КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 вересня 2010 року справа № 2а-6837/10/1070
Київський окружний адміністративний суд, у складі головуючого - судді Лисенко В.І., при секретарі судового засідання Мазуренко О.В., за участю представників сторін:
від позивача - Ядвіжина Д.О.,
від відповідача: - не з’явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Фастівської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області
до фізичної особи – підприємця ОСОБА_2
про стягнення податкової заборгованості, -
в с т а н о в и в:
У липні 2010 року до Київського окружного адміністративного суду звернулась Фастівська об’єднана державна податкова інспекція Київської області з позовом до фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 про стягнення до державного бюджету податкової заборгованості у розмірі 1314293, 54 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що згідно з даними податкового обліку у відповідача утворилася заборгованість перед бюджетом з податку на додану вартість, податку з доходів фізичних осіб та єдиного податку.
Податкові органи в силу закону від імені держави здійснюють функції з контролю за своєчасністю, правильністю нарахування та сплатою податків і зборів (обов’язкових платежів), а також стягнення з платників податків заборгованості перед бюджетами та державними цільовими фондами. Виявивши наявність у відповідача податкової заборгованості, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення цієї заборгованості до державного бюджету.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд адміністративний позов задовольнити.
Відповідач заперечень проти позову не надав, заяв чи клопотань про розгляд справи за його відсутності не надсилав, в судове засідання не з’явився.
Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з такого.
ОСОБА_2 має статус фізичної особи – підприємця, зареєстрована Виконавчим комітетом Фастівської міської ради Київської області 11.09.2007 р. (номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців НОМЕР_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1), як платник податків перебуває на обліку 12.09.2007 р. за № 8516.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно даних податкового обліку у відповідача утворилась заборгованість зі сплати єдиного податку за період з 21.09.2009 р. по 20.11.2009 р. у розмірі 599, 00 грн. (з урахуванням переплати здійсненої відповідачем у розмірі 1, 00 грн.).
Таким чином станом на день розгляду справи заборгованість відповідача зі сплати єдиного податку становить 599, 00 грн.
Заборгованість зі сплати податку з доходів фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності та податку на додану вартість виникла з наступних підстав.
У липні 2009 року Фастівською об’єднаною державною податковою інспекцією Київської області проведена позапланова виїзна документальна перевірка своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів (обов’язкових платежів) фізичною особою – підприємцем ОСОБА_2 за період діяльності з 11.09.2007 р. по 31.03.2009 р.
У ході проведення перевірки встановлено порушення відповідачем вимог:
пункту 8 Порядку видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого наказом ДПА України від 29.10.1999 р. №599, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 р. за №752/4045, а саме – відповідач не веде книгу обліку доходів та витрат;
статті 1 Указу України від 03.07.1998 р. №727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» - перевищення граничного розміру суми виручки за 2007, 2008 та 2009 роки;
пункт 4 статті 14 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», а саме – неподання декларацій про доходи за 12 місяців 2008 року та 3 місяці 2009 року, в результаті чого встановлено несплату податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності у розмірі 78486, 63 грн.;
підпункт 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», а саме – неподання заяви про реєстрацію платника податку на додану вартість, в результаті чого встановлено несплату податкового зобов’язання по податку на додану вартість;
підпункту «б» пункту 19.2 статті 19 Закону України від 22.05.2003 р. №889-ІV «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме – неподання податкових розрахунків за формою №1ДФ, за результатами якої складено акт від 24.07.20009 р. № 340-34/1702/НОМЕР_1.
На підставі акту перевірки від 24.07.20009 р. № 340-34/1702/НОМЕР_1, враховуючи приписи підпункту «б» пункту 4.2.2 статті 4 Закону Україні від 21.12.2000 р. №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 р. №13-92 «Про прибутковий податок з громадян», пункту 7.1. статті 7 Закону України від 22.05.2003 р. №889-ІV «Про податок з доходів фізичних осіб» відповідачеві визначено суму податкового зобов’язання у розмірі 78486, 63 грн., про що прийнято податкове повідомлення – рішення від 06.08.2009 р. №0000531702/0.
Не погоджуючись із вказаними рішеннями, відповідач оскаржив їх до податкового органу.
За результатами розгляду скарг Державною податковою адміністрацією у Київській області, які залишені без змін рішенням Державної податкової адміністрації України від 16.04.2010 р., на підставі акту перевірки від 24.07.20009 р. № 340-34/1702/НОМЕР_1 враховуючи приписи підпункту 17.1.1 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21.12.2000 р. №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» відповідачеві визначено суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2550, 00 грн., про що прийнято податкове повідомлення – рішення від 15.01.2010 р. №0000091702/0.
Вказані рішення отримані відповідачем 06.05.2010 р., про що свідчить підпис на копії повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.57 на звороті).
За твердженням позивача, в судовому порядку вказані податкові повідомлення – рішення відповідачем не оскаржувались, а отже, такі зобов’язання вважаються узгодженими.
Таким чином, узгоджена сума податкових зобов’язань відповідача становить 1314293, 54 грн. (599, 00 + 78486, 63 грн. + 1232657, 91 грн. + 2550, 00 грн.).
Вказані суми податкової заборгованості відповідачем сплачені не були.
Позивач, керуючись пунктом 6.2 статті 6 Закону України від 21.12.2000 р. №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», надіслав відповідачеві першу податкову вимогу форми «Ф1» № 1/215 від 01.03.2010 р. у розмірі 1314293, 54 грн. та другу податкову вимогу форми «Ф2» № 2/285 від 12.04.2010 р. у розмірі 3149, 00 грн.
Вказані податкові повідомленні отримані відповідачем, про що свідчать підписи на копії повідомлень про вручення поштових відправлень (а.с.58).
Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з таких положень законодавчих актів.
Згідно з пунктом 1.3 статті 1 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ) податковим боргом (недоїмкою) є податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Указом Президента України від 03.07.1998 р. № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (далі – Указ від 03.07.1998 № 727/98) спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для суб'єктів малого підприємництва, зокрема, фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.
Згідно з пунктом 2 Указу від 03.07.1998 р. № 727/98 суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку. Ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць.
15.12.2008 р. відповідач подав заяву до податкового органу про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а саме – організація вантажних перевезень та 24.12.2008 р. отримав Свідоцтво платника єдиного податку (а.с.23).
Згідно з рішенням Фастівської міської ради Київської області від 25.12.2008 р. №10-XLVI-V «Про внесення змін та доповнень до рішення міської ради від 04.06.2008 р. №2XXXVI-V «Про встановлення розміру єдиного податку» ставки єдиного податку встановлені у розмірі 200, 00 грн. на місяць.
Пунктом 2 Указу від 03.07.1998 р. № 727/98 встановлено, що суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.
Відповідач мав сплачувати суми єдиного податку до 20 числа кожного місяця, наступного за звітним, та надавати докази сплати податку до податкового органу разом з податковою звітністю.
Згідно пункту 8 Порядку видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку затвердженого наказом ДПА України від 29.10.1999 р. №599, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 р. за №752/4045 для визначення результатів власної підприємницької діяльності на підставі хронологічного відображення здійснених господарських і фінансових операцій платник єдиного податку веде Книгу обліку доходів і витрат згідно із додатком № 10 до Інструкції про прибутковий податок з громадян, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.04.93 N№ 12 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.06.93 за № 64. При цьому обов'язковому заповненню підлягають лише графи «період обліку», «витрати на виробництво продукції», «сума виручки (доходу)», «чистий доход».
Відповідно до підпункту 2.1 статті 2 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі – Закон України від 03.04.1997 № 168/97-ВР) платником податку є будь-яка особа, яка: а) здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку; б) підлягає обов’язковій реєстрації як платник цього податку; в) імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті.
Підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР визначено, що особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000, 00 гривень (без урахування податку на додану вартість).
Відповідно до абзацу 2 пункту 9.4 статті 9 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР, якщо обсяг оподатковуваних операцій особи протягом звітного податкового періоду перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, не більше ніж у два рази, така особа зобов'язана надіслати податковому органу заяву про реєстрацію протягом двадцяти календарних днів, наступних за таким звітним податковим періодом.
Перевіркою виявлено, що ОСОБА_2 будучи зареєстрованою у встановленому законодавством порядку платником єдиного податку, відповідно до виписок банку отримала на розрахунковий рахунок суму коштів за надання експедиторських транспортних послуг за IV квартал 2007 року у розмірі 683543, 89 грн.
Згідно пояснень позивача, відповідачем не було надіслано заяву до податкового органу про реєстрацію її як платника податку на додану вартість, тому позивачем при визначенні податкового зобов’язання враховано вимоги абзацу 4 пункту 9.4 статті 9 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР, відповідно до яких особа, що не надсилає таку заяву у таких випадках та у такі строки, несе відповідальність за не нарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.
Об’єкти оподаткування і база оподаткування визначаються статтями статями 3, 4 цього Закону.
Згідно з підпунктом 6.1 статті 6 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР об’єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків.
Підпунктом 7.8.1 пункту 7.8 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР передбачено, що податковим періодом є один календарний місяць.
Згідно з статтею 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян» зокрема, оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету. Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.
Частиною першою статті 14 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян» (діє до набрання чинності спеціальним законом з питань оподаткування фізичних осіб - суб’єктів підприємницької діяльності на підставі пункту 22.10 статті 22 Закону України від 22.05.2003 № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб») передбачено, що з доходів, зазначених у розділі ІV Декрету, податок обчислюється податковими органами на підставі декларацій, поданих громадянами про очікуваний (оціночний) у поточному році доход або про фактично одержані у звітному календарному році доходи та інших відомостей про доходи громадян, визначених у цьому розділі.
Згідно з частиною другою вказаної статті Декрету оподаткування доходів громадян податковими органами здійснюється на підставі: декларацій громадян про очікуваний (оціночний) у поточному році або про фактично одержані ними протягом року доходи.
Податок, обчислений податковими органами, сплачується в такому порядку: протягом року платники щоквартально сплачують до бюджету по 25 процентів річної суми податку, обчисленої за доходами за попередній рік, а платники, які вперше залучаються до сплати податку, - 25 процентів суми, обчисленої їм податковими органами за оціночним доходом на поточний рік. Для сплати авансових платежів податку встановлюються такі строки протягом року: до 15 березня, до 15 травня, до 15 серпня і до 15 листопада.
Згідно пункту 7.1 статті 7 Закону України від 22.05.2003 р. №889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2-7.4 цієї статті.
Відповідно до підпункту «б» пункту 19.2 статті 19 Закону України від 22.05.2003 № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані надавати у строки, встановлені законом для податкового кварталу, якщо інше не визначено нормами цього Закону, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку податковому органу за місцем свого розташування. У разі коли зазначена особа протягом звітного кварталу не виплачує такі доходи або виплачує доходи не всім платникам податку, зазначена звітність не подається або подається стосовно платників податку, які фактично отримали такі доходи. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не припускається.
Згідно з підпунктом 17.1.1 пункту 17.1 статті 17 Закону від 21.12.2000 № 2181-ІІІ у разі коли платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.
Підпунктом 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ передбачено, що контролюючий орган зобов’язаний самостійно визначити суму податкового зобов’язання платника податків у разі якщо: платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію; дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов’язань, заявлених у податкових деклараціях.
Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ податкове зобов’язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту (якщо здійснюється оскарження визначеного податкового зобов’язання).
У разі визначення податкового зобов’язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах «а» - «в» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов’язаний погасити нараховану суму податкового зобов’язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження (підпункт 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ).
В силу підпункту 5.4.1 пункту 5.4 статті 4 Закону від 21.12.2000 № 2181-ІІІ узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону від 21.12.2000 № 2181-ІІІ активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.
Органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу, згідно з підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону від 21.12.2000 № 2181-ІІІ, є виключно податкові органи.
Згідно з пунктом 11 статті 10 Закону України від 04.12.1990 №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.
За наведених обставин, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню: відповідач є суб’єктом оподаткування єдиним податком, ставка податку, податкова база, а також сума податкового зобов’язання, що належить до сплати податковим органом визначені правомірно і правильно.
Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони — суб’єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов’язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 11, 14, 51, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
п о с т а н о в и в:
Адміністративний позов задовольнити.
Стягнути з фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний код – НОМЕР_1) до Державного бюджету України податкову заборгованість у розмірі 1314293 (один мільйон триста чотирнадцять тисяч двісті дев’яносто три) грн. 54 коп.
Постанова може бути оскаржена в порядку та строки встановленими статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили в порядку встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.І. Лисенко
Повний текст постанови виготовлений 24 вересня 2010 року
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
01113, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26 т/ф 2865687, ЄДРПОУ 240740
«24» вересня 2010 р.
№2а-6837/10/1070
Фастівська ОДПІ Київської області
08500, Київська область, м. Фастів, вул. Кірова, 28.
Київський окружний адміністративний суд надсилає копію постанови від 21.09.2010 в адміністративній справі №2а-6837/10/1070.
Суддя Лисенко В.І.
_____________________________________________________________________________
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
01113, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26 т/ф 2865687, ЄДРПОУ 240740
«24» вересня 2010 р.
№2а-6837/10/1070
Фізична особа - підприємець ОСОБА_2
АДРЕСА_1
Київський окружний адміністративний суд надсилає копію постанови від 21.09.2010 в адміністративній справі №2а-6837/10/1070.
Суддя Лисенко В.І.