Справа № 2-1246/10

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

26 серпня 2010 року                                                               Комсомольський міський суд

                                                                                                                  Полтавської області  

в складі : головуючого судді                                                              Окунь Т.В.

                 при секретарі                                                                    Гончар С.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Комсомольську цивільну справу за позовом ОСОБА_1, що діє в інтересах недієздатного ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Комсомольську про визнання дії протиправною,  зобов’язання здійснити перерахунок та виплату пенсії,

встановив    

В травні 2010 року позивач звернулась до суду із зазначеним позовом, згодом уточнивши заявлені вимоги (а.с. 29), в якому просила визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії її чоловікові – ОСОБА_2, який є інвалідом 1 групи внаслідок ЧАЄС і визнаний недієздатним за рішенням суду (а.с. 10), зобов’язавши відповідача здійснити такий перерахунок у відповідності до ст.ст. 49, 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.01.1991 р. № 796-ХП (далі - Закон), виплатити недонараховані суми пенсії починаючи з 01.01.2005 року до 01.01.2008 року, та починаючи з 22.05.2008 року відповідно , зобов’язати відповідача усунути порушення діючого законодавства і в подальшому здійснювати нарахування пенсії у відповідності до Закону.  

    Заявлені вимоги обґрунтовуються посиланням на порушення відповідачем положень ст.ст.4,28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст.ст.50,54 «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» , згідно з якими розмір пенсії для осіб, інвалідність яких пов’язана з Чорнобильською катастрофою, визначається виходячи з розрахунку - зокрема по 1 групі інвалідності не нижче 10 мінімальних пенсій за віком та надбавки у розмірі 100 % мінімальної пенсії. З відповідною заявою про здійснення перерахунку позивач звернулась до УПФУ  в березні 2010 року , але у здійсненні такого перерахунку їй було відмовлено.

Відповідач позов не визнав з підстав, викладених в письмовому запереченні проти позову. Через необґрунтованість позовних вимог в задоволенні позову просить відмовити повністю (а.с. 20-21).

      До суду сторони не з’явились, направили заяви про розгляд справи за їх відсутності (а.с. 21-28)

             Розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши докази, надані сторонами на обґрунтування пред’явлених вимог та заперечень, суд находить позов таким, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних мотивів .

    Судом встановлено, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, і з 19 грудня 2001 р. – є інвалідом 1 групи 1 категорії за захворюванням, пов’язаним з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС безстроково (а.с.6-8), в зв’язку з чим перебуває на пенсійному обліку у відповідача і отримує пенсію, як учасник ліквідації наслідків на ЧАЄС  .

    Визначаючи характер спірних правовідносин та правову норму, яку належить до них застосувати, суд виходить з наступного:

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров’я визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

За ст.ст. 54, 50 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивач має право на державну пенсію у розмірі, не нижче 10 мінімальних пенсій за віком, та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 100 процентів мінімальної пенсії за віком.    

Обґрунтовуючи заперечення проти позову, відповідач посилається на те, що призначаючи позивачеві пенсію, розмір якої ним на разі оспорюється, УПФУ в м. Комсомольську Полтавської області діяло в межах наданих повноважень та у відповідності до вимог чинного законодавства, яким не визначено механізм застосування мінімальної пенсії за віком до спірних правовідносин. Пенсія позивачеві призначена та виплачується на підставі постанов Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» та від 16.07.2008 р. № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», виходячи із розміру 19,91 грн., що даний час становить 1914 грн. 00 коп., і на думку відповідача не суперечить Закону.  

Крім того, протягом періоду з 01.11.2005 року до 31.12.2005 року позивач перебував на іншому виді пенсійного забезпечення, в зв’язку з чим  права на призначення пенсії протягом заданого часу за спеціальним Законом не має.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 8 ЦПК України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному  договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, тому при визначенні розміру пенсії позивачеві суд застосовує норми ст.ст. 50 та 54 Закону, які мають пріоритетну силу над зазначеними підзаконними актами Кабінету Міністрів України.

За змістом  ст.ст. 54, 50 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивач, як інвалід 1 групи 1 категорії потерпілих від наслідків ЧАЄС має право на державну пенсію у розмірі не нижче 10 мінімальних пенсій за віком, та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 100 процентів мінімальної пенсії за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається за правилами, передбаченими ч.1 ст.28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» /в редакції, що діє з 12.01.2005 року /, яка передбачає, що мінімальний розмір пенсій за віком встанавлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Отже, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму, і перерахунок призначеної пенсії має проводитись виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.

Наявність норми про застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом (ч. 3 ст. 28), та відсутність іншого нормативно-правового акту, який визначав би розмір мінімальної пенсії за віком, є підставою для застосування судом при розгляді даного публічно-правового спору аналогії закону на підставі ч. 7 ст. 8 ЦПК України.

Разом з тим, пенсія позивачеві була призначена в розмірі та відповідно механізму, визначеному постановами Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 р. та № 654 від 16.07.2008 р., що на час звернення до суду становить 1914 грн., де: 1200 грн. – мінімальний розмір пенсії інваліду 1 групи, 171,90 грн. – додаткова пенсія інваліду 1 групи, 286,50 грн. – підвищення інваліду війни 1 групи, 70 грн. – цільова грошова допомога інвалідами війни, 71,25 грн. – доплата по постанові КМУ № 1375 від 23.21.2009 р., що прямо суперечить і істотно звужує право позивача на отримання пенсії у встановленому Законом розмірі.  

    Отже, не є такими, що ґрунтуються на Законі посилання відповідача на те, що порядок обчислення пенсії позивачеві визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених Законом. Приймаючи рішення про призначення позивачеві державної та додаткової пенсії, як учаснику ЧАЄС виходячи з з розрахункової величини у розмірі  19,91 грн..,  відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому вимога позивача про визнання такого рішення протиправним та зобов’язання Управління ПФУ в м. Комсомольську провести  перерахунок та після його проведення виплатити різницю в отриманій та перерахованій державній пенсії є обґрунтованою і такою, що підлягає до задоволення,   але лише в частині вимог щодо проведення перерахунку та виплати  пенсії, починаючи з дати набрання чинності  ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», тобто з 12.01.2005 року  /за виключенням періоду з 01 листопада 2005 року до 31.12.2005 року, протягом якого позивач  отримував пенсію відповідно до положень ЗУ № 796-ХП, що згідно із ст.6 ЗУ ”Про пенсійне забезпечення” виключає призначення та виплату іншої державної пенсії/.

З огляду на вищенаведене,  суд наголошує на тому, що відповідач протягом періоду з 12.01.2005 року до 01 листопада 2005 року, з 01.01.2006 року до 31.12.2007 року, і починаючи з 22.05.2008 року повинен був провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 як інваліду 1 групи внаслідок ЧАЄС основну  державну пенсію у розмірі не менше 10 мінімальних пенсій за віком, та додаткову пенсію з розрахунку 100% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

На підставі викладеного, керуючись ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст.ст.88, 213,215 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в  :

    Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

    Визнати протиправними дії Управління ПФУ в м. Комсомольську щодо виплати державної та додаткової пенсії ОСОБА_2 з 12 січня 2005 року до 01 листопада 2005 року, з 01 січня 2006 року до 31 грудня 2007 року, і починаючи з 22.05.2008 року у розмірі меншому, ніж встановлено ст.50 та п.4 ст.54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ”.

    Зобов’язати Управління ПФУ в м. Комсомольську,   з урахуванням раніше  виплачених коштів,   здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_2, протягом періоду з 12 січня 2005 року до 01 листопада 2005 року, з 01 січня 2006 року до 31 грудня 2007 року, і починаючи з 22 травня 2008 року   державну пенсію з розрахунку не менше 10 мінімальних пенсій за віком, та додаткову пенсію з розрахунку 100 % мінімальної пенсії за віком, який визначається згідно із ст.28  ЗУ “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування ”.

    В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

    Судові витрати по справі компенсувати за рахунок Державного бюджету України.

    Судове рішення  може бути оскаржене до  апеляційного суду Полтавської області  протягом 10 днів з часу його проголошення.

  Суддя:                                                                                                        Т.В. Окунь