Справа №2-35.2007 р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 січня 2007 року Тарутинський районний суд Одеської області у складі
головуючого-судді Танасогло Т.М.
при секретарі Газібар І.І.
розглянувши у відкритрому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2про визнання права на обов'язкову долю у спадщині, усунення перешкод у користуванні власним майном і визнання угоди такою ,що відбулася та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1. про визнання договору дарування житлового будинку від 18.09.1995 року нікчемним,
ВСТАНОВИВ:
23 серпня 2006 року ОСОБА_1. звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про
визнання права на обов'язкову долю у спадщині .посилаючись на те, що її мати
ОСОБА_3 яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 при житті ,а саме . 01.02.2005 року
склала заповіт на випадок своєї смерті на користь ОСОБА_2, яким заповідала йому
земельну ділянку розміром 4,04 га вартістю 63208, 29 грн , яка розташована на землях
Миколаївської сільскої ради.
В обгрунтування своїх вимог ОСОБА_1. зазначала ,що на момент смерті своєї матері вона була була непрацездатної дому як з 5 жовтня 2004 року вона є пенсіонером за віком і тому вона вважала,що має право на обов'язкову долю у спадщині ,а саме на 2,02 га земельної ділянки вартістю 31604,15 грн.
Крім того 18.12.2006 року ОСОБА_1. доповнила вимоги своєї позовної заяви ,а саме тим,що її мати ОСОБА_39 серпня 1994 року склала заповіт ,яким заповідала на випадок своєї смерті житловой будинок розташований в АДРЕСА_1,але згодом 18 вересня 1995 року мати подарувала їй цей будинок,про що було складено договір дарування ,який було посвідчено Миколаївською сільскою радою ,тому вона вважає раніше складений заповіт таким ,що втратил юридичну силу . Про те що сільска рада на той момент не мала повноважень посвідчувати договір дарування житлового будинку ні вона ні її мати не знали ,але звернувшись після смерті матері до Тарутинського бюро техничної інвентарізації з приводу реєстрації права власності на подарований будинок вона отримала відмову в устної формі, в зв 'язку з тим ,що договір дарування повинен бути нотаріально посвідчений. В подарованому будинку до моменту смерті проживала її мати ОСОБА_3, а сама вона проживає у місці Запоріжжя. ОСОБА_1. просила визнати угоду (договір дарування від 18.09.1995 року ) такою що відбулася, усунути перешкоди в користуванні цім майном , а також визнати за нею право власності на житловой будинок, розташований вАДРЕСА_1 .
19 січня 2007 року ОСОБА_2 звернувся з зустрічним позовом до ОСОБА_1. про визнання никчемним договору дарування житлового будинку розташованого АДРЕСА_1,посилаючись на те ,що після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина у вигляді
2
житлового будинку розташованого в АДРЕСА_1 та земельної дялянки розміром 4,04 га яка знаходиться на землях Миколаївської сільскої ради.
ОСОБА_2 у своємі зустрічному позові також зазначав ,що спадкоємцями після смерті ОСОБА_3є він -ії онук і ОСОБА_1- її донька, тому що спадкодавиця при житті склала два заповіту ,один зних - 09.08.1994 року,яким заповіла своєї доньці ОСОБА_1. житловой будинок, розташований АДРЕСА_1 ,а згідного другого заповіту укладеного 01.02.2005 року ОСОБА_3 заповіла йому -ОСОБА_2 земельну ділянку ,розміром 4,04 га ,яка знаходиться на землях Миколаївської сільскої ради . В судовому засіданні йому стало відомо ,що ОСОБА_3 18 вересня 1995 року вклала договір дарування ,згідно якого обдарувала ОСОБА_1. житловим будинком розташованим в АДРЕСА_1.Він вважає цей договір нікчемним ,тому що секретар Миколаївської сільскої ради не мав повноважень посвідчувати цей договор відповідно до вимог Закону України "Про нотаріат "зі змінами від 02.09. 1993 року і цей договір повинен був посвідчено нотаріусом. Вкладений договір дарування житлового будинку від 18.09.1995 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1. всупересч передбаченої законом нотаріальної форми впливає на його майнові права, а саме в зв'язку з цим ОСОБА_1. звернулась до суду з позовом до нього про визнання права на обов'язкову долю у спадщині у вигляді земельної ділянки розміром 4,04 га ,яка була успадкована їм за заповітом ОСОБА_3 від 01.02.2005р Тому він просив визнати нікчемним договір дарування житлового будинку від 18.09.1995 року , посвідчений і зареєстрований секретарем Миколаївської сільскої ради за № 37 .
В судовому засіданні ОСОБА_1. підтримала вимоги своїє позовної заяви, відмовившись від частини вимог відносно визння за нею права власності на житловой будинок по АДРЕСА_1 , посилаючись на те,що на виготовлення техничної документації на будинок піде багато часу зустрічний позов ОСОБА_2 вона не визнала.
ОСОБА_2 в судовому засіданні позов ОСОБА_4 не визнав ,підтримав вимоги своєї зустрічної позовної заяви .
Заслухавши пояснення сторін, представника ОСОБА_1. , вивчивши матеріали справи, суд дійшов до наступного.
Відповідно до ст. 1241 ЦК України непрацездатні діти спадкодавця спадкують незалежно від змісту заповіту, половину частки ,яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка) .При цьому вважається,що правила про обов'язкову долю застосовуються тоді,коли порушени права необхідного спадкоємця^ саме тоді ,коли він не вказан в заповіті,або йому заповідана доля менше ніж обов'язкова.
В судовому засіданні встановленого до складу спадкового майна ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с 7) входив житловой будинок .розташований в АДРЕСА_1та земельна ділянка розміром 4,04 га на території Миколаївської сільскої ради .Ці обставини підтверджуються матеріалами спадкової справи № 408\2005 від 18.04.2005р відносно майна померлої ОСОБА_3,витребованих з архивно!' справи № 2-164.2006 ,яка розглядалась в Тарутинському суді за позовом ОСОБА_1.до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним. (а.с ) ,а також показаннями свідка ОСОБА_5-секретара Миколаївської сільскої ради, яка підтвердила що ОСОБА_3 при житті була власником АДРЕСА_1 ,а також земельної ділянки розміром 4,04 га.
З досліджених в судовому засіданні матеріалів справи вбачаеться, що ОСОБА_3 09.08.1994 року склала заповіт на випадок своеєї смерті ,яким заповідала усе своє майно і окремо свій будинок розташований за адресою АДРЕСА_1 своєї доньці ОСОБА_1 (а.с. 21)
3
З матеріалів справи вбачається також, що 18.09.1995 року ОСОБА_3 цей же самий будинок подарувала ОСОБА_1., посвідчивши договір дарування в Миколаївської сільскої раді (а.с ) Цей факт підтверджується довідкою Миколаївської сільскої ради № 542 від 13.09.2005 р (а.с. 26 ) ,а також показаннями свідка ОСОБА_5 ,яка підтвердила, що працюючи на той момент і до наступного часу секретарем Миколаївської сільскої ради вона посвідчувала 09.08.1994 року заповіт,яким ОСОБА_3 заповідала все своє майно, а також свій житловой будинок доньці ОСОБА_1. ,а 18.09.1995 р вона посвідчувала договір дарування ,згідно якого ОСОБА_3 подарувала свій той же ,що і в заповіті будинок ОСОБА_1. Про те,що законодавство змінилось і вона не мала повноважень посвідчувати цей договір вона не знала і зробила як завжди- стягнула державне мито,зареєструвала договір дарування і внесла зміни до господарської книги ,вказавши главою цієї домобудівлі ОСОБА_1. Свідок ОСОБА_5 крім того пояснила ,що працюючи секретарем сільскої ради вона також 01.02.2005р посвідчувала заповіт ,згідно якого ОСОБА_3заповідала належну їй земельну ділянку онукові- ОСОБА_2
Згідно ст. 203 ЦК України, яка встановлює загальні вимоги додержання яких є необхідним для чинності правочину, - правочин має вчинятися у формі, встановленої законом.
Ст. 719 п.2 ЦК України передбачає,що договір дарування нерухомої речи укладається у письмової формі і підлягає нотаріальному посвідченню .У відповідності до ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним .
Відповідно до ст.34 Закону України "Про нотаріат " із змінами від 02.09.1993р , посвідчення договорів є компетенцією державної нотаріальної контори. Ст.37 цього ж Закону не надає таких повноважень посадові осоьбі комітету сільскої ради .
Ст. 10 ЦПК України покладає на сторони обов'язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог чи заперечинь.
Доводи ОСОБА_1. про те,що вона прийняла в дар спірний будинок спростовуються довідкою ,яка засвідчує факт її проживання і м. Запоріжжя (а.с 12 ) ,ксерокопією паспорту з даннними про її прописку в м.Запоріжжя з 1979 року (а.с. 10), показаннями свідка ОСОБА_5 ,яка підтвердила,що у АДРЕСА_1 проживала ОСОБА_3 зі своїм співмешканцем до 18.04.2005 р. ,т.т.до моменту своєї смерті.Після її смерті спірним будинком ніхто не розпоряджається.
Суд вважає ,що данні господарської книги Миколаївської сільскої ради про ОСОБА_1. як главу спірної домобудівлі не мають правового значення для вирішення цього спору.
Приймая до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку,що договір дарування житлового будинку,розташованого в АДРЕСА_1від 18.09.1995року є нікчемним і таким чином не має юридичної сили і не породжує тих прав і обов'язків , на установлення яких була направлена воля його учасників .
В судовому засіданні встановленого ОСОБА_1. на момент відкриття спадщини ,т. 18.04.2005 року була непрацездатною особою ,що підтверджується данними паспорту про її вік (а.с. 10), пенсійним посвідченням (а.с. 11) і була спадкоємицею першої черги за законом ,що підтверджується її свідоцтвом про народження (а.с. 8,9). Але дослідивши в судовому засіданні наявні у справі докази, дійшовши висновку про нікчемність договору дарування житлового будинку від 18. .09.1995р. и приймая до уваги наявність відносно ОСОБА_1. заповіту від 09.08.1994 року ,яким їй заповідано житловой будинок по АДРЕСА_1 ,суд дійшов висновку,що її права як необхідного спадкоємця не порушени і вона не має права на обов'язкову долю у спадщині у вигляді земельної ділянки відповідно заповіту ОСОБА_3на користь ОСОБА_2 від 01.02.2005 р.
4
З урахуванням наведеного, керуючись ст. 10,11,209,212,214,215 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ: ОСОБА_1в задоволенні позову до ОСОБА_2про визнання права обов'язкової долі у спадщині .усунення перешкод в користуванні майном ,визнання угоди такою що відбулася,- відмовити повністю .
Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1. про визнання договору дарування житлового будинку нікчемним задовольнити повністю.
Визнати нікчемним договір дарування житлового будинку розташованого в АДРЕСА_1,посвідченого 18.09.1995 року секретарем Миколаївської сільскої ради Тарутинського району Одеської області.
Стягнути з ОСОБА_1на користь ОСОБА_2понесені ним судові витрати у розмірі 81 грн.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачи в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.