Справа № 2-А-982/10
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2010 року м. Путивль
Суддя Путивльського районного суду Сумської області Толстой О.О. розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управлінням Пенсійного Фонду України в Путивльському районі Сумської області про зобов’язання вчинити дії, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом на неправомірні дії Управління Пенсійного фонду України в Путивльському районі Сумської області (далі - УПФУ), мотивуючи його тим, що він є учасником ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інвалідом ІІІ групи, в зв’язку з чим отримує пенсію на підставі Закону України «Про статус та соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-ХІІ).
Посилаючись на те, що виплачувана державна і додаткова пенсії не відповідають розмірам, встановленим цим Законом, а відповідач відмовляється здійснити перерахунок, просив зобов’язати УПФУ провести перерахунок та виплатити державну пенсію у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію, у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, починаючи з 01.01.2009 року .
В своїх письмових запереченнях на позов відповідач, вважав вимоги позивача безпідставними. Обґрунтовував свою позицію тим, позивачу пенсія як учаснику ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інваліду ІІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з участю у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, призначена із розмірів, визначених постановами КМУ № 530 від 28.05.2008 р., № 654 від 16.07.2008 р. Зазначав також, що має місце законодавча невизначеність порядку обчислення мінімальної пенсії за віком з метою реалізації положень, оскільки мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», не може бути застосований в силу ч. 3 цієї статті.
Позаяк предметом позову є нарахування та виплата основної та додаткової пенсії, в силу п. 2 ч. 1 ст.183-2 КАС України судовий розгляд справи здійснюється в порядку скороченого провадження.
Вивчення матеріалів справи та оцінка повідомлених сторонами обставин є підставою для висновку про часткове задоволення позову з таких підстав.
. Судом встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, визнаний інвалідом IIІ групи, внаслідок захворювання пов’язаного з Чорнобильською катастрофою.
Як пенсіонер позивач перебуває на обліку в УПФУ, отримує пенсію як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інвалід IIІ групи з 09.01.2009 р., розмір якої станом на 01.09.2010 року складає: 980 грн. - державна пенсія і 106 грн. 35 коп. - додаткова пенсія, які визначені на підставі постанови Кабінету Міністрів України, № 654 від 16.07.2008 р..
Позивач звернувся до УПФУ із заявою про перерахунок державної пенсії та додаткової пенсію, у розмірах, встановлених статтями 50 та 54 Закону № 796-ХІІ, але в проведенні такого перерахунку пенсії йому було відмовлено листом від 10.09.2010 р.
Між тим, в силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадови особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 49 Закону № 796-ХІІ визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону № 796-ХІІ, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по IIІ групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком.
Згідно зі ст. 50 Закону № 796-ХІІ особам, віднесеним до 1 категорії призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: інвалідам IІI групи - 50 % мінімальної пенсії за віком.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.07 р., з 01 січня 2008 року наведені вище статті викладено в новій редакції, згідно якої особам, віднесеним до категорії 1, призначалась щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: інвалідам IIІ групи - 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати додаткової пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами. У всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильської катастрофою, не може бути нижчими по ІІІ групі інвалідності – 180 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
На підставі ч. 2 ст. 152 Конституції України ці зміни втратили свою чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення № 10-рп від 22.05.2008 р. про їх неконституційність .
Після 22.05.2008 р. дія статей 50, 54 Закону № 796-ХІІ не зупинялась, вони змін не зазнавали, тобто були чинними і підлягали застосуванню до спірних правовідносин.
Враховуючи конституційні норми пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсій позивачеві не могли бути застосованими розміри, встановлені постановами Кабінету Міністрів України.
Є помилковими посилання відповідача на ч. 5 ст. 54 Закону № 796-ХІІ, якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки останній не наділений повноваженнями щодо встановлення розмірів пенсій, а зворотне свідчить про його втручання у сферу виключної компетенції законодавця всупереч Конституції України, про що зазначив Конституційний Суд України у п. 3.2 мотивувальної частини рішення від 08.09.2009 р. № 19-рп/2009.
Розрахунковою величиною для визначення державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, передбачених ст.ст. 50 і 54 Законом № 796-ХІІ, є мінімальна пенсія за віком, розмір якої, в силу ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка підлягає застосуванню за аналогією закону, був визначений на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
Положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімальної пенсії) для розрахунку пенсії позивачу, через відсутність іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, що не може впливати на реалізацію громадянином свого конституційного права на соціальний захист та його судовий захист, що випливає з ч. 4 ст. 8 КАСУ.
Наведене є підставою для висновку про те, що позивачу мав бути визначений розмір пенсії із розрахунку мінімальної пенсій за віком, передбаченої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а не у розмірі мінімальних виплат, визначених постановами КМУ, тому відповідач незаконно відмовив позивачу у перерахунку.
Слід зазначити, що на протязі 2009-2010 рр. розмір прожиткового мінімуму поетапно збільшувався, що випливає з положень Законів України ”Про державний бюджет на 2009 рік” від 26.12.2008 р. і ”Про державний бюджет на 2010 рік” від 27.04.2010 року.
Водночас, за приписами ч. 3 ст. 67 Законом № 796-ХІІ (у редакції Закону 231-V від 05.10.06 р.), яка набула чинності з 31.10.06 р., у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Тобто, підставою для перерахунку пенсії є і встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок має здійснюватися з дня встановлення цього мінімуму.
Прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, у 2009-2010 р.р. встановлювався наступними законами України:
- ст. 54 Закону України „Про Державний бюджет України на 2009 рік”: з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня – 481 - 00 грн., з 1 липня – 482 - 00 грн., з 1 жовтня - 498 - 00 грн., з 1 листопада - 573 гривні.
- ст. 52 Закону України „Про Державний бюджет України на 2010 рік”: з 1 січня 2010 р. - 695 гривень, з квітня 706 гривень, з липня 709 гривень, з 1 жовтня - 723 гривень.
Не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині зобов'язання здійснити перерахунок та виплату державної та додаткової пенсії з 01.01.2009 року, оскільки він перебуває на обліку в УПФУ з 09.01.2010 року.
Не ґрунтуються на законі і позовні вимоги в частині встановлення обов’язку УПФУ здійснити перерахунок та виплату таких пенсій довічно, оскільки судове рішення повинно бути наслідком чинного правового регулювання, і в сфері публічно-правових відносин має завданням захист прав людини від наявних дій (бездіяльності) суб’єкта владних повноважень, а не від їх припущення у майбутньому.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд вважає можливим зобов’язати здійснити такий перерахунок і виплати, з врахуванням раніше отриманих сум, державної пенсії у розмірі не нижче 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за період з 09.01.2009 року по 13.10.2010 року, тобто по день винесення судом рішення у справі, з мотивів зазначених вище.
Згідно ч. 2 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Позивачу про порушення його прав стало відоме 10 вересня 2010 року , тому строки звернення до суду з позовом не порушені.
На підставі ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», на нараховані суми пенсії, що не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 8,19, 22,46 Конституції України, ст.ст. 49, 50,54,67 Закону України «Про статус та соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ч.1 ст. 28, ч.2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 8-11, 71, 94, 160-163, 183-2 КАС України, суд -
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Путивльському районі Сумської області (вул. Кірова, 34 м. Путивль Сумської області) здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату недоотриманих сум пенсій як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС категорії 1, інваліду ІІІ групи по захворюванню щодо якого встановлено причинний зв'язок з Чорнобильською катастрофою, із розміру державної пенсії - не нижче 6 мінімальних пенсій за віком, а додаткової пенсії - 50 % мінімальної пенсії за віком, визначеної на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, починаючи з 09 січня 2009 року по 13 жовтня 2010 року .
3. В іншій частині позову відмовити.
Постанова підлягає негайному виконанню відповідачем.
Постанова суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Сумської області через Путивльський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-ти денний строк з моменту отримання копії постанови.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення розгляду справи апеляційним судом.
Суддя : підпис
Копія вірна
В.о.голови
Путивльського районного суду О.О.Толстой