Справа  № 2-878/10

Рішення

Іменем     України

22 вересня 2010  року                                              Комсомольський міський суд

                                         Полтавської області

в складі головуючого судді                              Окунь Т.В.

при секретарі                                      Гончар С.Т.

представника позивача                      Коваленко М.А.

відповідачів                                                                                    ОСОБА_2, ОСОБА_3

представника відповідача                                                              ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Комсомольську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерний банк „УкргазБанк” до ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки (треті особи : Національний Банк України, орган опіки та піклування виконкому Комсомольської міської ради), за зустрічною позовною заявою ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства акціонерний банк „УкргазБанк” про зміну умов кредитного договору,

в с т а н о в и в:

    П АТ  АБ „Укргазбанк” звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просить стягнути з відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_3 в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором, і в рахунок погашення згаданої заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, з прийняттям рішення про виселення всіх мешканців житлового приміщення.

Зазначені вимоги,  підтримані позивачем в судовому засіданні, обґрунтовуються посиланням на порушення ОСОБА_5 умов кредитного договору, всупереч яким вона не виконує взяті за договором зобов’язання по поверненню кредиту, внаслідок чого станом на 22.02.2010 року  утворилась заборгованість на загальну суму 26595, 22 доларів США.

Відповідач ОСОБА_5 позов не визнала, звернувшись до суду із зустрічною позовною заявою про зміну умов кредитного договору в частині визначення його ціни (а.с. 39-41). До суду відповідач не з’явилась, уповноваживши відповідною довіреністю представляти свої інтереси в суді ОСОБА_4.(а.с. 37)

Відповідач ОСОБА_3 позов не визнав, підтримавши позицію співвідповідача ОСОБА_5 Погашення заборгованості за кредитом вважає можливим лише за умови зміни ціни договору.

Відповідач ОСОБА_2 заперечила позов з мотивів порушення прав її малолітньої дитини в разі звернення стягнення на предмет іпотеки.

    Залучені до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог НБУ та орган опіки та піклування (а.с. 81) до суду не з’явились, направивши відповідні заяви про розгляд справи у відсутність своїх представників з  викладенням власної позиції по справі в письмовому вигляді (а.с. 90-92, 97).

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані ними на обґрунтування заявлених вимог та заперечень докази, вважає, що позов ПАТ ”Укргазбанк” підлягає  задоволенню, а зустрічний позов ОСОБА_5 є необґрунтованим з таких підстав:

Судом встановлено, що 04 липня 2008 року між ПАТ АБ „Укргазбанк” та відповідачем ОСОБА_5 був укладений кредитний договір № 615 к-ф, за умовами якого  Банк надав Позичальнику грошові кошти в сумі 25 000 доларів США зі строком користування до 03 липня 2028 року , а Позичальник взяв на себе обов’язок перераховувати Банку проценти за користування кредитом у розмірі 13,8 % річних згідно з графіком повернення Кредиту та сплати відсотків, який є невід’ємною частиною договору (а.с. 12-14). Згаданий договір був забезпечений договорами поруки, укладеними Банком в цей же день – 04 липня 2008 року з ОСОБА_3 (а.с. 18), за яким  останній поручився перед Кредитором за належне виконання ОСОБА_5 взятих на себе зобов’язань, та договором іпотеки (а.с.15-17), згідно з яким майновий поручитель – ОСОБА_2 передала в іпотеку Банку /Іпотекодержателю/ належну їй на праві власності  2-х кімнатну квартиру житловою площею 27,53 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_2.  За згодою сторін предмет іпотеки  було оцінено вартістю 170 000 грн.  

На виконання умов кредитного договору, надання кредиту було проведене позивачем шляхом видачі ОСОБА_5 готівки через касу Банку (а.с. 22), тобто взяті за договором зобов’язання позивач виконав повністю.

Проте, в порушення п.п. 3.3.3, 3.3.4 Договору,  взяті  зобов’язання по поверненню сум кредиту та сплаті процентів за користування кредитом, не виконує відповідач. Згідно представленого Банком розрахунку /механізм проведення якого не заперечується відповідачами/ станом на 22 лютого 2010 року загальна сума заборгованості по кредитному договору № 615 к-ф від 04 липня 2008 року становить 26 595, 22 доларів США  (з них 24 662, 18 доларів США по тілу кредиту (а.с.20-21).

Обґрунтовуючи заперечення проти позову, представник відповідача ОСОБА_5, посилалась на незаконність визначення ціни договору в іноземній валюті та істотну зміну обставин, якими сторони керувались під час його укладення, що на її думку, відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.652 ЦК України є підставою для задоволення  позову ОСОБА_5 та зміни умов кредитного договору в частині визначення ціни договору в національній валюті за курсом НБУ на час укладення кредитного договору, що є предметом спору в суді.

Визначаючи характер спірних правовідносин та правову норму, яку належить до них застосувати, суд виходить з наступного:

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються гл.16, 47-51,71 ЦК України, ЗУ “ Про захист прав споживачів”, ЗУ “Про банки і банківську діяльність” та  умовами укладених сторонами договорів.

Відповідно до ч.2 ст.652 ЦК зміна договору допускається лише при наявності одночасно чотирьох обов’язкових умов, в т.ч. тієї умови, що в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане. Отже,  має припускатися, що сторони при укладенні договору виходили з того, що такої зміни обставин не відбудеться, тобто не могли розумно передбачити можливість її настання.

Сторони за оспорюваним кредитним договором передбачили виконання грошових зобов’язань позичальника в іноземній валюті, а укладенню договору передувала заява позичальника – фізичної особи (а.с.69-72), підписанням якої відповідач підтвердила надання Банком повного об’єму інформації, передбаченої п.2 ст.11 ЗУ “Про захист прав споживачів”, в т.ч. інформації стосовно переваг та недоліків запропонованої схеми кредитування та можливих валютних ризиків.

Оцінюючи наведені ОСОБА_5 мотиви, як підставу для зміни договору у зв’язку з істотною зміною  (в даному випадку зміною курсу валюти) та враховуючи правовий режим здійснення валютних операцій на території України, в т.ч. відсутність законодавчо закріпленої  стабільності іноземної валюти по відношенню до гривні, суд вважає, що укладаючи кредитний договір, ОСОБА_5 була обізнана з усіма умовами договору, і на час його укладання не існувало ніяких інших умов /в усякому разі суду ОСОБА_5 вони не представлені/, які б примусили її прийняти ці умови на вкрай невигідних для себе умовах.

Не є таким, що заслуговує на увагу мотив відповідача  щодо її необізнаності  стосовно валютних ризиків, оскільки будучи абсолютно вільною у виборі виду кредиту, вона обрала саме валютний кредит.

Отже, факт істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладанні договору, стороною відповідача не доведений,  тому підстав для зміни договору і задоволення позовних вимог ОСОБА_5 немає, а аналіз наданих по справі доказів дає  суду підставу дійти висновку про порушення нею взятого за кредитним договором зобов’язання /в формі його неналежного виконання/ повернути кредит та проценти за його використання в строки, визначені кредитним договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

За умовами укладеного договору п.3.2.5 (а.с.12,14) банк має право достроково витребувати наданий кредит, в т.ч. звернути стягнення на заставлене майно у випадку прострочення сплати відсотків за користування кредитом згідно з Графіком за будь-який період. Відповідно до ст. ст. 1054, 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів.

Порука та іпотека, як види забезпечення виконання ОСОБА_5 основного зобов’язання за кредитним договорам, мають правові наслідки лише у разі порушення боржником зобов’язання, яке було забезпечене відповідним чином (ст.ст. 554, 559, 589, 590 ЦК України).

 Право Іпотекодержателя  на звернення стягнення на предмет іпотеки виникає у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання, забезпеченого іпотекою (п.3.1.6 Договору ). Іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на Предмет Іпотеки, про що письмово повідомляє Іпотекодавця з моменту порушення Боржником  будь-якого з зобов’язань за кредитним договором (п.6.2  Договору). Звернення стягнення відповідно до п. 6.4.1. Договору здійснюється шляхом переходу Предмету іпотеки у власність Іпотекодержателя в рахунок погашення заборгованості (а.с. 15-17).

Отже, приймаючи до уваги, що ОСОБА_5 порушила взяті за кредитним договором зобов’язання, Іпотекодержатель, письмово попередивши іпотекодавця (а.с. 24) щодо можливого /в разі непогашення заборгованості в установлений строк/ ініціювання процедури примусового стягнення заборгованості за кредитним договором за рахунок Предмету іпотеки, набув право звернути стягнення на предмет іпотеки відповідно до положень п.3.2.8 Кредитного договору, п.6.1, 6.2. Договору іпотеки та ст.ст.589,590 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 33 Закону України „Про іпотеку”  у разі невиконання боржником основного  зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.  

    Приймаючи до уваги розмір заборгованості, що утворилась за основним зобов’язанням боржника та вартість предмету іпотеки, яким забезпечувалось основне зобов’язання, тобто, з врахуванням співмірності майнової вимоги іпотекодержателя вартості предмету іпотеки, суд вважає вимогу позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки цілком обґрунтованою.

     Відповідає положенням  ЗУ “Про іпотеку” вимога позивача про виселення боржника із займаного житлового приміщення, і не є порушенням права малолітньої дитини, задоволення вимог стосовно виселення усіх мешканців із спірного житлового приміщення, оскільки відповідно ч. 2 ст. 39 Закону України „Про іпотеку” одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд, за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення  мешканців , якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення. Згідно із ст.40  ЗУ “Про іпотеку” звернення стягнення на предмет іпотеки є підставою для виселення всіх мешканців , за винятком наймачів та членів їх сімей.

    Вирішуючи питання  щодо наявності правових підстав для застосування поруки , як виду забезпечення основного зобов’язання Позичальника, суд виходить з наступного:

Згідно з п.1.3 Договору відповідальність поручителя виникає як у випадку невиконання Позичальником будь-якої частини Зобов’язання, так і при невиконанні Позичальником Зобов’язань в цілому. Відповідно до узгодженого сторонами порядку виконання зобов’язання Поручителем  Кредитор набуває право вимагати від Поручителя  виконання зобов’язання, що витікає  із Кредитного договору при умові, якщо в установлений Договором строк виконання Позичальником Зобов’язання в цілому чи в будь-якій його частині не будуть виконані , а також при умові обов’язкового направлення Поручителю повідомлення з вимогою виконати зобов’язання Позичальника в цілому (або в тій чи іншій частині ( п.2.1. Договору). Відповідно до загальної норми щодо правового наслідку порушення зобов’язання, забезпеченого порукою /ст. 554 ЦК України/ у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники . Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, та інше.

Отже, приймаючи до уваги, що ОСОБА_5 порушила взяті за кредитним договором зобов’язання, Банк, письмово попередивши ОСОБА_3 (а.с. 25) щодо можливого /в разі непогашення заборгованості в установлений строк/ ініціювання процедури примусового стягення заборгованості за кредитним договором, набув право вимагати виконання основного зобов’язання шляхом покладення солідарної відповідальності на боржника та поручителя відповідно до положень п.3.2.8 Кредитного договору, п.12,1.3.Договору поруки та ст.ст.554 ЦК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 610, 1054 ЦК України, ст. 33, 39 Закону України „Про іпотеку”, ст.ст. 213, 215 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства акціонерний банк „УкргазБанк” задовольнити повністю.

Стягнути солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_3 на користь  ПАТ АБ “УкргазБанк” заборгованість за кредитним договором № 615 к-ф від 04.07.2008 року в розмірі 26 595, 22 доларів США.

 В порядку погашення заборгованості за кредитним договором № 615 к-ф від 04.07.2008 року звернути стягнення на предмет іпотеки  -  двокімнатну квартиру, загальною площею 43,93 кв.м.,  яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 з початковою ціною реалізації 170 000 грн.  

    Виселити ОСОБА_2, ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1, з жилого приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.  

    Стягнути з ОСОБА_5, ОСОБА_3 ОСОБА_2 на користь ПАТ АБ “УкргазБанк” судові витрати в сумі по 606 грн.66 коп. з кожного.  

    Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Полтавської області протягом 10 днів з дня його проголошення.  

        Суддя                                 Т.В. Окунь