Справа № 2-4353-10
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 жовтня 2010 року м.Слов’янськ
Слов’янський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого – судді Дубановської І.Д.
при секретарі – Котляровій Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Слов*янського МВ УМВС України в Донецькій області, служби у справах дітей Слов*янської міської ради Донецької області про зняття з реєстрації, зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на ? частину житлового будинку, -
ВСТАНОВИВ:
31 травня 2010 року до Слов’янського міськрайонного суду Донецької області звернулася ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2, відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Слов*янського МВ УМВС України в Донецькій області, служби у справах дітей Слов*янської міської ради Донецької області про зняття з реєстрації у АДРЕСА_2, посилаючись на наступне: на підставі договору купівлі-продажу № 1594 від 27.06.2006 року, вона є власником зазначеного будинку АДРЕСА_2. За даною адресою зареєстровано три особи: ОСОБА_3 – її син, ОСОБА_2 – колишня дружина сина, ОСОБА_5 – її неповнолітній онук та син ОСОБА_3 та ОСОБА_2. 17 листопада 2009 року було винесено заочне рішення Слов*янським міськрайонним судом, згідно якого ОСОБА_3 та ОСОБА_2 шлюб розірвали. З січня 2010 року ОСОБА_2 разом із сином переїхала на постійне проживання до своєї матері, та стала мешкати за адресою: АДРЕСА_1. У травні 2010 року у неї виникла необхідність продати спірний будинок, але виникли певні труднощі у зв*язку із реєстрацією у ньому ОСОБА_2 та неповнолітнього ОСОБА_5 Просить суд усунути зазначені перешкоди, прийнявши рішення про зняття їх з реєстрації.
02 вересня 2010 року на адресу суду надійшов зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на ? частину житлового АДРЕСА_2, посилаючись на наступне: 01 березня 2003 року між нею і ОСОБА_3 було укладено шлюб. 15 червні 2006 року нею було відкрито рахунок № НОМЕР_1 в АКІБ «УкрСиббанке» на яки й було розміщено спільно нажиті грошові кошти у розмірі 5260$. У червні 2006 року зазначені гроші були отримані з вказаного рахунку та використані на придбання АДРЕСА_2. Рішення про придбання вказаного будинку було прийнято нею спільно з ОСОБА_3 оскільки виникла гостра потреба у поліпшенні умов проживання їх родини та дитини, якій на той час був один рік. При реєстрації угоди купівлі-продажу будинку вона не мала можливості бути присутньою, оскільки доглядала за малолітньою дитиною. Крім того її чоловік запевнив її, що цей будинок буде їх спільною власністю. Будинок був у дуже поганому стані і потребував значного ремонту, який здійснювався протягом п*яти років. Під час ремонтних робіт нею було вкладено значні грошові кошти, які були допомогою від її родичів, що значно збільшило його вартість. Також вона приймала участь у ремонті будинку власною працею. 17 листопада 2009 року шлюб між нею та ОСОБА_3 було розірвано за ініціативою чоловіка. При розірванні шлюбу питання про розподіл майна не порушувалось, оскільки вона мала сподівання на примирення та поновлення шлюбних відносин. Після розірвання шлюбу вона з дитиною продовжували мешкати у спірному будинку. Про те, що будинок не є їхньою спільною власністю, вона дізналася, отримавши позовну заяву ОСОБА_1 ОСОБА_1 будучи власником будинку, фактично не проживала в ньому, не вкладала кошти в його будівництво і ремонт, не несла витрати по утриманню будинку. Вважає, що ОСОБА_1 придбала будинок АДРЕСА_2 без достатніх правових підстав на кошти, які їй не належали. Дозволу на використання ОСОБА_3 її частки у спільно нажитих грошових коштах на придбання житлової будівлі на ім*я його матері вона не давала ні письмово, ні усно. Просить визнати за нею право власності на ? частину АДРЕСА_2.
У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги у повному обсязі. Просить суд задовольнити їх у повному обсязі посилаючись на обставини, вказані у позовній заяві. Проти задоволення зустрічного позову заперечує, оскільки ОСОБА_2, знаходячись у зареєстрованому шлюбі із її сином фактично не працювала, постійного доходу не мала. Спірний будинок вона придбала за власні кошти, отримані після продажу у червні 2006 року квартири, що належала її сім*ї.
Відповідач ОСОБА_2 – позовні вимоги ОСОБА_1 щодо зняття її з реєстрації не визнала. Просить суд у задоволенні їх відмовити у повному обсязі. Її зустрічний позов задовольнити посилаючись на обставини, зазначені у її позові.
Представник відповідача - відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Слов’янського МВ ГУМВС України в Донецькій області у судове засідання не з*явився, направивши суду заяву, в якій просить суд розглянути дану справу без участі представника Відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Слов’янського МВ ГУМВС України в Донецькій області.
Представник відповідача - Служби у справах дітей Слов’янської міської ради Донецької області у судове засідання не з*явився, направивши суду заяву, в якій просить суд розглянути дану справу без участі представника.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_3 суду пояснив, що дійсно перебував з ОСОБА_2 в зареєстрованому шлюбі. У 2006 році його батьки продали свою квартиру, віддали йому частину грошей з якої він придбав на ім*я своєї матері ОСОБА_1 АДРЕСА_2. З 2006 року по теперішній час він продовжує ремонт зазначеного будинку. ОСОБА_2, та їх неповнолітній син були прописані у будинок із згоди позивачки як члени його родини. Вважає вимоги ОСОБА_1 такими, що підлягають задоволенню.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_3. суду пояснив, що є мужем позивачки та батьком ОСОБА_3 Після придбання спірного будинку він допомагав ОСОБА_3 проводити ремонтні роботи у будинку.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_9 суду пояснив, що він є сусідом ОСОБА_1. Бачив, що вони ремонтують будинок.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_10 суду надала пояснення, аналогічні поясненням свідка ОСОБА_9
У судовому засіданні свідок ОСОБА_11 суду пояснив, що на протязі останніх 10 років знає ОСОБА_3, який придбав будинок та здійснював у ньому ремонтні роботи.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_12 суду пояснила, що є матір’ю ОСОБА_2 Будинок був придбаний за кошти молодої сім*ї. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 самі ремонтували будинок. Вона теж надавала матеріальну допомогу у проведенні ремонтних робіт.
Суд, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з*ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об*єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Слов*янського МВ УМВС України в Донецькій області, служби у справах дітей Слов*янської міської ради Донецької області про зняття з реєстрації, а також зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на ? частину житлового будинку не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено в судовому засіданні. на підставі договору купівлі-продажу № 1594 від 27.06.2006 року, ОСОБА_1 є власником будинку АДРЕСА_2. (а.с. 12)
Відповідно до положень статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об’єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Статтею 317 Цивільного Кодексу України закріплено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Держава відповідно до вимог статті 386 ЦК України «Засади захисту права власності» забезпечує рівний захист прав усіх суб’єктів права власності. Приписами статті 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Аналіз статті 7 Закону «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не дає підстави суду вважати, що даною нормою передбачений вичерпаний перелік випадків зняття фізичної особи з реєстрації за остаточним рішенням суду.
У статтях 15 і 16 ЦК України, враховуючи і спираючись на положення статті 19 Конституції України, закріплено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути: припинення дії, яка порушує право. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Факт реєстрації ОСОБА_2 та її неповнолітньої дитини в АДРЕСА_2 як члена сім*ї її сина ОСОБА_3 в судовому засіданні ніким не заперечується. У відповідності до ч.1 ст.156 ЖК України «Члени сім*ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користуванням цим приміщенням».
У відповідність до ч.2 ст.156 ЖК України «За згодою власника будинку (квартири) член його сім*ї вправі вселяти в займане ним приміщення інших членів сім*ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно».
У відповідність до ч.2 ст.156 ЖК України «До членів сім*ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині 2 ст. 64 ЖК України, тобто «до членів сім*ї належать дружина, їх діти і батьки. Членами сім*ї може бути визнано і інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство».
Як пояснила в судовому засіданні відповідачка ОСОБА_2 вона та її неповнолітня дитина були членами сім*ї сина позивача ОСОБА_3, оскільки вони мешкали разом, в них з ОСОБА_3 був спільний бюджет, вони вели спільне господарство і мали взаємні права та обов*язки, тому суд приходить до висновку, що за таких обставин відповідачка та її неповнолітня дитина зареєстрована та мешкає у спірній квартирі на законних підставах.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть. З наведеного вбачається, що процедура зняття особи з реєстрації чітко обумовлена діючим законодавством, а саме у даному випадку зняття з реєстрації відповідачки може відбутися за наявності набувшого законної сили рішення суду про позбавлення особи права користування жилим приміщенням. Таким чином, суд відмовляє позивачу ОСОБА_1 у задоволенні вимог про зняття ОСОБА_2 з реєстрації у спірному будинку.
Як встановлено у судовому засіданні та не заперечується сторонами ОСОБА_2 у добровільному порядку зібрала свої речі та на початку 2010 року виїхала із АДРЕСА_2. Із зазначеного часу в ньому не мешкає, спроб вселитися не здійснює.
Крім того, судом не можуть братися до уваги ствердження позивача ОСОБА_1 що реєстрація ОСОБА_2 у спірному будинку унеможливлює його продаж. У статті 405 ЦК членам сім*ї власника житлового будинку (квартири) надано право на проживання у ньому. Гарантією їхнього права на житло є норма частини 6 статті 403 ЦК, за якою перехід права власності на житловий будинок, квартиру до іншої особи не є підставою для припинення цього права. Позивач ОСОБА_1 може продати АДРЕСА_2 власником якого вона є, передавши право власності на нього разом із обтяженням, тобто з правами на нього ОСОБА_2, та її неповнолітнього сина.
Пленум Верховного Суду України в пункті 2 постанови від 1 листопада 1996 року № 9 «Про застосування Конституції України» при здійсненні правосуддя» роз’яснив, що суди при розгляді конкретних прав мають оцінювати зміст будь – якого закону чи іншого нормативно – правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.
Відповідно до ст.156 ЖК України, припинення сімейних відносин із власником жилого приміщення з членами його сім*ї, у тому числі у зв*язку із розірванням шлюбу, не припиняє права користування колишнього члена сім*ї вказаним житлом.
Позивачем ОСОБА_1 не надано жодного доказу систематичного руйнування чи псування ОСОБА_2 спірного будинку, або використання його не за призначенням, або систематичним порушенням відповідачкою правил співжиття що роблять неможливим для позивача проживання з нею в одному будинку, передбачених ст. 157 ЖК України,
Крім того, розглянувши фактичні обставини по справі, судом розглянута можливість виникнення обмеження права власності законом, яке належить до сервітутного права і має особистий характер, що передбачено ч.4 ст.403 ЦК України, однак, відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи у межах заявлених вимог та відповідно доказам сторін та інших осіб, що беруть участь у справі.
Проаналізувавши встановлені судом фактичні обставини по справі, оцінивши надані сторонами відповідно до правил статті 60 ЦПК України докази в їх сукупності, суд виходячи із встановлених в статтях 8 і 41 Конституції України принципів верховенства права і непорушності права приватної власності, відповідно до правил пріоритетності нормативно – правових актів та їх дії у часі, дійшов висновку, що ОСОБА_2 не здійснює перешкоди ОСОБА_1 у вільному користуванні та розпорядженні будинком, тому вимоги позивача не можуть були визнаними судом обґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Також не підлягають задоволенню вимоги ОСОБА_2 про визнання за нею права власності на ? частину АДРЕСА_2 Відповідно до ст.331 ЦК України, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). Як встановлено у судовому засіданні та не заперечується сторонами спірний будинок було придбано у жахливому стані (були відсутні поли, міжкімнатні двері та ін.). ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на протязі п*яти років ремонтували його та провели реконструкцію. Відповідно до ч.1 ст. 182 ЦК України, право власності на нерухомі речі підлягає державній реєстрації. Зазначена норма має імперативний характер та підлягає пріоритетному застосуванню перед нормами ст331 ЦК. Тому право власності на нерухомі речі може виникати лише з моменту державної реєстрації. Державна реєстрація права власності здійснюється на основі Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно» від 01 липня 2004 року.
На підставі ст. 59 Сімейного кодексу України, ст.391, 405-406 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 130, 174, 209, 212, 214-215 ЦПК України, ст.ст. 156-157 ЖК України-
В И Р І Ш И В :
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Слов*янського МВ УМВС України в Донецькій області, служби у справах дітей Слов*янської міської ради Донецької області про зняття з реєстрації – відмовити.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на ? частину житлового будинку - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляції в 10-денний строк з дня проголошення рішення або в порядку ст. 294 ЦПК України.
Суддя Слов’янського
міськрайонного суду І.Д.Дубановська