Справа № 2-1735/2010            

                       Рішення

                 ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

  "01” червня 2010 року      Коростенський  міськрайонний суд

  Житомирської області              

   в складі : головуючої – судді                Куліченко М.В.

             при секретарі                     Мишко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Коростені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до   Управління праці та соціального захисту населення Коростенської районної державної адміністрації  про визнання дій неправомірними та стягнення невиплачених коштів, передбачених Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“, суд, -

                      В С Т А Н О В И В :

    Позивачка звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської Ради неправомірними та стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Коростенської районної державної адміністрації недовиплачені кошти, які передбачені ст.ст.37, 39 ЗУ “ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи “  за період з 01.01.2009 року по день розгляду справи судом, мотивуючи це тим,  що вона являється потерпілою від Чорнобильської катастрофи 3-ї категорії, проживає  та  працює в зоні гарантованого добровільного відселення. Позивачка  вважає, що проведення виплат в твердих сумах, встановлених Постановою КМУ № 836 від 26.07.1996 року,   а не в розмірах визначених ЗУ “ Про статус і соціальний захист населення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи “ порушує її права.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                

         В судове засідання позивачка  надала заяву,  в якій просить розглянути справу у її відсутність, вимоги позову підтримує в повному обсязі, з підстав зазначених в позовній заяві.  

    Представник відповідача в  судове засідання не з'явився, надав заяву, в якій просить розглянути справу в його відсутність, позов не визнає.      

    Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з слідуючих підстав. Судом встановлено,що позивачка проживає    в зоні гарантованого добровільного відселення, яким є м Коростень ,  отримує  компенсації  відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ ... , яким встановлені компенсації та доплати громадянам, що проживають та працюють на територіях  радіоактивного забруднення.

    Відповідно до ст.39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ громадянам, які працюють на території радіоактивного забруднення, зоні гарантованого добровільного відселення, проводиться доплата в розмірі 2 – х  мінімальних заробітних плат.       Відповідно до вимог ст. 37 вищезазначеного Закону, громадянам, що проживають на території радіоактивного забруднення, зоні гарантованого добровільного відселення,  виплачується щомісячна грошова допомога , в зв”язку з обмеженням споживання продуктів харчування    в розмірі 40% мінімальної заробітної плати щомісячно. Як вбачаеться з мaтеріaлiв справи, позивачка  є громадяниною, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи, що стверджується вкладкою до посвідченя.

Kpiм цього, позивачка проживає в АДРЕСА_1, яке згідно переліку населених пунктів, віднесено до зон радіоактивного забруднення, внаслідок Чорнобильської катастрофи,  і до зони гарантованого добровільного відселення.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про статус i соціальний захист громадян,що постраждали    від  Чорнобильської  катастрофи»   громадянам,   які   проживають територ1ях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням   споживання  продуктів  харчування  місцевого   виробництва  та  особистого підсобного господарства в таких розмірах: у зоні посиленого радіоекологічного контролю – 30% від мінімальної заробтної плати; у зоні гарантованого добровільного відселення 40%  мінімальної заробітної плати; у зоніі безумовного (обов'язкового) відселення – 50% мінімальної заробітної плати.

Проте, належні позивачу виплати виплачуються в poзмірі, передбаченому Постановою КМ України від 26.07.1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, постраждалим від Чорнобилвської катастрофи».

Обговорюючи питания положения якого нормативно-правового акту  слід застосувати до спірних правовідносин,  суд виходить з наступного:  відповідно до ч.2 cт.19 Конституції України органи державної влади, та органи місцевого самоврядування, їx посадові особи зобов'язані діяти лише   в  межах повноважень та у cnociб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями ч.4 ст. 8 ЦПК України у раз1 невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який мае вищу юридичну силу.

Отже,   за   конституційними   нормами,   виходячи   з   пріоритетності   законів   на підзаконними актами, суд  прийшов  до висновку, що при визначенні розм1ру допомог позивачев1   застосуванню підлягають норми ЗУ «Про статус….» Однак,  згідно пп. 8 п. 28 розд. II ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік», громадянам,що проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів, харчування мвсцевого виробництва та особистого піддсобного господарства в порядку та розм1рах, встановлених Кабінетом Miнicтpiв України. Згідно пп. 9 п. 28 розд. II цього Закону, громадянам, які працюють на територіях рад1оактивного забруднення, провадиться доплата в порядку та poзміpax, встановленх Каб1нетом Miнicтpiв України .

Таким чином,   були наявні нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по різному регулюють cпipнi правовідносини.   Вир1шуючи питания про те, положення якого Закону підлягають застосуванню для  їх вир1шення,  суд   зважає на наступне:відповщно до ст. 75 Конституції України, Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні. Конституція Укрїни не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону,   тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає, також. і закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу. Водночас, Конституційний Суд України у п. 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у cпpaвi про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною  є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження, щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є  й те, що з прийняттям нового акту, якщо  інше  не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який д1яв у часі раніше.

Відповідно до ч. 3 ст. 150 Конституції України, рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відтак, виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що вищезазначеним Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» фактично змінено положения Закону України «Про статус i соціальний захист громадян,  що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», який діяв у часі  раніше, пріоритетними, в даному випадку є положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік».

Разом з тим, судом враховується, що положення п.п. 8, 9 пункту 28 розд. II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 р.», яким фактично змінено на 2008 рік дію    Закону  «Про статус…», в частині виплати компенсацій i допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати , і абз.2,3,4 частини першої статей 37, 39 Закону України «Про статус…», р1шенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнано    неконституційними. Проте, зазначені положення втратили чинність з моменту ухвалення рішення Конституційним Судом України, а тому до вказаної дати в1дпов1дач правом1рно здійснював виплати в розмірах, передбачених Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 р».

3 урахуванням того, що Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною радою України на період з 1 січня по 31 грудня відповідного року, суд встановив наявність підстав для зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплату позивачу допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування м1сцевого виробництва та особистого підсобного господарства (ст. 37) та доплати до пенсії непрацюючим пенсіонерам, як1 проживають на території радioактивного забруднення (ст. 39),  за період  з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

    Суд погоджується з доводами позову про те, що   вимоги Закону  “Про статус…” відповідачем порушувались, позивачка не отримувала зазначених кошт в відповідних розмірах , тому  вимоги   позову, в частині  прав позивачки на отримання сум  компенсацій в розмірах, передбачених ст.37,39  ЗУ «Про статус…»   є   обгрунтованими .    

З  врахуванням наведеного, зазначені доплати     позивачці  відповідач  має нарахувати   і виплатити.      Відповідно до Закону   України “ Про Державний бюджет України на 2008 рік “  та Порядку використання коштів Державного бюджету України на виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Наказом № 147 від 02.04.2004 року Міністерства праці та соціальної політики України – , за якими головним розпорядником бюджетних коштів, призначених для видатків на соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи є Міністерство Праці та соціальної політики України, а на місцях відповідні Управління праці та соціального захисту населення та Управління Пенсійного фонду України в м. Коростені таким  є відповідач    3 огляду на зазначене,  позов слід задовольнити.

     Керуючись ст.  16 ЦК України, ст.15,213-218 ЦПК України,ст.19 Конституції України, ст.ст.37, 39 ЗУ “ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи “,  Постановою Кабінету Міністрів України № 987 від 20.06.2000 року “Про затвердження порядку використання коштів фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення”, суд , -

                         ВИРІШИВ :

          Позов задовольнити. Визнати неправомірними дії  Управління праці та соціального захисту населення Коростенської районної державної адміністрації щодо  виплати  ОСОБА_2 в неповному обсязі кошт,  передбачених ст.ст.37, 39   ЗУ “Про статус  і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.          

     Зобов»язати   Управління праці та соціального захисту населення Коростенської районної державної адміністрації нарахувати та виплатити ОСОБА_2   кошти,   у відповідності до вимог і розмірах, визначених ст.ст.37, 39 ЗУ “Про статус  і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за період з  01.01.2009 року.

     Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку , протягом  двадцяти днів, після подання заяви про апеляційне оскарження, яка   подається протягом десяти днів з дня  його проголошення.

      Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження: 1\якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано; 2\якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений законодавством строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку; 3\в разі подання апеляційної скарги – після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не було скасовано.

        Суддя: