Справа № 2- 4034/10
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 серпня 2010 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області
в складі: головуючого – судді Грубіян Л.І.,
при секретарі – Усатенко М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ізмаїлі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод,
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1, ОСОБА_2, звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3, про усунення перешкод в користуванні 3/8 частиною житлового будинку з надвірними спорудами, по АДРЕСА_1 розташований на земельній ділянці площею 0,0210 га, в м. Ізмаїл Одеської області, мотивуючи тим, що їм належить зазначений будинок на підставі договору – купівлі продажу від 14.10.2009 року, однак відповідачка не перевезла усі свої речі, що заважає в повній мірі користуватися належним їм житловим будинком.
В судовому засіданні представник позивачів за довіреністю ОСОБА_5, уточнила позовні вимоги, пояснивши, що її довірителі 14.09.2009 року уклали з ОСОБА_3, попередній договір купівлі – продажу, 3/8 частин житлового будинку з надвірними спорудами, в АДРЕСА_1, що розташований на земельній ділянці, загальною площею 0,0210 га, згідно якого відповідач зобов’язався укласти з позивачами нотаріально засвідчений, договір купівлі – продажу будинку, в строк не пізніше до 01.03.2010 р. В день підписання попереднього договору 14.10.2009 р., була визначена загальна ціна будинку 232 000 грн., та позивачі передали ОСОБА_3, грошову суму в розмірі 208 000 тис. грн., що підтверджується розпискою, разом з цим в виконання умов укладеного договору суму в розмірі 24 тисячі гривень її довірителями було передано продавцю 25.08.2010 р., про що також зазначено в уточнених позовних вимогах і претензій з сторони продавця щодо виконання умов договору її довірителями немає. Згідно рішення виконкому Ізмаїльської міської ради № 45 від 20.01.1998 року, було надано ОСОБА_4 у приватну власність для будівництва житлового будинку та господарських будівель земельну ділянку площею 0,0210 га, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, помер, після чого відкрилась спадщина на вищезазначену частину житлового будинку з надвірними спорудами і земельною ділянкою, спадкоємицею першої черги його дружина ОСОБА_6, отримала свідоцтво про право власності на вищенаведене спадкове майно від 28.07.2006 року, за № НОМЕР_1. Однак ОСОБА_6, оформити право власності на зазначену вище земельну ділянку не встигла, ІНФОРМАЦІЯ_2, померла. Відповідач згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом виданого Ізмаїльською державною нотаріальною конторою 17.03.2009 року за № НОМЕР_2, являється власником 3/8 частини житлового будинку з земельною ділянкою площею 0,0210 га. Про те, відповідач до теперішнього часу не оформив державний акт на земельну ділянку, на неодноразові вимоги для укладення в нотаріальному порядку договору купівлі – продажу частини житлового будинку та земельної ділянки, він не реагує, посилаючись на відсутність, коштів, тяжке матеріальне становище та зміни в законодавстві, унеможливлюють в обумовлені строки виконати умови договору і до теперішнього часу ухиляється від укладання угоди.
В судове засідання відповідач не з’явився, з’явився представник відповідача за довіреністю ОСОБА_7, яка пояснила, що її довіритель позов визнає, претензій відносно виконання умов договору немає, розрахунок за відчужуване майно з її довірителем проведений в повному обсязі та не заперечує проти задоволення позовних вимог.
Вислухавши представників сторін та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання
договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
В судовому засіданні встановлено, що 14.10.2009 року, між ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був укладений попередній договір купівлі – продажу 3/8 частин житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого в АДРЕСА_1. Відповідно до умов укладеного договору було визначено вартість будинку з земельною ділянкою площею 0,0210 га., в розмірі 232 000 грн., грн. 14.10.2009 р., ОСОБА_1, ОСОБА_2, передали ОСОБА_3, грошову суму при підписанні попереднього договору в розмірі 208 000 гривень, що підтверджується розпискою, а повний розрахунок за придбане майно покупець провів 25.08.2010 року, що вбачається із уточнених позовних вимог та не заперечував в судовому засіданні представник відповідача.
У відповідності до умов укладеного договору відповідач зобов’язався підготувати за свій рахунок усі необхідні документи, в тому числі державний акт на земельну ділянку на якій розташований будинок, та укласти в нотаріальному порядку з позивачами договір купівлі – продажу будинку, в строк не пізніше до 01.03.2010 р. Проте, у встановлений ними строк, необхідна документація підготовлена не була, до теперішнього часу відповідач ухиляються від укладення основної угоди.
Згідно рішення виконкому Ізмаїльської міської ради № 45 від 20.01.1998 року, було надано ОСОБА_4 у приватну власність для будівництва житлового будинку та господарських будівель земельна ділянка площею 0,0210 га, що розташована за адресою АДРЕСА_1.
Відповідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 17.03.2009 р., № НОМЕР_2, 3/8 частин житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого с АДРЕСА_1, належить ОСОБА_3.
Відповідно до ст. 377 ЦК України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Враховуючи, що між сторонами фактично був укладений і частково виконаний договір купівлі – продажу 3/8 частин житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого с АДРЕСА_1, розташований на земельній ділянці площею 0,0210 га, також позивач, здійснив оплату обумовленої вартості, тому суд, вважає необхідним визнати на підставі ч. 2 ст. 220 ЦК України за ОСОБА_1, ОСОБА_2, право власності на вищевказану частину житлового будинку з надвірними спорудами, також відповідно до ст. 377 ЦК України може бути визнано право власності на земельну ділянку площею 0,0210 га, яка була передана безоплатно в приватну власність ОСОБА_3, так як в судовому засіданні доведено, що цільове призначення земельної ділянки не змінилося.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,60,212-215 ЦПК України, ст. ст. 220, 377, 526, 599, 626, 635, 1225 ЦК України, ст. 120 ЗК України суд,
В И Р І Ш И В :
Позовну заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2 – задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1, ОСОБА_2, право власності на 3/8 частин житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.
Визнати за ОСОБА_1, ОСОБА_2, право власності на земельну ділянку загальною площею 0,0210 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.
Припинити за ОСОБА_3 право власності на 3/8 частин житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.
Припинити за ОСОБА_4 право власності на земельну ділянку загальною площею 0,0210 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Одеської області протягом 10 днів з дня його проголошення.
Суддя