Справа №2-1050/10р.

                                                          Р І Ш Е Н Н Я

           ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2010 року                                                        м. Берегово

                                  Берегівський районний суд Закарпатської області в особі:

         головуючого:  Ільтьо І.І.

          при секретарі:  Куні О.І.,

з участю позивача ОСОБА_1 та його представника по дорученню – ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3 та її представника по дорученню – ОСОБА_4, розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди,

встановив:

Позивач звернувся до Берегівського районного суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди. Мотивує свої вимоги тим, що 16.07.2010 року об 20 год. 00 хв. в м. Берегово по вул. Б. Хмельницького ОСОБА_3, керуючи автомобілем «Чері», державний номерний знак НОМЕР_1, здійснила наїзд на мотоцикл НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_1, що призвело до ДТП.

В результаті ДТП відносно ОСОБА_3 складений протокол про порушення ПДР, за наслідками розгляду якого ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності.

Згідно постанови Берегівського районного суду міста Берегово від 09.08.2010 року, ОСОБА_3 було визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 гривень 00 копійок.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивач отримав легкі тілесні ушкодження у вигляді забійної-рваної рани та обширних експропріацій шкіри, і вважає, що йому  було завдано моральну шкоду,  яку оцінює у 5000 грн., оскільки він переніс фізичну біль та страждання, які зазнав через ушкодження здоров’я.  

Позивач та його представник в судовому засіданні позов підтримали, просив його задовольнити в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві.

Відповідач та його представник у судовому засіданні позов визнали частково і пояснили, що дійсно ДТП сталося з вини ОСОБА_3, однак вважають, що якби позивач не рухався на великій швидкості, тоді останній мав би можливість уникнути зіткнення шляхом екстреного гальмування. Крім того, вважають, що позивач не обґрунтовано просить моральну шкоду в сумі 5000 грн..

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 16 липня 2010 року об 20 годині 00 хвилин в м. Берегово по вул. Б. Хмельницького ОСОБА_3, керуючи автомобілем марки «Чері», державний номерний знак НОМЕР_1, виїжджаючи з території АЗС «ОККО» не надала перевагу у русі мотоциклу марки «Хюсон», державний номерний знак НОМЕР_3, яким керував ОСОБА_1, що рухався по головній дорозі, що призвело до ДТП.

Згідно постанови Берегівського районного суду міста Берегово від 09.08.2010 року, ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 гривень 00 копійок   /а.с. 10/.  

Актом судово –медичного обстеження №211 від 20.07.2010 року у ОСОБА_1 встановлені тілесні ушкодження у виді забійно-рваної рани та обширних експропріацій шкіри, які виникли 16.07.2010 року, від дії тупих предметів по механізму тертя. За ступенем тяжкості зазначені ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров’я та незначну стійку втрату працездатності.

 Відповідно до ч. 3, 4 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, і постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов’язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчиненні вони цією особою.

Відповідно  до ч. 1 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов’язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання...

Відповідно до п.2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Вирішуючи позов щодо відшкодування моральної шкоди, суд вважає, що ці вимоги підлягають частковому задоволенню, оскільки відповідачу було завдано моральної шкоди, яка виразилась в порушенні душевного стану. У зв’язку з чим вимоги в частині моральної шкоди, на думку суду, підлягають частковому задоволенню з врахуванням фізичного болю та страждань позивача, через ушкодження здоров’я.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Тобто зі змісту закону вбачається, що моральна шкода, завдана у зв’язку з каліцтвом або іншим пошкодженням здоров’я, внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, відшкодовується незалежно від вини безпосередньо особою, яка її завдала.

Пленумом Верховного Суду України в п. 3 постанови № 4 від 31.03.95 року „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” звернуто увагу на те, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв’язку з ушкодженням здоров’я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв’язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв’язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.  

Суд приходить до висновку, що внаслідок протиправної поведінки відповідача, позивач отримав легкі тілесні ушкодження, а тому позивачу ОСОБА_1 завдано моральну шкоду з вини відповідачки – ОСОБА_3, яку вона повинна відшкодувати на підставі ст. 1167 ЦК України, з врахуванням її матеріального стану, обставин справи,  характеру та глибини страждань, яких зазнав позивач. При визначенні розміру відшкодування, суд враховує вимоги розумності та справедливості і задовольняє позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди частково у розмірі 2500 гривень 00 копійок.

Приймаючи рішення стосовно стягнення судових витрат, суд приходить до наступного.

Згідно ст. 79 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. До витрат, пов’язаних з розглядом судової справи, належать: 1) витрати на інформаційно-технічне забезпечення; 2) витрати, пов’язані із проведенням судових експертиз.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

А тому, суд, зважаючи на те, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, задоволені на 50 %, вважає належним стягнути судовий збір з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача в розмірі 125 грн., тобто 50 % від 250 грн. сплачених позивачем.  

Крім того, судом встановлено, що позивачем при подачі позову до суду не сплачено інформаційно-технічні витрати в розмірі 120 грн..

Зважаючи на те, що загальні позовні вимоги позивача ОСОБА_1  задоволені на 50 %, суд вважає належним стягнути з сторін пропорційно суму 120 грн., а саме по 60 грн. на користь держави інформаційно-технічні витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 23, 1167, 1168, 1187 ЦК України, Постановою Пленуму «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнового) шкоди», 10, 60, 61, 88, 209, 212, 213, 215, 218, 225  ЦПК України, суд  

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1  до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1  в рахунок відшкодування моральної шкоди 2 500 (дві тисячі п’ятсот) гривень.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1  в рахунок відшкодування судового збору 125 (сто двадцять п’ять) грн..

Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь держави витрати на інформаційно-технічний розгляд справи по 60 грн. з кожного.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.    

СУДДЯ:                                                           ІЛЬТЬО І.І.