cправа № 2-561/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2010 р.                                     м. Острог

Острозький районний суд Рівненської області у складі :

головуючого  -  судді Василевича О.В.

при секретарі -  Івчук Є.О.

з участю позивачки ОСОБА_1

представників позивачки – ОСОБА_2, ОСОБА_3

представника відповідача – Стецюка М.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Острозі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Грем’яцької сільської ради Острозького району Рівненської області про визнання права приватної власності на житловий будинок з надвірними будівлями,

встановив :

ОСОБА_1 звернулася до Острозького районного суду Рівненської області з позовною заявою до Грем’яцької сільської ради про визнання за нею права власності на житловий будинок з надвірними будівлями, мотивуючи свої вимоги тим, що їй на підставі свідоцтва про право власності, виданого 30.10.1990 року виконавчим комітетом Острозької районної ради народних депутатів, належить садибний житловий будинок з надвірними будівлями, що в АДРЕСА_1 та згідно рішення № 272 від 14.10.2008 року Грем’яцької сільської ради Острозького району Рівненської області адресний номер її будинку було змінено на АДРЕСА_1. Вказує, що свідоцтво про право власності нею було втрачено, про що вона зробила відповідне оголошення. Окремо зазначає, що після звернення до Грем’яцької сільської ради із заявою про видачу дублікату втрачено свідоцтва, їй  у  видачі останнього було відмовлено. Крім того зазначає, що нею самовільно було добудовано до садибного житлового будинку: прибудову-а, та сарай-Є, які збудовані в межах земельної ділянки на якій розташований житловий будинок з надвірними будівлями, та самовільне будівництво прибудови-а та сараю-Є було здійснено без порушення прав та інтересів інших осіб. Вказує, що на даний час звернутися до органу, який видав їй свідоцтво про право власності на житловий будинок не має можливості , так як відповідно до рішення Острозької районної ради народних депутатів № 93 від 22 травня 1992 року виконавчий комітет Острозької районної ради народних депутатів, який видав їй свідоцтво про право власності, був розпущений (ліквідований). Вказує, що відсутність правовстановлюючого документу на садибний житловий будинок з надвірними будівлями, що в АДРЕСА_1, позбавляє її як власника будинку в повній мірі розпоряджатися нерухомим майном, що й спонукало  звернутися до суду.

    На підставі викладеного позивачка просить визнати за нею право власності на садибний житловий будинок з надвірними будівлями, що в АДРЕСА_1 та на самовільно збудовані прибудову-а та сарай-Є, з покладенням на неї судових витрат.

    В судовому засіданні позивачка та її представники позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили позов задовольнити з підстав, викладених у ньому.

    Представник відповідача Грем’яцької сільської ради Острозького району Рівненської області позовні вимоги визнав та не заперечував проти визнання за позивачкою права власності на житловий будинок та самовільно збудовані прибудову-а та сарай-Є, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1.

    Суд, заслухавши пояснення позивача, його представників, представника відповідача, перевіривши матеріали справи, дослідивши надані позивачем докази вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

    Судом встановлено, що позивачці на підставі свідоцтва про право власності, виданого 30.10.1990р. виконкомом Острозької районної ради народних депутатів, яке нею було втрачено, належить садибний житловий будинок з надвірними будівлями, що в АДРЕСА_1, що не заперечується відповідачем та підтверджується листом КП «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації» № 4075 від 03.09.2010 року.

Згідно довідки Грем’яцької сільської ради Острозького району Рівненської області №529 від 09.09.2010 р. адресний номер домоволодіння, яке належить позивачці, був змінений відповідно до рішення Грем’яцької сільської ради Острозького району Рівненської області № 272 від 14.10.2008 р. на АДРЕСА_1.

З пояснень позивачки судом встановлено, що нею було втрачено правовстановлюючий документ на житловий будинок, про що вона зробила повідомлення в пресі, що підтверджується  відповідним оголошенням в газеті «Об’ява» № НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1  

    З архівного витягу рішення Острозької районної ради № 93 від 22.05.1992р. та листа Острозької районної ради Рівненської області вих.№ 35/03-8 від 04.02.2010 р. вбачається, що у зв’язку з утворенням районної державної адміністрації виконавчий комітет Острозької районної ради народних депутатів було розпущено.      

    Таким чином, позивачка позбавлена можливості звернутися до органу, який видав свідоцтво про право власності на житловий будинок, та отримати дублікат останнього, оскільки органу, який видавав таке свідоцтво не існує.  

    З рішення Грем’яцької сільської ради Острозького району Рівненської області № 477 від 14.10.2010 року, судом встановлено, що для ОСОБА_1 за рахунок земель, що перебувають у її користуванні було безоплатно передано у власність земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, що в АДРЕСА_1.

З пояснень позивачки та технічного паспорта на садибний житловий будинок з надвірними будівлями, що в АДРЕСА_1 та листа  КП «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації» № 4075 від 03.09.210 р. судом встановлено, що позивачкою самовільно збудовано прибудову-а та сарай-Є.

З пояснень позивачки, представника відповідача та плану земельної ділянки, який міститься в технічному паспорті на домобудівлю вбачається, що самовільно збудовані прибудова-а та сарай-Є, знаходяться в межах земельної ділянки, яка перебуває у фактичному користуванні позивачки та яка згідно рішення Грем’яцької сільської ради № 477 від 14.10.2010р. передана їй у власність.  

Відповідно до погодження інспектуючих служб щодо самовільного будівництва господарських будівель від 04 жовтня 2010 року та висновку відділення з питань НПД Острозького РВ ГУ МНС України в Рівненській області від 04.10.2010 р., вбачається що самовільне будівництво прибудови-а та сараю-Є, що в АДРЕСА_1, відповідає діючим СНіП та ППБ України та погоджено начальником відділу містобудування, архітектури та ЖКГ Острозької районної державної адміністрації, головним санітарними лікарем Острозького району, головним державним інспектором по пожежному нагляду Острозького району та сільським головою Грем’яцької сільської ради Острозького району Рівненської області, про що свідчать підписи уповноважених осіб, які скріплено відповідними печатками.

Судом встановлено, що позивачка з 08.03.1973 р. перебувала у шлюбі з ОСОБА_6, який 08.06.2010 р. помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть, та згідно довідки Острозької районної державної нотаріальної контори № 476/01-14 від 19.10.2010 року і витягу із спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 24447712 від 11.08.2010 року, вбачається що після смерті ОСОБА_6 було заведено спадкову справу № 301 за 2010 рік та згідно даних спадкового реєстру заповітів від імені спадкодавця ОСОБА_6 в нотаріальних конторах або в сільських радах не посвідчувалося. Від ОСОБА_1 подано заяву про прийняття спадщини за законом. Відомості про інших спадкоємців в Острозькій ДНК відсутні.

Відповідно до довідки Грем’яцьої сільської ради Острозького району Рівненської області №532 від 09.09.2010 року, позивачка ОСОБА_1 зареєстрована та проживає одна в житловому будинку з надвірними будівлями, що в АДРЕСА_1.

Таким чином, з пояснень позивачки та її представників, представника відповідача, судом встановлено, що інші особи, які вправі в порядку спадкування претендувати після смерті    ОСОБА_6 на частину житлового будинку, відсутні, що також підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст.392 Цивільного кодексу України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Встановлені судом обставини, які підтверджуються матеріалами справи, дають підстави суду дійти до висновку про те, що власником садибного житлового будинку з надвірними будівлями, що в АДРЕСА_1 є ОСОБА_1, та нею було втрачено свідоцтво про право власності на даний садибний житловий будинок з надвірними будівлями, яке вона в позасудовому порядку намагалася відновити, проте в результаті вжитих заходів не вдалося отримати дублікат правовстановлюючого документа, так як орган, який його видав, на даний час не існує, а тому позовні вимоги в частині визнання за нею права власності на садибний житловий будинок з надвірними будівлями внаслідок втрати документа, який засвідчує її право власності, підлягає до задоволення.

Відповідно до ч.1, 3, 4, 5 ст.376 ЦК України житловий будинок,  будівля,  споруда,  інше нерухоме майно вважаються  самочинним  будівництвом,  якщо  вони  збудовані або будуються  на  земельній  ділянці,  що  не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил; право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно; якщо  власник  (користувач)  земельної  ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою,  яка здійснила  (здійснює)  самочинне  будівництво  на  його  земельній ділянці,  або  якщо  це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою,  яка здійснила (здійснює) самочинне  будівництво, або за її рахунок; на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

    В матеріалах справи відсутні та судом не здобуто доказів, які б вказували на здіснення позивачкою самовільного будівництва прибудови-а та сараю-Є по АДРЕСА_1 з порушенням будівельних норм і правил або з порушенням прав інших осіб чи за межами земельної ділянки, яку було надано позивачці у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд.

    За таких обставин позовні вимоги в частині визнання права власності за позивачкою на самовільно збудовані прибудову-а та сарай-Є також підлягають задоволенню, при цьому суд виходив з наступного.

Суд встановлено та підтверджується матеріалами справи, що самовільно збудовані господарські споруди розташовані на земельній ділянці, яка знаходяться у фактичному користуванні позивачки та яку було їй передано в приватну власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд площею 0,25 га за адресою АДРЕСА_1, тобто за адресою за якою знаходиться належний їй на праві власності садибний житловий будинок з надвірними будівлями, крім того позивачкою було здійснено  погодження інспектуючих служб щодо здійсненого нею самовільного будівництва, під час якого було встановлено, що будівлі відповідають діючим БНіП та ППБ України, а відтак судом не було здобуто та в матеріалах справи відсутні докази, які б вказували на те, що прибудова – а та сарай – Є були збудовані з порушенням прав інших осіб або за межами земельної ділянки, яку було виділено для позивачки.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають до задоволення як такі, що підтверджені матеріалами справи, ґрунтуються на нормах чинного законодавства та не спростовані належними та допустимими доказами відповідачем.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 11, 16, 328, 376, 381, 392 ЦК України, суд –

вирішив :

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право приватної власності на садибний житловий будинок, що складається з : коридору – 1-1, коридору – 1-2, житлової – 1-3, житлової – 1-4, житлової – 1-5, житлової – 1-6, загальною площею 55,6 кв.м., вартістю 54 375 грн., та надвірні будівлі: вх.ганок – а-1 – вартістю 174 грн., сарай – Б – вартістю 15 864 грн., літня кухня – В – вартістю 37 462 грн., погріб – Г- вартістю 2 945 грн., колодязь – Д – вартістю 7 603 грн., вбиральня – Е – вартістю 1 612 грн., сарай – Ж – вартістю 1 644 грн., огорожа №1 – вартістю 2 486 грн., ворота №2 – вартістю 316 грн., в тому числі самовільно збудовані : прибудова – а – вартістю 3 562 грн., сарай - Є – вартістю 2 983 грн., всього загальною вартістю 131 026 грн., що розташовані в АДРЕСА_1.

Апеляційна  скарга  на  рішення  суду  подається протягом десяти днів з дня його проголошення.  Особи,  які брали  участь  у справі,  але  не  були  присутні  у  судовому  засіданні  під  час проголошення судового рішення,  можуть  подати  апеляційну  скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення  суду  набирає  законної  сили  після  закінчення строку для подання апеляційної скарги,  якщо апеляційну скаргу  не було подано.  У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не  скасовано,  набирає  законної  сили  після   розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Острозького районного суду                         Василевич О.В.