Справа № 22-ц-27083/2010 р. Головуючий 1 інстанції – Саркісян О. А.
Категорія – відшкодування Доповідач – Табачна Н. Г.
шкоди
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
9 вересня 2010 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі :
Головуючого : Карімової Л. В.
Суддів : Табачної Н. Г.
Ізмайлової Г. Н.
При секретарі : Коршун І. О.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на додаткове рішення Орджонікідзівського районного суду м. Харкова від 18 червня 2010 року, за позовом ОСОБА_2 до Фрунзенського районного суду м. Харкова про відшкодування шкоди, спричиненої обманом, -
В С Т А Н О В И Л А :
В грудні 2009 року позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.
Він посилався на те, що 8 квітня 2008 року Фрунзенським районним судом м. Харкова було ухвалено рішення, яким на його користь з товариства з обмеженою відповідальністю “Аероміст-Харків” стягнуто заробітну плату 1860 грн. 40 коп. і середній заробіток за час затримки розрахунку 80 188 грн. 50 коп.
У відповідності до Інструкції з діловодства у місцевому загальному суді на письмове прохання стягувача виконавчий лист судом повинно бути направлено до виконавчої служби.
Він недноразово звертався до голови Фрунзенського районного суду м. Харкова з письмовою заявою про надіслання виконавчого листа на виконання до виконавчої служби, але отримував відповіді, в яких суд заперечував обставини наявності у нього виконавчого листа. У вказаних діях він вбачає обман, оскільки виконавчий лист знаходиться у суді.
Посилаючись на ч.2 ст. 230 ЦК України, що сторона, яка застосувала обман, зобов”язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійому розмірі та моральну шкоду, завдані у зв”язку з вчиненням правочину, позивач просив визнати заперечення Фрунзенським районним судом м. Харкова обставин наявності виконавчого листа – обманом, який перешкодив стягненню заробітної плати і стягнути на його користь з суду компенсацію завданих збитків в розмірі 164 096 грн.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував.
Рішенням Орджонікідзівського районного суду м. Харкова від 30 березня 2010 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Додатковим рішенням цього ж суду від 18 червня 2010 року рішення суду доповнено, з позивача стягнуто на користь держави державне мито в розмірі 1700 грн. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн.
Ухвалою судді апеляційного суду Харківської області від 5 серпня 2010 року апеляційна скарга ОСОБА_2 на рішення суду від 30 березня 2010 року визнана неподаною та повернута йому у зв”язку з неоплатою витрат за апеляційною скаргою.
ОСОБА_2 оскаржує додаткове рішення про стягнення з нього судових витрат, просить його скасувати як незаконне і визнати обгрунтованими його позовні вимоги.
Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла наступного.
Рішенням Орджонікідзівського районного суду м. Харкова від 30 березня 2010 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Ухвалюючи додаткове рішення про стягнення судових витрат з позивача, суд виходив з того, що позов заявлено не про стягнення заробітної плати і не про відшкодування шкоди, спричиненої незаконними діями, бездіяльністю та рішенням суду, а про відшкодування шкоди, спричиненої внаслідок обману, на підставі ст. 230 ЦК України, а тому він зобов”язаний оплатити судові витрати.
З висновками суду погодитися не можна.
Звернувшись з позовом, позивач просив відшкодувати йому шкоду, завдану судом незаконними діями щодо невиконання рішення суду про стягнення на його користь заробітної плати.
Згідно зі ст. 81 ч.4 п.5 ЦПК України не підлягають оплаті витрати на інформаційно-технічне забезпечення у справах про відшкодування шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду.
Таким чином, за вказаним позовом позивач від сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи звільнений.
Що стосується судового збору.
Відповідно до вимог ч.2 ст 79 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати і звільнення від сплати встановлюється законом.
На підставі ч.1,ч.3 ст.82 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити сплату судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи на визначений строк, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов”язаних з розглядом справи, або звільнити від їх оплати.
З матеріалів справи вбачається, що позивач не має місця роботи, являється матеріально незабезпеченою людиною.
Враховуючи його матеріальне становище та конкретні обставини по справі, а саме те, що правовідносини, які виникли між сторонами, фактично випливають з трудових правовідновин та стосуються питань виконання рішення суду про стягнення заробітної плати на користь позивача, судова колегія вважає за можливе його від сплати судового збору звільнити.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу задовольнити частково. Додаткове рішення Орджонікідзівського районного суду м. Харкова від 18 червня 2010 року скасувати, віднести судові витрати на рахунок держави.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом 20 днів.
Головуючий :підпис
Судді :підписи
Копія вірна: суддя -