Судове рішення 2424 від 23.10.2010

Судове рішення #11421360

Справа 22-ц-2424/ 2010 р. Головуючий 1 інстанції – Назаренко О.В.

Категорія –договірна Доповідач – Хорошевський О.М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2010 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - судді Зазулинської Т.П.

суддів колегії - Табачної Н.Г., Хорошевського О.М.

при секретарі Шпарага О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 27 січня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа приватний нотаріус Харківського районного нотаріального округу Куріленко С.В. про визнання угоди недійсною, витребування майна з чужого незаконного володіння, стягнення моральної шкоди та за зустрічним позовом ОСОБА_5, ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа сектор громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Харківського РВ ГУМВС України в Харківській області про визнання права особистої приватної власності на частину будинку та усунення перешкод у користуванні житлом,

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2009 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом, після уточнення якого просила визнати недійсним договір купівлі-продажу частини житлового будинку АДРЕСА_1 Харківського району Харківської області від 24 листопада 2005 року та договір дарування цієї частини будинку від 23 вересня 2006 року, визнати за нею право власності на ? частину цього будинку і зобов’язати ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не перешкоджати її вселенню у вказаний будинок . Стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на її користь у відшкодування моральної шкоди 10000 грн.

Спонукати відповідачів повернути їй майно, одяг та коштовності, між іншим і автомобіль ГАЗ -2410 №НОМЕР_1 на загальну суму 50897 грн., а у разі відсутності майна стягнути з відповідачів на її користь його вартість.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що з 1999 року до 2005 року перебували у шлюбі з ОСОБА_7 .

У 1999 році оселилась у спірному будинку, у якому ? частина належала її чоловіку у порядку спадкування.

Під час шлюбу вони з чоловіком придбали іншу половину цього будинку. При цьому договір купівлі-продажу уклав чоловік, на якого було зареєстровано і право власності.

Після розірвання шлюбу ОСОБА_7 став перешкоджати їй у користуванні будинком та не віддавав належні їй речі.

24 листопада 2005 року ОСОБА_7 без її згоди продав ОСОБА_4 ? частину спірного будинку.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_7 помер.

23 вересня 2006 року ОСОБА_4 подарував ? частину будинку ОСОБА_5

На час звернення до суду будинком у цілому користується ОСОБА_5, який як і ОСОБА_4 перешкоджає їй користуватися будинком.

Діями відповідачів їй спричинено моральну шкоду, яку вона оцінила у 10000 грн.

ОСОБА_5 та ОСОБА_4 звернулись до суду з зустрічним позовом, в якому просили визнати за ОСОБА_7 право власності на ? частину домоволодіння АДРЕСА_1 придбану згідно договору купівлі-продажу від 02 липня 2001 року, усунути перешкоди з боку ОСОБА_3 у здійсненні ними права власності на вказаний будинок, зобов’язавши ГІРФО Харківського РВ ГУМВС України в Харківській області зняти ОСОБА_3 з реєстрації за вказаною адресою.

Як на підставу позову посилались на те, що ОСОБА_7 скориставшись своїм правом на розпорядження майном на випадок смерті залишив заповіт на ім’я ОСОБА_4

Вважали, що спадковим майном після смерті ОСОБА_7 є ? частина спірного будинку, придбана останнім за договором купівлі-продажу та предмети побуту і домашнього вжитку.

За життя ОСОБА_7 звертався до суду з позовом в якому просив визнати за ним право власності на придбану ним на підставі договору купівлі-продажу половини будинку, вказавши, що договір було укладено до шлюбу, але оформлено лише у 2001 році.

Посилаючись на те, що до нього як правонаступника перейшли права ОСОБА_7, ОСОБА_5 просив зустрічний позов задовольнити.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 27 січня 2010 року у задоволенні первісного та зустрічного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду першої інстанції скасувати як незаконне та необґрунтоване і справу повернути до того ж суду на новий розгляд.

Вказала при цьому, що має право мінімум на ? частину спірного домоволодіння, однак суд безпідставно визнав, що вона пропустила строк на звернення з позовом про поділ майна подружжя.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_3 суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на ? частину спірного будинку, алое пропустила строк позовної давності, передбачений ч.2 ст. 72 СК України.

Підстави для вселення позивача у спірний будинок відсутні.

ОСОБА_3 не довела, що предмети, вказані у позовній заяві перебували або перебувають у відповідачей, а тому вимоги про витребування цього майна суд вважав не доведеними.

У зв’язку з тим, що судом не встановлено порушення прав чи інтересів ОСОБА_3 відмовлено у задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди.

Однак повністю з таким висновком погодитись не можна.

Судом правильно встановлено, що ? частина спірного будинку придбана під час шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_7

Про це свідчить свідоцтво про одруження, видане 17 грудня 1999 року (Т.1 а.с.16) та договір купівлі-продажу будинку від 02 липня 2001 року (Т.1 а.с.19).

Проте твердження суду, що ОСОБА_3 пропустила строк на звернення до суду з позовом про поділ спільного майна подружжя не ґрунтується на матеріалах справи.

У серпні 2005 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_7 про вселення до спірного будинку ( Т.1 а.с.3), що свідчить про відсутність спору про право власності на частину будинку.

Строк позовної давнини для звернення ОСОБА_3 з позовом про визнання права власності обчислюється з дня коли вона дізналась про подачу ОСОБА_7 позовної заяви про визнання спірного будинку об’єктом його особистої власності, поданої у грудні 2005 року.

Оскільки ОСОБА_3 уточнила позовні вимоги 22 жовтня 2008 року, строк позовної давнини нею не пропущено.

З урахуванням того, що ? частина спірного будинку придбана під час шлюбу ОСОБА_7 та ОСОБА_3 позивачу відповідно до вимог ст. 28 КпШС України, який діяв на час виникнення спірних правовідносин належить ? частина будинку АДРЕСА_1.

В суді апеляційної інстанції встановлено, що на час розгляду справи спірним будинком в цілому користується ОСОБА_5, у зв’язку з чим ОСОБА_3 на має можливості користуватися будинком.

Тому вимоги ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні будинком також підлягають задоволенню.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_3 не довела, що майно, яке складається з предметів побутового призначення, ювелірних виробів та автомобіля ГАЗ 2410, вказане нею у заяві, придбано під час шлюбу з ОСОБА_7 або належить їй на праві особистої власності.

З пояснень ОСОБА_4 вбачається, що автомобілем ОСОБА_7 розпорядився за своє життя, якісь речі він разом з ОСОБА_7 відвозив ОСОБА_3

Решту речей побутового призначення він отримав після смерті ОСОБА_7 як спадкоємець за заповітом.

Судова колегія не вважає такими, що підлягають задоволенню і вимоги про відшкодування моральної шкоди.

Перешкоди у користуванні ОСОБА_3 спірним будинком були створені ОСОБА_7

На час набуття ОСОБА_5 права власності на частину спірного будинку відносно частки позивача у будинку вже існував спір. Частка ОСОБА_3 виділена не була, а тому визначити яким саме житловим приміщенням повинна користуватись позивач не можливо.

В частині відмови у задоволенні зустрічного позову рішення не оскаржувалось.

Оскільки судом неправильно застосовувані норма матеріального права при вирішення спору судова колегія на підставі вимог п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України вважає за необхідне змінити оскаржуване рішення.

Керуючись ч.3 ст. 209, ст. ст. 218, ст.ст. 303, 304, п.3 ч. 1 ст. 307, п.п. 3, 4 ч.1 ст. 309, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 27 січня 2010 року змінити.

Позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на ? частину будинку АДРЕСА_1 Харківського району Харківської області.

Зобов’язати ОСОБА_5 не перешкоджати ОСОБА_3 у користуванні житловим приміщенням за вказаною адресою.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий суддя:

Судді колегії:

Справа 22-ц-2424 / 2010 р. Головуючий 1 інстанції – Назаренко О.В.

Карегорія – договірна Доповідач – Хорошевський О.М.