У К Р А Ї Н А
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
_______________________________________________________________________________
Справа № 2а-5999/10/1070
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 серпня 2010 року м. Київ
Київський окружний адміністративний суд в складі :
головуючого судді: Штогуна С.Г.,
секретаря судового засідання: Мерденова Д.Ю.,
за участю:
представника позивача – Кравчук Ю.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «САНДРО АРТ» до Бориспільської районної державної адміністрації Київської області, третя особа, - Державне підприємство «Міжнарожний аеропорт «Бориспіль» про визнання нечинним та скасування Розпорядження № 990 від 18.05.2010 р.,
в с т а н о в и в :
Позивач, Приватне підприємство «САНДРО АРТ» (надалі за текстом - позивач ) , звернулось в суд з позовом до Бориспільської районної державної адміністрації Київської області (надалі за текстом - відповідач ) , третя особа, - Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (надалі за текстом – третя особа) про визнання нечинним та скасування розпорядження № 990 від 18.05.2010 р.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що Розпорядженням Бориспільської районної державної адміністрації Київської області від 18.05.2010 р. № 990 «Про скасування розпорядження голови Бориспільської районної державної адміністрації Полюховича І.П. від 28.08.2007 р. № 1663 «Про надання суперфіцію на умовах договору під будівництво Приватному підприємству «САНДРО АРТ» (далі – Розпорядження від 18.05.2010 р. № 990) було задоволено Протест заступника прокурора Київської область Бабенка В. від 08.04.2010 р. № 08-434 на Розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації Київської області від 28.08.2007 р. № 1633 «Про надання суперфіцію на умовах договору під будівництво Приватному підприємству «САНДРО АРТ».
Позивач вважає розпорядження від 18.05.2010 р. № 990 незаконним та таким, що порушує його законні права та інтереси, тому просить визнати дане розпорядження нечинним та скасувати його.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не прибув, повідомлявся судом про час та місце розгляду справи, п ричини не явки суду не повідомив, суду була надана заява із клопотанням про розгляд справи у його відстуності.
Представник третьої особи в судове засідання не прибув, повідомлявся судом про час та місце розгляду справи, подав клопотання про розгляд справи у його відсутності.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи , вважає, що позов слід задовольнити повністю.
Відповідно до вимог ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах, повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.
Судом встановлено, що згідно з розпорядженням Бориспільської районної державної адміністрації Київської області № 1663 від 28 серпня 2007 року позивачу надано супрефіцій на умовах договору під будівництво закладу громадського харчування, авто мийки та АЗС земельну ділянку площею 0,85 га, що знаходиться в адміністративних межах Гірської сільської ради.
5 вересня 2007 року між Приватним підприємством «САНДРО АРТ» , Бориспільською районною державною адміністрацією Київської області та Державним підприємством «МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ БОРИСПІЛЬ» укладений Договір суперфіцію, що посвідчений Мургою С.Г., приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області за р. № 51583 (надалі за текстом - Договір суперфіцію ) за умовами якого за згодою ДП «МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ БОРИСПІЛЬ» Відповідачем надано Позивачу право забудови (будівництво закладу громадського харчування, авто мийки та АЗС) частини чужої земельної ділянки /суперфіцій/. Даний договір є чинним.
20 травня 2010 року Позивача було повідомлено листом № 7-46-1107 від 20.05.2010 року Бориспільської районної державної адміністрації Київської області проте, що 18 травня 2010 року Розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації Київської області № 990 задоволено протест заступника прокурора Київської області Бабенка В. від 08.04.2010 року № 08-434 вих. на Розпорядження № 1663 про надання суперфіцію на умовах договору під будівництво та відповідно до п. 2 Розпорядження №990 скасовано Розпорядження № 1663.
За результатом розгляду протесту Відповідач прийняв оскаржуване Розпорядження №990 про скасування Розпорядження № 1663.
Згідно з висновками, викладеними у протесті прокурора Розпорядження № 1663 є незаконним та підлягає скасуванню у зв’язку з тим, що участь третіх осіб у Договорі суперфіцію суперечить законодавству та до вилучення зазначеної земельної ділянки з постійного користування ДП «МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ БОРИСПІЛЬ» Відповідач не мав права передавати право користування земельною ділянкою Позивачу.
Відповідно до ст.102 - 1 Земельного кодексу України право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) виникає на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб відповідно до Цивільного кодексу України. При цьому, Земельним кодексом України визначено, що укладення договорів про надання права користування земельною ділянкою для забудови здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням вимог цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 510 Цивільного кодексу України у зобов'язанні можуть бути одна або одночасно кілька осіб.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Приписами частини четвертої даної статті передбачена можливість укладання багатосторонніх договорів.
Крім того, згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Вимогами ст. 6 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони мають право: укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, окрім випадків коли в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Таким чином, враховуючи викладене, вказаний вище Договір суперфіцію не суперечить загальним засадам чинного цивільного законодавства, яким імперативно не встановлено заборона участі третіх осіб в договорах суперфіцію, що також відповідає змісту та суті існуючим відносинам між сторонами за даним Договором суперфіцію.
Тобто, висновки, викладені у протесті прокурора про те, що укладення трьохстороннього договору суперечить чинному законодавству є необгрунтованими.
Окрім того, опротестованим Розпорядження № 1663 не врегульовувано питання щодо кількості сторін в Договорі суперфіцію, в зв'язку з чим, така підстава як участь в Договір суперфіцію ДП «МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ БОРИСПІЛЬ», що зазначена в протесті, не є законною підставою для скасування Розпорядженням 1663.
Відповідно до ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Разом з тим опротестоване Розпорядження № 1663 передбачало надання Позивачу саме суперфіцію, тобто права забудови чужої земельної ділянки, а не права користування земельною ділянкою, порядок надання його визначений в ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України та протесті прокурора.
Крім того, договір суперфіцію за правовою природою на відміну від оренди та інших прав на земельну ділянку, відповідно до ст. 395 Цивільного кодексу України передбачає, що це є речовим правом саме на чуже майно (право забудови чужої земельної ділянки). Тобто із самого змісту суперфіцію випливає, що законодавством не передбачається обов'язковість її вилучення (викупу) так як передається лише право на забудову земельної ділянки, а не сама земельна ділянка.
Тобто, частина земельної ділянки продовжує знаходиться у постійному користуванні третьої особи у справі, яка одночасно являється є третьою стороною в Договорі суперфіцію, надала згоду на отримання Позивачем суперфіцію і також має за таким Договором відповідні права та обов'язки.
Таким чином, проаналізуваши наведені вище положення чинного законодавства суд дійшов висновку, що частина 5 ст. 116 Земельного кодексу України передбачає обов'язковість вилучення (викупу) земельної ділянки лише у випадку, коли земельна ділянка надається у постійне користування, оренду або у власність.
Окрім того, підстави та порядок вилучення земельних ділянок чітко визначені ст. 149 та ст. 151 Земельного кодексу України, якими не встановлено обов'язкове вилучення земельної ділянки у випадку надання на неї суперфіцію, який за правовою природою також не є підставою для вилучення (викупу) земельної ділянки.
Суд також звертає увагу на те, що чинним Земельним кодексом України, розмежовані поняття права користування землею та права користування чужою земельною ділянкою для забудови, врегульоване главою 16 – 1 Земельного кодексу України.
Зокрема підстави, порядок набуття, припинення права користування землею встановлений зокрема главою 15 цього кодексу, а порядок, підстави набуття та припинення користування чужою земельною ділянкою для забудови, врегульоване главою 16 – 1 Земельного кодексу України.
Відповідно до вимог ст.71 КАС України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на викладене, а також враховуючи, що відповідачем не надано належних, необхідних і достатніх доказів правомірності оскаржуваного розпорядження відповідача №990 від 18 травня 2010 року, суд дійшов, що дане розпорядження є таким, що суперечить вимогам чинного законодавства України та прийняте відповідачем поза межами повноважень, наданих йому згідно із законом, тому підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст.9,69-71,94,97,158-163 КАС України, суд,
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати нечинним та скасувати Розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації Київської області № 990 від 18.05.2010 р.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.
Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України
апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її
проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також
прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом
десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя С.Г.Штогун
Постанова складена в повному обсязі та підписана 1 вересня 2010 року.