ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
ПОСТАНОВА
Іменем України
30.09.10Справа №2а-5033/10/15/0170
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Тоскіної Г.Л., при секретарі судового засідання Асєєвої Л.О., за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_2 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в АРК про визнання протиправною і скасування відмови та спонукання до виконання певних дій,
Суть спору: до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим звернувся з адміністративним ОСОБА_2 (далі позивач) до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в АРК (далі відповідач) про визнання протиправною та скасування Відмови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в АРК № 7/1 –4036 від 22.07.2009 року в видачі ОСОБА_2 по АДРЕСА_1; зобов’язання Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю в АРК повторно розглянути звернення ОСОБА_2 щодо надання дозволу на виконання будівельних робіт по АДРЕСА_1 з урахуванням протиправності відмови від 16.09.2008 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 12.05.2010 року відкрите провадження в адміністративній справі .
Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.05.2010 року закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.
У судовому засіданні 14.06.2010 року представник позивача уточнив адміністративний позов та просив п. 2 позивних вимог викласти в такої редакції: зобов’язати Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю в АР Крим видати дозвіл на виконання будівельних робот по АДРЕСА_1
У судовому засіданні 20.06.2010 року представник позивача уточнив адміністративний позов та просив п. 2 позивних вимог викласти в такої редакції: зобов’язати Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю в АРК повторно розглянути звернення ОСОБА_2 про надання дозволу на виконання будівельних робот по АДРЕСА_1 з урахуванням протиправної відмови від 22.07.2009 року.
У судовому засіданні 20.06.2010 року представник позивача уточнив адміністративний позов та просив визнати протиправною та скасувати відмову Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в АРК № 7/1 –4036 від 22.07.2009 року в видачі ОСОБА_2 дозволу на виконання будівельних робіт по АДРЕСА_1 в частині відсутності документів, підтверджуючих право власності чи користування земельною ділянкою, або договору суперфіцію.
У судовому засіданні представник позивача підтримав уточнені позовні вимоги з підстав, зазначених у позовної заяві, просив визнати протиправним та скасувати рішення Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в АРК № 7/1 –4036 від 22.07.2009 року в частині відмови ОСОБА_2 в наданні дозволу на виконання будівельних робіт по АДРЕСА_1 у зв’язку з відсутністю документів, яки засвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або договору суперфіцію.
Представник позивача, пояснив, що ОСОБА_2 та її діти є власниками кв. АДРЕСА_1 на підставі Свідоцтва на право власності на житло від 16.07.1993 року.
Відповідно до рішення Виконавчого комітету Київської районної ради м. Сімферополя АР Крим від 26.02.2009 року №32/12 затверджень висновок міжвідомчої комісії виконкому Київської районної ради м. Сімферополя АР Крим №9 від 15.01.2009 року про відповідність самовільно збудованої прибудови лит. «Г1» до кв. АДРЕСА_1 державним будівельним нормам; власники кв. АДРЕСА_1 зобов’язані здати будову в експлуатацію у встановленому законом порядку.
Представник позивача зазначив, що згідно з робочим проектом, який узгоджено СЕС, Головним архітектором Київського району м. Сімферополя, Київським РВ м. Сімферополя ГУ МЧС України в АР Крим, ОСОБА_2 звернулася до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в АРК за наданням дозволу на виконання будівельних робіт з будівництва прибудови, оскільки будівництво не було закінчено.
Позивачу було відмовлено у видачі дозволу на виконання будівельних робіт з будівництва прибудови до кв. №6 по вул. С. Ценского/Белогірської, №36/21 у зв’язку з відсутністю документів, що засвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або договору суперфіції, а також у зв’язку з тим, що документи про призначення авторського нагляду не відповідають вимогам «Положення про авторський нагляд».
Позивач пояснив, що вимога відповідача в частині надання документів, що засвідчує право власності на земельну ділянку чи користування нею, або договору суперфіцію є необґрунтованою.
Позивач зазначив, що відповідно до п.6.5 Постанови Верховної Ради АР Крим “Про затвердження Регіональних правил забудови та використання території в Автономній Республіці Крим”№241-3/02 від 18.09.2002р., на виконання будівельних робіт з капітального ремонту, реставрації, реконструкції, якщо вона виконується в межах діючої забудови, замовник надає документацію згідно з п. 6.2, за виключенням документів, підтверджуючих право користування (власності) земельною ділянкою.
У судове засідання представник відповідача не з’явився, повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи, надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутністю та заперечення проти позову, в яких зазначив, що відмова відповідача у видачі позивачу дозволу на виконання будівельних робіт стосовно будівництва прибудови літ. «Г1» до кв. АДРЕСА_1 обґрунтована вимогами чинного законодавства, а саме положеннями ст. 29 Закону України “Про планування і забудову територій”. Відмова відповідача мотивована неподанням позивачем документу, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договору суперфіцію та документів про призначення авторського нагляду, яки відповідають вимогам «Положення про авторський нагляд».
Приймаючи до уваги той факт, що відповідачем надано клопотання про розгляд справи за його відсутністю, враховуючи, що у справі наявні докази для розгляду справи по суті, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутністю відповідача на підставі наявних у справі доказів та наданих позивачем документів.
Розглянувши документи і матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті в їх сукупності, суд
ВСТАНОВИВ:
Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).
Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття суб’єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до п. 1 Положення про Інспекцію державного архітектурно - будівельного контролю в АР Крим, затвердженого Державною архітектурно-будівельною інспекцією 06.12.2007 р., відповідач є територіальним органом Державної архітектурно-будівельної інспекції України, утвореним відповідно до наказу Держархбудінспекції від 26.10.2007 р. № 45, входить до сфери її управління, підзвітний і підконтрольний їй.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів № 428 від 05.04.2006 року "Про утворення Державної архітектурно-будівельної інспекції" Державна архітектурно-будівельна інспекція як урядовий орган державного управління утворена в складі Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства.
Отже, Інспекція державного архітектурно – будівельного контролю в АР Крим у відносинах з суб’єктами господарювання, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є суб’єктом владних повноважень.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Інспекція державного архітектурно –будівельного контролю в АР Крим є урядовим органом державного управління і, відповідно, її діяльність має підпорядковуватись вимогам наведеної норми Конституції України та аналогічним вимогам законодавства України.
Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб’єкта.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Стаття 19 Конституції України зобов’язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Суд з’ясовує, чи використане повноваження, надане суб’єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.
Судом встановлено, що позивач – ОСОБА_2 (ОСОБА_2.) та її діти ОСОБА_5, ОСОБА_4 є власниками кв. АДРЕСА_1 на підставі Свідоцтва на право власності на житло від 16.07.1993 року (а.с. 8).
Відповідно до рішення Виконавчого комітету Київської районної ради м. Сімферополя АР Крим від 26.02.2009 року №32/12 затверджень висновок міжвідомчої комісії виконкому Київської районної ради м. Сімферополя АР Крим №9 від 15.01.2009 року про відповідність самовільно збудованої прибудови лит. «Г1» до кв. АДРЕСА_1 державним будівельним нормам; власники кв. АДРЕСА_1 зобов’язані здати будову в експлуатацію у встановленому законом порядку (а.с.9).
Позивачем було замовлено проектну документацію у Кримському республіканському підприємстві «Проектний інститут проектування об’єктів комунального будівництва «Кримкоммунпроект» (ліцензія № 406638). Вказаним підприємством був розроблений проект (робочій проект) «Про стан конструкцій та відповідності діючим нормам та правилам прибудови по АДРЕСА_1. Даний проект було узгоджено з Сімферопольською СЄС, Головним архітектором Київського району м. Сімферополя, Сімферопольським РВ ГУ МНС України в АР Крим (а.с. 42-49)
23.06.2009 року ОСОБА_2 звернулася до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в АРК з заявою про надання дозволу на виконання будівельних робіт з будівництва прибудови до кв. АДРЕСА_1 в м. Сімферополі.
22.07.2009 року відповідач листом №7/1-4036 відмовив у наданні дозволу на виконання будівельних робіт у зв’язку з відсутністю документів, що засвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або договору суперфіцію, а також у зв’язку з тим, що документи про призначення авторського нагляду не відповідають вимогам «Положення про авторський нагляд».
Перевіряючи законність рішення відповідача в частини відмови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в АРК №7/1-4036 від 22.07.2009 року в видачі позивачеві дозволу на виконання будівельних робіт з будівництва прибудови до кв. №АДРЕСА_1 з підстав відсутності документів, які засвідчують право власності чи користування земельної ділянки, або договору суперфіцію, суд зазначає наступне.
Згідно з ч.1 ст. 29 Закону №1699-ІІІ дозвіл на виконання будівельних робіт - це документ, що засвідчує право замовника та підрядника на виконання підготовчих (якщо підготовчі роботи не були виконані раніше відповідно до дозволу на виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд
Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю (ч.2 ст. 29 Закону).
Замовник для одержання дозволу на виконання будівельних робіт подає до відповідної інспекції державного архітектурно-будівельного контролю письмову заяву, до якої додаються:
документ, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договір суперфіцію;
проектна документація на будівництво, погоджена та затверджена в порядку, визначеному законодавством;
відомості про здійснення авторського і технічного нагляду;
копія документа, що посвідчує право власності на будинок чи споруду, або письмової згоди його власника на проведення зазначених робіт (у разі здійснення реконструкції, реставрації, капітального ремонту об'єктів містобудування);
фінансова звітність, що складається відповідно до статті 11 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", та копія ліцензії на здійснення діяльності з надання фінансових послуг, засвідчена в установленому законом порядку (у разі здійснення будівництва, що передбачає пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб) (ч.3 ст. 29 Закону №1699).
Відповідно до п.п.1 п.4 «Порядку надання дозволу на виконання будівельних робіт», що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2009р. №1104 (далі – Порядок), для одержання дозволу на виконання будівельних робіт замовник подає інспекції державного архітектурно-будівельного контролю заяву до якої додаються:
- документ, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договір суперфіцію;
- проектна документація на будівництво, погоджена та затверджена в установленому законодавством порядку;
- відомості про здійснення авторського і технічного нагляду;
- копія документа, що посвідчує право власності на будинок чи споруду, або письмова згода його власника на проведення будівельних робіт (у разі реконструкції, реставрації, капітального ремонту об'єкта містобудування);
- фінансова звітність, що складається відповідно до статті 11 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", та копія ліцензії на провадження діяльності з надання фінансових послуг, засвідчена в установленому законом порядку (в разі здійснення будівництва, що передбачає пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб);
- копія зареєстрованої проектної декларації та документ, що підтверджує її опублікування (у разі спорудження об'єктів житлового будівництва, фінансування спорудження яких здійснюється з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб).
У відповідності до ч.5 ст. 29 Закону №1699-ІІІ відмова у наданні дозволу на виконання будівельних робіт надається заявнику в письмовому вигляді з мотивованим обґрунтуванням.
Ч. 6 ст. 29 Закону №1699-ІІІ та п.8 Порядку передбачені підстави для відмови у наданні дозволу на виконання будівельних робіт, якими є:
неподання документів, необхідних для прийняття рішення про надання такого дозволу;
невідповідність поданих документів вимогам законодавства;
виявлення недостовірних відомостей у поданих документах.
Суд критично ставиться до вимоги відповідача про необхідність надання документу, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договору суперфіцію зважаючи на наступне.
Відповідно до преамбули Закону України "Про планування і забудову територій" від 20 квітня 2000 року № 1699-III - цей закон встановлює правові та організаційні основи планування, забудови та іншого використання територій і спрямований на забезпечення сталого розвитку населених пунктів з урахуванням громадських і приватних інтересів.
Стаття 1 вищезазначеного закону передбачає, що територія це частина земної поверхні у визначених межах (кордонах) з властивими їй географічним положенням, природними та створеними діяльністю людей умовами та ресурсами, а також з повітряним простором та розташованими під нею надрами.
Пункт 2 частини 3 статті 29 цього ж закону встановлює, що у разі, якщо замовник (забудовник) не є власником чи користувачем земельної ділянки, також подається нотаріально засвідчена згода власника земельної ділянки на забудову цієї ділянки, а якщо ділянка перебуває у користуванні, - нотаріально засвідчені згоди власника та користувача земельної ділянки на її забудову.
Підпунктом “в” п. 2.1. Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженого наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №273 від 05.12.2000р., передбачено, що для одержання дозволу на виконання будівельних робіт забудовник (замовник) повинен подати до інспекції держархбудконтролю документ, що посвідчує право власності забудовника (замовника) чи право користування (у тому числі на умовах оренди) земельною ділянкою, на якій буде розміщено об'єкт містобудування.
Згідно ст. 1 Закону України від 16.11.1992 р. № 2780-XII “Про містобудування”, містобудування (містобудівна діяльність) - це цілеспрямована діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, громадян, об'єднань громадян по створенню та підтриманню повноцінного життєвого середовища, яка включає прогнозування розвитку населених пунктів і територій, планування, забудову та інше використання територій, проектування, будівництво об'єктів містобудування, спорудження інших об'єктів, реконструкцію історичних населених пунктів при збереженні традиційного характеру середовища, реставрацію та реабілітацію об'єктів культурної спадщини, створення інженерної та транспортної інфраструктури.
Також, згідно п.п. 3.1.3 Правил визначення вартості будівництва Державних будівельних норм України, затверджених наказом Держбуду України від 27.08.2000 р. № 174 (зі змінами), до будівельних робіт, крім іншого, відносяться: роботи зі зведення будівель і споруд: земляні; улаштування збірних і монолітних залізобетонних і бетонних, цегляних, блокових, металевих, дерев'яних та інших будівельних конструкцій, підлог, покрівель; опоряджувальні роботи.
Таким чином, з аналізу зазначених правових норм суд вбачає, що надання документів, підтверджуючих право користування або власності на земельну ділянку для отримання дозволу на виконання будівельних робіт необхідно тільки у випадку, коли йдеться мова про нове будівництво на вільній земельній ділянці, на якій немає будівель, будинків та споруд.
Матеріали справи свідчать, що домоволодіння №АДРЕСА_1 відноситься до багатоквартирного житлового будинку.
Більш того, суд зазначає, що відповідно до ст. 42 ЗК України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цим будинками. У разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об'єднанню власників. Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками.
Згідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України (абз. 4 п.9 постанови від 16 квітня 2004 року № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ") при приватизації громадянами одно- або багатоквартирного будинку державного житлового фонду порядок користування закріпленою за ним прибудинковою територією згідно з п.5 ст. 10 Закону від 19 червня 1992 року № 2482-XII "Про приватизацію державного житлового фонду" здійснюється в порядку використання земельних ділянок, де розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визнається співвласниками. Якщо в жилому будинку приватизовано частину квартир, питання про користування прибудинковою територією вирішується відповідно до положень ч. 3 ст. 88 ЗК, тобто шляхом отримання в користування її частині, що відповідає частці приватизованих квартир та інших приміщень у вартості будинку і споруд.
Таким чином, суд зазначає, що порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками.
Згідно до ч.2 ст.377 ЦК України, якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. Аналогічний законодавчий припис міститься і в ч.2 ст. 120 Земельного кодексу України.
Враховуючи наведені законодавчі норми, власник об’єкту нерухомості у будь-якому випадку набуває право користування земельною ділянкою і стає фактичним користувачем земельної ділянки, тому вимоги відповідача щодо надання у даному випадку документів, яки засвідчують право власності чи користування земельної ділянки, або договору суперфіцію для отримання дозволу на виконання будівельних робіт є необґрунтованими, такими, що суперечать нормам діючого законодавства.
Суд також звертає увагу відповідача, що в матеріалах справи є акт обстеження об’єкта для визначення робот, які необхідно здійснити №16/09 від 02.09.2010 року, відповідно до якого зазначено, що будівництво об’єкту прибудови к існуючому будинку за адресою АДРЕСА_1 виконано на 85%, тому надання дозволу на виконання будівельних робіт, у даному випадку для закінчення будівництва об’єкту, передбачено нормами діючого законодавства.
Суд враховує, що рішення, дії суб’єкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційне через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Приймаючи рішення по справі або вчинюючи дію, суб’єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може проявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб’єкта, визначених законом.
Суд також враховує, що суб’єкт владних повноважень зобов’язаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.
З огляду на викладене, приймаючи до уваги встановлені судом факти та відповідні їм правовідносини, оцінюючи наведені сторонами докази в їх сукупності, враховуюче уточнення позивних вимог представником позивача, суд дійшов висновку, що рішення Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в АРК № 7/1 –4036 від 22.07.2009 року в частині відмови в наданні дозволу на виконання будівельних робіт з будівництва прибудови до кв. № АДРЕСА_1 в м. Сімферополі у зв’язку з відсутністю документів, яки засвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або договору суперфіціі, не може бути визнано таким, що вчинене на підставі, у межах повноважень, обґрунтовано, безсторонньо (неупереджено) та добросовісно, у зв’язку з чим воно підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Таким чином, уточнені позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Судом 30.09.2010 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 05.10.2010 року постанова складена у повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158 –163 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов задовольнити.
2.Визнати протиправним та скасувати рішення Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в АРК № 7/1 –4036 від 22.07.2009 року в частині відмови ОСОБА_2 в наданні дозволу на виконання будівельних робіт з будівництва прибудови до кв. № АДРЕСА_1 в м. Сімферополі у зв’язку з відсутністю документів, яки засвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або договору суперфіцію.
3.Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 03 гривні 40 копійок.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Тоскіна Г.Л.