Справа 2-716/2010р.

У Х В А Л А

    30 серпня 2010р.             Ренійський районний суд Одеської області

    в складі:  головуючого  судді Дудник В.І.,

            при секретарі Пройка С.В.,

                            за участю: позивача ОСОБА_1,

                                               представника позивача ОСОБА_2,

                                               відповідачки ОСОБА_3,

                                               представника відповідача ОСОБА_4,

                                               третьої особи ОСОБА_5  

    розглядаючи на стадії попереднього розгляду в м. Рені справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 (третя особа – ОСОБА_5)  про визнання договору дарування дійсним та визнання права власності на нерухоме майно,-

В С Т А Н О В И В

    Позивач ОСОБА_1 звернувся із позовом до відповідачки   (третя особа – ОСОБА_5) з вимогами про  визнання   договору дарування дійсним та визнання права власності на нерухоме майно, а саме: будинок АДРЕСА_1, мотивуючи тим, що 21 листопада 2009 р. він домовився з відповідачкою про дарування йому належного відповідачці на праві власності вказаного будинку, про що 21.11.2009 р. між ними був укладений договір дарування. З договором дарування була також ознайомлена третя особа по справі, це син відповідачки, який мешкає разом із нею у вказаному будинку. Одразу ж після укладання договору дарування, відповідачка передала позивачу документи на будинок та ключі та одночасно домовилися, що пізніше оформлять договір дарування в нотаріальному порядку. Однак, через деякий час, на запропонування позивача оформити договір дарування в нотаріальному порядку, відповідачка відмовилась від цього, пояснивши це поганим самопочуттям. У зв’язку з цим, на підставі ст. 220 ЦК України позивач звернувся до суду із вищезазначеними вимогами.      

           02.08.2010 р. відповідачка надала до суду заяву від свого імені, в якій висловила незгоду із обставинами викладеними в позовній заяві та відповідно й не визнала позовні вимоги позивача. 27.08.2010 р. від відповідачки та третьої особи по справі суд отримав заперечення на позовну заяву. Свої заперечення відповідачка та третя особа мотивували тим, що відповідач спільно зі своєю дружиною та трьома дітьми мешкають по сусідству. Згодом, як сусіди, відповідач та його дружина почали запропоновувати їй та її сину свою допомогу у вирішені побутових питань, у придбані харчів, приготуванні їжі і т.і. Оскільки відповідачка знаходиться у пристарілому віці, її стан здоров’я поганий, а її син (третя особа по справі) є інвалідом ІІ-ої групи, вони від запропонованої допомоги не відмовлялися. За надані послуги відповідачка, як власниця свого будинку, дозволяла відповідачу та його сім’ї обробляти свій город, на умовах, що врожай будуть ділити порівну. На початку 2010 р. позивач із дружиною звернулися до неї з питанням про підписання документу стосовно приватизації їхньої земельної ділянки. У відповідачки ніяких претензій до цього питання не було, а оскільки питання щодо приватизації земельної ділянки вирішалося безкоштовно, позивач запропонував їй свою допомогу щодо вирішення питання для неї у приватизації земельної ділянки, яка їй належить, на що відповідачка погодилась. У зв’язку з цим, відповідачка віддала позивачу усі документи, які свідчать про право власності на будинок АДРЕСА_1. Згодом позивач надав їй документи для підписання. Оскільки документ був надрукований на українській мові, яку вона не розуміє, вона підписала документ не прочитавши його, що пізніше зробив й її син, також підписав не ознайомившись. У зв’язку із викладеними обставинами, відповідачка та третя особа вважають, що позивач незаконно, шляхом обману намагався заволодіти будинком, якій їй належить на праві власності. Мови про дарування будинку, не було і бути не може, оскільки іншого житла в неї та в її сина – інваліда, не має, а подарувавши своє житло, вона розуміє, що залишиться на вулиці разом із своїм сином. Так, відповідачка та третя особа просили в позові відмовити.                

           В ході попереднього розгляду справи сторони оголосили, що вони добровільно домовилися про вирішення спору, у зв’язку із чим надали суду мирову угоду, якою визначені умови мирової угоди.

    Сторони умови мирової угоди прийняли на таких умовах: ОСОБА_1 відмовляється від своїх позовних вимог, а ОСОБА_3 відшкодовує вартість грошових витрат, понесених ОСОБА_1 на поліпшення спірного нерухомого майна, витрат по догляду та допомозі відповідачці, витрат на сплату комунальних послуг та витрат понесених на судовий розгляд справи –  загальною сумою в розмірі 13 000 грн., половина з яких виплачується після повернення ОСОБА_1 ОСОБА_3 правовстановлюючих документів на житловий будинок з надвірними будівлями, що розташований у АДРЕСА_1, переданих нею ОСОБА_1, а інша половина сплачується на протязі трьох місяців  після сплати першої частини.        

            Таким чином, до прийняття судового рішення по справі сторони уклали мирову угоду, яку оформили письмово, надали суду і просять її затвердити та закрити провадження по справі. Текст мирової угоди скріплено підписами сторін.

На затвердженні мирової угоди сторони наполягають.

Вивчивши матеріали справи, надану сторонами мирову угоду, суд приходить до висновку, що запропонований сторонами варіант мирової угоди вирішує суперечку по суті, не протиріччить закону, не порушує чиїх – небудь прав та інтересів, що охороняються законом, і може бути прийнятий і затверджений судом.

Згідно із ч.1 п. 4 ст.205 ЦПК України, укладення сторонами мирової угоди є підставою для закриття провадження по справі. Наслідки затвердження мирової угоди і закриття провадження по справі за даною підставою, передбачені ст. 206 ЦПК України, сторонам роз'яснені.

    На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 175, 205, 206 ЦПК України, -

У Х В А Л И В

    По цивільній справі № 2-716/2010 р. за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 (третя особа – ОСОБА_5)  про визнання договору дарування дійсним та визнання права власності на нерухоме майно - затвердити між сторонами мирову угоду на наступних умовах:

            1. Відповідачка ОСОБА_3 відшкодовує позивачеві ОСОБА_1 кошти в розмірі 13 000 грн., що становлять витрати понесені ОСОБА_1 на поліпшення спірного нерухомого майна, витрат по догляду та допомозі відповідачці, витрат на сплату комунальних послуг та витрат понесених на судовий розгляд справи, половина з яких виплачується після повернення ОСОБА_1 ОСОБА_3 правовстановлюючих документів на житловий будинок з надвірними будівлями, що розташований у АДРЕСА_1, переданих нею ОСОБА_1, а інша половина сплачується на протязі трьох місяців  після сплати першої частини.      

2. Позивач ОСОБА_1 відмовляється від своїх позовних вимог до ОСОБА_3 у вигляді визнання договору дарування дійсним та визнання права власності на житловий будинок з надвірними будівлями, що розташований у АДРЕСА_1.  

3. Судові витрати по справі сплачені ОСОБА_1 під час подання позову до суду, а саме: державне мито в сумі 100 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн. – розподілити порівну між позивачем ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_3.      

У зв’язку із затвердженням мирової угоди, провадження по справі – закрити.

           У відповідності зі ст.ст. 293-294 ЦПК України, ухвалу може бути оскаржено  до апеляційного суду Одеської області шляхом подання заяви про її апеляційне оскарження протягом п’яти днів з дня її постановлення  та подання апеляційної скарги  протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

                        Суддя                                                 В.І. Дудник