Справа № 2-1391/10

Р І Ш Е Н Н Я

ІМ’ЯМ       УКРАЇНИ

15 жовтня 2010 року          Староміський  районний суд міста Вінниці

в складі:      

      головуючого судді                                            Нечипорук Л.Ф.,                    

                  при секретарі                                                  Сусковій Н.П.,

                  за участю позивачки                 ОСОБА_1,

    за участю захисника                                       ОСОБА_2,

представника відповідача ВМР та

3-ї особи ВП „ВМБТІ”                                    Федоришина В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Вінницької міської ради, третіх осіб на стороні відповідача ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та КП „Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації” про встановлення факту користування та володіння господарськими будівлями та визнання права власності в порядку спадкування,

в с т а н о в и в :  

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Вінницької міської ради, третіх осіб на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та КП „Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації” про встановлення факту користування та володіння господарськими будівлями спадкодавцями та визнання права власності в порядку спадкування, мотивуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла ОСОБА_7, тітка позивачки, після смерті якої відкрилась спадщина за заповітом, відповідно до якого все належне їй на праві власності майно померла заповіла їй. До складу спадщини увійшло майно, що належало ОСОБА_8: ?, ?, і 1/12 частки житлового будинку з господарськими будівлями (Г-навіс, У-вбиральня, Б-сарай, п/Б – погріб, огорожа №1, ґанок до будинку, сіни а-1, вбиральня Д, та літня кухня Б-1), розташованого у АДРЕСА_1, які належали  померлій на підставі заповіту ОСОБА_9 від 09.03.1988 року, рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 30.04.2004 року та ухвали цього ж суду від 29.10.2007 року про виправлення описки в рішенні Староміського районного суду м. Вінниці від 30.04.2004 року. Рішенням суду від 30.04.2004 року господарські будівлі: сіни а-1, вбиральня (Д) та літня кухня Б-1 не були визнані спадковим майном як побудовані самовільно. Однак, відповідно до акту прийняття до експлуатації прибудов до будинку від 22.12.1989 року, вказані приміщення були прийняті в експлуатацію, а тому не є самовільно побудованими. Вони побудовані ОСОБА_9 під час шлюбу з ОСОБА_8, а тому є їх спільною сумісною власністю та входили до складу спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_9, а тепер входять до складу спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_8 Крім того, до складу спадщини увійшли кошти на депозитних рахунках ОСОБА_9 та ОСОБА_8, акції „Всеукраїнської інвестиційно - трастової компанії ВІНКО” та прості іменні акції ВАТ „Донецький металургійний завод”. Позивачка подала в нотаріальну контору 12.01.2010 року заяву про прийняття спадщини. У зв’язку з тим, що ОСОБА_8 при житті не одержала правовстановлюючий документ на будинок, позивачка не може отримати свідоцтво про право на спадщину, тому вона звернулася до суду з даною позовною заявою та просить суд встановити факт володіння ОСОБА_9 та ОСОБА_7 господарськими будівлями по Бузькому узвозу, 19 в м. Вінниці: сінами „а-1” прим.2-1, вбиральнею „Д”, літньою кухнею „Б-1” на праві спільної сумісної власності, в якій їх частки є рівними, встановити факт володіння ОСОБА_7 ?, ? і 1/12 частками будинку №АДРЕСА_1 та господарськими приміщеннями, в тому числі сінями „а-1” (прим.2-1), вбиральнею „Д”, літньою кухнею „Б-1” в порядку спадкування після померлого ОСОБА_9; визнати за позивачкою як за спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_8 право власності  ?, ? і 1/12 частками будинку №АДРЕСА_1 та господарськими приміщеннями: Г-навіс, вбиральня У, сарай Б, погріб п/Б, огорожа №1, ґанок, сіни „а-1” (прим.2-1), вбиральня „Д” та літня кухня „Б-1”.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала за обставин, викладених в позові,  просила суд  його задовольнити.

Представник відповідача Вінницької міської ради та 3-ї особи на стороні відповідача без самостійних вимог ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснив, що Вінницька міська рада не претендує на дане майно, нею не ставиться питання про визнання спадщини відумерлою. В даному випадку в будинковолодінні є самочинна споруда „а-2”, яка знищена у зв'язку з відхістю, однак не погашена по матеріалах БТІ. По іншим самочинним спорудам, зазначених такими в рішенні Староміського районного суду м. Вінниці від 30.04.2004 року, є акт про прийняття до експлуатації прибудов до будинку від 22.12.1989 року, відповідно до якого дані приміщення були прийняті в експлуатацію. Даний акт з невідомих причин не був пред’явлений свого часу органам БТІ, а тому приміщення зазначені як самовільно споруджені. А тому Вінницька міська рада та третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача КП „ВМБТІ” не заперечує щодо задоволення даних позовних вимог, крім самочинної споруди „а-2”.

Представник третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_11 в судове засідання не з’явилась, надала заяву про розгляд справи у її відсутності.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_6 в судове засідання не з’явилась, надала заяву про розгляд справи у її відсутності.

Суд, з’ясувавши думку учасників судового розгляду, вважає можливим розглянути справу у відсутності представника третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_11, та третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_6 відповідно до ст. 158 ч.2 ЦПК України, враховуючи що дані особи скористалися своїми процесуальними правами.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, матеріали інвентаризаційної справи №559 на будинковолодіння №АДРЕСА_1,  оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року, про що свідчить свідоцтво про смерть Серії НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_2 року (а.с.26). На випадок своєї смерті він залишив заповіт від 09.03.1988 року, посвідченого старшим державним нотаріусом Другої вінницької державної нотаріальної контори за реєстром №1-475. Відповідно до заповіту, ОСОБА_9 залишив все своє майно, де б воно не було, і з чого б воно не складалося, взагалі, все те, що належатиме йому на день смерті і на що він за законом матиме право, дружині ОСОБА_8 (а.с.6). Відповідно до свідоцтва про право приватної власності на будівлі №332 від 03.12.1963 року ОСОБА_9 на праві приватної власності належало 100 відсотків домоволодіння, яке розташоване в АДРЕСА_1. Це домоволодіння складається з одного житлового будинку (а.с.24).

Відповідно до реєстраційного посвідчення ВООБТІ від 25.06.2002 року, виданого після смерті ОСОБА_9, 61/100 частина будинковолодіння №АДРЕСА_1 зареєстроване за останнім (а.с.25).

Згідно рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 30.04.2004 року та Додаткового рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 24.01.2008 року даний заповіт визнано частково недійсним. Визнано за ОСОБА_6 та ОСОБА_13 право на обов’язкову частку в спадщині після померлого ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року в розмірі двох третин від ? частини на обох спадкового майна. Визнано, що ОСОБА_8 є власником ? частини домоволодіння по вул. Бузький спуск, 19 в м. Вінниці як переживши дружина на ? частини домоволодіння як спадкоємець за заповітом після померлого ОСОБА_9 (а.с.9-12,14).

ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, про що свідчить свідоцтво про смерть Серії НОМЕР_2 від 11.01.2010 року (а.с.27).

ОСОБА_8 на випадок своєї смерті залишила заповіт, складений 13.04.2006 року о 13.00 год., посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Дунаєвською С.М. в реєстрі №993. Даний заповіт не змінено і не відмінено станом на 08.07.2010 року. Відповідно до вказаного заповіту ОСОБА_8 усе своє майно, де б воно не було і з чого в воно не складалось, у  тому числі все те, що буде належати їй на день смерті і на що вона матиме право за законом, заповіла ОСОБА_1 (а.с.74).

Відповідно до матеріалів спадкової справи до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_8, ОСОБА_1 в порядку ст. 1223 ЦК України подала 08.07.2010 року до Державної нотаріальної контори заяву про намір прийняти спадщину за заповітом. Згідно вказаної заяви спадкове майно складається з будинку №АДРЕСА_1 (а.с.67).

 Як з’ясовано в судовому засіданні, позивачка ОСОБА_1 не може отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом, оскільки спадкодавець ОСОБА_8 при житті не одержала правовстановлюючий документ на будинок №АДРЕСА_1. В матеріалах цивільної справи та спадкової справи відсутня відмова нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.01.2010 року ОСОБА_1 звернулася до Комунального підприємства „Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації” із заявою про реєстрацію за ОСОБА_7 права власності на 5/6 (1/2+1/4+1/12) часток будинку по АДРЕСА_1 на підставі рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 30.04.2004 року, ухвали Староміського районного суду м. Вінниці від 29.10.2007 року, додаткового рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 24.01.2008 року (а.с.16).

Реєстратором КП „Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації” прийнято рішення про відмову в реєстрації на підставі ст. 24 ч.1 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” у зв'язку з тим, що подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, та не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують. Реєстратором встановлено, що згідно інвентаризаційної справи №599 на будинковолодіння №АДРЕСА_1, на земельній ділянці за даною адресою розташовано житловий будинок „А”, сіни з ґанком  „а-1”, сарай „Б”, літня кухня „Б-1”, погріб „п/Б”, навіс „Г”, убиральня „У”, убиральня „Д”, огорожа №1, в тому числі самочинно зведено: відкриту веранду „а-2”. В додатковому рішенні Староміського районного суду м. Вінниці від 24.01.2008 року у справі №2-3/04 зазначено, що сіни „а-1” (прим.2-1), убиральня „Д”, літня кухня „Б-1” є самочинними. Відповідно до акту прийняття до експлуатації прибудов до будинку господарських будівель та перепланованих приміщень від 22.12.1989 року, наявного в матеріалах інвентаризаційної справи, прийнято в експлуатацію: сіни „а-1” ( прим.2-1), убиральню „Д”, літню кухню „Б-1”. В судових рішеннях, на які ОСОБА_1 посилається як на підставу набуття ОСОБА_8 права власності на частину будинку, не визнано право власності на господарські будівлі, а також сіни „а-1” – (прим.2-1). Крім того, назва вулиці за адресою нерухомого майна, на яке заявлено право, не відповідає вичерпному переліку назв вулиць, проспектів, бульварів, провулків, площ на території м. Вінниці, визначеному рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради від 22.12.2009 року №2961. Дані обставини унеможливили проведення реєстрації права власності за ОСОБА_8 на 5/6 часток будинку по АДРЕСА_1.

Таким чином, в судовому засіданні безспірно встановлено, що ОСОБА_9, за свого життя в установленому порядку не зареєстрував право власності на належне йому нерухоме майно. ОСОБА_8 після смерті чоловіка ОСОБА_9 не зареєструвала в установленому порядку право власності на належну їй частину нерухомого майна, а також на нерухоме майно, що відійшло їй в порядку спадкування за заповітом. Спадкоємиця всього майна за заповітом ОСОБА_7 ОСОБА_1., не маючи можливості отримати свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_8, вимагає встановити факт володіння ОСОБА_9 та ОСОБА_8 господарськими будівлями, та сінами „а-1” (прим.2-1), вбиральнею „Д”, літньою кухнею „Б-1” на праві спільної сумісної власності, в якій їх частки є рівними, встановити факт володіння ОСОБА_8 ?, ?, 1/12 частками будинку №АДРЕСА_1 та господарськими приміщеннями, в тому числі сінями „а-1” (прим.2-1), вбиральнею „Д”, літньою кухнею „Б-1” в порядку спадкування після померлого ОСОБА_9.

Відповідно до п.4 Прикінцевих і перехідних положень Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 року, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Враховуючи те, що спірні правовідносини виникли в 2001 році та продовжують існувати до даного часу, суд вважає необхідним застосовувати норми чинного Цивільного кодексу України.

    Так, відповідно до ст. ст. 1216, 1218  ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

    Відповідно до ст. ст. 1268, 1269 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цих статтях дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

    Виходячи із положень ст.ст. 181, 182, ч.1 ст. 331, ст.ст. 380, 381, 1218 ЦК України, нерухоме майно стає об’єктом спадкування тільки у випадку реєстрації його за спадкодавцем на праві власності в установленому законом порядку.

    Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_9 за життя не було зареєстровано в установленому порядку право власності на належне йому нерухоме майно. ОСОБА_8, після смерті чоловіка, також в установленому порядку не зареєструвала право власності на належну їй частину майна та частину майна, що відійшло їй за заповітом. У зв’язку з тим, що нерухоме майно, не було зареєстроване на праві власності за кожним із спадкодавцем, воно не є об’єктом спадкування, і на нього не може бути визнано право власності в порядку спадкування як за померлою ОСОБА_8 після смерті ОСОБА_9, так і за ОСОБА_1, після смерті ОСОБА_8

    Суд звертає увагу на те, що чинним законодавством не передбачено захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав осіб, що померли. Зокрема, відповідно до ст.1 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб. Відповідно до ст. 30 ЦПК України, сторонами в цивільному процесі є позивач та відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні особи.

Таким чином, з огляду зазначені норми Закону, сторони є суб’єктами спірних правовідносин майнового та особистого немайнового характеру, це особи, які беруть участь у справі від свого імені та з метою захисту своїх власних прав та інтересів, спір між якими про їхні суб’єктивні права та обов’язки має бути вирішений судом.

Позивачкою ж ставляться вимоги про вирішення матеріальних правовідносин між особами, які померли, і якими за життя не порушувалось питання захисту своїх порушених прав, або ж вважали, що їх права не порушені.

З врахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги  ОСОБА_1 до Вінницької міської ради, третіх осіб без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та КП „Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації” про встановлення факту користування та володіння господарськими будівлями та визнання права власності в порядку спадкування задоволенню не підлягають.

Крім того, суд враховує і те, що виходячи зі змісту ст.ст. 1296-1299 ЦК України питання про право на спадкове майно вирішується судом у разі відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину. Суду ж позивачкою не надано доказів відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину з обґрунтуванням причин відмови відповідно до вимог Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

 На підставі викладеного, керуючись п.4 Прикінцевих і перехідних положень Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 року, ст.ст. 181, 182, ч.1 ст. 331, ст.ст. 380, 381, 1216, 1218, 1268, 1269, 1296-1299 ЦК України, ст.ст. 1, 10, 11, 30, 60, 158 ч.2, 215 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

В позові ОСОБА_1 до Вінницької міської ради, третіх осіб на стороні відповідача ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та КП „Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації” про встановлення факту користування та володіння господарськими будівлями та визнання права власності в порядку спадкування – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Вінницької області Вінницької області протягом 10 днів з моменту його оголошення.

Суддя: