Справа № 2-3764/10р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

      15 жовтня 2010 року Ленінський районний суд м. Луганська в складі:

головуючого: Попової О.М.,

при секретарі: Ждановій Ю.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Луганська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міського музею історії та культури м. Луганська,  третя особа ОСОБА_2 про поновлення на роботі і стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача про поновлення на роботі і стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, просила поновити її на роботі молодшим науковим співробітником, стягнути з відповідача заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 4 780, 00 грн., стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 2 000 грн., допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі і стягнення заробітної плати, але не більше чим за один місяць, визнати незаконним накази відповідача №89-О від 02.10.2009 року, №104-О від 05.11.2009 року, №52-к від 10.12.2009 року.

В обґрунтування позову позивач зазначила, що вона працювала у відповідача молодшим науковим співробітником, наказом від 02.10.2009 року №89-О, позивача зобов’язали здійснити нострифікацію і підтвердження правового визнання  диплому про вищу освіту, що виданий був позивачу Міністерством освіти Республіки Молдова, в термін до 10.12.2009 року.

Наказом від 05.11.2009 року №104-О відповідач попередив позивача за два місяці, про те, що у разі невиконання позивачем наказу від 02.10.2009 року №89-О, позивача буде переведено на посаду лектора-екскурсоводу 2 категорії 10 розряду.

Наказом від 09.02.2010 року №01-к позивача з 12.02.2010 року було звільнено на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України у зв’язку з виявленою невідповідністю займаній посаді.

Позивач вважає звільнення незаконним оскільки підставою для звільнення було те, що диплом позивача про вищу освіту був виданий Міністерством освіти Республіки Молдова та не пройшов процедуру правового підтвердження в  Україні. Вважає, що відповідно  до Угоди між Кабінетом Міністрів України та урядом Республіки Молдова про взаємне визнання і еквівалентність документів про вищу освіту та вченні звання, сторони визнали взаємно дипломи видані коледжами та вищими навчальними закладами Республіки Молдова, вони є еквівалентними при влаштуванні на роботу відповідно до присвоєння кваліфікації.

В судовому засіданні позивачка позов підтримала обґрунтовуючи його доводами позовної заяви, просила задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення на позовну заяву,  в яких  зазначив, що здійснення процедури нострифікації документів про вищу освіту отриманих на території Молдови є обов’язковою.

У зв’язку з тим, що позивачка не здійснила вказану процедуру підтвердження документу про освіту, відповідач звільнив її оскільки вона не відповідала займаній посаді. Зазначає, що накази відповідача які оскаржуються є законними, а вимоги позивача є безпідставним, просив у позові відмовити.

Третя особа проти позову заперечувала, вважає позовні  вимоги безпідставними, просила в позові відмовити.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши надані сторонами докази, суд приходить до висновку, що, позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно довідки управління культури Луганської міської ради від 21.05.2009 року №147/1 Позивачка з 13.03.2003 року прийнята на посаду молодшого наукового співробітника, а з 05.06.2007 року переведена на посаду молодшого наукового співробітника у відділ науково-дослідницької та експозиційно-виставочної роботи.

Відповідно до п. 2 наказу Міського музею історії та культури міста Луганська від 02.10.2009 року №89-О, молодшому науковому співробітнику відділу науково-дослідницької та експозиційно-виставочної роботи ОСОБА_4 наказано документально підтвердити правове визнання іноземного документа про вищу освіту до 10.12.2009 року.

Пунктом 1 наказу Міського музею історії та культури міста Луганська від 05.10.2009 року №104-О, попереджено молодшого наукового співробітника ОСОБА_4, що згідно ст. 32 ч. 2 КЗпП України, у разі невиконання п. 2 наказу від 02.10.2009 року №89-О, вона буде переміщена з займаної посади на посаду лектора – екскурсоводу ІІ категорії 10 розряду із збереженням заробітної плати з 04.01.2010 року.

Відповідно до п. 3 наказу Міського музею історії та культури міста Луганська від 10.12.2009 року №52-к, попереджено молодшого наукового співробітника ОСОБА_4, що у разі відмови надати документи, які підтверджують правове визнання документа про вищу освіту, здобуту у республіці Молдова, вона буде звільнена з займаної посади з 12.02.2010 року.

Відповідно до наказу Міського музею історії та культури міста Луганська від 09.02.2010 року №01-к, ОСОБА_1 звільнена з посади молодшого наукового співробітника науково-дослідницької та експозиційно-виставочної роботи у зв’язку з виявленою невідповідністю працівника займаній посаді згідно ст.  40 п. 2 КЗпП України.

Судом встановлено, що відповідно до довідки управління культури Луганської міської ради від 21.05.2009 року №147/1,  ОСОБА_1 є випускницею Державного університету Молдови, диплом про вищу університетську освіту ліценціату (НОМЕР_1), звання – ліценціат, профіль – історичний, спеціальність – історик.

Щодо посилання представника відповідача на Положення про визнання іноземних документів про освіту, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України  20.08.2003  N 563, яке передбачає обов’язкове визнання в Україні іноземних документів про освіту, слід вказати, що відповідно до п. 18 вказаного Положення, якщо   міжнародними договорами про  взаємовизнання документів  про  освіту  встановлюються інші правила визнання,  то застосовуються правила міжнародних договорів, а тому в даному випадку слід керуватись Угодою між Кабінетом Міністрів України та Урядом Республіки Молдова про взаємне визнання і еквівалентність документів про освіту і вчені звання від 18.05.2001 року.

Відповідно до статті 1 Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Республіки Молдова про взаємне визнання і еквівалентність документів про освіту і вчені звання від 18.05.2001 року, угода розповсюджується на документи державного зразка про освіту, кваліфікацію і вчені звання, що видаються в Україні та Республіці Молдова.

Згідно статті 4 вказаної Угоди, сторони взаємно визнають дипломи про присвоєння кваліфікації ..молодший спеціаліст... ..бакалавр... ..спеціаліст.. і ..магістр.. з відповідним терміном навчання, видані вищими навчальними закладами України і дипломи про присвоєння кваліфікації спеціаліст з вищою освітою зі скороченим терміном навчання... ..спеціаліст... ..ліценціат... ..магістр.. з відповідним терміном навчання, видані коледжами та вищими навчальними закладами Республіки Молдова. Вони є еквівалентними при влаштуванні на роботу відповідно до присвоєної кваліфікації і дають право на продовження навчання, якщо термін навчання та зміст освіти у них за спеціальністю подібні, а отже суд доходить до висновку, що ст. 4 вказаної Угоди встановлює, що зазначені дипломи є еквівалентними при влаштуванні на роботу та вказана норма як і загалом зазначена Угода, не передбачають додаткового визнання та підтвердження диплому, на які посилається відповідач,  що свідчить про незаконність дій відповідача про вимагання від позивачки додаткового підтвердження диплому про вищу університетську освіту ліценціату (НОМЕР_1).

Відповідно до ст. 235 КЗпП України, у разі  звільнення  без  законної  підстави  або  незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен  бути  поновлений  на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.  

При винесенні рішення про поновлення на  роботі  орган, який розглядає  трудовий  спір,  одночасно  приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного  прогулу  або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи,  але не більш як за один рік.  

Оскільки судом встановлена незаконність дій відповідача щодо вимагання від позивачки додаткового підтвердження диплому про вищу університетську освіту ліценціату (НОМЕР_1), накази відповідача №89-О від 02.10.2009 року, №104-О від 05.11.2009 року, №52-к від 10.12.2009 року слід визнати незаконними, відповідно позивач підлягає поновленню на роботі зі стягненням  середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Щодо визначення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд виходить з того, що згідно відомостей наданих відповідачем, та які не заперечував відповідач, середньоденна заробітна плата позивача  становить 47,80 грн., період, за який належить сплатити ці кошти – 100 днів: з дня звільнення та по час звернення позивача до суду,  тому до стягнення належить 4780, 00 грн. (47, 80 грн. х 100 = 4780, 00 грн.)

В частині відшкодування моральної шкоди суд вважає, що  дані вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наявного порушення прав працівника у сфері трудових відносин, а саме незаконного видання наказів відповідача №89-О від 02.10.2009 року, №104-О від 05.11.2009 року, №52-к від 10.12.2009 року та звільнення з роботи, яке призвело до моральних страждань позивача, вимушеності змін у його житті, та з врахуванням характеру і обсягу страждань, їх тривалості, а також засад  виваженості, розумності та справедливості,  є відповідною до відшкодування моральної шкоди сума заявлена позивачем у розмірі 2000 грн.

Твердження відповідача про пропущення позивачем строків оскарження, суд вважає безпідставними оскільки вони не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15, 16, 1167 ЦК України, ст.ст. 235, 237-1 КЗпП України, ст. 10, 11, 209, 212-215,218, 367 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Міського музею історії та культури м. Луганська,  третя особа ОСОБА_2 про поновлення на роботі і стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 на роботі молодшого наукового співробітника відділу науково-дослідницької та експозиційно-виставочної роботи до Міського музею історії та культури м. Луганська.

Стягнути з Міського музею історії та культури м. Луганська на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 4 780,00 (чотири тисячі сімсот вісімдесят) грн. з 15 лютого 2010 року по 05 липня 2010 року.

Стягнути з Міського музею історії та культури м. Луганська на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 2 000,00 (дві тисячі)  грн.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення заробітної плати, але не більше чим за один місяць.

Визнати незаконними накази Міського музею історії та культури м. Луганська №89-О від 02.10.2009 року, №104-О від 05.11.2009 року, №52-к від 10.12.2009 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:                                                   О.М. Попова