Справа № 2-3447 / 10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2010 р. Антрацитівський міськрайонний суд Луганської області у складі:

головуючого

судді                                        Назарової М.В.

    при секретарі                          Зятьковій О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Антрацит цивільну справу за позовом Антрацитівського міського комунального підприємства „Теплокомуненерго” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Антрацитівського міськрайонного суду з заявою, у якій просить стягнути з відповідача на їх користь суму заборгованості за надані послуги по централізованому опаленню громадянам будинків державного і громадського фонду, а саме: для опалення квартири АДРЕСА_1, власником якої вона є, у сумі 3426 грн. 30 коп.

    В обґрунтування позову посилаються на те, що між сторонами укладено договір, на підставі якого вони надають вказані послуги, проте з жовтня 2007 р. по липень 2010 р. ОСОБА_1. не оплачує їх, внаслідок чого утворилася заборгованість.

Крім того, позивач просить стягнути  з відповідачки  судові витрати, які ним були сплачені при подачі позову до суду.

    У судовому  засіданні   представник  позивача  АМКП  «Теплокомуненерго» - Зайцева Є.І., що діє на підставі довіреності № 4 від 05.01.2010 року, позовні  вимоги  підтримала та пояснила, що відповідачка являється власницею квартири № АДРЕСА_1, і на її ім»я відкрито особовий рахунок № 32328. Позивач надає відповідачці послуги з централізованого опалення даної квартири. Відповідачка користувалась такою послугою, проте з жовтня 2007 року по липень 2010 року не оплачувала її вартість. Відповідачка у 2006 році дійсно зверталася до їх установи із заявою про розірвання договору про надання послуг у зв»язку із неможливістю їх оплати, проте, їй письмово повідомили про те, що існує певна процедура такого відімкнення, для чого необхідно звертатися до міжвідомчої комісії, до УЖКГ, а самовільно відключення від системи централізованого опалення заборонено.

     Оскільки відповідачем більше ніякі документи не надавалися, то позивачем нараховувалась відповідачці плата за опалення квартири, і інших законних підстав для припинення таких нарахувань не було.

    Просить суд задовольнити позовні вимоги  у повному обсязі та стягнути з відповідачки суму заборгованості за користування централізованим опаленням у розмірі 3426 грн. 30 коп.

    Відповідач ОСОБА_1. у судовому засіданні позов не визнала та пояснила, що на її ім»я дійсно відкритий особовий рахунок щодо централізованого опалення квартири № АДРЕСА_1. Оскільки в її родині склалося скрутне матеріальне становище, то вона 05.10.06 р. звернулася до позивача із заявою про розірвання договору про надання послуг з гарячого воодотеплопостачання, посилаючися на п. 6.1. Договору, укладеного між нею та позивачем 2.05.02 р., до того ж, надавані позивачем послуги поганої якості. Вважає, що договір від 2002 року вже не діє, а позивач повинен був укласти з нею новий договір – цього не зроблено, свій підпис вона більше ніде не ставила, отже, вона не повинна сплачувати послуги, хоча не заперечує, що отримувала їх.

Взагалі ж вона не відмовляється сплачувати за опалення, але не може ані оформили субсидію, оскільки у нею зареєстрована донька, а, так само, не має можливості укласти договір про реструктуризацію, адже фінансово не зможе сплачувати суми і за договором і поточні платежі.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши докази у справі, вважає позов як такий, що підлягає задоволенню.

Так, із досліджених у судовому засіданні копії особового рахунку № 32328 належить, що його відкрито на ім»я відповідача ОСОБА_1 щодо централізованого опалення квартири № АДРЕСА_1 /а.а. 3-4/, і ці послуги надаються позивачем відповідачу на підставі договору від 22.05.02 р. /а.с. 5/. Згідно дослідженої копії паспорту на ім»я відповідача ОСОБА_1. остання зареєстрована в зазначеній квартирі з 14.08.84 р. /а.с. 10/.

Таким чином, є встановленим, що сторони перебувають у договірних правовідносинах з приводу надання послуг з централізованого опалення.

 Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов”язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору, а згідно ст. ст. 67 и 68 ЖК України плата за комунальні послуги, враховуючи теплову енергію, провадиться крім квартплати згідно затверджених в встановленому порядку тарифам і наймач зобов”язаний своєчасно вносити плату за комунальні послуги.

Проте, з наданої копії особового рахунку вбачається, що за період з жовтня 2007 року до липня 2010 року відповідач нерегулярно оплачував надані йому послуги з теплопостачання, і у нього перед позивачем виникла заборгованість у сумі 3426 грн. 30 коп.

Відповідно до ст. 19 ЗУ «Про теплопостачання» споживач повинен щомісяця здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно ч. 3 ст. 20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов»язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідачка, не визнаючи позов, посилається на ту обставину, що вона в односторонньому порядку повідомила позивача листом від 05.10.06 р. про розірвання договору від 22.05.02 р. з посиланням на п. 6.1. останнього, внаслідок відсутності можливості сплачувати ці послуги, до того ж, надавані позивачем послуги поганої якості.

    З таким твердженням відповідача погодитися не можна з наступних підстав. Так, відповідно п. 25 Постанови КМУ «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» від 21.07.05 р. № 630 відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

    Порядок відключення споживача від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води затверджений Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 р. № 4 „Про затвердження Порядку відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання".

    Згідно зазначеного Порядку відключення споживача від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води проводиться з дозволу міжвідомчої комісії з розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади, на підставі проекту індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання, розробленого на підставі отриманих технічних умов та узгодженого з усіма організаціями, які видали технічні умови на підключення будинку до зовнішніх мереж.

Відповідно до п.2.5 - п.2.7 вищевказаного «Порядку відключення...» відключення приміщень від внутрішньобудинкових мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання виконується монтажною організацією, яка реалізує проект, за участю представника власника житлового будинку або уповноваженої ним особи, представника виконавця послуг з централізованого опалення і гарячого водопостачання та власника, наймача (орендаря) квартири (нежитлового приміщення) або уповноваженої ними особи. По закінченні робіт складається акт про відключення квартири від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання і в десятиденний термін подається заявником до Комісії на затвердження, після чого переглядаються  умови надання послуг з централізованого теплопостачання.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачка дозвіл на відключення квартири від мереж централізованого опалення у передбаченому порядку не отримувала, як не оскаржувала і фактичну відмову позивача для розірвання договору від 02.11.06 р. /а.с. 12/.

    Таким чином, сама по собі заява позивача про розірвання договору в односторонньому порядку не може бути підставою для розірвання договірних відносин між сторонами, і, відповідно, припинення нарахувань за надавані позивачем послуги з централізованого опалення квартири відповідача.

Що ж до поганої якості надаваних позивачем послуг, то така заява є голослівною і такою, що не заслуговує на увагу, адже, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, … в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі / ч. 1 ст. 11 ЦПК України/ і кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень / ч. 3 ст. 10 ЦПК України/.

Так само не заслуговують на увагу і посилання відповідача на недійсність договору між сторонами від 22.05.02 р. та необхідність укладення з нею нового договору, оскільки старий вже не діє, адже згідно п. 6. ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі зникнення потреби в отриманні послуги або відмови споживача від користування послугою виконавця/виробника споживач має право розірвати договір у порядку, встановленому законом – про такий порядок йшлося вище і, як пояснила позивачка у судовому засіданні, вона не має коштів на відповідні процедури.

  Не заслуговують на увагу посилання відповідача на неможливість отримання житлової субсидії, оскільки на її житловій площі є зареєстрованою донька, адже це не є предметом розглядуваної справи, а, навпроти, свідчить про погодження ОСОБА_1 із необхідністю сплати за централізоване опалення; до того ж, вона само пояснює, що взагалі-то не відмовляється сплачувати, але не має для цього фізичної можливості внаслідок мізерних доходів.

За таких обставин порушене право позивача на отримання оплати за надані ним послуги підлягає захисту шляхом задоволення позову у повному обсязі.

  Приймаючи рішення, суд також керується і Законом України «Про захист прав споживачів», який регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, і який встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів, є актом загальним по відношенню до низки вищенаведених спеціальних нормативно-правових актів, які регулюють саме цю сферу правовідносин і які суд застосовує при прийнятті теперішнього рішення. Будь-яких порушень прав ОСОБА_4 як споживача у суді, про зо йшло вище, не встановлено.

    Відповідно до ст. 88 ЦПК України суд вирішує питання про долю судових витрат і, задовольняючи позов у повному обсязі, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача повернення витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 грн., а також тягнути на користь держави судовий збір у сумі 51 грн., від плати якого було звільнено позивача під час подання заяви.

    На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 82, 88 ЦПК України, ст. 19 ЗУ «Про теплопостачання» від 02.06.05 р. № 2633-1V, ст. 20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.04 року № 1875-1V, ст. 526 ЦК України, ст.ст. 67, 68 ЖК України, Постановою КМУ «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» № 630 від 21.07.05 р., п.2.5-2.7 Порядку відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженого Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 р. № 4, суд,-  

ВИРІШИВ:    

    Позов Антрацитівського міського комунального підприємства „Теплокомуненерго” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити повністю.

    Стягнути з ОСОБА_1 на користь Антрацитівського міського комунального підприємства „Теплокомуненерго” 3426 грн. 30 коп. та повернення судових витрат – 30 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір - 51 грн.

    Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення  шляхом подачі апеляційної скарги, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення судового рішення – з дня отримання копії цього рішення – і в той же строк.

Рішення надруковано у нарадчій кімнаті.

Головуючий:                                                                                         М.В.Назарова