Справа №  2-270

          2010 року

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ  

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

12  жовтня  2010 року                                  Городищенський   районний   суд

                                                                             Черкаської області

в  складі :

головуючого                                   Голосія  А.В.

при  секретарі                             Горідько Г.О.

розглянув  у  відкритому  судовому  засіданні  в  залі   суду   в місті  Городище  цивільну  справу   за  позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3  про  стягнення боргу за договором позики ,-

В С Т А Н О В И В :

        ОСОБА_1 звернувся  до  суду  з  позовом  до ОСОБА_2, ОСОБА_3  про  стягнення боргу за договором позики. Обґрунтовуючи   свою   позовну  заяву позивач посилається на те, що 12 травня 2008 року відповідач попросив надати йому грошову позику в сумі 20 000 доларів США. Між ними була досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договору. Відповідач склав боргову розписку у присутності свідків і  зобов’язався повернути борг до 12 травня 2009 року. Проте письмової форми договору позики не надали.  Протягом встановленого строку відповідач зобов’язання не виконав. Позивач приймав міри по досудовому врегулюванні даного спору, але відповідач до цього часу не бажає повертати борг в добровільному порядку, посилаючись на відсутність коштів. Тому він змушений звернутися до суду з даним позовом.        

      У  судовому  засіданні   позивач та його представник   позовні вимоги підтримали, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві та просять визнати усний договір позики дійсним та  стягнути з відповідачів на користь позивача суму боргу із застосуванням штрафних санкцій, а також витрати пов’язані з пред’явленням позову до суду в солідарному порядку.

      Відповідачі про час і місце судового засідання повідомлялися належним чином, про що свідчать увідомлення про отримання судової повістки, причину своєї неявки суду не повідомили. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.

        Суд, вивчивши  матеріали  справи, вислухавши пояснення позивача та його представника, вважає, що  позов  підлягає до часткового задоволення з наступних підстав. У судовому засіданні встановлено, що 12 травня 2008 року ОСОБА_2 отримав грошову позику від ОСОБА_1 в сумі 20000 тисяч доларів США, про що склав  боргову розписку і  зобов’язався повернути борг до 12 травня 2009 року.  При укладенні договору сторонами не було дотримано норми ст. 208 ЦК України і правочин вчинений в усній формі. У відповідності до ст. 1047 ЦК України, якщо сума позики не менш як у десять разів перевищує законом розмір неоподаткованого мінімуму громадян, договір позики укладається у письмовій формі. В даному випадку, в матеріалах справи є лише складений позичальником борговий документ – розписка, яка не є письмовою формою договору і не замінює, а лише посвідчує передання позикодавцем визначеної грошової суми. Проте  якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підверджується письмовими доказами і відбулося повне або часткове виконання, суд може визнати такий договір дійсним. Суд, співставляючи зазначені фактичні обставини справи та об»єктивно і у відповідності до ст.212 ЦПК України досліджені в судовому засіданні всі докази, приходить до висновку, що оскільки сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, даний договір можливо визнати таким що відбувся.  У відповідності до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальнику) грошові кошти, які позичальник зобов’язується повернути у такій сумі. Стаття 1049 ЦК України встановлює обов’язок позичальника повернути позику. Згідно чинного цивільного законодавства зобов’язання має виконуватися належним чином, тобто відповідно до зазначених істотних умов. В даному випадку істотними умовами є сума боргу та строки повернення, що і порушив позичальник  ОСОБА_2 та ухиляється від належного виконання обов’язків по поверненню боргу . Проте зважаючи на встановлені в судовому засіданні обставини,  суд відходить від положення закріпленого ст.. 543 ЦК України  стосовно солідарного обов’язку  обох відповідачів по справі перед позичальником.   За змістом ч.4 ст. 65 СК України договір укладений одним із подружжя в інтересах сім’ї створює обов’язки для другого з подружжя, якщо майно,  одержане за договором, використане в інтересах сім’ї. Встановлено, що ОСОБА_2 позичив грошові кошти, факт передачі яких підтверджується розпискою, без згоди ОСОБА_3 з якої на момент отримання позики він перебував у зареєстрованому шлюбі і її згода, як дружини, є обов’язковою для укладення такого виду правочину. Належних та допустимих доказів, що позичені ОСОБА_2 грошові кошти були використані в інтересах сім’ї відсутні, а тому суд не застосовує норму ч.4 ст. 65 СК України до виниклих правовідносин та відходить від принципу солідарної відповідальності боржників і покладає обов’язок по поверненню позичених коштів лише на відповідача ОСОБА_2  

     Що ж стосується вимог по стягненню штрафних санкцій за несвоєчасне виконання зобов’язання по борговому документу, суд виходить з такого. За змістом положення норми ст. 625 ЦК України однією з гарантій добросовісності виконання грошового зобов’язання передбачено сплата суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. В конкретному випадку ні договором, ні законом, накладення таких штрафних санкцій не передбачено, а тому суд приходить до висновку лише про стягнення суми боргу за борговим документом – розпискою.  

      У відповідності до ст.88 ЦПК України суд стягує на користь позивача витрати, пов»язані зі сплатою ним при пред’явленні позову.

      Позов підтверджується борговою розпискою.

      Враховуючи обставини справи та   керуючись  ст.ст. 5,15 10, 60, 107,118, 212, 213, 215,  ЦПК  України,  ст. ст. 509, 526, 1046, 1049  ЦК України,  суд,

В И Р І Ш И В :

           Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3  про  стягнення боргу за договором позики задоволити.

       Визнати договір  позики від 12.05.2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2  таким що відбувся.  

     Стягнути з ОСОБА_2 ідентифікаційний код НОМЕР_1  жителя АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 жителя АДРЕСА_2  158 526 ( сто п’ятдесят вісім тисяч п’ятсот двадцять шість) боргу та 1 820 ( одна тисяча вісімсот двадцять ) судових витрат, а всього – 160 356 ( сто шістдесят тисяч триста п’ятдесят шість) грн.

              Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до  апеляційного суду Черкаської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк апеляційної скарги, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні в 10 – денний строк з дня отримання копії рішення.

Суддя:

Секретар:

Рішення суду набрало законної сили «__» ________ 2010 року, оригінал рішення знаходиться в матеріалах справи № 2-270 за 2010 рік у Городищенському районному суді Черкаської області.

Суддя:

Секретар: