Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22 - 7210 / 2010 р. Головуючий у 1 інстанції: Ніколова І. С. Суддя-доповідач: Пільщик Л. В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 жовтня 2010 року. м. Запоріжжя.
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Пільщик Л.В.
Суддів: Сапун О. А.
Краснокутської О. М.
При секретарі: Петровій О.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 14 липня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням та вселення, третя особа – орган опіки та піклування Мелітопольської міської ради, за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, третя особа – СГІРФО Мелітопольського МВ УМВС України , Мелітопольська міська рада, -
В С Т А Н О В И Л А:
У грудні 2009 року ОСОБА_4 звернулась до суду із позовом про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням та вселення.
В позові зазначала, що з 16.05.1992 року до 13.07.1998 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5Від шлюбу має двох неповнолітніх дітей : сина ОСОБА_6,ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочку ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2. Незважаючи на розірвання шлюбу, вони з відповідачем і дітьми продовжували проживати однією родиною. Рішенням виконавчого комітету Мелітопольської міської ради № 4/6 від 12.01.2006 року на склад сім’ї із чотирьох чоловік була надана трьохкімнатна квартира АДРЕСА_1 та видано відповідний ордер. Після отримання житла вони вселилися до зазначеної квартири та проживали однією родиною.
У березні 2007р. відповідач, погрожуючи фізичною розправою, вигнав її із квартири, забрав ключі від квартири , у зв’язку з чим вона зверталась із заявою до Мелітопольського МВ УМВС міліції. У подальшому відповідач позбавив права користування жилим приміщенням і неповнолітню доньку ОСОБА_7.
Посилаючись на те, що вони з донькою не мають іншого житла, просила зобов’язати відповідача не чинити перешкоди в користуванні житлом та вселити їх у квартиру.
ОСОБА_3 у лютому 2010 року пред’явив позов про визнання ОСОБА_4 такою, що втратила право користування жилим приміщенням за ст.71 ЖК України, посилаючись на те, що вона без поважних причин не проживає у квартирі з березня 2007 року.
Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 01 липня 2010 року позови об’єднані в одне провадження.
Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 14 липня 2010 року позов ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням та вселення задоволено.
Зобов’язано ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_4 та неповнолітній ОСОБА_7 перешкод в користуванні житловим приміщенням квартири АДРЕСА_2, видавши їм ключі від вхідних дверей цієї квартири.
Вселено ОСОБА_4 та її неповнолітню доньку ОСОБА_8 до квартири АДРЕСА_2.
У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням , відмовлено.
Апеляційне провадження відкрито за апеляційною скаргою ОСОБА_3
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 ,посилаючись на невідповідність матеріалам справи висновків суду щодо причин не проживання ОСОБА_4,просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким визнати ОСОБА_4 такою, що втратила право користування жилим приміщенням і відмовити у задоволенні її позовних вимог про вселення.
ОСОБА_4 в судове засідання не з’явилася, надала заперечення на апеляційну скаргу.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_3 , обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню .
За загальними правилами при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім’ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців (ст.71 ЖК ).Якщо наймач або члени його сім’ї були відсутні понад шість місяців з поважних причин цей строк за заявою відсутньої особи може бути продовжений наймодавцем , а за наявності спору судом .
У п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про деякі питання, що виникають в практиці застосування судами Житлового Кодексу України “ № 2 від 12 квітня 1985 року з наступними змінами роз’яснено, що у справах про визнання наймача або члена сім’ї таким що втратив право користування жилим приміщенням необхідно з’ясувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності ( перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім’ї тощо.), суд може продовжити пропущений строк.
Постановляючи рішення про відмову у позові , суд виходив з того , що ОСОБА_3 не довів наявність передбачених ст.71 ЖК України підстав для визнання ОСОБА_4 такою , що втратила право користування жилим приміщенням
Стаття 47 Конституції України та ст. 9 ЖК України передбачають, що кожен має право на житло і ніхто не може бути обмежений у праві користуванням інакше ніж з підстав і в порядку визначеним законом.
Право на повагу до житла гарантує і ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.
Відповідно до зазначених норми закону та роз’яснень Пленуму Верховного Суду України суд і вирішив спір.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 не проживала у спірній квартирі понад встановлений ст.71 ЖК шестимісячний строк з поважних причин. Цей факт встановлено судом із додержанням норм процесуального права.
Посилання в скарзі на те, що ОСОБА_4 добровільно залишала квартиру і не проживає без поважних причин спростовується матеріалами справи. По справі встановлено і сторони не заперечують , що між ними склалися конфліктні стосунки, з приводу конфлікту ОСОБА_4 зверталася до міліції. Також встановлено, що ОСОБА_5 у спірній квартирі проживає з іншою жінкою, і це з морально – етичних міркувань ускладнювало спільне проживання колишнього подружжя в квартирі.
Доводи апеляційної скарги не ставлять під сумнів правильність висновків суду щодо тимчасового характеру відсутності ОСОБА_4 з поважних причин.
Суд з’ясував всі обставини справи, що мають значення для її правильного вирішення, надав юридичну оцінку доводам сторін , зробив об’єктивні та вичерпні правові висновки, які ґрунтуються на фактичних обставинах справи і доказах, досліджених у судовому засіданні і оцінених за правилами ст.212 ЦПК України..
Апеляційна скарга не містить доводів , які б свідчили про порушення норм матеріального і процесуального права , які призвели чи могли призвести до неправильного вирішення справи.
У відповідності до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає , що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 307,308 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 14 липня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів днів.
Головуючий:
Судді: