№-2-2334/10

                                                             Р І Ш Е Н Н Я

                                           ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

30 серпня   2010 року                                 м.Маріуполь    

Приморський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

                        головуючого – судді  Федотової В.М.

                              при секретарі  -     Рабович М.В.

з участю  позивача за основним позовом та відповідача за зустрічним позовом – ОСОБА_1, його представника – адвоката  ОСОБА_2, відповідачки за основним позовом та позивачки за основним позовом – ОСОБА_3, її представника – адвоката ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Маріуполі цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про припинення права власності на частку в сумісному майні,зобов’язання виплатити грошову компенсацію ОСОБА_3 , визнання права власності на 47/100 частки домоволодіння АДРЕСА_1, вселення, стягнення судових витрат, та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності на домоволодіння  Б1-1 по АДРЕСА_1, виділення в натурі у ціле частки домоволодіння розташованого по АДРЕСА_1 стягнення судових витрат , суд

                                                  В С Т А Н О В И В:

В травні 2010р. ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому зазначив,що його матері – ОСОБА_5 на підставі свідоцтва №531 про право на власність, яке було видане 12 вересня 1997року Маріупольським БТІ та було зареєстроване в Маріупольському бюро технічної інвентаризації 12 вересня 1997року за №31376 належало 47/100 частки домоволодіння, розташованого в АДРЕСА_1. Після смерті матері спадкоємцями по закону стали позивач та його брат ОСОБА_6. 27 січня 2004 року позивач разом з братом отримав свідоцтво про право на спадкування по закону на 47/100 частки домоволодіння по АДРЕСА_1. ІНФОРМАЦІЯ_1 брат позивача – ОСОБА_6 помер, після його смерті зосталось спадкове  майно - 47/100 частки домоволодіння,розташованого в АДРЕСА_1. Спадщину після смерті брата прийняла його дружина – ОСОБА_3 В зв’язку з чим вона отримала свідоцтво про право на спадщину за законом . У частку 47/100 домоволодіння входить :житловий будинок літ. А-1 з жилою прибудовою літ. Б1-1 загальною жилою площею 25,7 кв.м, дві уборних літ.літ.Д-1,Е-1,дві літніх кухні літ.літ. Б-1,К-1, сарай літ. Л-1,огорожа. В вказаному домоволодінні він зареєстрований з 15 серпня 1969року,брат в цьому будинку не мешкав, а разом з сім’єю мешкав за іншою адресою. Позивач приходив до будинку, робив в ньому ремонт, доглядав за матір’ю коли та ще була жива.   Після смерті брата  відповідачка закрила будинок та не впускає позивача в будинок. Іншого житла в нього не має. В зв’язку з тим, що частка позивачки в загальному майні є незначною і тому він згоден на виплату компенсації відповідачці,для того щоб стати власником всього домоволодіння та вселитись до нього для проживання.

В червні 2010р. ОСОБА_3 звернулась до суду з зустрічним позовом в якому зазначила,що її чоловік після смерті матері прийняв спадщину, яка складала 47/100 частки домоволодіння по АДРЕСА_1 в зв’язку з чим отримав свідоцтво на право на спадщину, яке було зареєстровано в Другій державній нотаріальній конторі м. Маріуполя за №1-176. Аналогічне свідоцтво отримав і брат чоловіка - відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 Відповідач дійсно був зареєстрований  в 1969році по АДРЕСА_1, але там не проживав, а мешкав та мешкає в будинку, який розташований в АДРЕСА_2. На час реєстрації відповідача спірне домоволодіння складалось з літньої кухні Б-1, житлової кімнати літ.2-3, кухні літ .2-2, коридора літ.2-1. В період з 1970 р. по 1973р. , вона разом з чоловіком за власні гроші зі згоди ОСОБА_5 – матері чоловіка,  збудували до домоволодіння Б-1 домоволодіння Б1-1 яке складає з кухні літ. 2-4,житлової кімнати літ.2-5. Також подружжям були проведені інші ремонтні роботи по домоволодінню.  Рішенням Приморського районного суду м. Маріуполя від 02.07.1997р. за ОСОБА_5 визнано право власності на житлову прибудову літ. Б1-1. Вважає,що в зв’язку з тим, що прибудову Б1-1 вона будувала разом з покійним чоловіком сама,то вона просить визнати за нею право власності на домоволодіння Б1-1 по АДРЕСА_1, виділити їй в натурі в ціле з домоволодіння Б-1 та Б1-1, яке знаходиться з загальній дольовій власності  її та відповідача, частку домоволодіння Б1-1 .Просила відмовити відповідачу у позові.

У судовому засіданні представник позивача за основним позовом – адвокат ОСОБА_2 та позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримали, зустрічний позов ОСОБА_3 не визнали, в обґрунтування позовних вимог та заперечень надали суду аналогічні пояснення. Позивач та його представник пояснили,що позивач , як і відповідачка є власниками домоволодіння АДРЕСА_1. Ще при житті брата позивача,та чоловіка відповідачки , між братами була усна домовленість,що позивач назбирає грошей та сплатить брату його частку домоволодіння, яка йому належала на праві власності. Але після смерті брата- відповідачка ОСОБА_3 закрила будівлю, не впускає його туди. В зв’язку з тим, що в нього не має іншого житла, а в відповідачки є квартира  АДРЕСА_3 , він пропонував відповідачці сплатити її незначну часку у домоволодінні та стати власником будівлі, але відповідачка не згодна на такі умови , в будівлю його не впускає. Позивач  стверджує,що саме він робив ремонт у спірному домоволодінні, що частка домоволодіння , яку пропонує для мешкання відповідачка – зруйнована і там не можливо проживати. До того ж, позивач підтвердив , що дійсно рішенням Приморського районного суду м. Маріуполя від 02 липня 1997року  власником прибудови літ. Б1-1 було визнано його матір – ОСОБА_5 та на цю частку домоволодіння він, як і брат отримав свідоцтво про право на спадщину за законом у Другій державній нотаріальній конторі м. Маріуполя після смерті матері, своє право власності він зареєстрував у Маріупольському комунальному підприємстві «Маріупольське бюро технічної інвентаризації» про що свідчить витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Позивач та його представник просили його позов задовольнити, в зустрічному позові – відмовити.  

           Відповідачка за основним позовом та позивачка за зустрічним позовом та її представник  основний позов не визнали, зустрічний позов підтримали у повному обсязі. Суду в обґрунтування своїх вимог та заперечень надали аналогічні пояснення. Представник відповідачки за основним позовом та позивачки за зустрічним позовом – адвокат ОСОБА_4 пояснив,що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 отримали свідоцтво про право на спадщину за законом у Другій державній нотаріальній конторі м. Маріуполя на 47/100 частки домоволодіння АДРЕСА_1. ОСОБА_1 дійсно був зареєстрований в спірному домоволодіння, але мешкав за іншою адресою – АДРЕСА_2. В будинку він не робив ремонтних робіт, вважає,що в зв’язку з тим,що позивачка за зустрічним позовом у період з 1970р. по 1973р. разом з покійним чоловіком  робила прибудову домоволодіння літ. Б1-1 за власні гроші та власними силами, то буде справедливим ,щоб їй відійшла прибудова літ.  Б1-1 , а ОСОБА_1 прибудова Б-1. Домовленості між її чоловіком та ОСОБА_1 про сплату частки домоволодіння не було. Просила зустрічний позов задовольнити у повному обсязі, а в позові ОСОБА_1 відмовити. У зв’язку з тим, що позов ОСОБА_1 вважає надуманим та  не обґрунтованим, просила стягнути з відповідача усі судові витрати.

         Свідок ОСОБА_7 суду пояснила, що вона знає ОСОБА_3 з 1950 року. Дуже гарно знала ОСОБА_5 Не дуже часто приходила в гості до ОСОБА_3. Приблизно у 1972-1973 році ОСОБА_3 говорила , що вони разом з чоловіком будують будинок. Коли приходила в гості , то ОСОБА_1 не бачила. Знає,що займалась будівництвом ОСОБА_3 Про рішення Приморського районного суду, яким за ОСОБА_5 визнано право власності на будівлю літ. Б1-1 не знає.

          Свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що він є чоловіком доньки ОСОБА_3 В 1994році чоловік ОСОБА_3 отримав гроші, як учасник війни, та частку грошей віддав свому брату ОСОБА_1 для того,щоб він відбудував прибудову літ. Б1, тому ,що вже на той час прибудова почала руйнуватись. Стверджує,що всі ремонтні роботи по будинку робили ОСОБА_3 та ОСОБА_6, ОСОБА_1 в ремонт будинку не вкладав гроші. Відносно того чи є частка власності у  ОСОБА_1 в домоволодінні АДРЕСА_1 не знає.

          Свідок ОСОБА_9 суду пояснила, що вона  є знайомою  ОСОБА_3 Коли відбувалрсь будівництво, то вона на прохання ОСОБА_3 допомогала їй по будівництву. Пом’ятає ,що будівництво було у 1973році. ОСОБА_1 не знає. Після будівництва у домі не була.

         Свідок ОСОБА_10 надала суду пояснення аналогічні поясненням ОСОБА_9

         Свідок ОСОБА_11 суду пояснила,що вона на протязі тривалого часу з 1986р.  перебувала у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_1 , та він мешкав у неї в будинку. На даний час, відносини між ними розірвані, позивачу вона тимчасово дозволила мешкати в її будівлі, так його не впускають до будинку АДРЕСА_1 і йому не де жити. Спільного майна вони не придбали. Іншого будинку у ОСОБА_1 не має.  Стверджує,що ОСОБА_1 дійсно робив ремонт у будинку матері, доглядав за матір’ю , вона допомогала йому доглядати за нею. В нього були ключі від спірного домоволодіння, але ОСОБА_3 відібрала у нього ці ключи.

          Свідок ОСОБА_12 суду пояснив,що він є сусідом ОСОБА_3. Мешкає по вул. Донецькій з 1989року. У 1993-1994року усією вулицею рили траншею під водопровід. Разом з ОСОБА_1 він робив усі роботу по водопроводу. В будинку по АДРЕСА_1 ОСОБА_5 мешкала одна. Періодично ОСОБА_1 мешкав у своєї матері в будинку по АДРЕСА_1. Його брат ОСОБА_6 мало допомагав матері з ремонтом. Після смерті ОСОБА_5 ОСОБА_1 дуже часто приходив у будинок.

Суд заслухавши пояснення сторін, свідків, перевіривши матеріали справи доказами, якими вони обґрунтовують свої вимоги та доводи, вважає, що  позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволеню.

 У зустрічному позові ОСОБА_3 треба відмовити у повному обсязі.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На порушення своїх обов’язків, передбаченого ст. 10 ЦПК України,  позивачка ОСОБА_3 та її представник адвокат ОСОБА_4 , щодо доведення підстави свого позову, не довели тих обставин, чи підлягає поділу сумісне майно , чи можливе виділення в натурі в ціле з домоволодіння , частки, а також належності права власності на все домоволодіння.

Позивач ОСОБА_1 не довів суду обставини  чи підлягає поділу спірне домоволодіння.

 Судом встановлено, що відповідно до рішення Приморського районного суду м. Маріуполя від 02 липня 1997року за ОСОБА_5 було встановлено право власності на прибудову Б1-1 по АДРЕСА_1 (а.с.23)

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом  від 27 січня 2004року – ОСОБА_1 отримав спадщину після смерті ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2. Спадкове майно складалось з 47/100 частини жилого будинку АДРЕСА_1 в м. Маріуполі до якої надходили: жилий будинок літ.А-1 з жилою прибудовою літ. Б1-1 загальною жилою площею 25,7 кв.м,дві уборних літ.літ. Д-1,Е-1, дві літніх кухні літ.літ. Б-1 К-1, сарай літ. Л-1, огорожа.(а.с.5) Аналогічне свідоцтво отримав і брат позивача  та чоловік відповідачки за основним позовом – ОСОБА_6 , після смерті якого його дружина отримала спадщину.

ОСОБА_1 було зареєстроване право власності та отримано свідоцтво про право власності на нерухоме майно – 47/200 частки домоволодіння по АДРЕСА_1.(а.с.6)

До пояснень свідка ОСОБА_13 , який є родичем відповідачки та позивачки за зустрічним позовом,  та зацікавленою особою у справі суд відноситься критично. Крім того, його пояснення нічим об’єктивно не підтверджені. Нічим об’єктивно не підтверджені пояснення свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10 та  ОСОБА_7

Відповідно до роз’яснень постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 04.10.91р. «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» - якщо виділ частки будинку неможливий, суд вправі за заявленим про це позовом встановити порядок користування відособленими приміщеннями.

При неможливості виділу частки будинку в натурі або встановлення порядку користування ним, власнику,що виділяється,за його згодою присуджується грошова компенсація. Розмір грошової компенсації визначається за угодою сторін, а при відсутності такої угоди – судом по дійсні вартості будинку на час розгляду справи. Для її визначення при необхідності призначається експертиза.

Відповідно до ст.. 365 ЦК України – право особи на часку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:

-   частка є незначною і не може бути виділена в натурі;

-   річ є неподільною.

Сторони не довели обставин ,що спірне домоволодіння є неподільним, що частка кожного є незначною і не може бути виділена в натурі. Сторони не заявляли клопотання про проведення експертизи та визначення дійсної вартості спірного домоволодіння, також відповідачка була не згодна з виплатою їй компенсації.

Відповідно до ст.. 150 ЖК України – громадяни, які мають в приватній власності житловий будинок, квартиру, користуються ним для власного проживання та проживання членів сім’ї  та вправі розпоряджатися цією власністю.

В зв’язку з тим,що ОСОБА_1 є власником частки спірного домоволодіння, а ОСОБА_3 перешкоджає його праву користуватися та розпоряджатися своєю власністю – суд вважає можливим задовольнити вимоги позивача ОСОБА_1 про вселення у спірне домоволодіння по АДРЕСА_1.

Керуючись  ст.ст. 367, 365 ЦК України,ст.. 150 ЖК України ,  ст. ст. 15, 31,57, 58, 59, 60, 196, 213, 214, 215  ЦПК України

                                                     В И Р І Ш И В:

      Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про припинення права власності на частку в сумісному майні,зобов’язання виплатити грошову компенсацію ОСОБА_3 , визнання права власності на 47/100 частки домоволодіння АДРЕСА_1, вселення, стягнення судових витрат - задовольнити частково.

      Вселити ОСОБА_1 у домоволодіння АДРЕСА_1.

       В задоволені інших вимог – відмовити.

       Відмовити повністю в задоволені зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності на домоволодіння  Б1-1 по АДРЕСА_1, виділення в натурі у ціле частки домоволодіння розташованого по АДРЕСА_1 стягнення судових витрат.

        Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Донецької області, через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-дений строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.  

Суддя