Справа № 22-ц- 24271 /2010р. Головуючий 1 інстанції: Колодяжна І.М.
Категорія: договірні Доповідач: Коростійова В.І.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
6 вересня 2010 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - Пшенічної Л.В.,
суддів: - Коростійової В.І., Івах А.П.,
за участю секретаря - Варюшичевої А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 17 червня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору – приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харченко Інни Анатоліївни про визнання недійсними договорів про надання споживчого кредиту та іпотеки, -
в с т а н о в и л а:
В вересні 2009 року ОСОБА_3 звернулась до суду з вказаним позовом, який остаточно уточнила у березні 2010 року.
Вона зазначала, що 18 травня 2007 року між нею і відповідачем (на той час акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк») було укладено договір № 11154876000 про надання споживчого кредиту, за умовами якого вона одержала кредит у розмірі 50 000 доларів США.
На забезпечення виконання договору про надання споживчого кредиту 18 травня 2007 року між нею та відповідачем укладено нотаріально посвідчений договір іпотеки, належного їй нерухомого майна – нежитлових приміщень загальною площею 155 кв. м. ринковою вартістю 568 000 грн., розташованих за адресою: АДРЕСА_1, належних позивачці.
При укладенні договору про надання споживчого кредиту їй необхідні були кошти у національній валюті України. Оскільки вона була у скрутному матеріальному становищі, то погодилась отримати кредит у доларах США. Таким чином, відповідач поклав усі фінансові ризики на неї.
До того ж, відповідач не ознайомив її з орієнтовною сукупною вартістю кредиту, перевагами та недоліками схем кредитування.
При укладенні договору іпотеки вона вважала, що укладає його для забезпечення договору про надання споживчого кредиту у гривнях.
Посилаючись на те, що обидва договори уклала під впливом помилки, просила визнати їх недійсними; зобов’язати нотаріуса Харківського міського нотаріального округу подати до Єдиного реєстру заборони відчуження об’єктів нерухомого майна заяву про зняття заборони відчуження та виключення з нього належних їй нежитлових приміщень; у випадку застосування наслідків недійсності правочину розстрочити їй виплату сум за договором, із розрахунку у національні валюті, у сумі 88 661, 17 грн., стягнути з відповідача судові витрати.
Відповідач, в особі свого представника, проти позову заперечував, посилаючись на його безпідставність.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу, просила розглянути справу за її відсутності.
Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 17 червня 2010 року ОСОБА_3 у позові відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким її позов задовольнити. При цьому посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального і процесуального права.
Інші особи, які брали участь у справі, рішення суду не оскаржили. Відповідач подав заперечення на апеляційну скаргу, вважав її безпідставною, а рішення суду – законним і обґрунтованим.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено і підтверджено наявними у справі доказами, що 18 травня 2007 року між ОСОБА_3 і акціонерним комерційним банком «УкрСиббанк», нині – публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» укладено договір № 11154876000 про надання ОСОБА_3 споживчого кредиту в іноземній валюті у сумі 50 000 доларів США, що дорівнює еквіваленту 252 500 грн. за курсом Національного Банку України.
При цьому зазначено, що позичальник усвідомлює можливість виникнення курсових різниць (коливань) валюти.
На забезпечення вказаного договору між сторонами, 18 травня 2007 року укладено договір іпотеки належного позивачці нерухомого майна: нежитлового приміщення підвалу № № 12, 12а, 15, 17, 17а, 17б, 18, 21, 21а, 21б, 21в, 22, 22а, 22б, 22в літ. – А загальною площею 155 кв. м., вартістю 568 000 грн., за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 8-17, 89).
ОСОБА_3 посилається на те, що обидва договори уклала внаслідок помилки щодо укладення і забезпечення зобов’язання у доларах США, а не національної гривні.
Відповідно до ч. 1 ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
ОСОБА_3 не довела у суді, що при укладенні оскаржуваних договорів вона діяла під впливом помилки.
Із договору про надання споживчого кредиту вбачається, що він підписаний особисто ОСОБА_3 При цьому позичальниця своїм підписом засвідчила факт та згоду з умовами договору, підтвердила свої права та обов’язки за договором і погодилась з ними, підтвердила свою здатність виконувати умови договору, та те, що всі умови договору їй цілком зрозумілі, і вона вважає їх справедливими по відношенню до неї. Перед укладенням договору вона отримала від банку інформаційний лист згідно Закону України «Про права споживачів» (п. 7.12 договору).
Кредит надавався позивачці у вигляді поновлювальної кредитної лінії.
Для отримання кредитних коштів позивачка повинна була надати банку відповідну заяву.
Із заяв ОСОБА_3 про надання їй кредитних коштів в межах ліміту кредитної лінії, вбачається, що вона просила надати їй транш у доларах США (а. с. 88-92).
Курс долара США до гривні офіційно встановлюється Національним Банком України на кожен день. Укладення ОСОБА_3 договору про надання споживчого кредиту у доларах США, при зміні його курсу, становило для неї певні, відомі їй на день укладення договору, ризики.
Посилання в апеляційній скарзі на помилку щодо укладення договору у доларах США, як на підставу визнання оскаржуваних договорів недійсними, спростовуються наведеними вище доказами.
Безпідставними є і посилання в апеляційній скарзі на відсутність у відповідача права укладати кредитні договори у іноземній валюті.
Право відповідача на укладення таких договорів підтверджується листом управління Національного Банку України від 31 травня 2010 року; банківською ліцензією № 75 від 24 грудня 2001 року; дозволом № 75-2 Національного Банку України та додатком до цього дозволу від 9 листопада 2002 року (а. с. 85-87, 180-181).
Судом не встановлено підстав для визнання договору про надання споживчого кредиту недійсним.
З огляду на це, та відповідно ч. 2 ст. 548 ЦК України не має підстав і для визнання недійсним правочину щодо його забезпечення.
Доказів того, що договір іпотеки укладено під впливом помилки, ОСОБА_3 суду не надала.
Рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ч. 1 ст. 303, ст. 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, ст. 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 17 червня 2010 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: