РІШЕННЯ

                                                              ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                                                                                                                Справа № 2-736/2010р.

18 жовтня 2010  року                                                                                м.Надвірна  

 Надвірнянський районний суд Івано-Франківскої області

в складі головуючого - судді:     Безбородько В.А.

 секретаря:                                    Дмитрук С.І.

позивача                                        ОСОБА_1

представник позивача                 ОСОБА_2

представника відповідача,          Остап»юк Н.О.

третя особа                                    ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Надвірна справу за позовом ОСОБА_1 до Центральної районної лікарні Надвірнянського району, третя особа ОСОБА_3 про  визнання незаконними наказів про звільнення,  поновлення на роботі , стягнення  заробітної плати за час вимушеного прогулу та  відшкодування  моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ

      ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом  до Центральної районної лікарні Надвірнянського району, третя особа ОСОБА_3 про  визнання незаконними наказів про звільнення,  поновлення на роботі , стягнення  заробітної плати за час вимушеного прогулу та  відшкодування  моральної шкоди.  

      В судовому засіданні  позивач  підтримала позовні вимоги  і суду пояснила , що  наказом № 38-к від 1.08.1991 року по Надвірнянській ЦРЛ її було прийнято на посаду акушера-гінеколога кабінету фізіологічного розвитку дитини дитячої лікарні з 1.08.1991 року.

      Наказом № 38-к від 3.07.2000 року по Надвірнянському ТМО її переведено на посаду лікаря акушера-гінеколога жіночої консультації 0,5 ставки і 0,5 ставки ургентного лікаря акушера-гінеколога пологового будинку з 3.07.2000 року.

      21.04.2010 року її звільнено із займаних посад наказом № 28-к по статті 36 п.1 КЗпП України за згодою сторін. Пізніше по лікарні було видано наказ за тим же № 28-к, але вже датований 20.04.2010 року. 21.04.2010 року головним лікарем районної лікарні було видано наказ за № 128 «Про дисциплінарне стягнення», згідно п. 4 якого її звільнено із займаної посади лікаря акушер-гінеколога Надвірнянського пологового будинку з 21.04.2010 року за згодою сторін.

      Всі три накази про звільнення являються незаконними, так як видані з грубим порушенням трудового законодавства України, виходячи з наступних підстав.

     20.04.2010 року Координаційною радою головного управління охорони здоров»я облдержадміністрації з питань материнської та дитячої смертності, розглядалось питання про надання медичної допомоги породіллі ОСОБА_4 Після закінчення засідання її та інших лікарів закликали до одного з кабінетів управління охорони здоров»я Івано-Франківської ОДА, де під психологічним тиском вона написала заяву від 20.04.2010 року про звільнення її з роботи за згодою сторін. О 17.00 год. 20.04.2010 року вона подала заяву в канцелярію головного лікаря, в якій просила вважати її заяву про звільнення недійсною, тому що вона написана в стані сильного психологічного стресу.

    Однак незважаючи на її заяву 21.04.2010 року було видано наказ про її звільнення. Впевнена, що коли відкликала заявою свою первинну заяву на звільнення, наказу за № 28-к від 20.04.2010 року не було в наявності.

     Просить постановити рішення, яким визнати незаконними п.3  наказу головного лікаря Надвірнянської ЦРЛ за № 28-к від 20.04.2010 року про звільнення її з роботи, п.3 наказу головного лікаря Надвірнянської ЦРЛ за № 28-к від 21.04.2010 року про звільнення з роботи  та п.4 наказу за № 128 від 21.04.2010 року «Про дисциплінарне стягнення» , поновити її на роботі і виплатити середньомісячний заробіток за вимушений прогул та моральну шкоду

    Представник відповідача, третя особа  позов не визнали , суду пояснили, що 20.04.2010 року ОСОБА_1 добровільно написала заяву про звільнення її з роботи з 21.04.2010 року за згодою сторін. Психологічного тиску на неї з боку головного лікаря не було, заяву писала добровільно.  В той же день було винесено наказ по лікарні про звільнення  позивача , наказ № 28-к п.3 від 20.04.2010 року. Наказів за № 28-к від 21.04.2010 року та № 128 від 21.04.2010 року «Про дисциплінарне стягнення»  не існувало взагалі, таких наказів головним лікарем не виносилось.  

     Підписатись  про ознайомлення з  наказом № 28-к від 20.04.2010 року 22.04.2010 року позивач відмовилась, про що було складено акт, наказ надіслано їй додому , з яким вона ознайомилась.

     Вважають, що позов позивача є безпідставним, звільнення проведено з дотриманням норм чинного трудового законодавства, просять в позові відмовити.

    Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позов  до задоволення не підлягає з наступних підстав.

  Згідно наказу  № 38-к від 1.08.1991 року по Надвірнянській ЦРЛ ОСОБА_1 було прийнято на посаду акушера-гінеколога кабінету фізіологічного розвитку дитини дитячої лікарні з 1.08.1991 року.

  Наказом № 38-к від 3.07.2000 року по Надвірнянському ТМО ОСОБА_1 переведено на посаду лікаря акушера-гінеколога жіночої консультації 0,5 ставки і 0,5 ставки ургентного лікаря акушера-гінеколога пологового будинку з 3.07.2000 року.

  20.04.2010 року її звільнено із займаних посад наказом № 28-к по статті 36 п.1 КЗпП України за згодою сторін, про що в книзі наказів по кадрах від 20.04.2010 року під № 12 значиться запис : наказ № 28-к про звільнення з роботи ОСОБА_1 та інших.

     Посилання позивача  на те, що існували наказ № 28-к від 21.04 2010 року та наказ № 128 від 21.04.2010 року нічим не підтверджено в судовому засіданні. Суд не бере до уваги пояснення свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про те, що існували накази за № 28-к від 21.04.2010 року про звільнення з роботи ОСОБА_1 та за № 128 «Про дисциплінарне стягнення»  від 21.04.2010 року, тому що такі накази в оригіналі сторонами не предоставлено суду, вони відсутні також в книзі наказів по кадрах та в книзі наказів по загальній діяльності. На засіданні профкому Надвірнянської ЦРЛ від 26.04.2010 року розглядалась заява ОСОБА_1 та інших лікарів про незаконне звільнення їх з роботи наказом головного лікаря від 20.04.2010 року за  28-к.,   накази за № 28-к та за  № 128 від 21.04.2010 року  на профкомі не обговорювались.

    Таким чином, дослідивши всі зібрані по справі докази, суд прийшов до переконання, що фактично ОСОБА_1 звільнена з займаної посади згідно наказу № 28-к від 20.04.2010 року, який належним чином видано і зареєстровано в книзі реєстрації наказів.

  Звільнена ОСОБА_1 за ст.. 36 п.1 КЗпП України, за згодою сторін на підставі написаної нею власноруч заяви від 20.04.2010 року, де вона просить звільнити її з займаної посади за згодою сторін з 21.04.2010 року. Пояснення позивача, що заяву на звільнення вона написала під психологічним тиском не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, вони спростовані поясненнями свідків  ОСОБА_11 та ОСОБА_13, які були присутні при написанні позивачем заяви.

  Заява ОСОБА_1 про відкликання її заяви про звільнення від займаної посади зареєстрована у книзі вхідної кореспонденції Надвірнянської ЦРЛ під № 397 від 21.04.2010 року, тоді як наказ про звільнення вже винесено 20.04.2010 року.

  Згідно п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6.11.1992 року із подальшими змінами, при домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за п.1 ст.36 КЗпП (за згодою сторін) договір припиняється в строк , визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника.

   Враховуючи вищенаведене,дослідивши всі зібрані по справі докази, суд не знайшов порушень трудового законодавства при звільненні позивача з роботи, позов вважає безпідставним.

 Моральна шкода до задоволення не підлягає, тому що не підлягає до задоволення позов про поновлення на роботі.

   На підставі ст.ст.36 п.1,221, 231,  233, 235,  237, 237-1 КЗпП України, п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6.11.1992 року із подальшими змінами,  керуючись ст.ст. 209,213,214,215,225,226  ЦПК України,суд:

ВИРІШИВ:

    В позові ОСОБА_1 до Центральної районної лікарні Надвірнянського району, третя особа ОСОБА_3 про  визнання незаконними наказів  про звільнення,  поновлення на роботі , стягнення  заробітної плати за час вимушеного прогулу та  відшкодування  моральної шкоди відмовити.

  Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення до апеляційного суду Івано-Франківської області через Надвірнянський районний суд.

        Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги,   якщо апеляційну скаргу не було подано.  У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

                        Суддя                    підпис                                             Безбородько В.А.

Повний текст рішення виготовлений  22.10.2010 року.

З оригіналом вірно:  

                           Суддя                                                                              Безбородько В.А.