УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №11-671 Головуючий у І інстанції: Брагін В.І.
Категорія 187 ч.2 Доповідач: Гузовський О.Г.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2010 року м. Житомир
Колегія суддів палати в кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області у складі:
головуючого...................................... Мельничук Н.М.
суддів.............................. Гузовського О.Г., Широкопояса Ю.В.
з участю прокурора........................... Селюченко І.І.
та представника
неповнолітнього ОСОБА_5 . ...... ОСОБА_6
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями адвоката ОСОБА_7 – захисника засудженого ОСОБА_5 та засудженого ОСОБА_8 на вирок Андрушівського районного суду Житомирської області від 22 липня 2010 року, яким
ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Рахни Лісові, Шаргородського району Вінницької області, українця, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, не працюючого, проживаючого у АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимий, останній раз:
- вироком Гайсинського районного суду Вінницької області від 30.06.1998 року за ст. ст. 43, 102 КК України до 6 років позбавлення волі,
- засуджено за ст. 187 ч.2 КК України на 8 (вісім) років позбавлення волі із конфіскацією майна;
Строк відбування покарання ОСОБА_8 рахувати з моменту затримання, тобто з 29 серпня 2009 року.
Запобіжний захід – тримання під вартою.
Стягнути з ОСОБА_8 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Житомирській області 75 грн. 12 коп. судових витрат за проведення товарознавчої експертизи.
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця м.Житомира, українця, громадянина України, з неповною-середньою освітою, неодруженого, не працюючого, проживаючого у АДРЕСА_2, раніше не судимого,
- засуджено за ст. 187 ч.2 КК України на 7 (сім) років позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з моменту затримання, тобто з 22 липня 2010 року.
Запобіжний захід змінити з підписки про невиїзд на утримання під вартою, взявши його під варту в залі суду.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Житомирській області 75 грн. 12 коп. судових витрат за проведення товарознавчої експертизи.
Речові докази: металевий предмет, пакет, чорного кольору та одяг ОСОБА_8 джинси та гумові тапці, які знаходяться на зберіганні в камері речових доказів Андрушівського РВ УМВС – знищити; мобільний телефон «Нокіа-1101», який знаходиться на зберіганні у потерпілого ОСОБА_9 – повернути ОСОБА_9
Згідно вироку 13 серпня 2009 року, біля 10 годин, ОСОБА_8, який перебував в стані алкогольного сп’яніння, разом з ОСОБА_5, прийшли до подвір’я будинку АДРЕСА_3, де проживає ОСОБА_9 В розмові з ОСОБА_9 у підсудних раптово виник умисел на вчинення розбійного нападу та заволодіння майном потерпілого. Реалізовуючи свій злочинний намір, ОСОБА_8 використовуючи принесений ним металевий предмет, наніс ОСОБА_9 біля 5 ударів в голову, а також по руках, якими потерпілий прикривав голову від ударів. Від нанесених ударів ОСОБА_9 впав. Скориставшись цим, ОСОБА_5 обшукав одяг потерпілого ОСОБА_9 та відкрито забрав з напоясної сумочки мобільний телефон «Нокіа-1101». Після цього, діючи спільно, ОСОБА_8 та ОСОБА_5 попід руки відтягнули потерпілого ОСОБА_9 за погрібник, де ОСОБА_5 наніс ОСОБА_9 біля 5 ударів металевим предметом по голові, а також по руках, якими потерпілий прикривав голову від ударів. Побачивши, що ОСОБА_9 не чинить опору та знепритомнів, підсудні заволоділи його мобільним телефоном «Нокіа-1101» вартістю 220 грн. 50 коп., в якому знаходився стартовий пакет оператора мобільного зв’язку «Київстар-діджус» вартістю 25 гривень та втекли з подвір’я потерпілого. В результаті розбійного нападу ОСОБА_9 були заподіяні тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості у вигляді закритого перелому нижньої третини лівої ліктьової кістки із зміщенням уламків, а також легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров’я - закритої черепно-мозкової травми у вигляді множинних забійних ран голови.
В апеляції адвокат ОСОБА_7 – захисник ОСОБА_5 просить перекваліфікувати дії ОСОБА_5 на ст. 186 ч.1 КК України, а також застосувати ст. 69 КК України. Вирок вважає незаконним через неправильне застосування норм закону і невідповідність призначеного покарання особі засудженого, який є неповнолітнім, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, не був ініціатором злочину, навчався у спеціальній школі для розумово відсталих. Також посилається на те, що не було між ним та ОСОБА_8 попередньої змови.
В апеляції ОСОБА_8 просить вирок скасувати, а справу направити до суду першої інстанції, вважає, що вирок підлягає скасуванню, оскільки засуджений ОСОБА_5, якому під час досудового слідства своєчасно не було надано захисника, під психологічним впливом працівників міліції давав неправдиві свідчення щодо ОСОБА_8 Стверджує, що між ним та ОСОБА_5 не було попередньої змови на вчинення злочину.
Заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_10 підтримавшого свою апеляцію в повному обсязі, ОСОБА_6 - законного представника неповнолітнього ОСОБА_5 підтримавшу апеляцію захисника ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_5, заперечення прокурора проти апеляцій, обговоривши доводи апеляції та перевіривши матеріали кримінальної справи відповідно до вимог ст.365 КПК України, судова колегія апеляції залишає без задоволення виходячи з наступного.
Згідно матеріалів справи та досліджених в судовому засіданні доказів, напад на потерпілого зі сторони засуджених ОСОБА_10 та неповнолітнього ОСОБА_5 був вчинений з метою заволодіння чужим майном (мобільним телефоном) та поєднаний із насильством небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, з використанням металевого предмета, яким нанесено потерпілому ОСОБА_9 безліч ударів в голову, а також по руках, якими той прикривав голову. Від нанесених ударів ОСОБА_9 впав, засуджені ОСОБА_10 та ОСОБА_5 відтягли його за погрібник, де продовжували наносити удари металевим предметом по голові та руках, якими потерпілий прикривав голову від ударів. Припинили це, лише побачивши, що ОСОБА_9 не чинить опору та знепритомнів. Після цього заволоділи його мобільним телефоном «Нокіа-1101».
Зазначені обставини, об'єктивна та суб'єктивна сторони злочину, свідчать про наявність в діях засуджених кваліфікуючих ознак розбійного нападу на потерпілого, а не грабежу, як про це стверджує захисник ОСОБА_7 в апеляції.
Самі засуджені не заперечують про застосування під час нападу металевого предмета у вигляді зубила довжиною до 30-40 см., яким наносились удари, у тому числі, в життєво важливий орган потерпілого-голову, та по руках, якими той намагався прикрити її. Про це ж свідчать і тілесні ушкодження спричинені потерпілому злочинними діями ОСОБА_10 та ОСОБА_5 у вигляді закритого перелому нижньої третини лівої ліктьової кістки із зміщенням уламків, які віднесені до середнього ступеню тяжкості а також легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров’я: закритої черепно-мозкової травми у вигляді множинних забійних ран голови, підтверджені висновком судово-медичної експертизи № 176 від 04.03.2009 року.
Показання засуджених про застосування насилля різняться лише в тому, хто саме наносив удари – сам ОСОБА_10, чи також і ОСОБА_5, чи ОСОБА_5 сам проявив в цьому ініціативу, коли затягнули потерпілого за погрібник, чи на пропозицію ОСОБА_10 "добити потерпілого", що на кваліфікацію не впливає, не дає підстав для окремої кваліфікації кожного, оскільки у всьому іншому, дії їх були узгоджені. І ця узгодженість підтверджується злагодженістю дій засуджених при вчиненні злочину.
Крім того, ОСОБА_10 сам заявив у своїх поясненнях на досудовому слідстві ще 13 серпня 2009 року(а.с.13), що напад на потерпілого ОСОБА_9 був попередньо домовлений, з метою заволодіння майном потерпілого,.
А тому, судова колегія вважає твердження в апеляціях засудженого ОСОБА_10 та захисника ОСОБА_7 про відсутність у них попереднього зговору на розбійний напад на потерпілого ОСОБА_9 безпідставними, такими, що суперечать зібраним по справі доказам.
Дії кожного з них за ч.2 ст.187 КК України кваліфіковані вірно.
Безпідставні також твердження в апеляції ОСОБА_10 про порушення права на захист неповнолітнього ОСОБА_5 та несвоєчасного забезпечення його захисником, внаслідок чого той під психологічним впливом працівників міліції давав неправдиві свідчення щодо ОСОБА_8 Захисником ОСОБА_5 був забезпечений ще до його першого допиту в якості підозрюваного і такі слідчі дії з ним проводились в присутності захисника ОСОБА_7 (а.с. 61-66). Сам же ОСОБА_10 від послуг захисника неодноразово відмовлявся(а.с.43,51).
Що стосується призначеного кожному із засуджених покарання, то обираючи його суд першої інстанції врахував:
- що ОСОБА_10, як особистість, негативно характеризується, неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, але на шлях виправлення не став;
-вчинив злочин в стані алкогольного сп'яніння, що є обставиною обтяжуючою покарання ОСОБА_8 за відсутності обставин, що його пом'якшують.
Судом першої інстанції також враховано, що ОСОБА_5 є неповнолітнім, що пом'якшує його покарання. Разом з тим, негативно характеризується та в період судового слідства вчинив ще один злочин - крадіжку, що свідчить про його стійку антисоціальну направленість.
Що стосується можливості застосування щодо ОСОБА_5 ст. 69 КК України, як про це просить в апеляції його захисник, то в матеріалах справи відсутні для цього підстави. Не обґрунтовані вони і в апеляції захисника.
Таким чином, покарання призначене засудженим ОСОБА_10 та ОСОБА_5 в повній мірі відповідає вимогам ст. 65 КК України, тобто призначене у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу та враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Підстави для задоволення апеляцій та зміни вироку відсутні.
А тому, керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, судова колегія,-
УХВАЛИЛА :
Апеляції адвоката ОСОБА_7 – захисника засудженого ОСОБА_5 та засудженого ОСОБА_8 залишити без задоволення, а вирок Андрушівського районного суду Житомирської області від 22 липня 2010 року щодо ОСОБА_10 та ОСОБА_5 – без зміни.
Судді: