Справа № 2  - 2770 /10

           Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М                  У К Р А Ї Н И  

18 жовтня   2010 року  Соснівський районний суд м.Черкаси в складі :

                                       головуючого судді – Марцішевській О.М.

                                        при секретарі –  Снігурській Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси цивільну справу за позовом  Акціонерного комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки та позовом  ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Акціонерного комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» про визнання недійсним окремих пунктів кредитного договору та договору іпотеки,

            В С Т А Н О В И В :

Акціонерний комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» 24.01.2007р. звернувся з позовом в суд до ОСОБА_1, посилаючись на те, що  між  позивачем та ОСОБА_1 27.04.2006 року  був укладений договір кредиту № 895/06-034-187, за яким відповідач отримав кредит в сумі 36 000 доларів США  зі сплатою 11,25% річних за користування кредитом та сплатою штрафних санкцій у випадку неналежного виконання зобов’язань за кредитним договором, з остаточним терміном повернення кредиту 26.04.2021 року. Згідно умов п.1.1.1 Договору кредиту повернення кредиту здійснюється щомісячно згідно з передбаченим договором графіком. Відповідно до п.3.3.9 договору кредиту відповідач зобов’язаний сплачувати проценти за користування кредитом, порядок сплати процентів встановлений в п.2.4 договору кредиту. З жовтня 2006 року  відповідач не дотримується графіку погашення кредиту та сплати відсотків.  В забезпечення виконання зобов’язань відповідача по поверненню кредитних коштів та сплаті нарахованих відсотків по кредитному договору  № 895/06-034-187 від  27.04.2006 року  між позивачем та ОСОБА_1 був укладений Іпотечний Договір № Ід 895/06-034 від 27.04.2006р., згідно якого відповідачем передано банку в іпотеку квартиру АДРЕСА_1, належну відповідачу. Взяті на себе зобов’язання відповідач порушив, не дотримується  графіку погашення  кредиту та оплати відсотків за користування ним, що призвело до утворення до простроченої заборгованості за кредитним договором, в зв’язку з чим на підставі ст.1050 ЦК України, умовами кредитного договору та договору іпотеки банком заявлено вимогу про звернення стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором в сумі 200586 грн., в тому числі непогашеного кредиту 35400 доларів США, що еквівалентно 178770 грн., штрафні санкції в сумі 4320 доларів США, що еквівалентно 21816 грн., вказану заборгованість просив суд звернути  на предмет іпотеки   – належну відповідачу квартиру № АДРЕСА_1, стягнути з відповідача судові витрати.

Акціонерний комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» 19.01.2007р. звернувся з позовом в суд до ОСОБА_3 як поручителя  на підставі договору поруки від 27.04.2006р. за належне виконання ОСОБА_4 зобов’язань по кредитному договору  № 895/06-034-187 від  27.04.2006 року, просив суд стягнути з відповідачки штраф за порушення ОСОБА_1 графіку погашення кредиту в сумі 32724 грн., а також заборгованість по відсоткам в сумі 10351,59 грн.

21.12.2007р.  постановлене заочне рішення суду про задоволення позовних вимог, яке ухвалою від 01.03.2010р. скасоване за заявою відповідачів з призначенням справи до розгляду в загальному порядку.  

Згідно заяви про уточнення  позовних вимог від 21.04.2010р. Акціонерний комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» просить суд стягнути з відповідачів солідарно заборгованість за договором кредиту № 895/06-034-187 від  27.04.2006 року в сумі 49935,20 доларів США, що еквівалентно 395766,42 грн., судові витрати, звернути стягнення заборгованості за кредитним договором на предмет іпотеки - належну відповідачу квартиру № АДРЕСА_1, встановити спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах в порядку виконавчого провадження.

ОСОБА_1, ОСОБА_2 06.09.2010р. звернулись з позовом до Акціонерного комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» про визнання недійсним  пунктів 1.1, 2.4, 3.3.2-3.3.18 кредитного договору № 895/06-034-187 від 27.04.2006 року та договору іпотеки від 27.04.2006р. та застосування новації боргу, передбачену ст.1053 ЦК України, посилаючись на те, що  надання позивачем ОСОБА_1 в іноземній валюті та закріплення в договорі кредиту зобов’язань, які мають виконуватись в іноземній валюті, без індивідуальної ліцензії, суперечить чинному законодавству, також внаслідок  зростання курсу іноземної валюти, порушено співвідношення майнових інтересів сторін, вплив всесвітньої кризи зумовив істотну зміну становища щодо виконання боргових зобов’язань, умови договору стали несправедливими, також  відповідальність передбачена тільки для відповідачів, при укладенні договору позивач не повідомив про всі можливі схеми кредитування.

В судовому засіданні  представник позивача  ОСОБА_5 позовні вимоги підтримав, просив суд позов банку задоволити, позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 не визнав, просив суд  в задоволенні даного позову відмовити. Вказував, що при підписанні  договору кредиту  про отриманні кредиту в доларах США відповідач ОСОБА_1 був ознайомлений  з умовами даного договору, добровільно на них погодився, скористався кредитом та близько двох років здійснював погашення  кредиту, хоч і порушував графік з жовтня 2006 року. Однак з 2008 року взагалі кредит не погашає, чим порушені права та інтереси позивача.

Відповідачі  до судового засідання  не з’явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини, що регулюються нормами цивільного законодавства.

Судом встановлено, що між позивачем та ОСОБА_1 27.04.2006 року  був укладений договір кредиту № 895/06-034-187, за яким відповідач отримав кредит в сумі 36 000 доларів США  зі сплатою 11,25% річних за користування кредитом та сплатою штрафних санкцій у випадку неналежного виконання зобов’язань за кредитним договором, з остаточним терміном повернення кредиту 26.04.2021 року.

Згідно умов п.1.1.1 Договору кредиту повернення кредиту здійснюється щомісячно згідно з передбаченим договором графіком.

Відповідно до п.3.3.9 договору кредиту відповідач зобов’язаний сплачувати проценти за користування кредитом, порядок сплати процентів встановлений в п.2.4 договору кредиту.  

Згідно з п.4.3 кредитного договору  у разі порушення позичальником вимог п.п.3.3.2 – 3.3.8 цього договору позичальник зобов’язаний сплатити кредитор штраф у розмірі 3% від суми кредиту за кожний випадок прострочення. Пунктами 3.3.9 та 3.3.10 визначено обов’язок позичальника своєчасно  погашати кредит та сплачувати проценти за його використання.

Відповідно до п.4.4 кредитного договору  у разі невиконання  позичальником обов’язків, визначених п.п.3.3.2 – 3.3.8, 3.3.12-3.3.14 та п.3.16 цього договору, порушення позичальником умов договору більше ніж на 10 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та відповідно протягом одного робочого дня позичальник зобов’язаний погасити кредит в повному обсязі, сплатити відсотки за час фактичного користування кредитом та нараховані штрафні санкції.

 В забезпечення виконання зобов’язань відповідача по поверненню кредитних коштів та сплаті нарахованих відсотків по кредитному договору  № 895/06-034-187 від  27.04.2006 року  між позивачем та ОСОБА_1 був укладений Іпотечний Договір № Ід 895/06-034 від 27.04.2006р., згідно якого відповідачем передано банку в іпотеку квартиру АДРЕСА_1, належну відповідачу.

ОСОБА_2 є поручителем  на підставі договору поруки від 27.04.2006р. за належне виконання ОСОБА_4 зобов’язань по кредитному договору  № 895/06-034-187 від  27.04.2006 року, за умовами якого зобов’язалась  у повному обсязі солідарно відповідати за виконання ОСОБА_1 зобов’язань  за кредитним договором № 895/06-034-187 від  27.04.2006 року.

Відповідно до ст.ст.215, 203 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання  в момент його вчинення вимог закону.

 Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

  Статтею 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" встановлено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договором) між клієнтом та банком.

Стаття 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачає право комерційних банків самостійно визначати процентні ставки як складової частини кредитної політики банку. Банки самостійно визначають процентні ставки для надання послуг клієнтам.

Згідно зі ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договори про надання кредиту укладаються на власний розсуд кредитодавця і позичальника та з урахуванням вимог цивільного та банківського законодавства, статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" та Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10.05.2007 року N 168.

За правовою природою кредитного договору юридичні права й обов'язки сторін — банків та клієнта не є однаковими. Основним обов'язком банку є надання кредиту. На клієнтові лежать в основному обов'язки, хоча позичальник може і відмовитися від укладення договору. Обов'язки клієнта: повернути в строк одержаний кредит, сплатити банку відсотки за користування кредитом, не ухилятися від банківського контролю, дотримуватися цільового використання одержаного кредиту, надати і гарантувати наявність забезпечення за договором на весь строк кредитування.

За порушення зобов'язань за кредитним договором сторони несуть відповідальність у вигляді стягнення штрафних санкцій, відшкодування збитків. При кредитуванні велике значення має зміцнення кредитної дисципліни, яка має на меті своєчасне погашення кредиту і суворе додержання позичальниками всіх умов договору. В разі порушення кредитної дисципліни  може передбачатись  сплата банку підвищених відсотків з прострочених позичок; припинення кредитування з правом дострокового одностороннього розірвання договору; дострокове стягнення раніше наданих кредитних ресурсів зі сплатою штрафу.

Підставами визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача згідно ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» є включення у договори з споживачем умови, які є несправедливим, тобто такі, що всупереч принципу добросовісності мають наслідком дисбанас договірних прав та обов’язків між сторонами.

Права споживача в разі отримання ним продукції в кредит передбачені ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», згідно якої кредитодавець зобов’язаний повідомити  споживача про умови кредитування, орієнтовну сукупну вартість кредиту, варіанти повернення кредиту. Споживач не зобов’язаний сплачувати будь-які відсотки та інші вартісні елементи кредиту, які не були зазначені у договорі. Споживач має право протягом 14 днів відкликати свою згоду на укладення кредитного договору без пояснення причин, перебіг даного строку розпочинається з моменту вручення споживачеві примірника укладеного договору.

Тобто  споживачеві лише пропонуються умови, а якщо він не погоджується, може знайти інші, кращі.

 В судовому засіданні не знайшли підтвердження доводи відповідачів  в їх позовній заяві  про те, що при укладанні кредитного договору від 27.04.2006р. та договору іпотеки від 27.04.2006р. були порушені права ОСОБА_1 як споживача, а також умови укладених між сторонами  правочинів  порушують права відповідачів чи є несправедливими.

Підписанням кредитного договору та фактом отримання та використання кредиту ОСОБА_1 підтверджено, що останній  в повному обсязі ознайомлювався з умовами кредитування  в банку  та орієнтовною сукупною вартістю кредиту. Крім того, взаємні права обов’язки сторін детально визначені у підписаному сторонами кредитному договорі від 27.04.2006р.  Близько двох років  ОСОБА_1 здійснював погашення  кредиту.

  Таким чином,  зміст оспорюваних правочинів свідчить про те, що  при їх підписанні  відповідачі отримали  вичерпну інформацію про умови кредитування.  

 Підписанням  в квітні 2006 року кредитної Угоди, договору іпотеки, договору поруки відповідачі погодились зі всіма  умовами даних правочинів і прийняли на себе зобов'язання щодо їх виконання. При укладенні спірних правочинів  не існувало ніяких умов, які б примусили відповідачів прийняти ці умови на вкрай невигідних для себе умовах.

В день підписання оспорюваних правочинів відповідач ОСОБА_1 отримав суму кредиту.  В день підписання оспорюваних правочинів відповідачі отримали їх примірники, що давало їм додаткову можливість детально вивчити їх умови та в разі незгоди з ними відмовитись від даної послуги, однак відповідач  використав кредитні кошти на свій розсуд.

 Доводи позову стосовно того, що відповідачі не могли передбачити зміну курсу валют при укладанні оспорюваних правочинів не можуть бути прийняті судом з наступних підстав.

Діючим законодавством не передбачений стабільний курс долара США до національної валюти - гривні.

При укладенні кредитного договору в іноземній валюті (доларах США) та беручи на себе певні обов'язки щодо погашення цього кредиту саме в доларах США, сторони за договором повинні були усвідомлювати, що курс національної валюти України до долара США не є незмінним, та те, що зміна цього курсу можливо настане, а тому повинні були передбачити та врахувати підвищення валютного ризику за цим договором.

Суд виходить з того, що зміна курсу гривні до долара США, яка, нібито призвела до зменшення прибутків від підприємницької діяльності та погіршення фінансового становища відповідачів, не є винятковим випадком, курс гривні до долара США не є сталим, він має здатність змінюватися, як в сторону збільшення так і в сторону зменшення. Відповідачі знали про ці обставини і могли прийняти їх до уваги у момент укладення оспорюваних договорів.  У відповідача  існувала можливість отримання ним кредиту в національній валюті, фактом отримання кредиту в іноземній валюті та частковому  виконанні своїх зобов’язань підтверджував свою згоду з вказаними умовами.

Посилання відповідачів на настання фінансової світової кризи не може вважатись підтвердженням настання істотної зміни обставин в розумінні ч.ч.1,2 ст.652 ЦК України, оскільки економічні криза в країні носить загальний характер та у повній мірі стосується обох договірних сторін, а тому не може бути віднесена до зміни обставин, якими сторони керувались при укладанні кредитних договорів.

      Крім того, відповідачами не надано суду доказів в підтвердження того, яким чином і наскільки на них конкретно вплинули зміни обставин, які вони вважають істотними.

Як з’ясовано в судовому засіданні, фактичне подорожчання кредитних ресурсів, отриманих ОСОБА_1 за оспорюваними правочинами пов’язане з порушенням останнім зобов’язань за кредитним договором, яке має місце з жовтня  2006 року, тобто до настання  в 2008 році фінансової кризи, з цього часу  на прострочену суму заборгованості згідно умов укладених між сторонами договорів здійснюється нарахування штрафних санкцій, що на думку суду не є підставою для визнання  оспорюваних правочинів  недійсними з моменту укладення.

Умова щодо штрафних санкцій умова включена  банком з метою зміцнення кредитної дисципліни, що не суперечить  нормам чинного законодавства,  не є несправедливою, підписанням  договору  відповідач взяв на себе зобов’язання по виконанню даної умови, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Щодо доводів про неправомірність укладання між сторонами кредитного договору в іноземній валюті, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.192 ЦК України іноземна валюта може використовуватись в Україні у випадках та у порядку, встановлених законом.

Згідно з ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кошти – гроші у національній  або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Статті 46 та 49 Закону про банки визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний розсуд як кредитні операції, незалежно від виду валюти,  яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п.2 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Щодо вимог підпункту «в» пункту 4 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання  і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни  і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то на сьогодні законодавством не визначено межі термінів і сум надання /одержання кредитів в іноземній валюті, а тому операція з надання банками кредитів  в іноземній валюті  не потребує індивідуальної ліцензії.  

Судом встановлено, що позивач є банківською установою та  у встановленому порядку отримав  генеральну ліцензію НБУ на здійснення валютних операцій, тому  позивач мав достатні юридичні підстави та законне право для надання відповідачу кредиту в іноземній валюті.

 Оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підставі для задоволення  позовних вимог   ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Акціонерного комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» про визнання недійсним окремих пунктів кредитного договору та договору іпотеки.

Договір є обов’язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається (ст.629 ЦК України).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк(термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення  чергової частини позикодавець  має право вимагати  дострокового повернення частини позики, що залишилась, а також  сплати процентів, належних йому, якщо інше не передбачено договором.

    Зазначена норма закону застосовується також до відносин за кредитним договором в силу вимог ст.1054 ЦК України.  

Відповідно до ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ст. 554 ЦК України - поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

 Позивач належним чином виконав взяті на себе зобов’язання, в день укладання кредитного договору відповідачу ОСОБА_1 був виданий кредит в сумі 36000 доларів США, кредитними коштами відповідач скористався, однак взяті на себе зобов’язання відповідач порушив, з жовтня  року не дотримується  графіку погашення  кредиту та оплати відсотків за користування ним, фактично не погашає з 2008 року кредит, що призвело до утворення до простроченої заборгованості за кредитним договором, в зв’язку з чим на підставі ст.1050 ЦК України,  пункту 4.4 кредитного договору  та пунктом 4.1 договору іпотеки від 27.04.2006р. банк ставить питання про дострокове стягнення з відповідачів непогашеного кредиту, боргу по відсотках, та штрафних санкціях, а саме заборгованості ОСОБА_1  за кредитним договором № 895/06-034-187 від 27.04.2006 року  в сумі 49935,20 доларів США, що еквівалентно на час постановлення рішення  394 937,49 грн. та складається з  боргу по кредиту  в сумі 35383,20 доларів США, заборгованості по відсотках в сумі 8071,92 доларів США,  штрафних санкцій  в сумі 6480 доларів США.  

   Відповідно до ст. 33 ЗУ «Про іпотеку», а також п.4.1 Іпотечного договору, укладеного між сторонами, передбачено, що іпотекодержатель вправі звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання зобов’язання за кредитним договором.  

  З моменту подачі позову прострочена заборгованість за кредитним договором збільшилась, домовленості між сторонами з приводу реструктуризації даної  заборгованості не досягнуто.

 Оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності суд вважає, що позов про звернення стягнення на предмет іпотеки підлягає до задоволення, оскільки вимоги позивача обґрунтовані на нормах ЦК України, Закону України «Про іпотеку», а також умовам укладених між сторонами кредитного договору, Іпотечного договору, договору поруки від 27.04.2006р.

Належність  даної квартири  на праві власності відповідачу ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 27.04.2006р. підтверджена довідкою КП ЧООБТІ від 14.06.2010р., в даній квартирі зареєстроване місце проживання ОСОБА_2, що підтверджується довідкою про склад сім’ї  КП «Соснівська служба утримання будинків» від 10.06.2010р.  

 Згідно ст.39 Закону України «Про іпотеку» суд вважає необхідним встановити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення  прилюдних торгів в порядку виконавчого провадження з початковою ціною предмета іпотеки для його реалізації   на підставі незалежної  експертної оцінки.

  Також до стягнення з відповідачів солідарно в силу вимог ст.88 ЦПК України підлягають  судові витрати по оплаті державного мита в сумі  1700 грн., витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн., оскільки означені судові витрати понесені позивачем, що підтверджено документально копіями платіжних документів.  

       Керуючись ст.ст.  10, 60,88, 212, 214-215 ЦПК України, ст.ст. 16, 509, 526, 527, 530, 533-559, 589, 590, 611, 651, 629, 1050, 1054 ЦК України,  ст. ст.12, 33, 35,  38, 39, 40 Закону України «Про іпотеку», суд –        

В И Р І Ш И В :

            Позов Акціонерного комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк»  задоволити.

      Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2  солідарно  на користь Акціонерного комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк»   заборгованість  за  кредитним договором   № 895/06-034-187 від  27.04.2006 року  в сумі 49935,20  доларів США, що еквівалентно 394 937,49 грн.

 Звернути стягнення заборгованості ОСОБА_1 перед  Акціонерним комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк»    за  кредитним договором   № 895/06-034-187 від  27.04.2006 року  в сумі 49935,20  доларів США, що еквівалентно 394 937,49 грн. та складається з  боргу по кредиту  в сумі 35383,20 доларів США, заборгованості по відсотках в сумі 8071,92 доларів США,  штрафних санкцій  в сумі 6480 доларів США  - на предмет іпотеки  – належну ОСОБА_1  квартиру АДРЕСА_1, встановити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення  прилюдних торгів в порядку виконавчого провадження з початковою ціною для  реалізації  на підставі незалежної  експертної оцінки.  

  Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2  солідарно  на користь  Акціонерного комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк»      судові витрати  в сумі 1730 грн.

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Акціонерного комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» про визнання недійсним окремих пунктів кредитного договору та договору іпотеки.

 Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до  Черкаського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом  в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення, а відповідачами -  в 10-денний строк з дня отримання копії рішення суду.

ГОЛОВУЮЧИЙ: