Справа № 2-а-1635
2010 рік
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 квітня 2010 року Тельманівський районний суд Донецької області
у складі: головуючого судді Ольховської О.В.,
при секретарі Папаяні С.М.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в смт. Тельманове справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Тельманівському районі Донецької області про перерахунок пенсії дитині-інваліду,
В С Т А Н О В И В:
Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Тельманівському районі Донецької області про перерахунок пенсії. Свої позовні вимоги мотивує тим, що вона має дитину, якій встановлено статус постраждалої від аварії на Чорнобильській АЕС, дитина – інвалід з дитинства внаслідок захворювання, яке пов’язане з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС, перебуває на обліку в УПФ України в Тельманівському районі Донецької області. Призначена їй пенсія виплачується в меншому розмірі, ніж це передбачено Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тому вона звернулась до відповідача із заявою про здійснення перерахунку пенсії, але отримала відмову у цьому. Просить визнати дії відповідача незаконними, зобов’язати відповідача здійснити перерахунок державної пенсії її сину – ОСОБА_2, як дитині-інваліду з 01.03.2006 року у відповідності до ч. 4 ст. 54 та ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із розрахунку 3 мінімальних пенсій за віком та 50 % мінімальної пенсії за віком.
Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з’явилась, надала до суду заяву про розгляд справи без її участі, на заявлених вимогах наполягала.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі та письмові заперечення проти позову, просив суд відмовити у задоволенні позову.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши надані докази в межах заявлених позовних вимог, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Позивачка ОСОБА_1 є матір’ю дитини-інваліда, що підтверджується копією посвідчення серії АЗ № НОМЕР_1 від 31.10.2006 року.
Згідно копії свідоцтва про народження серії І-НО № НОМЕР_2 від 06.02.1996 року, виданого відділом запису актів громадянського стану Тельманівського району донецької області, ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_2, в графі батько записаний – ОСОБА_3, в графі мати – ОСОБА_1.
Згідно копії посвідчення сері А № НОМЕР_3 від 16.12.1992 року, виданого Донецькою облдержадміністрацією, ОСОБА_3 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1988 році категорії 3.
Згідно копії посвідчення серії Д № НОМЕР_4 від 17.01.2007 року, виданого Донецькою облдержадміністрацією, ОСОБА_2 є дитиною, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи.
Згідно ксерокопії медичного висновку № 41 від 21.12.2004 року, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, має захворювання, яке відповідає розділу ІХ пункту 3 підпункту 3,1 Н 906 «Переліку медичних показань, що дають право на одержання державної соціальної допомоги на дітей-інвалідів віком до 16 років».
Згідно ксерокопії експертного висновку № 2879 від 07.11.2006 року, наданого Центральною дитячою спеціалізованою ЛКК по встановленню причинного зв’язку захворювань та інвалідності з дією іонізуючого випромінення та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, встановлено основний діагноз: двобічний хронічний неврит слухових нервів, тугоухість слухових нервів ІІІ-ІУ ст.., глухота. Висновок: захворювання, пов’язане з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС.
Відповідно до п. 12 Переліку хвороб і патологічних станів, ризик виникнення яких підвищується в результаті впливу на організм дитини іонізуючого випромінення та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, який затверджений наказом МОЗ України від 17.05.1997 року № 150 « Про затвердження нормативних актів щодо хвороб, при яких може бути встановлений причинний зв’язок з дією іонізуючого випромінення та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС», ОСОБА_2 має вроджену аномалію розвитку, яка не піддається корекції та потребує тривалого лікування після корекції у дитини.
Відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначені основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, оскільки, згідно ст. 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з акон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв’язання пов’язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, є потерпілі від Чорнобильської катастрофи – громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи. Так, згідно до ч. 5 ст. 27 вказаного Закону, до дітей, потерпілих від Чорнобильської катастрофи, належать неповнолітні діти, які народились після 26 квітня 1986 року від батька, який на час настання вагітності матері мав підстави належати до категорії 1, 2 або 3 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, або народжені матір’ю, яка на час настання вагітності або під час вагітності мала підстави належати до категорії 1, 2 або 3 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Стаття 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначає, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Стаття 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю для дітей-інвалідів у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком.
Згідно до ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими дітям-інвалідам – 3 мінімальних пенсій за віком.
З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-VI, який відповідно до його преамбули визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, призначення перерахунку і виплати пенсій.
Згідно ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю особам, у тому числі віднесеним до категорії 1. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень дає Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року. Частиною 3 ст. 4 Закону України «Про прожитковий мінімум» передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Статтею 65 Закону України «Державний бюджет України на 2006 рік» встановлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня – 350 гривень, з 1 квітня – 359 гривень, з 1 жовтня – 366 гривень.
Статтею 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність: осіб, які втратили працездатність: з 1 січня – 380 гривень, з 1 квітня – 406 гривень, з 1 жовтня – 411 гривень.
Статтею 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» встановлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня – 470 гривень, з 1 квітня – 481 гривня, з 1 липня – 482 гривні, з 1 жовтня – 498 гривень.
Статтею 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» від 26.12.2008 року № 835-VІ, що набрав чинності з 1 січня 2009 року встановлено, що у 2009 році установлений прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року.
Таким чином, для позивачки як матері дитини-інваліда, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи розмір державної та додаткової пенсії повинен розраховуватися, виходячи із наведених розмірів.
Суд не приймає доводи відповідача в тій частині, що КМУ своєю постановою від 16.07.2008 року № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» установив починаючи з 1 липня 2008 року доплату окремим категоріям осіб з тим, щоб їх пенсії (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсій за особливі заслуги перед Україною, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством) досягали таких розмірів для інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв’язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, для інвалідів II групи – 655 гривень.
Також, суд не приймає доводи відповідача в тій частині, що КМУ для реалізації норм Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» прийняв 28.05.2008 року ще одну постанову № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», в якій зазначив, що особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» тим, хто належить до категорії 1 інвалідам ІІ групи у розмірі – 20 % прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему (про що, зокрема, зазначено у рішенні № 8-рп 2005 від 11 жовтня 2005 року по справі № 1-21/2005), пов’язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформував правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за соціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів, або внесення змін до чинних законів за ст. 22 Конституції України не допускається.
З гідно ст. 16 Конституції України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи є обов’язком держави. Згідно ст. 22 Конституції України – конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути відмінені. При прийнятті нових законів або внесення змін в діючі закони не допускається звуження змісту та об’єму існуючих прав та свобод.
Статтею 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти і державні соціальні гарантії» передбачено, що тільки законами України встановлюється мінімальний розмір пенсії за віком.
Виходячи із загального законодавства України, закони мають вищий юридичний статус у порівнянні з нормативними актами Кабінету Міністрів України.
Конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1, 3, ч. 2 ст. 6, ст. 8, ч. 2 ст. 19, статтями 22, 23, ч. 1 ст. 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов’язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як ст. 8 Конституції України, так ст. 8 КАС України.
Частиною 2 статті 8 КАС України передбачено, що принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, справи «Проніна проти України», справи «Кечко проти України».
Таким чином, з огляду на вищевказане, суд вважає, що позовні вимоги позивачки повинні бути задоволені і пенсія на дитину-інваліда ОСОБА_2 їй повинна бути перерахована з моменту призначення цієї пенсії Управлінням Пенсійного Фонду України в Тельманівському районі Донецької області по 31.12.2006 року із розрахунку трьох мінімальних пенсій за віком.
Оскільки судом встановлено, що згідно постанови Донецького окружного адміністративного суду від 28.02.2008 року були задоволені у повному обсязі вимоги позивачки ОСОБА_1 до УПФ України в Тельманівському районі Донецької області про зобов’язання відповідача виплачувати пенсію відповідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та стягнення недоотриманої пенсії з 01.01.2007 року в сумі 9805 гривень 71 копійка, якою було зобов’язано УПФ України в Тельманівському районі виплачувати позивачці пенсію відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 3 мінімальних пенсій за віком та було стягнуто з відповідача на користь позивачки недоотриману пенсію відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01.01.2007 року в сумі 9805 гривень 71 копійку.
Також, згідно ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.05.2008 року постанова Донецького окружного адміністративного суду від 28.02.2008 року залишена без змін.
Отже, позивачка ОСОБА_1 отримувала пенсію на дитину-інваліда ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01.01.2007 року виходячи із розміру 3 мінімальних пенсій за віком, визначених для дітей-інвалідів, але за той період позивачці на дитину-інваліда не було виплачено додаткову пенсію за шкоду, спричинену здоров’ю у розмірі – 50 % мінімальної пенсії за віком. Таким чином, перерахунок пенсії позивачці на дитину-інваліда – ОСОБА_2, відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має бути проведений з дати призначення пенсії по 31.12.2006 року виходячи із розміру 3 мінімальних пенсії за віком та відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з дати призначення пенсії із розрахунку 50 % мінімальної пенсії за віком.
Згідно п. 18 ч. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» за № 7-93 від 21.01.1993 року, громадяни, віднесені до категорії 1, 2 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи звільнені від сплати державного мита, таким чином суд звільняє ОСОБА_1, законного представника дитини-інваліда ОСОБА_2, від сплати державного мита.
На підставі вищевикладеного, керуючись положеннями статей 16, 50, 55, 124 Конституції України, статтями 1, 13, 49, 50, 54, 67, 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року з наступними змінами та доповненнями до нього, ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти і державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 року, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, ст. ст. 2, 4, 5, 6, 10, 11, 14, 15, 17, 23, 48, 58, 69-71, 79, 86, 87, 94, 98, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Тельманівському районі Донецької області про перерахунок пенсії дитині-інваліду задовольнити.
Визнати незаконними дії Управління Пенсійного фонду України в Тельманівському районі Донецької області щодо відмови у перерахунку ОСОБА_1 пенсії на дитину-інваліда, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідно до ст. ст. 50, ч. 4 ст. 54, ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи» виходячи із розрахунку трьох мінімальних пенсій за віком та 50 % мінімальної пенсії за віком, що розраховуються залежно від розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Тельманівському районі Донецької області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на дитину-інваліда ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, відповідно до ч. 4 ст. 54, ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи» з дати призначення пенсії по 31.12.2006 року із розрахунку трьох мінімальних пенсій за віком, що розраховується залежно від розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Тельманівському районі Донецької області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 на дитину-інваліда ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю відповідно до ст. 50, ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи» з дати призначення пенсії із розрахунку 50 % мінімальної пенсії за віком, що розраховується залежно від розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб.
Звільнити ОСОБА_1, законного представника дитини-інваліда ОСОБА_2, від сплати державного мита.
Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду Донецької області через Тельманівський районний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови, в разі складання постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України – з дня складання в повному обсязі, і подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів без попередньої подачі заяви про апеляційне оскарження з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, що її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву на апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана протягом десяти днів після подання заяви, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя