Справа  № 2-4557

                                                                                                                                                          2010  рік

З  А  О  Ч  Н  Е     Р   І   Ш   Е   Н   Н   Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

14 жовтня  2010    року                                                     Ялтинський міський суд Криму

у складі судді  :                                                      ШУМОВА В.В.

при секретарі    :                                                    САМОХВАЛОВІЙ Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Ялтинського міського суду цивільну справу по позову

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та зняття з реєстрації,

В С Т А Н О В И В  :

    Позивачка звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 і скасувати його реєстрацію місця проживання за вказаною адресою.

    Вимоги мотивує тим, що вона була членом житлово – будівельного кооперативу, повністю внесла свій пайовий внесок, внаслідок чого придбала право власності на квартиру АДРЕСА_1, їй було видано реєстраційне посвідчення, підтверджуюче право власності на квартиру.  Відповідач є її колишнім чоловіком. Рішенням суду від 18 березня 1988 року, за його позовом він був вселений в спірну квартиру, проте на вселення, що відбулося 15 листопада 1989 року не з'явився, про що судовим виконавцем був складений відповідний акт. В листопаді 1989 року він забрав з квартири всі свої речі та виїхав на постійне проживання в інше місто, як їй потім стало відомо до Херсонської області, м. Беріслав, де він постійно працював лікарем на протязі тривалого часу, тобто добровільно перемінив місце свого проживання. З тих пір він не проживає в спірній квартирі, а тому втратив право користування нею.

    Відповідач в судове засідання не з’явився, був повідомлений про місце та час розгляду справи належним чином, через оголошення в газету, причин неявки суду не надав.

    Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність відповідача та ухвалити заочне рішення згідно ст. 225 ЦПК України.

    Суд, вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

    Судом встановлено, що ОСОБА_2 і ОСОБА_1 знаходилися в зареєстрованому шлюбі, який був між ними розірваний 02 грудня 1986 року (т. 2, а.с. 14).

    09 грудня 1998 року ОСОБА_3 змінила прізвище на ОСОБА_1 (т. 2, а.с. 14).

    В 1968 році ОСОБА_1 разом з сином була надана кооперативна двокімнатна квартира АДРЕСА_2, яка належала ЖБТ «Крим».

    На момент реєстрації ОСОБА_1 шлюбу з ОСОБА_3, вона була членом житлово – будівельного кооперативу «Крим» і в період знаходження з ним в шлюбі продовжувала вносити пайові внески за квартиру АДРЕСА_1.

Відповідно до реєстраційного посвідчення, виданого Ялтинським Бюро технічної інвентаризації на підставі Розпорядження Ради Міністрів Кримської АССР від 21 серпня 1991 року, право власності на квартиру № 52 в житловому будинку № 3 по вул. Крівошти в місті Ялта зареєстровано за ОСОБА_1.

    Рішенням Ялтинського міського суду від 10 листопада 2009 року, яким було відмовлено в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, та яке в цій частині набрало законної сили було встановлено, що ОСОБА_2 поселився в спірну квартиру як член сім'ї члена житлово – будівельного кооперативу «Крим», проживав в ній спільно з ОСОБА_1 і йому на праві спільної сумісної власності належить частина паєнагромаджень, а тому згідно  Зразкового Статуту Житлово – будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30 квітня 1985 року №  186,  при його тимчасовій відсутності за ним зберігається житлове приміщення незалежно від причин і строку відсутності.

    Згідно ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доводяться при розгляді інших справ, в яких приймають участь ті ж особи або особа, відносно якої ці обставини були встановлені.

    Разом з тим, згідно ст.. 57 Зразкового Статуту Житлово – будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30 квітня 1985 року №  186, в разі вибуття на інше постійне місце проживання член сім’ї члена кооперативу може бути визнаний таким, що втратив право користування жилим приміщенням.

    Статтею 107 ЖК України також регламентовано, що у разі вибуття наймача та членів його сім’ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття.

Згідно п. 11 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про деякі питання, які виникли з практики застосування судами Житлового Кодексу України» від 12 квітня 1985 року № 2, на підтвердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресація кореспонденції, створення сім'ї в іншому місті, перевезення майна в інше житлове приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).

Згідно повідомленню Комунальної установи «Бериславська центральна районна лікарня», яка розташована в м. Берислав Херсонської області, ОСОБА_6 12 вересня 1994 року був прийнятий на посаду лікаря дільничного терапевту Бериславського ТМО, по сумісництву, з 12 вересня 1994 року по 20 листопада 1994 року, а 21 листопада 1994 року був прийнятий на посаду дільничного терапевту за основним місцем роботи, на невизначений строк. Потім декілька разів переводився на інші посади та тільки 25 серпня 1999 року був звільнений за власним бажанням (а.с. 21).

Таким чином, судом достовірно встановлено, що в вересні 1994 року ОСОБА_2 обрав для себе інше постійне місце проживання, а тому втратив право користування житловим приміщенням квартири АДРЕСА_1.

На підставі викладеного, керуючись ст. 107 ЖК України, ст. 57 Зразкового Статуту ЖБК, затвердженого Постановою Ради Міністрів України від 30 квітня 1985 року, Постановою Пленуму Верховного суду України «Про деякі питання, які виникли з практики застосування судами Житлового Кодексу України» від 12 квітня 1985 року № 2, ст.ст. 10,60,61,209,212,213,215,218 ЦПК  України, суд

В И Р І Ш И В :

    Позов ОСОБА_1 – задовольнити.

    Визнати ОСОБА_4 таким, що втратив право користування жилим приміщенням квартири АДРЕСА_1 з вересня 1994 року та скасувати його реєстрацію по зазначеній адресі.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк, протягом якого розглядалася заява, не включається до строку на апеляційне оскарження рішення.

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.

Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному суді АРК через Ялтинський міський суд в строки та порядку згідно статей 294, 296 ЦПК України.

                        Суддя :