ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"07" вересня 2010 р. Справа № 2a-1919/10/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Скільського І.І.
при секретарі Дякун М.М.
за участю:
представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - Урядко Р.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: приватного підприємця ОСОБА_3, АДРЕСА_1,77200
до відповідача: Долинської об'єднаної державної податкової інспекції, вул. Грушевського, 16,м. Долина,77500
про скасування податкового повідомлення-рішення № 0003401710/0 від 17.03.2010р. та зобов'язання вчинення дій,-
ВСТАНОВИВ:
25 травня 2010 року суб’єкт підприємницької діяльності –фізична особа ОСОБА_3 звернувся в суд з адміністративним позовом до Долинської об`єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення податкового органу від 17.03.2010 року № 0003401710/0 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за січень 2010 року у розмірі 7031 гривень та зобов’язання вчинення дій.
07.09.2010 року в судовому засіданні представник позивача заявив клопотання про часткову відмову від позовних вимог, щодо зобов’язання Долинської ОДПІ внести зміни до акту № 514/17-2/2632516531 «Про результати документальної не виїзної (камеральної) перевірки достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість»СПД ОСОБА_3, згідно поданої декларації за січень 2010 року та включити до складу податкового кредиту за січень 2010 року –7030, 00 гривень.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві та додаткових поясненнях до позовної заяви. Позов мотивований тим, що податковим органом безпідставно донараховано позивачу податкове зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 7031 грн., а також без законних підстав зменшено від’ємне значення податкового зобов’язання з ПДВ у податковій декларації. Вважає податкове повідомлення рішення від 15.06.2010 року таким, що підлягає скасуванню в зазначеній позивачем частині. Позов просив задовольнити.
Представник відповідача щодо задоволення позовних вимог заперечив з мотивів, викладених у письмовому запереченні, наданому суду.
Розглянувши позовну заяву, заслухавши представників сторін, дослідивши та оцінивши надані суду письмові докази та інші матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги обґрунтовані, а позов є таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що Долинською об`єднаною державною податковою інспекцією проводилась невиїзна (камеральна) перевірка суб`єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_3 з питань достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, вказаній у звітній податковій декларації за січень 2010 року.
В ході перевірки встановлені порушення позивача, зокрема, п.п. 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року, №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями), в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування за січень місяць 2009 року на загальну суму 7031 грн.
За результатами перевірки складено акт № 514/17-2/26325/653/ від 17.03.2010 року, який є підставою для прийняття податковим органом податкового повідомлення-рішення № 0003401710/0 від 17.03.2010р., відповідно до якого позивачу визначена сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 7031,00 грн.
Судом встановлено, що суб’єкт підприємницької діяльності –фізична особа ОСОБА_3 відповідно до рішення Болехівської міської ради від 22.01.1999 року, та свідоцтва про державну реєстрацію є приватним підприємцем та відповідно до свідоцтва НОМЕР_1 є платником податку на додану вартість.
Як вбачається з акту податкової перевірки, позивач здійснював діяльність щодо організації перевезення вантажів, а також діяльність автомобільного вантажного транспорту у відповідності до ліцензії від 03.09.2007 року серії АВ № 352719, виданої Головною державною інспекцією на автомобільному транспорті, строком до 03.09.2012 року.
В ході судового засідання встановлено, що позивачем за період, що перевірявся податковим органом, до складу податкового кредиту включено суму ПДВ від придбаних товарів, які не використовувались в підприємницькій діяльності, що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за січень 2010 року на суму 7031,00 грн., в порушення п.п. 7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4, п.п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”.
Позивачем для здійснення підприємницької діяльності в сфері вантажних перевезень придбавались запчастини для ремонту транспортних засобів згідно накладних (а.с.27-42).
Як вбачається з Довідки Долинської об`єднаної державної податкової інспекції про загальну інформацію та результати діяльності СПД ОСОБА_3 за період з 01.11.2009 року по 31.12.2009 року, в позивача обліковується 11 одиниць транспортних засобів, а саме: VOLVO FH 12- 4 од., VOLVO FH 4XT –3 од., VOLVO FH 4X2 –1 од., VOLVO FH 440 –2 од., MAN 19464 - 1 од., що також підтверджується технічними паспортами на автотранспортні засоби (а.с.16-26).
Відповідно до ч.1 п.п. 7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” до складу податкового кредиту вклачаються суми податку (ПДВ), сплачені у звітному періоді в зв`язку з приданням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшоговикористання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно ч.2 п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Щодо правомірності включення позивачем сум податкового зобов’язання з податку на додану вартість до складу податкового кредиту, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, виходячи з наступного.
Приписами п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(зі змінами та доповненнями) встановлено, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).
У разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.
Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Відповідно до пункту 6 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 р. №1388, транспортні засоби реєструються за юридичними та фізичними особами в реєстраційно-екзаменаційних підрозділах Державтоінспекції. Транспортні засоби, що належать фізичним особам - підприємцям, реєструються за ними як за фізичними особами.
Як вбачається з акт податкової перевірки, позивачем було порушено вимоги ст. 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а саме: позивачем не здійснювалось ведення бухгалтерського обліку.
Виходячи з наведених обставин, суд не вбачає вищезазначене порушення Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»підставою для виключення зі складу податкового кредиту податковим органом сум податкового зобов’язання з податку на додану вартість, який є у складі ціни, сплаченої позивачем за товари, придбані ним для здійснення підприємницької діяльності.
Відповідно п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181 (зі змінами та доповненнями) встановлено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за січень 2010 року у розмірі 7031,00 грн.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити повністю.
Скасувати податкове повідомлення-рішення № 003401710/0 від 17.03.2010 року форми В1 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за січень 2010 року у розмірі 7031 грн. (сім тисяч тридцять одна гривня).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Скільський І.І.
Постанова буде складена в повному обсязі 10.09.2010 року.
Постанова в повному обсязі складена 10.09.2010 року