У К Р А Ї Н А
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 2-а-1857/10/1070
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 квітня 2010 року м. Київ
Київський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді – Штогуна С.Г.,
суддів – Спиридовоної В.О.,
Щавінського В.Р.,
при секретарі судового засідання Кожем’яко М.Д.,
За участю: позивача - ОСОБА_2 та його представника - Никончука В.В.,
представника відповідача - Сахарова М.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Державної митної служби України, Південної митниці про визнання протиправним та скасування наказу від 27.11.2008 р. №2521 – к в частині про звільнення позивача, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
в с т а н о в и в:
Позивач, ОСОБА_2 (надалі по тексту – позивач), звернувся в суд з позовом до Державної митної служби України (надалі по тексту - відповідач 1), Південної митниці (надалі по тексту - відповідач 2) про визнання протиправним та скасування наказу від 27.11.2008 р. №2521 – к в частині про звільнення позивача, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач працював у Державній митній службі України, в тому числі наказом Південної митниці від 08.05.2008 року №89-к був призначений на посаду начальника митного поста «Одеса – порт» Південної митниці в порядку перебування з Бориспільської митниці, як такого, що успішно пройшов стажування на зазначеній посаді.
Наказом Державної митної служби України від 27 листопада 2008 року за №2521 – к позивача було звільнено з посади заступника начальника митного поста «Одеса – порт» Південної митниці за порушення Присяги державного службовця, що виявилось у несумлінному виконанні службових обов’язків.
Позивач зазначив, що підставою його звільнення з посади були доповідні записки Департаменту митної варти та організації боротьби з порушеннями митного законодавства від 14.11.2008 року за №20/07631 та від 20.11.2008 року за №20/07724, лист Південної митниці від 19.11.2008 року за №23/25-07/7759, рішення колегії Держмитслужби України від 21.11.2008 року, особисті пояснення ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6
Обгрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказав, що звільненню його з посади не передувало службове розслідування, у зв’язку з чим, він був позбавлений права давати та зауваження щодо результатів службового розслідування.
Службове розслідування було призначене, лише 02.12.2008 року за №795, тобто після його звільнення. Обставини, які згідно з оспорюваним наказом стали підставою звільнення позивача з посади, на думку останнього не відповідають дійсності, оскільки він, як заступник начальника митного поста «Одеса – порт», не був офіційно повідомлений про необхідність залучення для огляду 5 контейнерів з товаром місії Польового Офісу Місії Європейського союзу (місії ЕUВАМ) у зв’язку з тим, що вантаж у контейнерах не відповідає інформації, зазначеній у товаросупровідних документах. Позивач також вказав, що на момент перевірки контейнерів перебував у відпустці та тимчасово виконував обов’язки заступника начальника митного поста «Одеса – аеропорт».
Позивач вважає наказ Державної митної служби України від 27 листопада 2008 року за №2521- к в частині його звільнення незаконним, тому просив визнати цей наказ протиправним та скасувати, зобов’язати Державну митну службу України поновити його на посаді заступника начальника митного поста «Одеса – порт» Південної митниці; зобов’язати Південну митницю виплатити йому заборгованість по заробітній платі за час вимушеного прогулу, починаючи з дня його звільнення – 27.11.2008 року по день ухвалення судом рішення, виходячи із середнього заробітку в сумі 6349,41 грн.
В ході розгляду справи позивач свої вимоги уточнив, згідно з уточненими вимогами просив суд крім заявлених раніше вимог, просив також допустити постанову суду до негайного виконання в частині поновлення його на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.
В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити.
Представник відповідача 1 позов не визнав, просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Представник відповідача 2 в судове засідання не прибув, подав суду заперечення проти позову, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог позивача.
Суд, вислухавши позивача та його представника, представника відповідача 1 дійшов висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити з наступних підстав.
Судом встановлено, що наказом Південної митниці від 08 травня 2008 року №89-к ОСОБА_2 було призначено на посаду заступника начальника митного поста «Одеса – порт» Південної митниці у порядку переведення з Бориспільської митниці, як такого, що успішно пройшов стажування.
Наказом Державної митної служби України від 27.11.2008 року №2521-к ОСОБА_2 звільнено з посади заступника начальника митного поста «Одеса – порт» Південної митниці у зв’язку на підставі п.6 ч.1 ст.30 Закону України «Про державну службу» за порушення Присяги державного службовця, що виявилось у несумлінному виконанні службових обов’язків.
Порядок проходження державної служби та її припинення регулюється спеціальним законом, а саме Законом України «Про державну службу», яким встановлено, що крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється також з підстав, визначених статтею 30 вказаного Закону.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.30 Закону України «Про державну службу» державна служба припиняється у разі відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач являється державним службовцем, Присяга державного службовця була прийнята 05 червня 1997 року.
Згідно з наказом від 27.11.08 №2521-к звільнення за порушення Присяги державного службовця ОСОБА_2 виразилось у несумлінному виконанні ним своїх службових обов’язків.
Із змісту оскаржуваного наказу вбачається, що на виконання наказу Держмитслужби від 04.11.08 №1250 працівниками Департаменту митної варти та організації з порушеннями митного законодавства Держмитслужби у період з 04.11.08 по 06.11.08 проведено документальну перевірку дотримання посадовими особами митного поста «Одеса – порт» Південної митниці вимог чинного законодавства при здійсненні митного оформлення товару «запасні частини до велосипедів» за вантажними митними деклараціями №№500060735/2008/19371, 500060735/2008/19372 від 17.10.08.
Перевіркою встановлено, що наприкінці вересня 2008 року представником Одеського Польового Офісу Місії Європейського союзу (місії ЕUВАМ) Аркадіушом Андручіком було поінформовано заступників начальника митного поста «Одеса – порт» Південної митниці ОСОБА_6 та позивача у справі, ОСОБА_2, про можливе прибуття до Одеси 5 контейнерів (МSKU9570905, САХU9572280, TTNU9835647, MEDU8136357, МSKU4567410) з вантажем, що не відповідає товаросупровідним документам. Представником місії в усній формі запропоновано провести митний огляд даних контейнерів у присутності представників місії ЕUВАМ, що також підтверджується письмовими поясненнями позивача від 04 – 05 листопада 2008 року. Як вбачається із матеріалів справи, офіційного звернення щодо необхідності проведення митного огляду зазначених контейнерів у присутності представників місії ЕUВАМ до Південної митниці не надходило.
У ході зустрічі з Главою Одеського польового офісу п.Стюартом Хілл, встановлено, що місія ЕUВАМ отримала інформацію щодо 5 сумнівних контейнерів від своїх колег з – за кордону, а фірма, яка виступає контрагентом, зареєстрована на поштову скриньку в Англії та не здійснює зовнішньоекономічної діяльності.
Згідно з оскаржуваним наказом від 27.11.2008 року №2521-к 17.10.2008 року працівниками митного поста «Одеса – порт» був проведений огляд двох контейнерів TTNU9835647, MEDU8136357 у відсутності представників місії. Інспектори митниці, які проводили даний огляд ствердили, що у вказаних контейнерах знаходились «запасні частини до велосипедів», тобто вантаж, що відповідав товаросупровідним документам, а інформація щодо можливих митних порушень при їх переміщенні до інспекторського складу митного поста не доводилась.
На виконання доручення Голови державної митної служби України начальнику Південної митниці 14.11.2008 року було доручено провести огляд контейнерів МSKU4567410, МSKU9570905, САХU9572280, які знаходились на території митного поста «Одеса – порт».
При проведенні 19.11.2008 р. митного огляду зазначених трьох контейнерів у складі співробітників служби митної варти та організації боротьби з порушеннями митного законодавства митниці, працівників відділу митного оформлення №6 митного поста «Одеса – порт», представників місії ЕUВАМ, було виявлено невідповідність вантажу товаросупровідним документам.
У наказі від 27.11.2008 року №2521 – к зроблений висновок про те, що начальник митного поста «Одеса – порт» ОСОБА_5, заступники начальника митного поста «Одеса – порт» ОСОБА_2 та ОСОБА_6 самоусунулись від організації контролю за переміщенням контейнерів через митний кордон України, що свідчить про несумлінне виконання ними своїх службових обов’язків, та наказано за порушення Присяги державного службовця, що виявилось у несумлінному виконанні службових обов’язків, припинити перебування на державній службі в митних органах звільнити останніх із займаних посад.
Суть службової дисципліни, права та обов'язки посадових осіб митної служби України, яким присвоєно спеціальні звання, у тому числі керівників митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій (далі - митних органів), щодо забезпечення та додержання дисципліни, а також види та порядок застосування заохочень і дисциплінарних стягнень, встановлено Дисциплінарним статутом митної служби України, затвердженим Законом України від 6 вересня 2005 року N 2805-IV «Про Дисциплінарний статут митної служби України». Регулювання правового статусу державних службовців, що працюють у митних органах, здійснюється з урахуванням вимог Закону України "Про державну службу".
Відповідно до розділу IV Дисциплінарного статуту встановлені види дисциплінарних стягнень та порядок їх застосування.
Підпунктом 1 пункту 22 Дисциплінарного статуту встановлено, що до діянь, які є порушеннями службової дисципліни, належать порушення вимог законів та інших нормативно-правових актів України з питань митної справи, державної служби, а також наказів та розпоряджень безпосередніх та/або прямих керівників.
Діяння, визначені цим Статутом як порушення службової дисципліни, є дисциплінарними правопорушеннями, за вчинення яких до посадових осіб митної служби можуть бути застосовані дисциплінарні стягнення у тому числі у виді звільнення з митного органу.
Згідно з ч.2 п.31 Дисциплінарного статуту застосуванню дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення передує обов’язкове службове розслідування.
Крім того, наказом Державної митної служби України від 29.07.2002 року №408, затверджений Порядок проведення службових розслідувань у митних органах України, спеціалізованих установах та організаціях, який розроблено відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 13.06.2000 №950 «Про затвердження Порядку проведення службового розслідування стосовно державних службовців», та визначає підстави для проведення службового розслідування, права й обов’язки посадових осіб митної служби України під час його проведення, установлює процедуру розслідування.
Відповідно до п.п.2.1 п.2 Порядку №408 службове розслідування проводиться у разі невиконання та неналежного виконання посадовими особами митної служби України службових обов’язків, перевищення своїх повноважень, що призвело людських жертв або заподіяло значну матеріальну шкоду державі, підприємству, установі, організації, громадянинові чи об’єднанню громадян; у разі недодержання посадовими особами митної служби України законодавства про державну службу, про боротьбу з корупцією, а також при порушенні етики поведінки; на вимогу посадової особи митної служби України з метою зняття безпідставних, на її думку, звинувачень або підозри.
Тобто, у разі виявлення несумлінного виконання посадовими особами митної служби своїх службових обов’язків призначається службове розслідування.
Судом встановлено, що стосовно ОСОБА_2 як заступника начальника митного поста «Одеса – порт», службове розслідування, яке передувало звільненню, не призначалось та не проводилось, у зв’язку з чим він був позбавлений права брати у ньому участь, пояснювати факти, робити заяви, подавати відповідні документи, вимагати додаткового вивчення пояснень осіб, причетних до справи, знайомитись із актом службового розслідування, як передбачено Порядком №408.
Оскаржуваний наказ був прийнятий відповідачем необгрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття такого рішення.
Із матеріалів справи вбачається, що фактично підставою звільнення позивача із займаної посади були доповідні записки Департаменту митної варти та організації боротьби з порушеннями митного законодавства від 14.11.2008 року за №20/07631 та від 20.11.2008 року за №20/07724, лист Південної митниці від 19.11.2008 року за №23/25-07/7759, рішення колегії Держмитслужби України від 21.11.2008 року, пояснення ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6, службове розслідування було призначене наказом Державної митної служби України від 02.12.2008 року №795, тобто після звільнення ОСОБА_2 із займаної посади.
Таким чином суд дійшов висновку, що наказ від 27.11.2008 року №2521-к Південної митниці про припинення перебування позивача на державній службі в митних органах шляхом звільнення останнього з посади був виданий з порушенням норм матеріального права.
Одночасно суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до частини другої статті 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Частиною третьою цієї статті встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до суду.
Зокрема, при розгляді спорів з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби застосовуються строки звернення до суду, встановлені спеціальними законами. З врахуванням необхідності субсидіарного застосування законів про працю суд виходить із строків звернення до суду, визначених частиною першою статті 233 Кодексу законів про працю України, згідно з вимогами якої громадянин може звернутися із заявою про вирішення спору в тримісячний строк із дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення з публічної служби – у місячний строк із дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Пунктом першим статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови в задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Представник відповідача 1 звернувся в ході розгляду справи із клопотанням про відмову в задоволенні даного позову з причин пропущення позивачем строків звернення до адміністративного суду, а представником позивача було подане клопотання про визнання причини пропущення строків звернення до суду поважною.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач 26 грудня 2008 року звернувся із позовом про поновлення його на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу до Бориспільського районного суду Київської області. Ухвалою цього суду від 18 березня 2009 року провадження у справі було закрито на підставі вимог п.1 ст.205 ЦПК України.
Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 27.05.2009 року ухвала Бориспільського районного суду Київської області від 18.03.2009 року була залишена без зміни.
24.06.2009 року позивач звернувся з аналогічним позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.08.2009 року даний позов був повернутий позивачу як непідсудний цьому суду.
До Київського окружного адміністративного суду позивач звернувся лише 11.11.2009 року.
Причиною пропуску строків звернення до адміністративного суду позивач вказав: необхідність догляду за малолітніми дітьми в період з 06.07.2009 р. по 25.07.2009 р.; з 23.07.2009 по 19.08.2009 р.; перебування його на амбулаторному лікуванні в період з 17.08.2009 р. по 31.08.2009 р.; з 28.08.2009 р по 14.09.2009 р.- здійснення догляду за матір’ю, ОСОБА_7, яка є вдовою, потребує сторонньої допомоги та хворіла; в період з 11.09.2009 р. по 30.09.2009 р. – перебування позивача на амбулаторному лікуванні; 29.09.2009 р.-18.10.2009 р. - здійснення догляду за матір’ю, ОСОБА_7 в період хвороби, а з 16.10.2009 р. по 11.11.2009 р. – перебував на стаціонарному лікуванні.
На підтвердження даних обставин позивач надав копії Бориспільської районної дитячої лікарні від 25.07.2009 р., 19.08.2009 р. та копії свідоцтв про народження дітей - ОСОБА_8 та ОСОБА_9; копії довідок Бориспільської центральної районної лікарні від 31.08.2009 р., 14.09.2009 р., 30.09.2009 р.; копію свідоцтва про смерть ОСОБА_10 від 13.03.2007 року, виданого Відділом РАЦСу Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області; копію виписки з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 30.09.2009 р.; копію довідки Бориспільської центральної районної лікарні від 18.10.2009 р.; копію виписки з історії хвороби (стаціонарного відділення) від 11.11.2009 року, копію направлення Олександрівської клінічної лікарні міста Києва від 04.11.2009 р., копію висновку спеціаліста Олександрівської клінічної лікарні міста Києва від 04.11.2009 р.
Наведені позивачем обставини, на які позивач вказав як на докази поважності причини пропуску ним строків звернення до суду з адміністративним позовом суд вважає необґрунтованими.
Крім того, із матеріалів справи, зокрема із копії ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 13 січня 2009 року, вбачається, що позивач також звернувся із позовом до відповідачів - Державної митної служби України та Південної митниці про поновлення його на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2009 року позовна заява ОСОБА_2, була залишена без розгляду у зв’язку з повторним неприбуттям позивача в судове засідання без поважних причин, без повідомлення ним причин неприбуття. Із копії ухвали також вбачається, що позивач неодноразово викликався до суду, проте в судове засідання не прибув.
Суд звертає увагу також на те, що на момент звернення позивача до Київського окружного адміністративного суду із даним позовом, аналогічна справа за позовом ОСОБА_2 перебувала в провадженні Одеського окружного адміністративного суду, проте позивач та в ході розгляду даної справи дану обставину суду не повідомив.
Згідно з вимогами ч.2 ст.40, ч.2 ст.49 КАС України о соби, які беруть участь у справі, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі, які не можуть з поважних причин прибути до суду, зобов'язані завчасно повідомити про це суд. Особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Наведені вище обставини свідчать про недобросовісне користування позивачем своїми правами, передбаченими Кодексом адміністративного судочинства України, в тому числі і правом звернення до суду з позовом про поновлення його на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду із даним позовом без поважних причин, тому враховуючи, що на даній обставині наполягає відповідач в задоволенні позовних вимог останнього слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 158-163 КАС України, суд,
П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Державної митної служби України, Південної митниці про визнання протиправним та скасування наказу від 27.11.2008 р. №2521 – к в частині про звільнення позивача, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу – відмовити як у безпідставному.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд. Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.
Головуючий суддя С.Г.Штогун
Судді: В.О.Спиридонова
В.Р.Щавінський
Постанова складена в повному обсязі 16 квітня 2010 року.