Код суду 0527                                                                                                                                                                                          №2- а -3279/10

      П О С ТАН О В А

                                                                                    І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

                   15 жовтня 2010 року. Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого    судді                                 Дзюба Н.О.

при секретарі                                             Мумчан Г.П.

за участю позивача                                             -

представника відповідача                                   -

розглянувши у  відкритому  судовому засіданні в м.Костянтинівка  справу за позовом ОСОБА_1  до управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівка Донецької області про визнання дій протиправними, зобов'язання здійснити нарахування та виплату недоотриманого щомісячного підвищення до пенсії особі, що має статус дитини війни, -

                                                                                                                В С Т А Н О В И В:

               01 жовтня 2010 року позивач звернувся в суд з позовом до відповідача у справі про визнання дій протиправними, зобов'язання здійснити нарахування та виплату недоотриманого щомісячного підвищення до пенсії особі, що має статус дитини війни, обґрунтувавши свої вимоги тим, що є дитиною війни, згідно ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" має право на отримання  щомісячної державної  соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. З 1 січня  2010 року по 30 вересня 2010 року відповідач таку допомогу   виплачував частково, у зв’язку з чим виникла заборгованість. Просить визнати дії відповідача неправомірними та зобов'язати його нарахувати та сплатити їй недоотримане підвищення до пенсії за період з  1 січня 2010 року по 30 вересня 2010 року.

               Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не явився, подав заяву, в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив розглянути справу за його відсутності.

             Представник відповідача в судове засідання не з’явився, подав заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутності.

               Дослідивши подані документи і матеріали, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних  підстав.

               Судом встановлено, що позивач знаходиться на обліку в  управлінні Пенсійного фонду України в м. Костянтинівка  і отримує пенсію за віком.  

              Згідно із статтею 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004  № 2195-ІV (далі Закон № 2195-ІV) дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Позивач  ОСОБА_1 народилася  ІНФОРМАЦІЯ_1 року.  Відповідно, він є дитиною війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що підтверджується відміткою у пенсійному посвідченні   № НОМЕР_1.

 Виходячи із того, що позивач є дитиною війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни», суд вважає, що на неї повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема, право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, як передбачено статтею 6 зазначеного Закону.

Базою для розрахунку підвищень за Законом України «Про соціальний захист дітей війни» встановлено мінімальну пенсію за віком. Статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.              

При цьому, у ч. 2 статті 5 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що виключно цим Законом визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Діючими законами України на даний час не визначено спеціального розміру мінімальної пенсії за віком, який повинен застосовуватись щодо положень саме Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Частиною третьою статті 46 Конституції України встановлено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Іншими словами, пенсії та інші види соціальних виплат, що є єдиним джерелом існування, не можуть бути нижче від прожиткового мінімуму, який встановлюється законом.

У відповідності до положень статті 46 Конституції України прийнято Закон України «Про прожитковий мінімум»(№ 966-XIV від 15.07.1999р.). Цей Закон дає визначення прожитковому мінімуму, закладає правову основу для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень.

Частиною другою статті 1 Закону України «Про прожитковий мінімум»встановлено, що прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

Статтею 2 Закону України «Про прожитковий мінімум»визначено, що прожитковий мінімум застосовується, зокрема, для:

- встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України;

- формування Державного бюджету України та місцевих бюджетів.

Тобто, з вищезазначеного випливає, що прожитковий мінімум є базою для розрахунку мінімальної заробітної плати, мінімальної пенсії за віком, інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України, та ґрунтується, зокрема, на частині 3 статті 46 Конституції, у відповідності до якої пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги не можуть бути нижчими ніж прожитковий мінімум, встановлений законом. Крім того державний бюджет України при його формуванні ґрунтується на прожитковому мінімумі, з огляду на що витратна частина Бюджету України не може не базуватися на прожитковому мінімумі як соціальній гарантії, встановленій Конституцією України - Основним законом України, який має найвищу юридичну силу, норми якого є нормами прямої дії; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

У відповідності до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Таким чином, встановлена частиною третьою статті 46 Конституції України мінімальна соціальна гарантія для визначення пенсії та інших видів соціальних виплат, що є єдиним джерелом існування, - прожитковий мінімум, який встановлюється законом, не може бути зменшений ані законом, ані підзаконним нормативно-правовим актом.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону, є дітьми війни. Тобто, фактично ця щомісячна надбавка є формою реалізації конституційного права громадян, які є дітьми війни, на соціальний захист.

В той же час, відповідно до статті 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України. За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка. Однак, в той же час, на думку суду, це не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка прямо передбачена законом.

Суд звертає увагу сторін на те, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, судом не приймається до уваги.

Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання надбавки до пенсії основані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Суду ЄС у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office), принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це надання дітям війни надбавок до пенсії у розмірі 30 % саме від мінімальної пенсії за віком, а не будь-якому іншому розмірі, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Згідно зі ст. 8 Конституції України, Конституція має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Відповідно до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Враховуючи те, що позивач є дитиною війни, він наділений державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема, право на отримання надбавки до пенсії.

Наділивши дітей війни зазначеною соціальною гарантією, держава таким чином взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які є дітьми війни.

Згідно з ч. 2 ст. З Закону України «Про соціальний захист дітей війни»державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка діяла до 01.01.2007, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

    Що стосується вказаних виплат у 2010 році, то нарахування та виплата підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинно здійснюватись відповідно до норм Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Такий висновок витікає з аналізу статті  70 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік, якою надано право Кабінету Міністрів України встановлювати у 2010 році розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених відповідними бюджетними програмами.              

             Тобто, названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно з  Законом України "Про соціальний захист дітей війни" залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.  

Статтею 52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» встановлений у 2010 році прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність, з 1 січня 2010 року в розмірі 695 гривень, з 1 квітня 2010 року в розмірі 706 гривень; з 1 липня – 709 гривень; з 1 жовтня – 723 гривні; з 1 грудня – 734 гривні.

 Суд застосовує  зазначені розміри прожиткового мінімуму  під час перевірки законності дій відповідача щодо проведення  нарахування  та виплати  доплати  до пенсії.

             Відповідно до відомостей, що містяться у довідці відповідача,  у 2010 році доплата до пенсії  позивачу  здійснювалась  у розмірі 49 грн.80коп. щомісячно,  що менше ніж встановлено ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", відповідно до якої  підвищення до пенсії повинно нараховуватись у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, унаслідок чого є наявними правові підстави для визнання протиправною бездіяльності  відповідача  в порушенні права позивача  на отримання підвищення до пенсії з 1 січня 2010 року по 30 вересня 2010 року відповідно до статті 6 Закону України " Про соціальний захист дітей війни" у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

На момент звернення позивача до суду, донарахування  доплати до пенсії в розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2010р. по 30.09.2010р. відповідачем не здійснено.

Таким чином, за період з 1 січня 2010 року по 30 вересня 2010 року, враховуючи виплачені  в зазначений період суми доплати, відповідач повинен був доплатити позивачу  підвищення пенсії  у розмірі 1450грн.80коп. (695грн.х30% - 49,8грн.) х 3 міс + (706грн.х30%-49,8грн.) х 3мес. + (709грн.х30% - 49,8грн.) х 3мес.

 Тому, слід визнати незаконною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу, як дитині війни, відповідно  до  ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни",  підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком  у період з 1 січня 2010 року по 30 вересня 2010 року, та зобов'язати відповідача   здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії позивачу за вказаний період часу.

                Щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом, то дійсно у відповідності до ст.99 КАС України для звернення  до адміністративного суду за захистом прав, свобод, і інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно з ч.1 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна з сторін.

               Позивач просив поновити пропущений строк звернення до суду, посилаючись на те, що його права були обмежені шляхом прийняття окремих неконституційних положень нормативно-правових актів, Законів України, грубе порушення його конституційних прав тривало довгий час. Згідно ст.102 КАС України пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений за клопотанням особи, яка бере участь у справі. Суд вважає, що позивачу слід поновити пропущений строк для звернення до суду, оскільки прийшов до висновку про поважність причини його пропуску, так як він має похилий вік, його конституційні права грубо порушувались державою.

               Враховуючи, що позов задоволено в повному обсязі, а відповідач по закону звільнений від оплати судових витрат, суд вважає, що у відповідності до вимог ч.2 ст.88 ЦПК України судові витрати слід компенсувати за рахунок держави.                          

              Керуючись ст.ст. 71,99, 102, 160 – 163, 167, 254 КАС України, ст..6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни»

                                                                                            П О С Т А Н О В И В:

                   Позов ОСОБА_1  задовольнити. Поновити строк звернення до суду з адміністративним позовом

 Визнати  незаконною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівка Донецької області щодо виплати не в повному обсязі ОСОБА_1, як дитині війни, відповідно  до  ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни",  підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, у період  з 1 січня 2010 року по 30 вересня 2010 року.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м.  Костянтинівка Донецької області  здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1, як дитині війни, відповідно до вимог статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", в редакції яка діяла в цей період, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком,  з урахуванням фактично отриманих сум, за період з 1 січня 2010 року по 30 вересня 2010 року.

Стягнути з управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівна Донецької області на користь ОСОБА_1 соціальну допомогу в розмірі 1450( одна тисяча чотириста п’ятдесят)грн.80 коп.

 На постанову може бути подана апеляційна скарга до  Донецького апеляційного адміністративного суду через Костянтинівський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.  

 Су ддя