Справа 22-ц-19479/2010 р.                                                       Головуючий

                                                                                                           1-ї інстанції:Федосенко В.В.                               Категорія: житлові                                                                                      Доповідач: Трішкова І.Ю.

                                                                        РІШЕННЯ

                                                                 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

      28 липня 2010 року  Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області  в складі:

                                                 головуючого  –  Пилипчук Н.П.,

                                                 суддів:             -  Трішкової І.Ю., Кірсанової Л.І.,    

                                                при секретарі   - Андрійко О.В.,

розглянувши  у відкритому судовому засіданні в м. Харкові  цивільну справу  за апеляційною скаргою Харківської міської ради на рішення  Дзержинського районного суду м. Харкова від 18 травня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_6 – 2003 року народження, ОСОБА_7 – 2006 року народження до Виконавчого комітету Дзержинської районної в м.Харкові Ради, Комунального підприємства “Жилкомсервіс”, Харківської міської ради, 3-ті особи: Орган опіки та піклування Дзержинського району міста Харкова, ОСОБА_8, ОСОБА_9, Свято-Покровський монастир Харківської єпархії Української православної церкви про визнання права користування житловим приміщенням,

                                                      ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про визнання права користування кімнатою площею 30,9 кв.м в комунальній квартирі АДРЕСА_1 та укладання договору найму житлового приміщення, посилаючись на те, що він з сім’єю в складі дружини та двох неповнолітніх дітей мешкає в кімнаті площею 12,9 кв.м в комунальній квартирі АДРЕСА_1. В зазначеній квартирі звільнилася суміжна кімната площею 30,9 кв.м. Позивач перебуває на обліку для поліпшення житлових умов з 30.01.1996 р. В 1998 р. на ім’я позивача було видане свідоцтво на право власності на кімнату, що він займає. Вважає, що згідно зі ст.54 ЖК України йому повинні надати кімнату площею 30,9 кв.м, що звільнилась.

Представник Виконавчого комітету Дзержинської районної в м.Харкові Ради  проти позову заперечував, посилаючись на те, що будинок, в якому розташована спірна квартира, рішенням Дзержинського РВК м.Харкова від 19.09.1989 року № 227/6 віднесений до категорії аварійних.

Представник Харківської міської ради позов не визнав з тих же підстав.

Інші сторони до судового засіданні не з’явились, просили слухати справу в їх відсутність.

            Рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 18 травня 2010 р. позов ОСОБА_4 задоволений. За ОСОБА_4 та членами його сім’ї ОСОБА_5, неповнолітніми дітьми ОСОБА_6,2003 р. народження і ОСОБА_7,2006 року народження визнано право користування кімнатою житловою площею 30,9 кв.м в комунальній квартирі АДРЕСА_1.

            В апеляційній скарзі Харківська міська рада просить скасувати рішення  суду і постановити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позову, посилаючись на необгрунтованість рішення суду, т.я. будинок, в якому розташована спірна квартира, визнаний аварійним.  

Судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає  задоволенню.

ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про визнання права користування кімнатою площею 30,9 кв.м в комунальній квартирі АДРЕСА_1 та укладання договору найму житлового приміщення, посилаючись на те, що він з дружиною ОСОБА_5 та неповнолітніми дітьми займає належну йому на праві власності кімнату площею 12,9 кв.м., що складає 23/100 частини комунальної квартири АДРЕСА_1.

В 2006 році звільнилась кімната площею 30,9 кв.м, а тому він на підставі ст.54 ЖК України просив визнати за ним, його дружиною та неповнолітніми дітьми право користування зазначеною кімнатою.

Суд першої інстанції задовольнив позов і визнав право користування на кімнату площею 30,9 кв.м за ОСОБА_4, його дружиною ОСОБА_5 і їх неповнолітніми дітьми, посилаючись на вимоги ст.54 ЖК України щодо надання житлового приміщення, що звільнилося, а також на відсутність доказів невідповідності житлового приміщення санітарним та технічним нормам.

З таким висновком суду погодитись не можна оскільки він зроблений з порушенням норм матеріального права.

Відповідно до ст.54 ЖК України якщо в квартирі, в якій поживає два або більше наймачі, звільнилося ізольоване жиле приміщення, на прохання наймача, що проживає в цій квартирі і потребує поліпшення житлових умов, надається йому.

Тобто зазначена стаття Житлового кодексу регулює правовідносини між наймодавцем та наймачем.

З матеріалів справи вбачається і це не оспорюється сторонами, ОСОБА_4 на праві власності належить 23/100 частини комунальної квартири АДРЕСА_1, він не є наймачем спірної квартири, тому положення ст.54 ЖК України не розповсюджуються на взаємовідносини між власником будинку та власником частини квартири.

При таких обставинах у суда не було підстав для задоволення позову про надання приміщення, що звільнилося, особі, що не є наймачем.

На підставі викладеного, судова колегія вважає за необхідне скасувати рішення суду і ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

            Керуючись ст.ст.303,307,309,314 ЦПК України, судова колегія судової палати з цивільних справ ,  

                                                        ВИРІШИЛА:

            Апеляційну скаргу Харківської міської ради задовольнити.

            Рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 18 травня 2010 року   скасувати.

ОСОБА_4, ОСОБА_5, в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_6, ОСОБА_7, в задоволенні позовних вимог про визнання права користування житловим приміщенням  відмовити.

             Рішення судової колегії набирає чинності негайно, але може бути оскаржено безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення рішення.

                  Головуючий:

                  Судді: