Справа № 2-1114/2010 р.

Р І Ш Е Н Н Я

             І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И          

22 вересня  2010 р.                               Ренійський районний суд Одеської області

у складі:   -     головуючого судді Дудник В.І.;

-   -     при секретарі Пройка С.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в м. Рені справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання добросовісним набувачем та визнання права власності на нерухоме майно, -

                                                          В С Т А Н О В И В:

          Відповідач ОСОБА_2 позов визнав, проти задоволення позовних вимог не заперечував, просив розглянути справу в попередньому судовому засіданні без його участі.

    Позивачка ОСОБА_1 на задоволенні позову наполягала, просила розглянути справу без її участі.

    Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення  у справі можливо  постановити при проведенні попереднього судового засідання.

    Відповідно до ч.4 ст. 130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст. 174 цього ж Кодексу. Згідно з ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

В ході розгляду справи судом були досліджені наступні докази: копія паспорту громадянина України ОСОБА_2 – ІНФОРМАЦІЯ_1; копія паспорту громадянки України ОСОБА_1 – ІНФОРМАЦІЯ_2;  копія технічного паспорту на житловий будинок з надвірними спорудами АДРЕСА_1, власником якого є ОСОБА_2; копія договору купівлі-продажу від 08.09.2004 р.; договір купівлі-продажу від 01.12.2009 р.; копія свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 09.02.2010 р. на ім’я ОСОБА_2;  розписка ОСОБА_2

Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із вищезгаданими вимогами до відповідача ОСОБА_2, зазначивши, що 01.12.2009 р. між нею та відповідачем була досягнута домовленість про купівлю житлового будинку № НОМЕР_1 з надвірними спорудами, розташованого по АДРЕСА_1 за 20 000 грн. 01.12.2009 р. позивачка та відповідач уклали між собою відповідний письмовий договір. В той же день, позивачка передала відповідачу обумовлену суму, отримання якої підтверджується договором купівлі-продажу від 01.12.2009 р., в якому зазначено, що гроші сплачені саме за купівлю нерухомості, а відповідач передав позивачці документи на житловий будинок з надвірними спорудами. Після отримання документів на житловий будинок з’ясувалося, що у проданому житловому будинку маються самовільно побудовані споруди, про що відповідач на час укладення договору купівлі-продажу не повідомив. У подальшому, відповідач узяв на себе зобов’язання узаконити усі самовільно побудовані споруди. 09.02.2010 р. відповідачем було отримано свідоцтво про право власності на житловий будинок з надвірними спорудами АДРЕСА_1. Тому, придбане позивачкою нерухоме майно було відчужено особою, яке не мала на це право. Оскільки на момент укладення угоди сторони не мали змоги укласти договір у письмовому порядку та засвідчити його нотаріально, вони домовилися зробити це згодом.  

Після вчинення правочину позивачка почала проживати у придбаному житловому будинку, організувала догляд за придбаною нерухомістю, сплачує всі необхідні комунальні платежі. З метою нотаріального засвідчення правочину, позивачка неодноразово зверталася до відповідача, однак ОСОБА_2 від посвідчення договору ухиляється, на прохання позивачки про зустріч не реагує, мотивуючи тим, що він не має на це часу та фінансової можливості. При зверненні до відповідних органів з питанням про переоформлення документації на житловий будинок на себе, позивачці було роз’яснено, що зробити це неможливо, оскільки у сторін відсутній правовстановлюючий, належним чином завірений документ на доказ вчинення правочину. Враховуючи вищенаведене, позивачка вимушена була звернутися із позовом до суду.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивачки обґрунтовані і підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

По-перше, враховуючи вищевикладене, придбане позивачем нерухоме майно було відчужено особою, яка не мала на це право. А якщо майно відчужене особою, яка не мала на це право, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо, відповідно до ст. 388 ЦК України, майно не може бути витребуване у нього (ст. 330 ЦК України).

Так, ст. 388 ЦК України передбачено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленого для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Згідно ст. 397 ЦК України, володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Право володіння чужим майном може належати одночасно двом або більше особам. Фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду. Так, позивачка, як добросовісний набувач, у відповідності ст. 330 ЦК України набула право власності на житловий будинок з надвірними спорудами № НОМЕР_1 розташований по АДРЕСА_1, придбавши у відповідача це нерухоме майно, яке відповідач фактично не мав права відчужувати. У відповідності ст. 388 ЦК України, судом було встановлено, що майно придбане позивачкою у відповідача не було загублене власником, не було вкрадено та не вибувало з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом, а тому воно не може у неї витребувано.        

По-друге, як вже вище зазначалося, між позивачкою та відповідачем була досягнута домовленість про купівлю-продаж нерухомості, згідно якої відповідач продав, а позивачка купила житловий будинок з надвірними спорудами АДРЕСА_1 за 20 000 грн. Всі умови договору сторонами були виконані, окрім однієї, договір купівлі-продажу не був нотаріально посвідчений, що є обов’язковим і як вимагає того закон.      

Згідно ст. 657 ЦК України, договір купівлі-продажу повинен бути укладений у письмовій формі і посвідчений нотаріально, якщо хоча б однією із сторін є громадянин, і недотримання цієї вимоги є підставою для визнання укладеного договору недійсним. Разом із тим, між сторонами була досягнута  взаємозгода за всіх істотних умов договору, покупець передав продавцю обумовлену суму, продавець передав покупцю документи,  нерухомість в натурі. Позивачка фактично вступила у володіння і розпорядження нерухомістю, після укладання правочину виконала поточний ремонт, організувала догляд за  майном, тобто правочин між сторонами фактично відбувся. Факти укладення угоди, передачі грошей у рахунок вартості нерухомості підтверджуються договором купівлі продажу від 01.12.2009 р.

Згідно ст. 220 ЦК України договір, укладений  із порушеннями нотаріальної форми є нікчемним. Однак, в ч. 2 вищевказаної статті зазначено, що якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається. Така можливість передбачена законом як одна із форм захисту інтересів добросовісного учасника цивільних правовідносин. Таким чином, по даній справі між сторонами при укладанні договору купівлі-продажу була досягнута угода по всіх істотних умовах: відповідачу передані гроші, позивачці – об'єкт нерухомості, яким вона на теперішній час користується, проте через нотаріальне непосвідчення договору, не може ним розпорядитися, переоформити на себе. Факти укладення угоди, передачі грошей у рахунок вартості нерухомості підтверджуються договором купівлі продажу від 01.12.2009 р., крім того, обставини продажу, передачі грошей сам відповідач не заперечує. В даний час звернення за оформленням договору купівлі-продажу є неможливим, оскільки прохання позивачки з цього приводу відповідачем не сприймаються.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Крім того, ч. 3 ст. 334 ЦК України встановлено, що право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Виходячи із вищенаведеного, угода (правочин) між сторонами відбулася, вона виконана в повному обсязі, нею були припиненні обов’язки відповідача щодо житлового будинку з надвірними спорудами та встановленні права на нерухомість у позивачки як добросовісного набувача, тому є правові підстави визнати право власності на житловий будинок з надвірними спорудами АДРЕСА_1, за позивачкою як добросовісним набувачем.

    Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 130, 174, 212, 213  ЦПК України,  ст.ст. 16, 220, 328, 330, 334, 388, 397, 657 ЦК України 2003р., -

В И Р І Ш И В :

1 . Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

2.   Визнати   ОСОБА_1   добросовісним набувачем  житлового будинку з надвірними спорудами № НОМЕР_1, розташований по АДРЕСА_1.  

3.  Укладений із порушенням вимоги про нотаріальне посвідчення договір купівлі-продажу від 01.12.2009 р., згідно із яким  ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_1 купила житловий будинок з надвірними спорудами № НОМЕР_1, який складається з: літ. «А» - житлового будинку житловою площею 45,30 кв.м.; загальною площею 85,20 кв.м.; літ. «А’» - житлової прибудови; літ «Г» - гаражу; літ. «Д» – вбиральні, 1-3 – огорожі, 4 -  споруди,  розташований по АДРЕСА_1 – за 20 000 (двадцять тисяч) грн.  -   визнати  дійсним.

4.   Визнати за ОСОБА_1   право власності  на житловий будинок з надвірними спорудами № НОМЕР_1, який складається з: літ. «А» - житлового будинку житловою площею 45,30 кв.м.; загальною площею 85,20 кв.м.; літ. «А’» - житлової прибудови; літ «Г» - гаражу; літ. «Д» – вбиральні, 1-3 – огорожі, 4 -  споруди,  розташований по АДРЕСА_1.  

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

                      Суддя  підпис                                                    В.І. Дудник

                    Копія вірна: суддя

                 Секретар

Рішення суду набрало законної сили 02 жовтня 2010 року.

                           Суддя