доводи позивача про те, що розміри огорожі 3,99, 7,40, 2,92, 7,49 не відповідають державним актам, паркан відповідача встановлений вглиб належної позивачу ділянки на 70 см, чим здійснено  самозахват ділянки позивача.

З цих підстав суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 про зобов’язання ОСОБА_3 перенести паркан  згідно межі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 633758, виданого ОСОБА_2 18.01.2008 року підлягають до задоволення.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 на належній йому земельній ділянці самочинно розпочав реконструкцію належної йому Ѕ частини житлового будинку по АДРЕСА_1  - будівництво житлової прибудови до будинку А -2 з гаражем, відсоток готовності якої складає 63%.

В судовому засіданні не знайшли підтвердження доводи позивача про те, що розпочата відповідачем в 2007 році реконструкція з добудовою належної йому половини житлового будинку по АДРЕСА_1 здійснюється   з  порушення прав та законних інтересів позивача.

Вказані доводи спростовані  висновком № 106/126 –БТ судової будівельно-технічної експертизи від30.06.2010р., поясненням експерта ОСОБА_6 про те, що об’ємно-планувальні рішення, конструктивні елементи будівлі А -2 (житлова прибудова з гаражем) відповідають проекту 07-07 «Реконструкція з добудовою житлового будинку та будівництво гаража по АДРЕСА_1 2007 року та Державним будівельним нормам і правилам України ДБН 360-92** «Планування і забудова міських і сільських поселень», зміна № 5 від 11.03.1997р. № 3 та ДБН В 2.2.-2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення» по відношенню до частини будинку ОСОБА_2 та належної йому ділянки.

Об’єктивних доказів, даних спеціалістів щодо наявності пошкодження частини будинку позивача та наявності причинного зв’язку між їх виникненням та реконструкції відповідачем своєї частини будинку, а також порушення режиму інсоляції чи затінення суду не надано.

Доводи позивача про те, що реконструкція проводиться з порушенням будівельних норм відносно межі ділянки відповідача, відповідачу надсилались приписи про усунення порушення ст.25 Закону України «Про основи містобудування» суд вважає такими, що не обґрунтовують позовні вимоги, оскільки дане порушення  щодо нормативної відстані  наявне відносно межі з землями міської ради з протилежного боку ділянки позивача та не зачіпає його прав на свою ділянку.

Наявність факту самочинного будівництва відповідачем не є підставою для задоволення позовних вимог про усунення перешкод в користуванні позивачем перешкод земельною ділянкою за відсутності підтвердження наявності такого порушення, на підставі ст.376 ЦК України позов про перебудову чи знесення самочинного будівництва, усунення порушення ст.25 Закону України «Про основи містобудування» та державних будівельних норм може бути поданий органом місцевого самоврядування  в разі істотного порушення будівельних норм чи відхилення від проекту, вимоги громадянина можуть пред’являтись на підставі ст.391 ЦК в разі доведеності створення перешкод у користуванні та розпорядженні майном при неможливості усунення цих перешкод в інший спосіб.

 Будучи залученою в якості третьої особи в справі Черкаська міська рада позов про знесення самочинного будівництва чи перебудови  не пред’являла.

Оскільки реконструкція відповідачем з добудовою належної йому половини житлового будинку по АДРЕСА_1 здійснюється  без порушення прав та законних інтересів позивача, суд вважає, що зустрічний позов про визнання відмови позивача у наданні дозволу на реконструкцію житлового будинку неправомірною підлягає до задоволення, а в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про припинення будівництва, усунення порушення ст.25 Закону України «Про основи містобудування» та державних будівельних норм  необхідно відмовити.

Щодо можливого шумового забруднення  прибудовою гаража відповідачем  в майбутньому, суд бере до уваги матеріали технічної інвентаризації домоволодіння по АДРЕСА_1, з яких вбачається, що на місці даної прибудови з 1985 року існував гараж літ.З, яким відповідач користувався понад 20 років.

 Крім того,  вирішуючи  спір по суті,  суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб’єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з’ясувати наявність чи відсутність факту їх порушення,  позовні вимоги щодо захисту права, яке можливо може бути порушене в майбутньому і щодо якого невідомо, чи буде порушене таке право не можуть бути  задоволені судом.

Згідно акту від 11.10.2010р., уздовж паркану, що розділяє співвласників домоволодіння по АДРЕСА_1 на відстані від 40 до 60 см росте 7 плодових дерев  середній вік 10-15 років, діаметр крони 2-4 метра. До 40% крони знаходиться у дворі ОСОБА_2 Навпроти вікна ОСОБА_2 росте вишня, гіллям частково лежить на шибках вікна.

Як вказувала представник позивача, вказані дерева затіняють ділянку позивача, однак висновків спеціалістів в підтвердження даних доводів не надала.

Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або особу, яка його порушила (ст.261 ЦК України).

Згідно з ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови  у позові.

Оскільки дерева уздовж паркану, що розділяє ділянки сторін  посаджені 10-15 років назад, існували на час підписання сторонами акту встановлення та погодження  в натурі меж ділянки ОСОБА_2 від 10.07.2006р. та акту визначення та погодження меж ділянки ОСОБА_3 від 12.10.2004р., до 24.09.2010р. ОСОБА_2 не звертався до суду з позовом про їх знесення  з підстав створення даними деревами перешкод в користуванні його ділянкою, тому суд  вважає обґрунтованими доводи відповідача про пропуск   позивачем позовної давності при пред’явленні вимоги зобов’язання прибрати вказані дерева, питання про поновлення пропущеного строку позовної давності позивач  не порушував, що є підставою для відмови у задоволенні даних позовних вимог.

 Керуючись ст.ст. 10,60,212-215,218 ЦПК України,  ст.96, 103, 104, 106, 152, 158 ЗК України, суд, ст. 391, 383 ЦК України,

В И Р І Ш И В :

 Позов ОСОБА_2 задоволити частково.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                            

 Зобов’язати ОСОБА_3 перенести паркан  згідно межі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 633758, виданого ОСОБА_2 18 січня 2008 року.

В решті позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

Позов ОСОБА_3 задоволити.

Визнати неправомірною відмову ОСОБА_2 у наданні дозволу на реконструкцію ОСОБА_3 Ѕ частини житлового будинку по АДРЕСА_1.  

 Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до  апеляційного суду  Черкаської області через суд першої інстанції   в 10 денний строк з дня проголошення рішення.  

ГОЛОВУЮЧИЙ: